Справа № 703/3379/25
3/703/1559/25
22 серпня 2025 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Биченко І.Я., розглянувши справу про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ,
до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП та ч.1 ст.164 КУпАП,
24 травня 2025 року ДОП відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області складено протокол серії ВАД №475261 про адміністративне правопорушення відповідно до якого, ОСОБА_1 24 травня 2025 року близько 12 години 40 хвилин за адресою: м. Сміла, вул. В.Чорновола, 1, на центральному ринку, в торговому кіоску № НОМЕР_2 , здійснила продаж тютюнових виробів без марок акцизного збору ОСОБА_2 , чим порушила ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» .
Згідно з протоколом дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст.156 КУпАП.
До Смілянського міськрайонного суду Черкаської області надійшов також для розгляду протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №475262 від 24 травня 2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 24 травня 2025 року по АДРЕСА_2 здійснювала господарську діяльність, а саме роздрібну торгівлю тютюновими виробами з протермінованою ліцензією на здійснення даного виду діяльності.
Згідно з протоколом дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.164 КУпАП.
У судове засідання, особа, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з'явилася з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Згідно з ч.1ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ураховуючи, що ОСОБА_1 належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не направила, суд уважає за можливе розглянути дану справу за її відсутності у судовому засіданні.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.156 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення у числі інших визначених законом обставин зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення; чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Частиною 1 статті 156 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
Норма ч.1 ст.156 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст.156 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», алкогольні напої і тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, полягає у здійсненні роздрібної або оптової, зокрема, імпорт або експорт, торгівлі спиртом етиловим, коньячним або плодовим або роздрібної торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами без наявності ліцензії або без марок акцизного збору чи з підробленими марками цього збору.
Приписами ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» регламентовано, що:
- роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю;
- оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах.
Отже, за оптову чи то роздрібну торгівлю тютюнових виробів без марок акцизного податку можливо притягнути виключно особу, яка є суб'єктом господарської діяльності, тобто суб'єкт даного правопорушення є специфічним, який наділений законом спеціальними, властивими йому ознаками.
Відтак, суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, можуть бути лише суб'єкти підприємницької діяльності.
У відповідності до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів, про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
На підтвердження викладених у протоколі обставин до протоколу приєднано рапорт старшого інспектора-чергового ЧЧ СМ ВП №2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області Василенко В.В. від 24.05.2025, письмові пояснення ОСОБА_2 та диск з відеозаписом.
Однак, надані працівником поліції докази не підтверджують викладені в протоколі обставини.
Зокрема, наданий рапорт працівника поліції не містить відомостей про те, кому ОСОБА_1 здійснювала продаж тютюнових виробів, протягом якого часу вона здійснювала відповідну діяльність (у даному випадку це має бути проміжок часу, а не конкретна дата й час, оскільки господарська діяльність обов'язково має тривалий, а не одноразовий характер); всі встановлені окремі факти такої діяльності, які в своїй сукупності підтверджують самостійний, ініціативний і систематичний характер діяльності, яку здійснює особа, адже ці ознаки є обов'язковими для висновку про здійснення господарської діяльності.
Надані письмові пояснення ОСОБА_2 від 24 травня 2025 року, не підтверджують здійснення продажу тютюнових виробів саме ОСОБА_1 , оскільки в таких зазначено, що він придбав тютюнові вироби у кіоску на центральному ринку у продавця - дівчини, років 25-30, а потім пішов у власних справах та в подальшому був зупинений працівниками поліції.
З оглянутого в судовому засіданні відеозапису, на якому відображено дії працівників поліції під час фіксації складення відносно ОСОБА_1 матеріалів за фактом здійснення нею роздрібної торгівлі тютюновими виробами без ліцензії, вбачається, що вона повідомила працівника поліції про те, що є лише продавцем у кіоску та не здійснює указану господарську діяльність.
Отже, як під час складання протоколу про адміністративне правопорушення від 24 травня 2025 року уповноваженою на складання протоколу особою, а також додатково дослідженими доказами у справі, не встановлено статусу ОСОБА_1 та ту обставину, чи вона, у розумінні ч. 1 ст. 156 КУпАП, є суб'єктом даного правопорушення.
Працівниками поліції до матеріалів адміністративної справи не додано доказів про те, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку зареєстрована як суб'єкт господарської діяльності, тобто є фізичною-особою підприємцем, як і відсутні документальні відомості про те, що вона має ліцензію на здійснення продажу тютюнових виробів. Будь-яких дозвільних документів на ведення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, зокрема щодо роздрібної чи то оптової торгівлі тютюновими виробами, матеріали справи не містять.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КУпАП полягає у здійсненні торгівлі, зокрема тютюновими виробами з рук, тобто процесу обміну товарами та грошима.
Однак, в матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання ОСОБА_1 грошей від продажу вищевказаних тютюнових виробів, тобто виручки, яка відповідно до санкції ч.1 ст.156 КУпАП, повинна бути конфіскованою у разі визнання її винною у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, що свідчить про відсутність процесу обміну товаром та грошима між ОСОБА_1 та покупцем, тобто про відсутність здійснення ОСОБА_1 торгівлі тютюновими виробами.
За вказаних обставин, в діях ОСОБА_1 , які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутня об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КУпАП.
Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням викладеного, суддя приходить до висновку про недоведеність належними та допустимими доказами наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КУпАП, в зв'язку з чим провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.156 КУпАП, підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП, то суд зазначає наступне.
Відповідальність за ч.1 ст. 164 КУпАП настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» документом дозвільного характеру є дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (в редакції Закону №3303-ІХ, чинній з 03 вересня 2023 року) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Згідно ч. 1 ст.20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи у період зупинення дії ліцензії повністю або частково, невиконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, порушення ліцензіатом строку повідомлення про всі зміни даних, зазначених у заяві та документах, а також за наявності контролю за діяльністю ліцензіата у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України», суб'єкти господарювання притягаються до адміністративної відповідальності, передбаченої Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення (ч. 1 ст. 164 КУпАП), а саме провадження господарської діяльності, виражається в таких формах: без державної реєстрації як суб'єкта господарювання; без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом; без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону; у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії; без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Вказана диспозиція лише в загальному описує адміністративне правопорушення, не конкретизуючи його змісту, тобто, є бланкетною. Тому, для повного визначення ознак правопорушення необхідно звернутися до інших галузей права, що встановлюють норми, порушення яких призводить до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 2, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини в сфері господарської діяльності», під господарською діяльністю слід розуміти діяльність фізичних і юридичних осіб, пов'язану з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов'язкові ознаки якої безпосередність і систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.
Під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто, провадиться зазначеною особою безпосередньо, самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Згідно зі статтею 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.
Відповідно до статті 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Отже, незалежно від наявності/відсутності мети отримання прибутку, господарською діяльністю є виготовлення, реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, що здійснюється безпосередньо особою, на власний ризик, самостійно (ініціативно) та систематично.
Саме у разі здійснення такої (господарської) діяльності та реалізації господарської компетенції особи визнаються суб'єктами господарювання та підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку як юридична особа чи фізична особа підприємець. За відсутності в діяльності особи ознак самостійності (ініціативності) та систематичності, а також господарської компетенції відсутні підстави для висновку про її господарський характер, а отже, і про обов'язок особи зареєструватись як суб'єкт господарювання.
З огляду на зазначене, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 164 КУпАП, з'ясуванню підлягають як факти здійснення реалізації продукції (виконання робіт чи надання послуг) особою без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, так і факти систематичності такої діяльності (три і більше разів протягом календарного року), її самостійність та ініціативність, наявність в особи господарської компетенції щодо такої діяльності.
Таким чином, з аналізу вищенаведених норм слідує, що об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, полягає, зокрема, у здійсненні господарської діяльності без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом. Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, є спеціальний суб'єкт - суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність без відповідного дозволу (ліцензії).
Системне тлумачення вказаних вище норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та ГПК України дає підстави дійти висновку, що роздрібна торгівля тютюновими виробами та горілчаними виробами дозволяється лише суб'єкту господарювання і за наявності у суб'єкта господарювання ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами.
Втім, матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання, а відтак і суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Суд зазначає, що одним із джерел доказів та документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення, є протокол про адміністративне правопорушення.
Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення містить стаття 256 КУпАП, якою, поряд з іншим, передбачені викладення суті адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих та інше. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Разом із тим, у протоколі не зазначено усіх обставин вчинення адміністративного правопорушення, не викладено відомостей про те, яким чином ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність, що саме, кому та коли збувала, що є об'єктивною стороною інкримінованого правопорушення. Окрім того, відсутня інформація про самостійність, регулярність та тривалість діяльності ОСОБА_1 та отримання від такої діяльності прибутку.
На підтвердження викладених у протоколі обставин до протоколу приєднано рапорт старшого інспектора-чергового ЧЧ СМ ВП №2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області Василенко В.В. від 24.05.2025, письмові пояснення ОСОБА_2 , ліцензію на право Роздрібною торгівлею тютюновими виробами з додатком до ліцензії №23040311202400947 на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами з терміном дії з 25.04.2024 до 25.04.2025.
З приєднаної до протоколу про адміністративне правопорушення ліцензії на право Роздрібної торгівлі тютюновими виробами вбачається, що її було видано суб'єкту господарювання ТОВ «Фридонія».
Тобто, на час складення протоколу про адміністративне правопорушення уповноваженій особі відділу поліції було відомо про особу суб'єкта господарювання, водночас, протокол складено щодо особи, статусу якої встановлено не було.
Рапорт працівника поліції не містить відомостей про те, кому ОСОБА_1 здійснював продаж тютюнових виробів, протягом якого часу вона здійснювала відповідну діяльність (у даному випадку це має бути проміжок часу, а не конкретна дата й час, оскільки господарська діяльність обов'язково має тривалий, а не одноразовий характер); всі встановлені окремі факти такої діяльності, які в своїй сукупності підтверджують самостійний, ініціативний і систематичний характер діяльності, яку здійснює особа, адже ці ознаки є обов'язковими для висновку про здійснення господарської діяльності.
Надані письмові пояснення ОСОБА_2 від 24 травня 2025 року, не підтверджують здійснення продажу тютюнових виробів саме ОСОБА_1 , оскільки в таких зазначено, що він придбав тютюнові вироби у кіоску на центральному ринку у продавця - дівчини, років 25-30, а потім пішов у власних справах.
У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено нормативно-правовий акт, його частину та пункт, порушення якого має наслідком вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Суд звертає увагу на те, що оскільки ч. 1 ст. 164 КУпАП є бланкетною нормою та має відсилочний характер, зокрема на Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» №222-VIII від 02.03.2015, тому в протоколі необхідно було зазначити, яку норму вказаного Закону було порушено ОСОБА_1 .
У зв'язку з наведеним протокол про адміністративне правопорушення не можна вважати належним доказом відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, оскільки такий не відповідає вимогам ст. 256 цього Кодексу.
Вказані вище обставини свідчать про те, що поліцейськими не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
При цьому, суд бере до уваги те, що відповідно до чинного законодавства про адміністративні правопорушення суд розглядає справу в межах складеного щодо особи протоколу та приймає вмотивовану постанову тільки в межах обставин, викладених уповноваженою посадовою особою у протоколі про адміністративне правопорушення, та обсягу доказів, наявних у матеріалах справи.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися у суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд зазначає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд не уповноважений за власною ініціативою збирати докази, на підтвердження обставин, викладених у протоколі.
Відповідно до наведених норм права та позиції ЄСПЛ, викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Карелін проти Росії» від 20.09.2016, у якій зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину в справі.
Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому суд, приймаючи рішення, виходить із встановлених та перевірених у суді доказів.
За таких обставин, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, за викладених у протоколі обставин, а тому всі сумніви і припущення стосовно наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення повинні тлумачитись на її користь.
Згідно з частино 1 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, можливості збирання додаткових доказів на підтвердження факту вчинення правопорушення вичерпані, у зв'язку з чим провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу передбаченого ч. 1 ст. 164 цього Кодексу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, судовий збір стягується виключно у разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи, що провадження у справах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягають закриттю, судовий збір з неї стягненню не підлягає.
Керуючись ст.9, 23, 156,164, 247, 252, 283-285, 294 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.156 КУпАП та ч.1 ст.164 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу зазначених адміністративних правопорушень.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя І.Я. Биченко