25.08.2025
Справа № 331/2544/25
Провадження № 1-кп/331/556/2025
«25» серпня 2025 року Олександрівський районний суд міста Запоріжжя в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участі: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024082020001198 від 12.12.2024 року відносно ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2 ст. 307 КК України,
В провадженні Олександрівського районного суду м. Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2 ст. 307 КК України.
В судовому засіданні прокурор звернулась до суду з письмовим клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , обґрунтоване тим, що останній обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів, не має міцних соціальних зв'язків, офіційно не працевлаштований, постійного законного джерела прибутку не має, що свідчить про те, що він може переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності та вчинити інше кримінальне правопорушення. Тому з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження прокурор вважає, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим ризикам та не забезпечать цілей кримінального провадження.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 проти задоволення вказаного клопотання заперечував та зазначив, що обвинувачений до моменту затримання був офіційно працевлаштований, має статус внутрішньо переміщеної особи, має постійне місце проживання в м. Запоріжжі, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, лише тяжкість вчиненого злочину не може бути єдиною підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу. Просив суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за адресою проживання його батька, із застосуванням електронних засобів контролю, який буде достатнім для виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, в задоволенні клопотання прокурора просив відмовити.
Заслухавши клопотання прокурора, з'ясувавши думку учасників судового процесу, суд дійшов наступного висновку.
Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін дії якого закінчується 28.08.2025 року.
Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, вказавши крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так, суд враховує дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність осіб на утриманні.
Суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, оскільки стороною захисту не надано доказів на спростування вказаного факту, у зв'язку з чим не має стабільного та законного джерела доходу, тому наявний ризик того, що перебуваючи на волі, він може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність з метою здобуття засобів для існування.
Разом з тим, аналізуючи обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні двох епізодів злочинної діяльності, які відносяться до тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, не має міцних соціальних зв'язків, не має осіб на утриманні, що дає суду підстави вважати, що залишаючись на волі, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого злочину та невідворотність покарання за його вчинення в разі доведення вини, обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання. Вказана позиція узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», згідно з яким суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
За наявності існування двох очевидних ризиків, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти настанню встановлених ризиків.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання його під вартою, не зменшились.
Посилання сторони захисту щодо наявності місця проживання, відсутності судимостей, хоч і має місце, однак не є безумовною підставою для відмови в продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, ця обставина в даному випадку не може бути беззаперечним стримуючим фактором подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Тому в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю, слідвідмовити з наведених вище підстав.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись у місцях попереднього ув'язнення, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Керуючись ст. ст. 183, 199, 331, 372 КПК України, суд
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб - по 23 жовтня 2025 року включно в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» за місцем утримання обвинуваченого.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1