Дата документу 25.08.2025 Справа № 333/3683/23
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 333/3683/23 Пр. № 22-ц/807/792/25Головуючий у 1 інстанції: Тучков С.С. Суддя-доповідач Гончар М.С.
25 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Кухаря С.В., Подліянової Г.С.
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2025 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» (надалі - Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У травні 2023 року Банк звернувся до суду з вищезазначеним позовом (а.с.1-4), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 21.04.2021 року станом на 13.12.2022 року у розмірі 75830,90 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 75830,90 грн., від сплати якої відповідач на користь Банку у добровільному порядку ухиляється, а також судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Тучкова С.С. (а.с.37). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.39) відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2023 року (а.с.48-49) позов Банку у цій справі задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку (ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 21.04.2021 року у розмірі 75830,90 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 75830,90 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку (ЄДРПОУ 21133352) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 вересня 2024 року (а.с.97-98) вищезазначене заочне рішення суду першої інстанціївід 14 вересня 2023 року у цій справі скасовано в порядку задоволення заяви сторони відповідача, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2025 року (а.с.143-144) позов Банку у цій справі задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку (ЄДРПОУ 21133352) заборгованість в сумі 46070,91 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку (ЄДРПОУ 21133352) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1630,53 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, у тому числі в частині задоволення позовних вимог Банку, погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі (фактично в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Банк, як позивач, у своїй апеляційній скарзі (а.с.150-168) просив поновити строк на апеляційне оскарження, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Банку задовольнити у повному обсязі, а також стягнути з відповідача судові витрати.
В автоматизованому порядку 06.03.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (а.с.169). Ухвалою апеляційного суду від 07.03.2025 року (а.с.170) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 26.03.2025 року (а.с.175). Ухвалою апеляційного суду скаргу апелянта залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків (а.с.176), які було усунуто у встановлений апеляційним судом строк 07.04.2025 (а.с.179-186). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 11.04.2025 року (а.с.187), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с.188).
Оскільки, відповідно до ст. 369 ч. 1 ЦПК України в редакції ЗУ від 19.06.2024 року № 3831-ІХ, якій набрав чинності з 19.07.2024 року, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розрахунок: 3028,00 грн. * 30 = 90840,00 грн., у цій справі ціна позову 75830,90 грн. - а.с. 1), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційному судувідзив на вищезазначену апеляційну скаргу Банку, як позивача, у цій справі (а.с.198-203).
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідний штат суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі, а також відпустки судді-доповідача у період з 07.07.2025 року по 14.08.2025 року включно (довідка а.с.148).
В автоматизованому порядку 21.08.2025 року суддями Кухар С.В. та Подліяновою Г.С. у цій справі замінено суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. у зв'язку із тривалою відпусткою останніх (а.с.209-210).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю … і ухвалити … нове рішення…
Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.
В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов Банку у цій справі частково при вищевикладених обставинах, керувався ст. ст. 526, 626, 628, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 12, 77, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України та виходив із такого.
21.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 21.04.2021 року, відповідно до якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом, яким є платіжна картка. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб», складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом на заяві.
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов даного договору, станом на 13.12.2022 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 75830,90 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 75830,90 гривень.
Обґрунтовуючи суму заборгованості позивач у відповіді на відзив наголошує на тому, що відповідно до виписки про рух коштів ця заборгованість складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту у сумі 9300,00 грн. та суми овердрафту в сумі 66530,90 грн.
В той же час, відповідач у своїх запереченнях зазначає, що виписка про рух коштів по картці відповідача містить щомісячні списання відсотків, які не можуть вважатися тілом кредиту та грошовими коштами, використаними відповідачем.
Згідно з випискою про рух коштів по картці відповідача 01.08.2021 року позивачем здійснено списання відсотків за липень 2021 року в сумі 1667,41 грн і заборгованість становить - 42557,00 грн.; 01.09.2021 року позивачем здійснено списання відсотків за серпень 2021 року в сумі 1756,60 грн. і заборгованість становить - 54860,92 грн.; 01.10.2021 року позивачем здійснено списання відсотків за вересень 2021 року в сумі 1961,70 грн. і заборгованість становить - 56822,62 грн.; 01.11.2021 року позивачем здійснено списання відсотків за жовтень 2021 року в сумі 2089,09 грн. і заборгованість становить - 58911,71 грн.; 01.12.2021 року позивачем здійснено списання відсотків за листопад 2021 року в сумі 2027,28 грн. і заборгованість становить - 53788,99 грн.; 01.01.2022 року позивачем здійснено списання відсотків за грудень 2021 року в сумі 1912,05 грн. і заборгованість становить - 50535,04 грн.; 01.02.2022 року позивачем здійснено списання відсотків за січень 2022 року в сумі 1890,38 грн. і заборгованість становить - 50075,42 грн.; 01.03.2022 року позивачем здійснено списання відсотків за лютий 2022 року в сумі 1694,28 грн. і заборгованість становить - 51769,70 грн.; 01.04.2022 року позивачем здійснено списання відсотків за березень 2022 року в сумі 1929,44 грн. і заборгованість становить 53699,14 грн.; 01.05.2022 року позивачем здійснено списання відсотків за квітень 2022 року в сумі 994,20 грн. і заборгованість становить 54693,34 грн.; 01.06.2022 року позивачем здійснено списання відсотків за травень 2022 року в сумі 1043,46 грн. і заборгованість становить 55736,80 грн.; 01.07.2022 року позивачем здійснено списання відсотків за червень 2022 року в сумі 1988,40 грн. і заборгованість становить 57725,20 грн.; 01.08.2022 року позивачем здійснено списання відсотків за липень 2022 року в сумі 2117,61 грн. і заборгованість становить 59842,81 грн.; 01.09.2022 року позивачем здійснено списання відсотків за серпень 2022 року в сумі 2184,57 грн. і заборгованість становить 62027,38 грн.; 01.10.2022 року позивачем здійснено списання відсотків за вересень 2022 року в сумі 2181,00 грн. і заборгованість становить 64208,38 грн.; 01.11.2022 року позивачем здійснено списання відсотків за жовтень 2022 року в сумі 2322,52 грн. і заборгованість становить 66530,90 грн.
Частиною другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, у тому числі, договори та інші правочини.
Відповідно до положень ст. 1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит.
На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.З розрахунку заборгованості та виписки вбачається, що впродовж періоду кредитування банк нараховував ОСОБА_1 відсотки за користування кредитом, сплата та розмір яких не були погоджені сторонами, та здійснював їх автоматичне списання, що призвело до збільшення розміру тіла кредиту, про стягнення якого просить позивач. З наданого банком розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку випливає, що тіло кредиту утворювалось у зв'язку з включенням до нього всіх несплачених відповідачем нарахувань, постійно збільшуючи його, що не було передбачено узгодженими умовами договору, а також списувались відсотки за користування кредитом, що також не було узгоджено сторонами. Натомість вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, банк не пред'явив.
Таким чином, оскільки в анкеті-заяві від 21.04.2021 року строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, суд вважає неправомірним та безпідставним списання банком коштів в рахунок погашення відсотків. Внаслідок таких дій банку тіло кредиту безпідставно збільшено на суму нарахованих та несплачених відповідачем відсотків за користування кредитом та не враховані в погашення боргу списані суми відсотків, однак з одного боку фактично зазначена сума позичальником не витрачалася, а з іншого - заборгованість за тілом кредиту не зменшувалась, а тому визначена банком заборгованість за тілом кредиту з урахуванням відсотків є необґрунтованою.
За таких обставин, нарахування заборгованості в частині відсотків здійснювалось банком неправомірно, тому не підлягає стягненню, а отже кошти, автоматично списані в рахунок відсотків з карткового рахунку ОСОБА_1 слід враховувати при визначенні загального розміру заборгованості.
Наведене також узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі № 545/2248/17.
Враховуючи заявлену суму позивачем до стягнення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем були порушені умови кредитного договору, однак з огляду на вищенаведене, зазначені списання відсотків в сумі 29759,99 грн. не можуть вважатися тілом кредиту, тому позовні вимоги АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 46070,91 грн. (75830,90 грн. - 29759,99 грн.).
Отже, суд першої інстанції вважав за необхідне частково задовольнити позовні вимоги АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за договором про надання банківських послуг «monobank» від 21.04.2021 року в розмірі 46070,91 грн.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Звертаючись до суду з позовом, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» сплатило судовий збір у розмірі 2684 грн. Враховуючи пропорційність розміру задоволених позовних вимог (60,75 %), АТ «Універсал Банк» має право на відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 1630,53 грн.
Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі не відповідає.
Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи, мають місце неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції мав виходити та апеляційний суд виходить при вирішенні цієї справи із:
- презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) - вищезазначеного підписаного без зауважень у встановленому законом порядку сторонами кредитного договору - договору про надання банківських послуг «Monobank» від 21.04.2021 року, укладеного між Банком та ОСОБА_1 в електронному вигляді (підпис відповідача ОСОБА_1 на анкеті - заяві, яка разом з іншими документами Банку: Умовами надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту складає договір, та яка у тому числі містить умови про нарахування базової відсоткової ставки (п. 3), зокрема: 3,1 % на місяць у разі виходу з пільгового періоду за користування кредитним лімітом, якій становить до 62 днів - а.с.9), належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною відповідача у суді першої інстанції не спростовувались та апеляційному суду не були надані), оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною відповідача апеляційному суду не надані, так, у матеріалах цієї справи відсутнє будь-яке рішення іншого суду в іншій справі про визнання вищезазначеного кредитного договору недійним та стороною відповідача апеляційному суду не надано),
- принципу обов'язковості договору (ст. 629 ЦК України), за змістом якої вищезазначений кредитний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права набуті сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню в силу вимог ст. 629 ЦК України.
Нерозуміння природи договору, складність його умов, не звільняє сторони від обов'язку його виконання (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 березня 2021 року у справі № 904/2073/19, який є обов'язковим для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України).
Оскільки, апеляційним судом встановлено, що керуючись положеннями статті 633, 634, 641 Цивільного кодексу України, АТ “УНІВЕРСАЛ БАНК» пропонує необмеженому колу фізичних осіб - резидентів України скористатися банківськими послугами щодо продуктів monobank | Universal Bank, для чого пропонує приєднатись до опублікованих на сайті Банку Умов і правил обслуговування в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank (далі - Умови і правила).
Приєднання до Умов і правил здійснюється фізичними особами шляхом підписання Анкети-заяви у паперовому або електронному вигляді, що надається Банком.
Умови і правила, крім тих, що надавались та були отримані Відповідачем у мобільному додатку, перебувають в загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи та, в розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору із визначенням порядку та умов кредитування, прав і обов'язків сторін, всю іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
За повідомленням Позивача всі Умови і правила за всі періоди є розміщеними на сайті Monobank (https://www.monobank.ua/terms), є публічно доступними, викладеними форматі PDF, з зазначенням рішень на підставі яких вони прийняті та часом набуття їх чинності.
Також, в самому мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи, до яких відповідач з використанням власного ПІН-коду має постійний доступ.
Враховуючи те, що послуги Банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи були надані відповідачу саме через мобільний додаток, можна дійти цілком очевидного висновку, що Відповідач був ознайомлений саме з Умови і правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та відповідно до ст. ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання.
Наведене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов і правил обслуговування фізичної особи з додатками.
Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17 (ст. 263 ч. 4 ЦПК України).
Таким чином, невиконання боржником умов договору, на які він погодився та ознайомився в Анкеті-заяві (стосовно того, що договір про надання банківських послуг складається не лише з Анкети-заяви, а також з Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту) та непогашення у повному обсязі заборгованості перед банком матиме наслідком порушення фундаментального положення про обов'язковість договору.
Оскільки, відповідно до п. 2 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 21.04.2021 року (а.с.9), визначено, що ця Анкета-заява разом з умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (MONOBANK | Universal Bank), таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг (далі - Договір).
Клієнт, підписанням цього Договору підтверджує, що він ознайомлений з актуальною (чинною) редакцією умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (MONOBANK | Universal Bank), таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланнямwww.monobank.ua/terms. тарифами, що розміщені за посиланнямwww.monobank.ua/rates, та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (п. 3 Анкети-заяви).
Крім цього, відповідно до п. 3 Анкети-заяви від 20.04.2021 року, визначено, що пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка 3,2% на місяць. Решта умов, передбачених частиною 1 статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначені в Договорі та Тарифах.
Клієнт беззастережно погоджується з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погоджується з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Поміж цього, Клієнт підтвердив, що ця Анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку. У Анкеті-заяві зазначено, що Клієнт просить відкрити поточний рахунок у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку.
Із прийняттям Закону України “Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон №675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною (частина 3 статті 11 Закону № 675- VІІІ).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675- VІІІ).
Умови і правила обслуговування, опубліковані на офіційному сайті Банку та публічно доступні в режимі реального часу для ознайомлення за посиланнямhttps://www.monobank.ua/terms.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (ст. 641 ЦК України).
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина 5 статті 11 Закону № 675-VІІІ).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом: заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі,
що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону №675-УТТТ).
Статтею 12 вказаного Закону № 675-УТТТ визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях (п. 6 Анкети-заяви).
Вищенаведене свідчить про укладення між сторонами у встановлений законом спосіб Договору, в тому числі погодження сторонами Умов і правил разом з додатками, які є невід'ємною складовою Договору.
Поміж цього, Клієнт на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, зобов'язаний ознайомлюватися із чинною редакцією Умов і Правил, що розташовані за посиланням https://www.monobank.ua/terms та/або https://www.monobank.com.ua/terms та/або в Мобільному додатку, з метою виконання умов Договору з урахуванням можливих змін до нього (п. 4 Розділу І Умов і Правил).
Відповідно до п. 4.3 Розділу 1 Умов і правил, Банк має право для різних цілей, зокрема з метою повідомлення про зміну тарифів, активації додаткових послуг, зміни умов Договору встановити контакт з клієнтом, використовуючи будь-які зазначені канали зв'язку (повідомлення в мобільному додатку, повідомлення в месенджерах, дзвінки і так далі).
Відповідно до п. 4.3 Розділу 1 Умов і правил, згоду клієнта зі змінами, доповненнями Умов і правил, може бути підтверджено, зокрема та не виключно шляхом: - проведенням клієнтом банківських операцій, отриманням банківських послуг, яке супроводжується оформленням касових документів; - введенням ПІН-коду, паролів доступу до додатку, використання біометричних даних Клієнта (відбитки пальців, в тому числі за допомогою технології TouchlD, або розпізнавання обличчя, в тому числі за допомогою технології FacelD).
Таким чином, враховуючи те, що Клієнтом було неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках та ін.), Відповідач надавав свою згоду із змінами, доповненням до Договору про надання банківських послуг від 21.04.2021 року.
Витяг з Умов та Тарифи за карткою Monobank, що наявні у матеріалах справи (а.с.10-27), враховуючи специфіку надання банківських послуг, неодноразово оновлювались та доповнювались у відповідність вимогам діючого законодавства. Актуальні редакції, згоду на які, були надані Відповідачем, шляхом, зокрема та не виключно, проведенням банківських операцій та подальшого користування банківськими послугами були доступні на постійній основі у публічному доступі на офіційному сайті Банку за посиланнями https://www.monobank.ua/terms та/або https://www.monobank.com.ua/terms та/або в Мобільному додатку.
Тобто, та редакція Умов та правил, що наявна у матеріалах справи може носити показовий характер та може доповнюватись Позивачем.
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ч. 3 ст. 82 ПИК України). Загальновідомість повинна бути об'єктивною, якщо факт невідомий тільки суду: це не є підставою для заборони його використання як загальновідомого. Загальновідомими обставинами варто розуміти обставини, відомі широкому, необмеженому колу осіб, відомості про яких можуть бути отримані із загальнодоступних джерел. Тобто, наявні усі підстави стверджувати, що Умови та правила, які знаходяться у публічному доступі, та посилання (https://www.monobank.ua/terms), на які містяться у кожній Анкеті-заяві підписаній Клієнтами (а це понад 8 млн.) є загальновідомим фактом. А те, що така інформація може бути невідомою суду, не є підставою для заборони її використання як загальновідомою.
У тому числі у суду першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення у цій справі був безперешкодний доступ до актуальних Умов та правил, що знаходяться в публічному доступі (як то наприклад, актуальної редакції кодексів, нормативно-правових актів, постанов, судової практики та ін.) в режимі реального часу на офіційному сайті Банку за посиланнямhttps://www.monobank.ua/terms. про що було зазначено останнім у позовній заяві (а.с. 1-4).
Крім цього, у разі якщо доказ є публічно доступним, то в учасників справи немає необхідності та обов'язку долучати такий доказ у паперовому вигляді до матеріалів справи (ч. 9 ст. 83 ЦПК України).
А тому, посилання суду першої інстанції у цій справі на недоведеність з боку Банку, що саме ці Умови і правила розумів Відповідач та ознайомився і погодився з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України “Про електронну комерцію».
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України “Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (ст. 263 ч. 4 ЦПК України).
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі) (виписка Банку по рахунку відповідача а.с. 81 - 93, 107-119), а тому у останнього виникла заборгованість (а.с. 8 - 8 зворот).
Враховуючи, що у Відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, на підставі положення п.п.5.16 п.5 Розділу ІІ Умов, відбулось Істотне порушення Клієнтом зобов'язань, та вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк направив повідомлення “пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості.
Проте Відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв'язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 Розділу II Умов, кредит став у форму «на вимогу».
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ТТК України, наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Відповідно до загальних Умов договору (а.с.10 зворот) кредит (кредитна лінія) - сума грошових коштів, наданих Банком клієнту на термін, обумовлений в договорі, на умовах платності і зворотності. До кредиту (кредитної лінії) відносяться в тому числі суми, списані за рахунок кредитного ліміту на погашення заборгованості із сплати відсотків за користування кредитним лімітом та штрафів за прострочені платежі згідно Тарифів.
Кредитний ліміт (зобов'язання Банку з кредитування) - розмір грошових коштів, зобов'язання з надання яких клієнту бере на себе Банк з момент укладання договору. До кредитного ліміту відносяться в тому числі суми коштів, що можуть бути отримані клієнтом за рахунок кредитного ліміту з метою погашення заборгованості із сплати відсотків за користування кредитним лімітом та штрафів за прострочені платежі згідно Тарифів.
На підставі вищезазначеного загальний розмір заборгованості відповідача перед Банком за вищезазначеним договором станом на 13.12.2022 року становить 75830,90 грн., що складається з: загального залишку заборгованості (тілом кредиту) - 75830,90 грн.; заборгованості за пенею та комісією - 00,00 грн.; заборгованість за порушення грошового зобов'язання - 00,00 грн. (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною відповідача суду у цій справі не були надані).
Хоча, згідно ч. ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Керуючись положеннями частини 1 та 2 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов'язання (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.02.2022 №758/10335/16-ц (61-17055св21)).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Відповідно до позиції Верховного Суду, котра міститься у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року по справі №367/4970/13-ц, провадження №61-19992св18, заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали до суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов'язком боржника.
Доказів, які б спростовували правильність наданого Банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником суду у цій справі не надано.
Будучи повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не надав суду контррозрахунок суми заборгованості, який би суд першої інстанції міг належним чином оцінити чи інший доказ, наприклад, висновок експертизи, про невірність наданого банком розрахунку, відтак, відсутні законні підстави для того, щоб піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу, враховуючи, що вона підтверджена наданими позивачем у сукупності доказами.
Також, апеляційним судом встановлено, що сума коштів, яка досі не була повернута Банку відповідачем у добровільному порядку, має бути стягнута за судовим рішенням суду у цій справі, та складається із заборгованості за договором про надання банківських послуг «MONOBANK» від 21.04.2021 року у розмірі 75830,90 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 75830,90 грн. (розрахунок Банку (а.с.8), належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем апеляційному суду не надані).
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.
За таких обставин, апеляційну скаргу Банку слід задовольнити,рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2025 року у цій справі скасувати, ухвалити нове судове рішення у вигляді постанови, стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за Договором про надання банківських послуг «MONOBANK» від 21.04.2021 року у розмірі 75830,90 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 75830,90 грн.
Крім того, в силу вимог ст. ст. 133, 141 ч. ч. 1, 13 ЦПК України в разі задоволення апеляційної скарги та позову Банку у цій справі при вищевикладених обставинах, з відповідача на користь Банку слід стягнути судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у вигляді судового збору у належному розмірі 5904,80 грн. (розрахунок: судовий збір за позовну заяву 2684,00 грн. (а.с.36) + судовий збір за апеляційну скаргу + 3220,80 грн. (платіжна інструкція на сплату Банком 4026,00 грн. - ас.168, хоча належний розмір судового збору розрахунок: судовий збір за позов у суді першої інстанції 2684,00 грн. (а.с.36) * 150% * 0,8 - коефіцієнт при подачі апеляційної скарги через систему «Електронний суд» = 3220,80 грн.).
Тому, апеляційний суд вважає за доцільне роз'яснити Банку його право у подальшому на повернення з бюджету зайво сплаченого ним судового збору у цій справі за апеляційну скаргу (розрахунок: сплачено судового збору апелянтом 4026,00 грн. - належний розмір судового збору 3220,80 грн. ) за відповідною ухвалою апеляційного суду в порядку ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» за результатами розгляду відповідного клопотання Банку.
Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 367-368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» задовольнити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2025 року у цій справі скасувати.
Ухвалити у цій справі нове судове рішення у вигляді постанови.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» (ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за договором про надання банківських послуг «MONOBANK» від 21.04.2021 року у розмірі 75830,90 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 75830,90 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» (ЄДРПОУ 21133352) судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у вигляді судового збору у розмірі 5904,80 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова апеляційним судом складена 25.08.2025 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Кухар С.В.Подліянова Г.С.