Справа № 314/4512/24
Провадження № 1-кп/314/371/2025
25.08.2025 м. Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12024082210000566 від 23.08.2024 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Вільнянська Запорізького району Запорізької області, громадянина України, має неповну середню освіту, не працює, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
18 серпня 2024 року, в обідній час доби, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за попередньою змовою з особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, пройшли через не зачинену хвіртку на територію домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого, впевнившись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу завантажили блок двигуна Д-240 від трактору МТЗ-80 на багажник велосипеду моделі «Україна», в корпусі коричневого кольору, який перебуває у власності особи, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, та в подальшому, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, покинули місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядились на власний розсуд викраденим майном.
Згідно з висновком експерта судової товарознавчої експертизи №3144 від 04.09.2024 ринкова вартість блоку двигуна Д-240 від трактору МТЗ-80, на момент скоєння кримінального правопорушення становить 6 400 гривень. Таким чином, потерпілому ОСОБА_5 було спричинено майнову шкоду на зазначену суму.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав, зазначивши, що знає особу, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, давно. Він зайшов до нього (обвинуваченого) в гості і запропонував взяти блок з трактору. Це було в 2024 році, було тепла погода. Вони разом прийшли до території будинку по АДРЕСА_1 , номеру будинку не пам'ятає. Двері хвіртки не були зачинені, там висів накидний засов. Блок трактора стояв під будинком, вони його обперли до стіни, а потім завантажили на велосипед, вивезли з подвір'я. Після чого відвезли блок в гараж в м.Вільнянськ і здали його на металобрухт.
Також наголосив, що крадіжку скоювали вдвох, він наполягає на цьому. Готовий сплатити частину матеріальної шкоди потерпілому.
Дослідивши матеріали справи і оцінивши докази, отримані в ході судового розгляду, суд вважає, що винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена такими доказами.
Судом досліджено письмові докази, які зібрані під час досудового розслідування і долучені в ході судового розгляду за клопотанням прокурора, і які суд визнав належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам, передбаченим ст.ст. 85-87 КПК України.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.09.2024 (арк.с. 80-83) свідок ОСОБА_6 на фото №2 впізнав чоловіка, у якого придбав блок двигуна від трактора.
Згідно з додатком до вказаного протоколу на фото № 2 містить зображення ОСОБА_3 .
Відповідно до протоколу огляду місця події від 22.08.2024, фототаблиці та стенограми до нього (арк.с. 205-212), об'єктом огляду є територія домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_2 . Територія огороджена по периметру металевим парканом. Вхід здійснюється через металеву хвіртку, на якій мається замковий пристрій. На момент огляду перебуває у відчиненому стані.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту, відеозапису та стенограми до нього від 13.09.2024 (арк.с. 84-92), обвинувачений ОСОБА_3 в присутності двох понятих розказав про обставини скоєння ним та іншою особою, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, крадіжки блоку двигуна від трактора, що відбулась 18.08.2024. Також, він показав, як увійшов на територію будинку АДРЕСА_2 , місце під будинком, де стояв вказаний блок.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 пояснив суду, що вважає проведення досудового розслідування неповним, оскільки до крадіжки причетний ще і його пасинок ОСОБА_7 , у зв'язку з чим під час судового розгляду він неодноразово заявляв клопотання про направлення провадження на додаткове розслідування. Також, вважає, що неможливо розглядати кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 окремо від обвинувачення особи, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження.
Пояснив, що приїзжав на територію домоволодіння приблизно за 3 дні до крадіжки блоку від трактора, вхідна хвіртка була закрита на замок. Після крадіжки він поміняв замок, оскільки він був зламаний.
Потерпілий вважає, що прокурором не надано жодних доказів винуватості ОСОБА_3 , разом з цим просив суд стягнути з останнього частину матеріальної шкоди, розмір якої не уточнив.
Проаналізувавши всі досліджені в судовому засіданні докази в сукупності, суд дійшов висновку про те, що вони логічні, послідовні, за своїм змістом не містять протиріч, на їх підставі судом встановлені та перевірені обставини, які в силу ст. 91 КПК України підлягають доказуванню в кримінальному провадженні.
Так, порядок проведення процесуальних дій та зміст досліджених протоколів слідчих дій обвинуваченим не оспорювались. Підстав сумніватись в їх достовірності суд не встановив.
Дослідивши показання обвинуваченого окремо та в сукупності з дослідженими доказами, суд не вбачає очевидних логічних суперечностей або ж підстав трактувати їх як недостовірні, необ'єктивні чи перекручені.
Разом з тим, показання потерпілого ОСОБА_5 щодо наявності на вхідній хвіртці замка, який закривається, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Так, під час дослідження відеозапису слідчого експерименту, що проводився слідчим за участю підозрюваного ОСОБА_3 13.09.2024, судом встановлено, що ОСОБА_3 безперешкодно відкриває вхідну хвіртку та заходить на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , будь-який замок на ній відсутній (09 хв. 34 сек.). Це спростовує твердження потерпілого ОСОБА_5 про те, що після події крадіжки блока двигуна від трактора ним було здійснено заміну поламаного замка.
Разом з тим, обвинувачений як під час допиту в суді, так і під час проведення слідчого експерименту послідовно вказував на відсутність на вхідній хвіртці замка, що закривається.
Також, суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (ч.3 ст.337 КПК України).
Під час судового розгляду було встановлено, що 12.11.2024 ОСОБА_8 призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для подальшого проходження служби до військової часини НОМЕР_3 (довідка № 1/4/765 від 10.02.2025). У зв'язку з цим матеріали кримінального провадження № 12024082210000566 від 23.08.2024 щодо нього були виділені в окреме провадження, судове провадження відносно ОСОБА_8 зупинено до звільнення його з військової служби.
Крім того, під час судового розгляду були досліджені такі документи:
- витяги з кримінального провадження № 12024082210000566, дата внесення до ЄРДР 23.08.2024, на підставі повідомлення ОСОБА_5 за ч.4 ст.185 КК України (арк.с.68, 69-70);
- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 22.08.2024 (арк.с. 71);
- рапорт слідчого СВ Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області від 22.09.2015 (т.3 арк.с. 158);
- заява ОСОБА_5 від 22.08.2024 щодо дозволу працівникам поліції провести огляд території двору по АДРЕСА_2 (арк.с. 72).
Відомості, встановлені в зазначених документах, не є доказами винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Водночас, ці дані свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та допустимість отриманих у ході його проведення доказів.
Дослідивши визначений обсяг доказів, надавши їм належну оцінку, суд дійшов висновку про доведеність вчинення обвинуваченим за встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 4 статті 185 КК України, та кваліфікує дії ОСОБА_3 як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, згідно зі ст. 12 КК України, вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжкого злочину.
Щодо особи винного, суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання, неодружений, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується посередньо, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 як військовозобов'язаний, на військову службу під час мобілізації не призивався, до лікарів нарколога та психіатра за допомогою не звертався.
Обставин, обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Обставиною, що помякшує покарання, суд вважає щире каяття обвинуваченого.
Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, одночасно враховуючи обставини справи, особу обвинуваченого, відсутність обставин, обтяжують покарання, наявність обставини, що пом'якшує покарання, позицію сторони обвинувачення, яка наполягала на призначенні покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.4 ст. 185 КК України, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, потерпілого, який вважав, що стороною обвинувачення не зібрано достатньо доказів на підтвердження вини ОСОБА_3 у вчиненні крадіжки, суд прийшов до висновку щодо доцільності призначити йому покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковані дії обвинуваченого, у виді мінімального строку позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України.
Суд вважає, що визначене покарання є необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень, тобто, відповідає меті, передбаченій ст.50 КК України, із дотриманням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч.1 ст.50 КК).
Таке покарання, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
При вирішенні заявленого потерпілим ОСОБА_5 цивільного позову суд виходить з такого.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив відносно ОСОБА_5 умисне кримінальне правопорушення, внаслідок якого спричинив потерпілому матеріальну шкоду за викрадене майно в розмірі 6400грн.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 56 КПК України, потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
За змістом вимог ст.ст. 127-129 КПК України обов'язок відшкодування матеріальної та моральної шкоди вироком покладається на підозрюваного, обвинуваченого.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За загальними правилами шкода, заподіяна особі та її майну або майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
У судовому засіданні знайшла своє підтвердження наявність безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями обвинуваченого і шкодою, заподіяною потерпілому.
Таким чином, з обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає стягненню сума спричиненої потерпілому ОСОБА_5 шкода в розмірі 6400грн.
Ухвалюючи таке рішення щодо задоволення позовних вимог потерпілого, суд виходить з того, що обвинувачений несе солідарну відповідальність за вчинення неправомірних дій відносно потерпілого, а тому у випадку ухвалення судом обвинувального вироку стосовно особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, ОСОБА_3 має право звернутися до суду з позовом до цієї особи про стягнення коштів в порядку регресу.
Під час судового розгляду клопотань про продовження та обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не надходили.
Витрати, пов'язані із залученням стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, відсутні.
Питання речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_3 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтись на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речовий доказ: DVD-R диск із записом слідчого експерименту, проведеного 13.09.2024 за участю підозрюваного ОСОБА_3 , - залишити в матеріалах кримінального провадження (справа № 314/4512/24).
Цивільний позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , матеріальну шкоду в розмірі 6400,00грн.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який знаходиться під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому, прокурору та іншим учасникам справи в разі їх присутності під час проголошення вироку.
Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку проголосити його резолютивну частину з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Суддя ОСОБА_9
25.08.2025