Справа №587/4999/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Степаненко О. А.
Номер провадження 33/816/703/25 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
14 серпня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Сумського районного суду Сумської області від 14 березня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн, -
Постановою Сумського районного суду Сумської області від 14 березня 2025 року водій ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік за те, що він 16 грудня 2024 року о 0-30 годині в с. Бездрик, вул. Харківське шосе Сумського району керував транспортним засобом «Opel Vectra», державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку за допомогою газоаналізатора «Драгер» та в медичній установі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України і скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову, розглянути справу по суті та ухвалити рішення, яким визнати його не винним та провадження по справі закрити на підставі ч.1 п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що справа була розглянута за його відсутності, про дату розгляду справи він не був повідомлений. З'явитися в судове засідання не мав можливості, так як перебував на лікуванні в госпіталі після поранення. Про неявку в судове засідання з цих поважних причин суд повідомив, однак їх суд не врахував і не надав йому можливості надати пояснення під час розгляду справи і ухвалив незаконне рішення.
Апелянт зазначав, що судом при постановленні рішення здобуті в ході судового розгляду справи докази інтерпретовані упереджено, не об'єктивно та рішення обґрунтовано неналежними та недопустимими доказами. Матеріали додані до протоколу не містять будь-якого об'єктивного підтвердження передбачених законом підстав для зупинки транспортного засобу яким він керував.
Стверджував, що обґрунтовуючи його винуватість у скоєнні правопорушення «керування транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова та відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» та в медичній установі є надуманими, оскільки із відеозапису слідує, що інспектор не пропонував «продути» відповідний прилад і не пропонував пройти огляд в медичній установі, а лише роз'яснив, що підтвердити факт алкогольного сп'яніння можливо за допомогою відповідного приладу чи в медичній установі. Не повідомив, що у випадку якщо ці дії не будуть вчинені, то він буде притягнутий до відповідальності.
Заявляв, що зі змісту запису, який міститься на оптичному диску відсутній цифровий підпис, як їх автора так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій. До матеріалів справи не надано носій, на який безпосередньо здійснено запис правопорушення (в даному випадку - боді-камера поліцейського та відео-реєстратор чи його носій даних), який відповідно до вимого закону є оригіналом такого електронного доказу. Таким чином, надані суду відеозаписи з електронних приладів не є допустимими доказами.
Вказував, що час скоєння правопорушення зазначений в оскаржуваній постанові 16.12.2023 о 00:30 хвилин, в той час як приєднаний до протоколу відеозапис містить зафіксовану з інспектором розмову в 00:10 год 16.12.2024 року, таким чином відеозапис є неналежним та недопустимим доказом на який суд не мав права посилатися в постанові.
Зазначав, що до протоколу не додано направлення в найближчу медичну установу де б він мав самостійно пройти огляд для встановлення наявності чи відсутності алкогольного сп'яніння, зважаючи на заперечення висловлене інспектору про перебування в стані алкогольного сп'яніння.
Звертав увагу, що інспектором не були роз'яснені права, не було запропоновано надати будь-які пояснення щодо обставин викладених в протоколі, що підтверджується відеозаписом доданим до протоколу та його не було відсторонено від керування транспортним засобом, транспортний засіб не було надано будь-якій уповноваженій особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та могла бути допущена до керування транспортним засобом.
Вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження закрити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення і доводи апеляційної скарги, наявні в провадженні відео файли, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст.ст. 245,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом; орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст.251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху водій зобов'язаний на вимогу працівників поліції пройти в установленому порядку медичне обстеження для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.
Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 197420 від 16.12.2024 року, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП і сумнівів не викликає, містить всі обставини, які складають об'єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП (а.с. 1);
- відеозаписом, з якого вбачається, що поліцейськими був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм, у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та працівниками поліції було запропоновано водію пройти огляд на стан сп'яніння та місці зупинки транспортного засобу або в лікарні, на що він категорично відмовився. Працівниками поліції було роз'яснено ОСОБА_1 про те, що у разі відмови від проходження огляду на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, роз'яснено права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Після цього поліцейськими було складено протокол, ознайомлено водія з його змістом. Від підпису протоколу та отримання його копії ОСОБА_1 відмовився.
Дослідивши вказані матеріали, в тому числі зміст протоколу про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також і достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_2 у порушенні вимог п.2.5.ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності, про дату розгляду справи він не був повідомлений, а з'явитися в судове засідання не мав можливості, так як перебував на лікуванні в госпіталі після поранення, то апеляційний суд не може вважати їх обґрунтованими виходячи з наступного.
Як слідує з матеріалів справи, а саме протоколу про адміністративне правопорушення та дослідженого відео-файлу, працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення - 03.01.2025, 09:00 год у Сумському районному суді Сумської області. 03.01.2025 року у зв'язку з неявкою ОСОБА_1 в судове засідання, розгляд справи відкладено на 07.02.2025 року на 11 год. 00 хв. За клопотанням ОСОБА_1 від 27.01.2025 року розгляд справи було відкладено та на його адресу надіслано повідомлення про те, що розгляд справи відбудеться 14 березня 2025 року о 09:30 год в Сумському районному суді Сумської області.
При цьому, ОСОБА_1 достовірно знаючи, що в провадженні Сумського районного суду Сумської області перебувають матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно нього, клопотань про відкладення судового засідання та будь-які докази, що підтверджують його перебування на лікуванні до суду не надав.
Апеляційний суд звертає увагу, що справа про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, не відносяться до переліку, визначених ст. 268 КУпАП справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
При цьому, з'ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У рішенні в справі "Каракуця проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Практикою Європейського суду з прав людини, яка є преюдиційною, також встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.
Тому з врахуванням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП, суддя першої інстанції правильно дійшов висновку провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що матеріали додані до протоколу не містять будь-якого об'єктивного підтвердження передбачених законом підстав для зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , апеляційним судом не приймаються з наступних підстав.
З матеріалів справи і відеозапису подій від 16.12.2024 року, вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено о 00 годині 30 хвилин, тобто під час дії комендантської години, встановленої на території Сумської області на час дії воєнного стану.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», комендантська година передбачає, в тому числі, заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчення.
Так, згідно п. 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573, на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
Відповідно до п. 11 Порядку, контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту.
Згідно п. 3 Порядку патруль - спільний рухомий наряд, до складу якого входять поліцейські Національної поліції та військовослужбовці Збройних Сил і можуть залучатися військовослужбовці Національної гвардії та Держприкордонслужби, що виконує покладені на нього обов'язки на маршруті патрулювання, визначеному комендантом на території, де запроваджено комендантську годину.
У п. 16 Порядку зазначено, що Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право, зокрема, перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться.
Таким чином, факт пересування транспортним засобом під керуванням ОСОБА_1 під час дії комендантської години є достатньою підставою для зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції.
Щодо доводів апелянта, що працівником поліції не було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» або пройти огляд в медичній установі, а лише роз'яснено, що підтвердити факт алкогольного сп'яніння можливо за допомогою відповідного приладу чи в медичній установі, та не повідомлено, що у випадку якщо ці дії не будуть вчинені, то він буде притягнутий до відповідальності, апеляційний суд вважає надуманими, оскільки вони повністю спростовуються відеозаписом, з якого вбачається, що після виявлення працівником поліції ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова та повідомлення їх водієві, йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатору «Драгер» або проїхати до медичної установи, на що ОСОБА_1 категорично відмовився. Після цього працівниками поліції було роз'яснено ОСОБА_1 про те, що за таких обставин, відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, на спростовування апеляційних доводів, апеляційний суд звертає увагу, що згідно п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, тобто, це не є правом особи, яка керує транспортним засобом, а є його обов'язком, який ОСОБА_1 виконано не було, за що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність та складання протоколу про адміністративне правопорушення, що у даному випадку і відбулося.
Доводи апелянта про те, що зі змісту запису, який міститься на оптичному диску відсутній цифровий підпис, як їх автора, так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій, а до матеріалів справи не надано носій, на який безпосередньо здійснено запис правопорушення (в даному випадку - боді-камера поліцейського та відео-реєстратор чи його носій даних), який відповідно до вимог закону є оригіналом такого електронного доказу, таким чином, надані суду відеозаписи з електронних приладів не є допустимими доказами, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки наявність електронного примірника документа допускається відповідно до ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Наданими матеріалами не спростовано, що відеозапис було здійснено під час зупинки ОСОБА_1 на нагрудний відеореєстратор, крім того, при копіюванні будь-якого файлу на інший носій, в разі відсутності інших маніпуляцій, отримується похідний файл з тими самими даними, що і вихідний, вихідний та похідний файли відрізняються лише атрибутами, а саме датою та часом створення файлів.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 березня 2021 року (справа № 554/5090/16-к, провадження № 51-1878кмо20), ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. У випадку зберігання електронного документа на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Отже, наданий до матеріалів справи носій інформації (оптичний диск) є оригіналом електронного документу, який не потребує додаткового завіренням електронним підписом, що також не передбачено ні Законом України " Про поліцію", ні ст.266 КУпАП, а тому він є належним та допустимим доказом.
Що стосується доводів апелянта про те, що час скоєння правопорушення зазначений в оскаржуваній постанові «16.12.2023 року о 00 год 30 хв», в той час як приєднаний до протоколу відеозапис містить зафіксовану з інспектором розмову в «00 год 10 хв 16.12.2024 року», таким чином відеозапис є неналежним та недопустимим доказом на який суд не мав права посилатися в постанові, то зазначені обставини жодним чином не впливають на законність винесеного рішення, оскільки вказане спростовується протоколом про адміністративне правопорушення, в якому зазначений час скоєння провапорушення «16.12.2024 00:30 год», а зазначена в постанові дата «16.12.2023» є технічною помилкою допущеною суддею при написанні постанови.
Твердження апелянта, що до протоколу про адміністративне правопорушення не додано направлення в найближчу медичну установу де б він мав самостійно пройти огляд для встановлення наявності чи відсутності алкогольного сп'яніння, зважаючи на заперечення висловлене інспектору про перебування в стані алкогольного сп'яніння, не можуть бути розцінені апеляційним судом як істотне порушення порядку проведення медичного огляду, оскільки направлення водія на проведення медичного огляду, яке складає поліцейський є підставою для лікаря провести відповідний медичний огляд і, відповідно, таке направлення складається у випадку коли водій погоджується пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
У той же час, ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду у закладі охорони здоров'я, тому не складення такого направлення не має будь-яких правових наслідків.
Крім того, ОСОБА_1 працівниками поліції інкримінується порушення п.2.5 ПДР України, а саме відмова на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, а не порушення п.2.9 а ПДР.
Щодо тверджень апелянта про те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не були роз'яснені права, не було запропоновано надати будь-які пояснення щодо обставин викладених в протоколі, що підтверджується відеозаписом доданим до протоколу та його не було відсторонено від керування транспортним засобом, транспортний засіб не було надано будь-якій уповноваженій особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та могла бути допущена до керування транспортним засобом, то їх апеляційний суд визнає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються наявним в матеріалах справи відео-файлом, з якого вбачається, що працівниками поліції було роз'яснено ОСОБА_1 про те, що у разі відмови від проходження огляду на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, роз'яснено права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Після цього поліцейськими було складено відносно нього протокол, зачитано його зміст та повідомлено, що йому забороняється подальше керування транспортним засобом.
Таким чином, з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана належна правова оцінка, суддя вірно встановив в діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доказів на спростування таких висновків під час апеляційного розгляду здобуто не було.
Вказана справа про адміністративне правопорушення була розглянута суддею суду першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно і будь-яких порушень, при цьому, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення
Керуючись ст. 294, 295 КУпАП України, -
Постанову Сумського районного суду Сумської області від 14 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік - залишити без зміни, а його апеляційну скаргу на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.