Справа № 175/16983/24
Провадження № 2-п/175/22/25
Іменем України
21 серпня 2025 року селище Слобожанське Дніпровського
району Дніпропетровської області
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Шаповалової І. С., за участю секретаря судового засідання Ступак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2024 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення боргуза кредитним договором.
Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2024 року року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" заборгованість за кредитним договором №4863478 від 30 травня 2021 року в сумі 44 750, 00 (Сорок чотири тисячі сімсот п'ятдесят гривень) в т.ч.: 10 000 грн - заборгованість за тілом кредита, 33 750 грн - заборгованість за відсотками, 1000 грн - заборгованість за комісійними винагородами.
Стягнуто з ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" судові витрати у сумі 8 422,40 грн, зокрема: 2422,40 грн - судовий збір, 6000 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12.06.2025 року заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11.12.2024 року по цивільній справі №175/16983/24 Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- скасовано і призначено справу до розгляду у судове засідання.
Сторони були повідомлені про дату та час слухання справи.
Представник відповідача надав заяву про розгляд без участі
Представник позивача надав заяву про розгляд без участі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до кредитного договору №4863478 від 30 травня 2021 року, укладеного між ТОВ “МІЛОАН» та ОСОБА_1 , останньому було надано кредит у розмірі 10 000,00 грн. Однак зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконав та має заборгованість за кредитним договором 44 750, 00 (Сорок чотири тисячі сімсот п'ятдесят гривень) в т.ч.: 10 000 грн - заборгованість за тілом кредита, 33 750 грн - заборгованість за відсотками, 1000 грн - заборгованість за комісійними винагородами.
13.09.2021 ТОВ “Діджи Фінанс» та первісний кредитор уклали договір факторингу, за яким до ТОВ “Діджи Фінанс» перейшло право вимоги, зокрема, за договором №4863478 від 30 травня 2021 року.
Оглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до кредитного договору №4863478 від 30 травня 2021 року, укладеного між ТОВ “МІЛОАН» та ОСОБА_1 , останньому було надано кредит у розмірі 10 000,00 грн.
13.09.2021 ТОВ “Діджи Фінанс» та первісний кредитор уклали договір факторингу, за яким до ТОВ “Діджи Фінанс» перейшло право вимоги, зокрема, за договором №4863478 від 30 травня 2021 року.
За розрахунком позивача заборгованість за кредитним договором склала 44 750, 00 (Сорок чотири тисячі сімсот п'ятдесят гривень) в т.ч.: 10 000 грн - заборгованість за тілом кредита, 33 750 грн - заборгованість за відсотками, 1000 грн - заборгованість за комісійними винагородами.
Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Законом України «Про електроннукомерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст.11 Закону України «Про електроннукомерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електроннукомерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з абз. другим частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З огляду на те, що факт підписання сторонами кредитного договору та отримання відповідачем грошових коштів відповідачем визнається, то суд вважає вказаний договір укладеним і що між сторонами досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов вказаного договору, який оформлено сторонами в електронній формі
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За положеннями статтей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язани й повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між фінансовою установою та відповідачем кредитного договору дана фінансова установа надала позичальнику суми позики, а останній зобов'язувався повернути надану позику у повному обсязі у визначені договором строк - до 29.06.2021 року.
Таким чином, позикодавець відповідно до ст.1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування: до 29.06.2021 року, після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, то заявлені ТОВ «Діджи Фінанс», як правонаступником позикодавця, вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування позикою з 30.06.2021 року, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
З урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28 березня 2018 у справі № 444/9519/12, надає підстави стверджувати про безпідставне нарахування процентів за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики, оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця були відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, та вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентах за користування кредитом за період з 30.06.2021 по 28.08.2024 не підлягає задоволенню.
За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача підлягають до стягнення відсотки за вказаним кредитним договором у розмірі 3 750,00 грн, відповідно до умов договору.
Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови вказаного кредитного договору належним чином не виконував, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінас» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 14 750 грн, що складається із: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 750,00 грн - заборгованість за відсотками, 1000,00 грн - комісія за надання кредиту.
Згідно із ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так як позов ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 798,4 грн, а також на відшкодування витрат по наданню правничої допомоги 2000,00 грн що, на думку суду, відповідає ступеню складності справи, загального часу, витраченого адвокатом на підготовку та участь у розгляді даної справи, співмірно розміру стягнутих сум.
Що стосується доводів представника відповідача щодо застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК).
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц прийшла до висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення, і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, тобто, обмежується загальною позовною давністю тривалістю три роки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 20 квітня 2023 року у справі №728/1765/21 (провадження №61-6640 св 21).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що перебіг строку позовної давності у рамках даної справи щодо стягнення, що розпочався в червні 2021, не закінчився в червні 2024 року, оскільки Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
При цьому, востаннє дію карантину через COVID-19 було продовжено до 30 червня 2023 року постановою КМУ від 25 квітня 2023 року №383. Тобто, з 1 липня 2023 року дію карантину через COVID-19 зупинено.
Проте, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України з 24 лютого по теперішній час.
Враховуючи продовження загального строку позовної давності визначеного статтею 257, внаслідок введення карантину (п.12 Перехідних положень ЦК України), а згодом воєнного стану (п.19 Перехідних положень ЦК України), загальний строк позовної давності в 3 три роки продовжено.
З огляду на наведене, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 256, 257, 261, 512, 514, 526, 610, 611, 625, 626, 628, 638, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, Цивільного кодексу України п.12 та п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ст. ст. 10-13, 141, 279, 284-287 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 14 750 грн, що складається із: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 750,00 грн - заборгованість за відсотками, 1000,00 грн - комісія за надання кредиту.
В іншій частині в позові відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 798,42 грн, а також на відшкодування витрат по наданню правничої допомоги 2000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", 04112, Україна, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського , будинок, 8
Відповідач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя І.С. Шаповалова