20 серпня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі
судового засідання ОСОБА_4
за участі сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
потерпілої ОСОБА_8
представника потерпілого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12019260000000364 від 01.10.2019 р., за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_10 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , на вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2023 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , зі середньо-спеціальною освітою, одруженого, не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.189 КК України,
Вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, і призначено йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 продовжено дію запобіжного заходу у виді застави.
Термін відбування покарання ОСОБА_6 обраховано з моменту фактичного затримання, при цьому у строк покарання зараховано строк тримання під вартою з 03.01.2020 року по 10.03.2020 року з розрахунку один день попереднього ув?язнення за один позбавлення волі.
Вирішено питання про долю речових доказів у даному провадженні.
ЄУНСС:715/863/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_11
НП: 11-кп/822/8/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст. 189 КК України
Скасовано арешт на грошові кошти в сумі 14999,99 гривень, які були перераховані ОСОБА_8 на банківську картку № НОМЕР_1 АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_12 , який був накладений згідно з ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08.01.2020 року.
На вказане рішення суду захисник - адвокат ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 10.02.2023 р. змінити у частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.189 КК України із застосуванням вимог ст.75 КК України.
Уважає, що призначене ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.189 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі не відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та за своїм розміром є явно несправедливим через суворість.
Стверджує, що районним суд не врахував принципи індивідуалізації, гуманізму та справедливості покарання, а також особу обвинуваченого, його часткове визнання вини, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
На думку апелянта, виправлення ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства із застосуванням вимог ст.75 КК України.
Водночас зазначає і те, що у ході розгляду справи районним судом не було встановлено факту знайомства ОСОБА_6 та ОСОБА_13 .
На думку захисту, потерпілими жодним чином не доведено, що сума, яка була узгоджена між сторонами за купівлю автомийки та земельної ділянки в АДРЕСА_2 , повністю сплачена, та боргу не існує.
Вважає, що судом безпідставно зазначено у вироку про стягнення на користь ОСОБА_6 надуманого ним же боргу.
Також судом залишено поза увагою, що в вересні 2019 року ОСОБА_6 був побитий в приміщенні Чернівецького Головного управління МВС на замовлення потерпілим ОСОБА_14 .
Згідно з вироком районного суду, ОСОБА_6 на початку вересня 2019 року, переслідуючи корисливу мету спрямовану на незаконне заволодіння коштами ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , не маючи жодних невиконаних перед ним з боку потерпілих договірних зобов'язань, вступив в попередню змову з особою, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, який за грошову винагороду у невстановленому слідством розмірі, погодився шляхом вимагання, поєднаного із погрозою насильством над потерпілими та його близькими родичами, з погрозами ушкодження чи знищення їхнього майна примусити їх передати ОСОБА_6 гроші в сумі 70000 доларів США.
Для реалізації злочинних дій та імітації законності вимоги коштів перед потерпілими ОСОБА_6 передав цій особі відомості про ОСОБА_16 і ОСОБА_15 щодо їх місця проживання та контактних номерів телефонів, державного номерного знака автомобіля належного ОСОБА_14 , а також копії примірників договорів позики від 22.06.2016 року, які були укладені між ОСОБА_17 і ОСОБА_18 , та ОСОБА_15 і ОСОБА_18 на суму по 35000 доларів США кожний.
Після цього, у період з 07.09.2019 року по 03.01.2020 року особою, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, діючи відповідно до попередньої домовленості з ОСОБА_6 , неодноразово в телефонних розмовах та розмовах через інтернет-месенджер «Watsapp» було висунуто ОСОБА_19 та ОСОБА_15 незаконні вимоги щодо передачі ними на користь ОСОБА_6 грошових коштів у сумі 70000 доларів США (що згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 07.09.2019 року становило 1771742 гривні).
Ці незаконні вимоги супроводжувались погрозами насильством над ними, їх близькими родичами та пошкодженням їх майна, і які потерпілі сприймали як реальні, побоюючись за своє життя та здоров'я, і майно, а також за життя, здоров'я та майно їх близьких родичів, про що ОСОБА_15 повідомив свою матір ОСОБА_8 . Тоді ж, з метою недопущення насильства щодо членів її сім'ї, ОСОБА_8 10.12.2019 року зв'язалась по телефону з особою, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, та намагалася довести про те, що між членами її сім'ї та ОСОБА_6 немає ніяких боргових зобов'язань, та що з останнім вони повністю раніше розрахувались.
Однак, особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, висунув ОСОБА_8 , незаконну вимогу про передачу нею коштів ОСОБА_6 в сумі 70000 доларів США і вказана вимога супроводжувалась погрозами щодо насильства над всіма потерпілими і знищенням майна всієї її родини.
Крім цього, ОСОБА_6 09.12.2019 року під час особистої зустрічі із ОСОБА_14 підтвердив незаконні вимоги щодо передачі йому коштів в сумі 70000 доларів США, які зазначені вище та висунуті ОСОБА_19 особою, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, тим самим підтвердивши, що вказана особа діє згідно попередньої домовленості з ним.
У результаті вказаних дій, ОСОБА_6 та особа, матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження, незаконно вимагали у потерпілих гроші в сумі 70000 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют НБУ станом на 07.09.2019 року становило 1771742 гривні.
Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.189 КК України, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілими та їх близькими родичами, пошкодженням та знищенням їхнього майна, яке було вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Заслухавши доповідь судді, який виклав суть вироку та вимоги апеляційної скарги, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу лише частково, а саме у частині призначення обвинуваченого явно несправедливого покарання, у іншій частині просили доводи апеляційної скарги не переглядати, міркування прокурора, який заперечив проти поданої апеляційної скарги та просив залишити вирок районного суду, як законний та обґрунтований, без змін, думку потерпілої та її представника, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, а обвинуваченому і останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав зазначених в апеляційній скарзі та обговоривши наведені у ній доводи, колегія суддів доходить такого.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Оскільки вирок районного суду у частині кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 та доведеності його винуватості ніким не оскаржується, то апеляційним судом не переглядається.
Доводи сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України, є обґрунтованими.
Як вбачається із вироку суду, призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції, врахувавши вимоги ст. 65-67 КК України, а також ст. 12 КК України, призначив обвинуваченому покарання у межах санкції ч.2 ст.189 КК України, з урахуванням обставин справи, які існували на момент розгляду справи у суді першої інстанції.
Водночас, у ході апеляційного перегляду вироку суду встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді, зокрема, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, свою вину визнав повністю у суді апеляційної інстанції, за місцем проживання, роботи характеризується позитивно (а.с.238, 239, т.5). З часу вчинення злочину минув значний період - майже шість років, протягом якого обвинувачений до будь-якої відповідальності не притягувався.
Також встановлено, що ОСОБА_6 був призваний на військову службу до Збройних сил України за призовом під час мобілізації на особливий період 13.02.2023р. (а.с.236, т.5). Згідно зі службовою характеристикою, за час проходження служби зарекомендував себе з позитивного боку, професійним, працелюбним військовослужбовцем (а.с.3 т.6).
Отже, вищенаведені обставини у своїй сукупності свідчать про позитивні зміни в особі обвинуваченого.
Поряд з цим, апеляційний суд враховує вік ОСОБА_6 (60 років) та стан його здоров'я, а також його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, який від органів слідства та суду не переховувався, готовий нести відповідальність за скоєне, зробив належні висновки, шкодує про вчинене та пообіцяв про недопущення аналогічного в майбутньому, що свідчить про те, що він став на шлях виправлення.
Крім цього, колегія суддів бере до уваги вимоги ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) згідно якою, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання, а тому вважає за необхідне, та це відповідатиме вимогам закону України про кримінальну відповідальність, застосувати до нього положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, та покладенням на нього окремих обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
При цьому, апеляційний суд враховує також практику Верховного Суду (постанова ВС від 09.10.2018 у справі № 756/4830/17-к), згідно з якою загальні засади призначення покарання, визначені у ст.65 КК, наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
На думку колегії суддів, звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою та застосуванням протягом іспитового строку соціально-виховних заходів, цілком відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а вирок районного суду - змінити, в частині призначеного покарання.
На підставі наведеного, керуючись ст.376, 404, 405, 407, 408, 409, 413, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_10 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , задовольнити.
Вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2023 року щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст.189 КК України змінити в частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.2 ст.189 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
У решті вирок районного суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий /підпис/ ОСОБА_1
Судді /підпис/ ОСОБА_2
/підпис/ ОСОБА_3