Справа № 337/1659/25
Номер провадження 2/337/1227/2025
25 серпня 2025 рокум. Запоріжжя
Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Завгороднього Є.В., за участю секретаря судового засідання Лемонджави А.В., представника позивача ОСОБА_1 адвоката Фельського С.Л., представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кальнія Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі за текстом - відповідачка), про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обгрунтування позову зазначила, що 14.11.2024 у м. Запоріжжя по пр. Інженера Преображенського, біля б. 1, відповідачка, керуючи транспортним засобом Mazda CX-5, д.н. НОМЕР_1 , в порушення п. 16.13, 2.3.б Правил дорожнього руху України, виконуючи поворот ліворуч, не надала перевагу транспортному засобу, який рухався у зустрічному напрямку прямо, не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, в результаті чого вчинила зіткнення з транспортним засобом Ford Mustang Mach-E, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням позивачки. Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2024 відповідачку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Внаслідок пошкодження автомобіля позивачці було завдано матеріальної шкоди, розмір якої позивачка оцінила в 678 911,55 гривень. Частково, в межах ліміту відповідальності, шкода (у розмірі 359 675,59 грн) була відшкодована страховою компанією (ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» - третя особа), в якій було застраховано цивільно-правову відповідальність відповідачки, решту суми (319 235,96 грн) позивачка просить стягнути з відповідачки як з особи, винної у завданні шкоди. Крім того, позивачка просить стягнути з відповідачки вартість витрат на послуги з евакуації пошкодженого автомобіля (2 500,00 грн), вартість витрат на експертне транспортно-товарознавче дослідження (6 500,00 грн), а також судові витрати, які складаються з суми сплаченого судового збору (2 625,89 грн) та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі (15 000,00 грн).
Ухвалою суду від 04.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, сторонам встановлено строки для подання відзиву на позов та заяв по суті справи.
30.04.2025 від представника відповідачки надійшов відзив, у якому він заперечив проти позовних вимог, вважаючи їх безпідставними. Зазначив, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована як шляхом укладання договору обов'язкового страхування (ліміт відповідальності 160 000 грн), так і шляхом укладення договору добровільного страхування (ліміт відповідальності 500 000 грн). На думку представника відповідача, страхова компанія не виконала свої зобов'язання в належному розмірі, оскільки виплатила страхове відшкодування в розмірі, меншому, ніж сума двох лімітів (660 000 грн), а також в розмірі, меншому, ніж сума збитків з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу запчастин (417 177,72 грн), а тому належним відповідачем у цій справі повинна бути страхова компанія відповідача, оскільки відповідачка повинна нести відповідальність лише тоді, коли суми страхової виплати для повного відшкодування шкоди буде недостатньо (з посиланням на ст. 1194 ЦК України).
Крім того, представник відповідача заперечив проти стягнення суми витрат на евакуацію автомобіля (2 500 грн) та витрат на товарознавче дослідження (6 500 грн), оскільки, на його думку, вказані витрати також повинні бути покриті страховою компанією в межах ліміту відповідальності.
Представник відповідача зазначив, що з метою об'єктивного з'ясування розміру завданої шкоди відповідачка звернулася до оцінювача ОСОБА_3 для оцінки матеріального збитку, відповідно до висновку якого вартість матеріального збитку, заподіяного позивачу (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) становить 447 408,37 грн, а не 417 177,72 грн, як зазначив позивач, а тому розмір сум відшкодування страхової компанії повинен бути більшим, ніж реально виплачений).
Представником відповідача подано клопотання про витребування доказів (страхової справи) та виклик спеціаліста ОСОБА_3 (яким підготовлено звіт, наданий відповідачем) для з'ясування розбіжностей в звітах оцінки, наданих учасниками спору. Вказані клопотання представника відповідача було задоволено, ухвалами суду 16.07.2025 в підготовчому провадженні витребувано копію страхової справи від третьої особи, а також викликано в судове засідання спеціаліста ОСОБА_3 .
Крім того, представник відповідача подав клопотання про витребування матеріалів справи про адміністративне правопорушення, відповідно до якої відповідачку було визнано винною за ст. 124 КУпАП. Суд відмовив у задоволенні клопотання, оскільки сторона не довела неможливість витребування вказаних матеріалів (ознайомлення зі справою) самостійно.
07.05.2025 від представника позивачки надійшла відповідь на відзив, у якій представник заперечив проти доводів сторони відповідача, вважаючи їх необгрунтованими. Зазначив, що позивачка у встановленому порядку звернулася до страхової компанії, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність відповідачки, отримала від страхової компанії суму страхового відшкодування в межах ліміту, а оскільки вказаними межами ліміту було вичерпано можливість повністю покрити вартість ремонту, послуги евакуатора та вартість дослідження, позивачка змушена звернутися з позовом до відповідачки, як до особи, винної у завданні шкоди, про стягнення різниці в шкоді, яка не покрита страховими виплатами, та супутніх витрат. Представник позивачки просив задовольнити позов.
29.05.2025 від третьої особи (страхової компанії) надійшло пояснення, у якій страховик зазначив, що розмір страхового відшкодування визначався з урахуванням коефіцієнту зносу. Страховик відшкодував 359 675,59 грн, у тому числі 160 000,00 грн у межах страхової суми за полісом обов'язкового страхування та 199 675,59 грн відповідно до умов договору добровільного страхування. На переконання страховика він повністю виконав свої обов'язки щодо з'ясування обставин справи, розрахунку та виплати страхового відшкодування позивачу. Також третьою особою 29.07.2025 було надано копію страхової справи.
В судове засідання 21.08.2025 сторони забезпечили явку своїх сторін. Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позов з підстав, зазначених у позовній заяві та інших заявах по суті справи. Представник відповідачки заявив клопотання про відкладення розгляду справи по суті. Зокрема, представник відповідачки зазначив, що він не отримав своєчасно копію страхової справи, просив надати йому час для ознайомлення. Крім того, зазначив, що викликаний судом за клопотанням сторони відповідача спеціаліст ОСОБА_3 не може з'явитися в судове засідання з поважних причин.
Відповідно до ст. 240 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 223 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 223 ЦПК України нявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання свідка, експерта, спеціаліста, перекладача суд заслуховує думку учасників справи про можливість розгляду справи за відсутності свідка, експерта, спеціаліста, перекладача, які не з'явилися, та постановляє ухвалу про продовження судового розгляду або про відкладення розгляду справи. Одночасно суд вирішує питання про відповідальність особи, яка не з'явилася.
Оскільки суду не надано доказів поважності причин неявки учасника ОСОБА_3 , а також враховуючи, що його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті (на мотивах таких висновків суд зупиниться нижче, надаючи оцінку обставинам справи та правовідносинам, які виникли у зв'язку зі спором), а також беручи до уваги, що копію страхової справи було відскановано, направлено учасникам справи засобами Електронного суду та доставлено до їхніх електронних кабінетів 29.07.2025 (про що у справі містяться відповідні підтвердження про доставку), суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, з огляду на те, що у сторони відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами страхової справи, формування правової позиції та підготовки до розгляду справи по суті.
З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи суд дійшов висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних у ній доказів.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Суд встановив, що 14.11.2024 у м. Запоріжжя по пр. Інженера Преображенського, біля б. 1, відповідачка, керуючи транспортним засобом Mazda CX-5, д.н. НОМЕР_1 , в порушення п. 16.13, 2.3.б Правил дорожнього руху України, виконуючи поворот ліворуч, не надала перевагу транспортному засобу, який рухався у зустрічному напрямку прямо, не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, в результаті чого вчинила зіткнення з транспортним засобом Ford Mustang Mach-E, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням позивачки. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, травмованих немає.
Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2024 у справі № 337/6241/24 відповідачку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до змісту постанови вбачається, що ОСОБА_2 в судове засідання не прибула за невідомими причинами, суду надана заява, в якій ОСОБА_2 вину у скоєнні адміністративного правопорушення визнала в повному обсязі.
Вказано постанова суду не оскаржувалась та набрала законної сили 13.12.2024.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
В судовому засіданні представник відповідачки фактично поставив під сумнів обставини, встановлені зазначеною постановою, надавши суду копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань та копію постанови слідчого від 18.07.2025 у кримінальному провадженні № 12024082050002501 від 11.12.2024 за ч. 1 ст. 286 про доручення проведення інженерно-транспортної експертизи, зі змісту яких вбачається наявність досудового розслідування, яке здійснюється за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 під час дорожньо-транспортної події 14.11.2024. Також представник відповідача заявив, що органами поліції за даним фактом здійснюється досудове розслідування, а відтак, можливо існує взаємна вини двох учасниць ДТП (як відповідачки, так і позивачки), тому ухвалення рішення у цій цивільній справі може бути передчасним до встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.
Досліджуючи докази, надані стороною відповідача, суд критично ставиться до них, оскільки, на переконання суду, наявність кримінального провадження, яке триває понад вісім місяців (дата внесення до ЄРДР - 11.12.2024, винесення постанови слідчого про проведення експертизи - 18.07.2025) не може спростовувати обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року в справі № 442/3663/20 (провадження № 61-6501св21). Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)). Подібні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18). Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Враховуючи, що постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя встановлено вину відповідачки у вчиненні ДТП, і з формулювання обставин події не вбачається наявність вини позивачки, суд дійшов висновку, що вина відповідачки у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та завданні збитків є встановленою та доведеною.
Також суд звертає увагу, що затягування вирішення цієї цивільної справи, у зв'язку з наявністю фактового кримінального провадження, яке може тривати роками з невизначеним результатом, позбавляє сторону позивача права на справедливий суд у зв'язку з порушенням розумних строків розгляду справи.
Щодо заперечень сторони відповідачки на право звернення до неї з позовом у зв'язку з тим, що її цивільно-правову відповідальність було застраховано, і ліміт відповідальності не було вичерпано, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка у встановленому порядку звернулася до страховика відповідача (третьої особи) з заявою про виплату страхового відшкодування, і їй таке відшкодування було виплачено двома платежами: у розмірі 160 000,00 грн (платіж від 19.12.2024) та у розмірі 199 675,59 грн (платіж від 15.01.2025), що сторонами не оспорюється.
Відшкодування в розмірі 160 000,00 грн було виплачено за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс № 218526728, ліміт за шкоду, заподіяну майну, 160 000,00 грн), а відшкодування у розмірі 199 657,59 грн було виплачено відповідно до умов договору добровільного страхування від 20.12.2023 (агрегатний ліміт відповідальності 500 000,00 грн), з посиланням на пункт 24.10 договору: у разі пошкодження транспортного засобу потерпілої особи страховиком відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою рятування потерпілих осіб. Страховик має право проводити виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну транспортному засобу потерпілої особи частинами, зокрема: перша частина в розмірі 80 % від суми страхового відшкодування розрахованої в порядку та на умовах договору страхування; друга частинна в розмірі 20 % страхового відшкодування від суми страхового відшкодування, розрахованої в порядку та на умовах договору страхування, але не більше документально підтверджених фактичних витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та за умови пред'явлення для огляду представником страховика відновленого транспортного засобу.
Досліджуючи доводи сторони відповідача, що сума страхового відшкодування виплачена позивачу страховиком не в повному обсязі (а тому позивач повинен звертатися з позовом до страховика щодо стягнення недоплачених сум відшкодування в межах ліміту відповідальності), суд звертає увагу на правовий висновок (Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20.01.2016 № 6-2808цс15).
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням). Зогляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування. При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.
Розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.
Беручи до уваги вказаний правовий висновок, а також, констатуючи, що в даному цивільному спорі встановлені аналогічні правовідносини, суд критично ставиться до доводів сторони відповідача, що позивач повинен звернутися до страховика (а не до відповідача) з позовними вимогами про виплату страхового відшкодування в належному розмірі. Водночас, суд звертає увагу сторони відповідача, що сама відповідачка, будучи стороною договірних відносин між нею та страховиком, може оспорити розмір страхового відшкодування, виплаченого страховою компанією, у разі, якщо вона виконає свій обов'язок перед потерпілою стороною. Заперечення відповідача щодо неналежного виконання договірних обов'язків страховиком не може бути підставою для звільнення від деліктних зобов'язань.
Щодо розміру відшкодування та заперечень сторони відповідача в цій частині суд зазначає наступне.
Відповідно до висновку експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 4297 від 13.01.2025, виконаного на замовлення сторони позивача (висновок ОСОБА_4 ), вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Mustang Mach-E, д.н. НОМЕР_2 , становить: без урахування зносу - 678 911,55 гривень; з урахуванням зносу - 417 177,72 гривень.
Згідно зі звітом про оцінку автомобіля Ford Mustang Mach-E, д.н. НОМЕР_2 , № 121 від 17.01.2025, виконаного на замовлення сторони відповідача (звіт ОСОБА_3 ), вартість відновлювального ремонту становить: без урахування зносу - 679 403,35 гривні; з урахуванням зносу - 447 408,37 гривень.
Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові № 686/17155/15-ц від 03.10.2018 підтримав правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15, в якому було зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). На підставі цього висновку Верховний Суд виснував, що страховик за договором обов'язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту - безпосередній винуватець.
Суд бере до уваги, що висновок, наданий стороною позивача, містить нижчий розмір вартості відновлювального ремонту без урахування зносу - 678 911,55 гривень, ніж наданий стороною відповідача - 679 403,35 гривні (також враховуючи, що різниця між показниками є дуже незначною, і позивач пред'являє позовні вимоги про відшкодування шкоди, виходячи з меншої суми відновлювального ремонту без урахування зносу).
Щодо заперечень сторони відповідача на вказаний висновок, яка зазначає про те, що у вказаному висновку сума відновлювального ремонту з урахуванням зносу (417 177,72 гривень) є значно нижчою, ніж у звіті, наданому оцінювачем ОСОБА_3 (447 408,37 гривень), що призвело до виплати страховиком суми страхового відшкодування в розмірі, меншому, ніж розраховувала відповідачка, суд зазначає, що матеріали страхової справи, містять висновок експертного товарознавчого дослідження, складений експертом Філем ОП. на замовлення позивача. Водночас, незрозуміло, чому сторона відповідача не надала свій звіт (складений оцінювачем ОСОБА_3 ) страховій компанії для проведення альтернативних розрахунків. Та в будь-якому разі, у разі незгоди з розрахунками страхової компанії щодо розміру страхового відшкодування відповідач може оспорити вказаний розмір як учасник договірних відносин в рамках спору між страховиком і страхувальником щодо належного виконання умов договору страхування цивільно-правової відповідальності, а не посилатися на вказані суперечності в оцінці як на підставу для ухилення від виконання деліктних зобов'язань.
Посилання відповідача на необхідність допиту оцінювача ОСОБА_3 не є суттєвими для вирішення цієї справи, оскільки обставиною, що підлягає доказуванню в цій справі, є саме розмір відшкодування без урахування зносу, який у висновку ОСОБА_4 є нижчим. Щодо доводів представника відповідача стосовно необхідності встановлення розміру шкоди з урахуванням зносу (для визначення належного розміру страхового відшкодування), то вказані обставини виходять за межі доказування в цій справі і можуть буди предметом іншого спору, а саме між відповідачем та третьою особою (страховиком) в частині належного виконання умов договору страхування цивільно-правової відповідальності та визначення більшого розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті постраждалій стороні.
На переконання суду, позивач добросовісно та у належний спосіб скористався інститутом страхування цивільно-правової відповідальності, звернувшись до страховика та отримавши страхове відшкодування, і тим самим реалізував свій обов'язок в межах статті 1194 ЦК України та отримав у передбачений законом спосіб право на відшкодування різниці з винної особи. Проте, навіть, якщо сума виплаченого страховиком відшкодування є оспорюваною та недостатньою для покриття всіх збитків, покладання додаткового тягаря судових спорів зі страховою компанією щодо захисту порушеного права (стягнення сум відшкодування) на потерпілу особу (позивача), яка не є стороною в договірних відносинах між страховиком та винним страхувальником, є надмірним та несправедливим.
Щодо відшкодування супутніх витрат позивача та заперечень відповідача з цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до наданих суду доказів позивачка понесла додаткові витрати, пов'язані з усуненням наслідків ДТП та відновленням порушеного права, а саме: 2 500,00 гривень на послуги евакуатора, що підтверджується фіскальним чеком від 14.11.2024, та 6 500,00 гривень на підготовку висновку експертного автотоварознавчого дослідження, що підтверджується платіжною інструкцією від 12.12.2024.
Згідно з положеннями пункту 2 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на момент події - 14.11.2024), страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов'язаних із евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України.
Відповідно до ч. 6 ст. 27 зазначеного Закону страховик (МТСБУ) разом із здійсненням страхової (регламентної) виплати у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу зобов'язаний відшкодувати потерпілій особі її документально підтверджені витрати, пов'язані з оплатою послуг суб'єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, якщо потерпіла особа обрала їх самостійно для визначення розміру вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону.
Водночас, пункт 7 ч. 1 ст. 30 Закону передбачає, що страхова (регламентна) виплата не здійснюється за шкоду, що перевищує розмір страхової суми, передбачений статтею 14 цього Закону, незалежно від кількості потерпілих осіб та кількості осіб, відповідальних за заподіяну шкоду. Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону страхові (регламентні) виплати за внутрішнім договором страхування, крім регламентних виплат, що здійснюються МТСБУ відповідно до пунктів 1-3 і 5 частини першої статті 43 цього Закону, обмежуються страховими сумами, встановленими відповідно до законодавства на день укладення такого договору.
Оскільки страховик (третя особа) здійснив регламентні виплати за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в повному обсязі (160 000,00 гривень), а за договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності - в обсязі, визначеному самим страховиком, і вказаних виплат (у загальному розмірі 359 675,59 грн) недостатньо навіть для повного відшкодування прямої шкоди (вартості відновлювального ремонту автомобіля), суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог позивачки в частині стягнення додаткових супутніх витрат (на евакуацію транспортного засобу та підготовку висновку експерта) з особи, винної у завданні шкоди.
Таким чином, суд, з'ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, а саме: для стягнення з відповідачки різниці (у розмірі 319 235,96 грн) між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля без урахування зносу (678 911,55 грн) та страховими виплатами, здійсненими страховиком (на загальну суму 359 675,59 грн), а також витрат на послуги з евакуації пошкодженого автомобіля (2 500,00 грн) та витрат на експертне транспортно-товарознавче дослідження (6 500,00 грн), всього на суму 328 235,96 гривень.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір, розмір якого (2 625,89 грн) підтверджується квитанцією від 02.04.2025, підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачки.
Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Стороною позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копію договору про надання правової допомоги від 18.03.2025, відповідно до пункту 4.3 якого встановлено гонорар адвоката за ведення цивільної справи у суді першої інстанції 15 000,00 гривень, рахунок від 18.03.2025 в розмірі 15 000,00 гривень, квитанцію до прибуткового касового ордеру в розмірі 15 000,00 гривень.
Проаналізувавши надані докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає підтвердженим факт понесення вказаних витрат, а їхній розмір - обгрунтованим та співмірним з ціною позову, складністю справи та її значенням для сторін.
Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 76-77, 81, 89, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 319 235,96 грн, яке складається з різниці між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та страховою виплатою, витрати за послуги евакуатора у розмірі 2 500,00 грн, витрати на експертне транспортно-товарознавче дослідження у розмірі 6 500,00 грн, а також судові витрати, які складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 2 625,89 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 гривень, всього на суму 345 861,85 грн (триста сорок п'ять тисяч вісімсот шістдесят одна гривня 85 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 (зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач - ОСОБА_2 (зареєстрована: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 );
третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, б. 154, ЄДРПОУ 33908322).
Суддя Євген ЗАВГОРОДНІЙ