"15" серпня 2025 р. Справа № 596/2081/24
Провадження № 2/596/132/2025
Гусятинський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Цвинтарної Т.М.
при секретарі
судового засідання Рудніцькій О.П.
за участю: представника позивача - адвоката Юркевич І.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Гусятин у режимі відеоконференцзв'язку цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Карого Володимира Вікторовича до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Карий В.В. звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 та просять стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7 946 доларів США та судові витрати.
Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 16 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №596/2081/24 за вищевказаним позовом та призначено підготовче засідання.
17.04.2025 відповідач ОСОБА_2 надіслав до суду заяву про закриття провадження у справі, у зв'язку із тим, що справу не належить розглядати за правилами цивільного судочинства.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що існують підстави для закриття провадження у справі №596/2081/24 у зв'язку із тим, що спір належить розглядати у межах справи про його, ОСОБА_2 , неплатоспроможність. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2025 по справі №921/50/25 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність гр. ОСОБА_2 ..
Також зазначив, що він, звертаючись до Господарського суду Тернопільської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, включив до переліку кредиторів ОСОБА_1 , звернувши увагу на наявність в нього грошових зобов'язань перед кредитором.
Тому вважає, що спір про стягнення заборгованості із нього має розглядатися у межах справи про його неплатоспроможність Господарським судом Тернопільської області.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Юркевич І.І. в підготовчому судовому засіданні просила відмовити у задоволенні заяви відповідача, оскільки вважає її безпідставною та необґрунтованою. Вказала що справа, яка знаходиться на розгляді в Господарському суді Тернопільської області немає відношення кредитора ОСОБА_1 ..
Відповідач ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з'явився, хоч належним чином був повідомлений про день, час, місце розгляду справи. Заяв про причини неявки в підготовче судове засідання до суду не надіслав.
Суд, вивчивши заяву відповідача ОСОБА_2 з доданою до неї ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2025, заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України, визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ч.1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно п.8 ч.1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, і справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Суд звертає увагу на те, що норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 у справі № 922/928/17).
Відповідно до частин другої, третьої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених участині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Вищенаведеними нормами закону підтверджено, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство (неплатоспроможність), повинен проводитися тільки господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Отже, в силу вимог КУзПБ, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, має проводиться господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10 березня 2025 року відкрито провадження у справі № 921/50/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у цивільній справі № 596/2081/24 було відкрито до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 , а тому суд в даному випадку застосовує норму частини третьої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно із частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах справи про банкрутство розглядає всі майнові спори за участю боржника незалежно від того, якою стороною спору він є (відповідачем чи позивачем).
З введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах дійшла висновку, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови ВП ВС від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б).
Процесуальний закон визначає правило виключної підсудності справ про банкрутство (неплатоспроможність) та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, незалежно від моменту виникнення таких вимог, серед іншого справ за позовами з майновими (грошовими) вимогами до боржника, позовне провадження у яких відкрито до чи після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідача, стосовно яких у частині третій статті 7 Кодексу України з питань банкрутства встановлено імперативну вимогу їх передачі до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, для розгляду по суті спору в межах цієї справи.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14 травня 2020 року у справі № 903/69/18 зазначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо концентрації всіх спорів у межах справи про банкрутство. Так, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Така ж правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 918/420/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 908/4057/14, від 11 липня 2018 року у справі № 922/3040/17, від 29 листопада 2019 у справах № 908/130/15-г, № 923/1194/17, від 05 лютого 2020 у справі № 921/557/15-г.
Законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті.
При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.
Таке врегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.
Таким чином, з огляду на положення законодавства України, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство (неплатоспроможність), повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи.
Дана позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, де зазначено, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому, таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство (неплатоспроможність) відповідача.
Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що цивільна справа № 596/2081/24 підлягає передачі до Господарського суду Тернопільської області, яким відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 ..
Відповідно до п.1 ч.1 статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Тобто, данною нормою ЦПК України закріплено норму лише щодо можливості передачі справ из одного сулу до іншого суду загальної юрисдикції.
В силу вимог ч.9 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
А відтак, беручи до уваги спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства щодо надіслання справ до господарського суду, застосовуючи аналогію закону щодо передачі справ за підсудністю, цивільну справу № 596/2081/24 слід передати до Господарського суду Тернопільської області, яким відносно ОСОБА_2 відкрито провадження у справі № 921/50/25 про неплатоспроможність та в провадженні якого перебуває вказана справа, а у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ч.9 ст.10, ст.ст.31, 259-261,263, 268, 353, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження у справі - відмовити.
Цивільну справу №596/2081/24 за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Карого Володимира Вікторовича до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики передати до Господарського суду Тернопільської області, в провадженні якого перебуває справа №921/50/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Ухвала суду набирає законної сили з дня її проголошення.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Повна ухвала складена 20 серпня 2025 року.
Суддя Гусятинського районного суду
Тернопільської області Т.М. Цвинтарна