Справа № 308/4107/24
Закарпатський апеляційний суд
30.07.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника-адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/44/25, за апеляційною скаргою прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.12.2024.
Цим вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Лумшори Перечинського району Закарпатської області, мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, одружений, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, непрацюючий, несудимий, визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 299 КК України та виправданий на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку із недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення.
Речові докази: відео файл під назвою «IMG_3833» - залишено при матеріалах кримінального провадження.
Зазначеним вироком, ОСОБА_9 виправданий за обвинуваченням в тому, що 15.12.2023 близько 13 год, перебуваючи на території двору за місцем свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_9 виник прямий злочинний умисел на вбивство двох безпородних собак рудого кольору, так як останні розірвали сім його курей.
У подальшому, ОСОБА_9 нехтуючи існуючими правилами і нормами поведінки в суспільстві, відношенням до тварин, в порушення ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», яким передбачено, що при поводженні з тваринами не допускаються дії, що суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження, та бажаючи загибелі тварин, а саме: двох безпородних собак, рудого кольору, із застосуванням жорстоких методів, які вчиняються особливо болючим способом та завдають тварині мучення, фізичного болю і страждань, реалізовуючи свій злочинний умисел, відловив вказаних собак.
Після чого, вчинив активні дії з особливою жорстокістю, а саме: одній собаці наніс один удар важким тупим предметом по голові в область правого вуха та три удари ріжучим предметом (ножем) в область глоточної, запотиличної ділянок, іншій - один удар важким тупим предметом по голові в область правого вуха та два удари ріжучим предметом (ножем) в область глоточної, запотиличної ділянок.
Далі, продовжуючи свої злочинні дії, використовуючи мотузку, одним кінцем якої обв'язав кожну окремо в шийному відділі, інші кінці якої прив'язав до гілля дерева, яке розміщене на огородженій території свого дворогосподарства, здійснив повішання двох безпородних собак рудого кольору, які віднесені до хребетних тварин, що призвело до їх загибелі.
-2-
Згідно звіту про результати досліджень Закарпатської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби, в першої собаки на голові в ділянці правого вуха рана нанесена важким тупим предметом. Рана поверхнева зі засохлою кров'ю, глибина рани 0,3 мм з ушкодженням м'яких тканин. На шиї в області глоточної, за потиличної ділянок нанесено три колото-різані рани розміром до 3 см, глибина порізу до 0,5 см. Рани нанесено ріжучим предметом (ножем), краї ран гладкі з рівними краями. У другої собаки на голові в ділянці правого вуха рана нанесена важким тупим предметом. Рана глибока із засохлою кров'ю, глибина рани 0,5 мм з ушкодженням м'яких тканин. На шиї в області глоточної, запотиличної ділянок нанесено дві колото-різані рани розміром до 2 см, глибина порізу до 0,5 см. Рани нанесено ріжучим предметом (ножем), краї ран гладкі з рівними краями. Смерть наступила від асфіксії, внаслідок удушення зашморгом.
Ці дії ОСОБА_9 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 299 КК України, як жорстоке поводження з тваринами, що належать до хребетних, якщо такі дії призвели до загибелі тварин, вчинені з особливою жорстокістю, щодо двох тварин, вчинені активним способом.
Виправдовуючи ОСОБА_9 за вказаним обвинуваченням, оцінивши докази, досліджені за клопотанням сторони обвинувачення, проаналізувавши їх достатність, доведеність фактичних обставин кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у їх вчиненні, суд першої інстанції прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 299 КК України було вчинено ОСОБА_9 , оскільки сукупність наданих стороною обвинувачення доказів як самі по собі, так і в сукупності прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті та свідчили б про вину обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України. Зокрема, показання свідка ОСОБА_10 не підтверджують обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України. Інші свідки сторони обвинувачення, на допиті яких наполягав прокурор ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в силу ст. 63 Конституції України відмовилися давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів. Крім того, протоколом огляду відео документа від 26.12.2023 та відеозаписом до протоколу встановлено, що земельна ділянка, на якій виявлено повішених собак знаходиться за межами самого домогосподарства належного ОСОБА_9 , яка є захаращеною та частково загородженою тільки з однієї сторони від дороги.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду від 17.12.2024 щодо ОСОБА_9 скасувати та ухвалити новий, яким останнього визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п'ять) років із конфіскацією тварин. В обґрунтування вимог прокурор зазначає про незаконність, необґрунтованість та невмотивованість ухваленого щодо ОСОБА_9 вироку, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону та неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність. Суд, у порушення вимог ст. 94 КПК України, оцінив докази без належного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, не навів у вироку переконливих мотивів, з яких він відкинув докази обвинувачення, побудував своє рішення, перерахувавши зібрані у справі докази без надання їм належної правової оцінки та відмовив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення щодо допиту свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , пославшись на те, що останні відмовились від надання свідчень в порядку ст. 63 Конституції України, хоча безпосередньо вказані особи судом не допитувались, також відмовив у задоволенні клопотання щодо виклику і допиту понятих, які брали участь у проведенні огляду місця події 15.12.2023. Вважає, що винуватість ОСОБА_9 підтверджується як письмовими доказами, так і показаннями
-3-
свідка ОСОБА_10 . У ході судового слухання справи досліджено достатньо доказів, які підтверджують вину ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України, і в суду не було підстав для його виправдання. Крім того, неправильне застосування закону, який підлягав застосуванню, полягає в тому, що обвинуваченого не було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України. Також стороною обвинувачення заявлялось клопотання про допит в якості свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та понятих, які брали участь в огляді місця події 15.12.2023, яке не було судом задоволено, в порушення вимог ст. 363 КПК України. Так зокрема свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , допитані в ході досудового розслідування показали, що 15.12.2024 вони перебували вдома і в обідню пору ОСОБА_12 вийшла погодувати курей, після чого встановила, що собаки розірвали сім курей, про що повідомила ОСОБА_9 , після чого останній разом з ОСОБА_11 вийшов на вулицю, спіймав двох рудих собак та повісив їх на дерево. Відмовивши в допиті вказаних свідків, не з'ясувавши їхню позицію та не роз'яснивши їм безпосередньо положення ст. 63 Конституції України, суд тим самим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неповноту судового розгляду, тобто має місце порушення ст. 410 КПК України, оскільки свідчення вказаних осіб можуть мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Виправдовуючи ОСОБА_9 та посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у резолютивній частині вироку, суд зазначив, що виправдовує обвинуваченого у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення. Разом з тим вина є складовою частиною суб'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, тобто тим самим суд всупереч висновкам, до яких він прийшов в мотивувальній частині вироку, в резолютивній частині посилається на відсутність в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України, зазначивши про недоведеність наявності в діях ОСОБА_9 вини.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, доводи прокурора, яка частково підтримала апеляційну скаргу та просила призначити кримінальне провадження до нового розгляду, пояснення захисника-адвоката, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Кримінальне провадження розглядається за відсутності обвинуваченого ОСОБА_9 , неявка якого, з огляду на позицію прокурора в суді апеляційної інстанції, не перешкоджає його розгляду. При цьому, береться до уваги те, що повідомлення про час та місце апеляційного розгляду вказаним сторонам кримінального провадження надіслано відповідно до вимог закону, і вони вважаються належним чином повідомленими про час та місце апеляційного розгляду, заяв про відкладення апеляційного розгляду від цих осіб не надходило, а захисник-адвокат ОСОБА_6 не заперечувала проти розгляду кримінального провадження за відсутності обвинуваченого. З цих підстав колегією суддів не приймається до уваги клопотання прокурора про зупинення судового провадження у зв'язку з призовом обвинуваченого ОСОБА_9 на військову службу за мобілізацією.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
-4-
За приписами ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Судове рішення - це акт правосуддя, ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права та згідно з конституційними засадами і принципами судочинства. Судове рішення має бути законним, обґрунтованим, зрозумілим та чітким, і не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 закріплено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Цих вимог судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_9 не дотримано.
Згідно ч. 1 ст. 373 КПК України суд постановляє виправдувальний вирок, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. У мотивувальній частині вироку у таких випадках зазначається: формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відхиляє докази обвинувачення, а також мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, виправдовуючи ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд першої інстанції зазначив, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 299 КК України було вчинено ОСОБА_9 , оскільки сукупність наданих стороною обвинувачення доказів як самі по собі, так і в сукупності прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті та свідчили б про вину обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України.
З такими висновками суду, колегія суддів не може погодитися, з огляду на його необґрунтованість й передчасність.
Суд, у порушення вимог ст. 94 КПК України, оцінив докази без належного розгляду всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, не навів у вироку переконливих мотивів, з яких він відкинув докази обвинувачення, побудував своє рішення, перерахувавши зібрані у справі докази без надання їм належної правової оцінки та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення щодо допиту свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , пославшись на те, що останні відмовились від надання свідчень в порядку ст. 63 Конституції України, хоча безпосередньо вказані особи судом не допитувались, також відмовив у задоволенні клопотання щодо виклику і допиту понятих, які брали участь у проведенні огляду місця події 15.12.2023.
-5-
Відмовивши в допиті вказаних свідків, не з'ясувавши їхню позицію та не роз'яснивши їм безпосередньо положення ст. 63 Конституції України, суд тим самим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неповноту судового розгляду, тобто має місце порушення ст. 410 КПК України, оскільки свідчення вказаних осіб можуть мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
Що стосується наявної в матеріалах кримінального провадження заяви свідка ОСОБА_12 про відмову від показань на підставі ст. 63 Конституції України та на яку послався суд першої інстанції у вироку, то зі змісту такої слідує, що така була долучена в судовому засіданні захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_6 , яка до того ж належним чином не зареєстрована в АСДС, що викликає сумнів у законності її походження.
Крім того, виправдовуючи ОСОБА_9 та посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України в резолютивній частині вироку, суд зазначив, що виправдовує обвинуваченого у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення, допустивши суперечності, оскільки згідно з пунктом 2 частини 1 статті 373 КПК України підставою для виправдання зазначено недоведеність, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.
З огляду на вказане, апеляційний суд приходить до переконання про те, що висновки суду першої інстанції не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, що в свою чергу свідчить про неповноту судового розгляду, оскільки судом не досліджувались обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, вирок суду першої інстанції щодо обвинуваченого ОСОБА_9 не може бути визнано законним та обґрунтованим.
За таких обставин, вирок суду за змістом та формою не відповідає вимогам ст. 370, 374 КПК України та загальним засадам кримінального провадження, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, відповідно до приписів ст. 409, 412 КПК України, а тому з урахування усіх порушень, встановлених під час апеляційного розгляду кримінального провадження, вирок підлягає скасуванню.
Оскільки зміст вироку не відповідає вимогам ст. 374 КПК України, висновки суду зроблені без ретельного аналізу та оцінки доказів, допущені судом порушення процесуального закону відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України є істотними, оскільки ставлять під сумнів повноту встановлення судом першої інстанції обставин провадження, що суперечить як основним завданням кримінального провадження так і його основним загальним засадам, таким як верховенство права, законність та забезпечення змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості, що обґрунтовано ставить під сумнів законність і справедливість вироку, а також позбавляє апеляційний суд підстав у цій частині визнавати чи не визнавати обґрунтованими доводи в межах обвинувачення чи доводи сторони захисту.
Аналогічної позиції дійшов і Касаційний кримінальний суд Верховного Суду, виклавши її у постановах від 21.03.2024 (справа № 303/5635/21, провадження № 51-5169 км 23), від 31.01.2023 (справа № 688/2017/15-к,провадження № 51-2573км21), від 03.05.2023 (справа № 443/2309/13-к, провадження № 51-1319км23), де, окрім іншого, зазначено про обов'язок суду проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні всі доводи як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, які обґрунтовано ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення.
За наведених вище обставин висновки суду про визнання ОСОБА_9 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 299 КК України та виправдання за цим обвинуваченням, у зв'язку із недоведеністю, що вчинено
-6-
кримінальне правопорушення, в якому останній обвинувачується, є передчасними та зробленими без повного, всебічного, об'єктивного дослідження та аналізу наявних у кримінальному провадженні доказів, а тому не може визнаватися законним та обґрунтованим.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що вищезазначені істотні порушення є процесуально неприпустимими при судовому розгляді, оскільки в такий спосіб порушуються норми кримінального процесуального закону та загальні засади забезпечення права на захист, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, безпосередності дослідження доказів і змагальності сторін у процесі, законності та одночасно обґрунтованості судового рішення, що передбачено як обов'язкова вимога у ст. 370 КПК України.
Оскільки суд апеляційної інстанції відповідно до положень ст. 404 КПК України не вправі встановлювати й доказувати факти, які не були встановлені та не доведені судом першої інстанції, долучати до матеріалів провадження докази, які не були предметом дослідження місцевого суду, колегія суддів позбавлена можливості дійти однозначного висновку щодо правильності застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставне неврахування на його думку доказів у кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує положення ч. 3 ст. 26 КПК України про те, що суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що внесені на розгляд сторонами та віднесені до його компетенції цим Кодексом.
За змістом ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Таким чином, норми ч. 3 ст. 404 КПК України зобов'язують суд апеляційної інстанції провести повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, лише коли суд першої інстанції дослідив ці обставини неповно або з порушеннями.
Як видно, в судовому засіданні прокурор аргументує свої доводи з посиланням на неповноту судового розгляду та конкретні процесуальні порушення, не вказуючи про наявність підстав для проведення апеляційним судом допиту обвинуваченого й свідків та дослідження наданих прокурором письмових доказів.
Разом з тим, допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону, які колегія суддів не може виправити, використовуючи свої повноваження, відповідно до ст. 412, 415 КПК України, є підставою для скасування вироку із призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Зважаючи, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин кримінального провадження, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того,
-7-
що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину, суд першої інстанції при новому розгляді справи має належним чином проаналізувати кожний доказ (як зазначалося вище) з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, надавши оцінку при цьому кожному суттєвому доводу сторін кримінального провадження та відобразивши це в мотивувальній частині прийнятого судового рішення.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги прокурора, то вони не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки порушені ними питання спочатку підлягають дослідженню при новому розгляді в суді першої інстанції, а вже потім при наявності судового рішення бути предметом апеляційної перевірки, так як суд апеляційної інстанції згідно ч. 2 ст. 415 КПК України при скасуванні вироку не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Таким чином, апеляційний суд констатує, що встановлені порушення, які були допущені судом першої інстанції при ухвалені вироку, з урахуванням положень ст. 2, 7, 9, 409, 412, 415 КПК України, є істотними та такими, що тягнуть за собою скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
При цьому, апеляційний суд враховує положення ч. 1 ст. 412 КПК України, відповідно до яких істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Водночас, згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України суд апеляційною інстанції скасовує вирок і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другою статті 412 цього Кодексу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне застосовувати і загальні засади кримінального провадження, а саме верховенство права.
Відповідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і застосовується цей принцип з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При цьому апеляційний суд також виходить з положень ч. 1 ст. 9 КПК України, з яких вбачається, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, тобто суд під час розгляду кримінального провадження повинен дотримуватися принципу законності.
В той же час відповідно до положень ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Тобто, значення загальних засад кримінального провадження, як норм вищого ступеня нормативності, є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин.
Таким чином, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи були порушені загальні засади кримінального провадження, а саме законність, то вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в іншому складі.
-8-
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що під час апеляційного розгляду прокурор не заявляла клопотання про дослідження апеляційним судом тих чи інших доказів у підтвердження доводів апеляційної скарги, а підтримала змінену апеляційну скаргу та просила скасувати вирок з направленням кримінального провадження до суду першої інстанції на новий розгляд.
При новому розгляді суду першої інстанції необхідно усунути наведені вище порушення закону, ретельно перевірити доводи викладені в апеляційній скарзі, дослідити обставини, зазначені в цій ухвалі, дати належну оцінку доказам, із зазначенням мотивів, з яких суд приймає до уваги одні докази та відкидає інші, і в залежності від установлених обставин, ухвалити законне, обґрунтоване та належним чином вмотивоване рішення.
Тому, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 412, 415, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.12.2024 щодо ОСОБА_13 - скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_9 у суді першої інстанції в іншому складі.
Ухвала апеляційного суду оскарження в касаційному порядку не підлягає.
Судді