Справа № 643/12527/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1609/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.162, ч.1 ст.357,
ч.3 ст.357 КК України
18 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Салтівського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_7 , -
Вироком Салтівського районного суду м.Харкова від 28 квітня 2025 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Яковлівки Сахновщинського району Харківської області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, в силу ст.89 КК України не судимого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винним у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст.357 України та йому призначено покарання:
-за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки;
-за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік;
-за ч. 3 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначено покарання ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень (проступків) шляхом поглинення менш сурового покарання більш суровим у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
Згідно п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Долю речових доказів вирішено згідно ст.100 КПК України.
Як встановив суд, 09.09.2024 приблизно о 02:00 годині ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проїжджав на своєму велосипеді повз територію домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_2 , під час чого у нього раптово виник протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення на територію вказаного домоволодіння, огородженого парканом та житлового будинку, розташованого тією ж адресою, де проживають ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_7 підійшов до прикритої залізної хвіртки, натиснув на неї, відчинивши її, і таким чином незаконно потрапив на територію подвір'я домоволодіння АДРЕСА_2 . Далі, продовжуючи свої протиправні дії і реалізацію свого протиправного умислу, ОСОБА_7 , не згоди мешканців домоволодіння ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , які фактично мешкають у вказаному домоволодінні, і відпочивали у спальній кімнаті, відкривши вхідні двері, які були закриті, однак не зачинені на замок, непомітно для мешканців будинку, протиправно потрапив у коридор житлового будинку за вказаною адресою, де перебував протягом декількох хвилин без дозволу власника та мешканців вказаного домоволодіння, після чого самостійно залишив місце вчинення кримінального правопорушення, тим самим порушивши особисте конституційне право на недоторканність житла особи, закріплене у ст. 30 Конституції України.
Продовжуючи свої незаконні дії, ОСОБА_7 09.09.2024 близько 02:05 годин, зайшовши на територію домоволодіння, огородженого парканом та житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 , де проживають ОСОБА_10 та ОСОБА_11 без згоди останніх, непомітно для вказаних осіб, які у цей час відпочивали, протиправно перебуваючи в коридорі вказаного житлового будинку, побачив барсетку коричневого кольору, що належить ОСОБА_13 і не представляє для нього матеріальної цінності, відкривши яку, побачив офіційні документи, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль марки Opel Astra, д.н.з. НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 14.09.2017, та банківську картку N? НОМЕР_3 емітовану АТ КБ «ПриватБанк» на ім?я ОСОБА_12 , яка є офіційним документом відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992, підпунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31, ст.1, п.15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2000, ч.4 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000.
Діючи згідно раптово виниклого умислу, спрямованого на незаконне заволодіння вищевказаними офіційними документами з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_14 шляхом вільного доступу, непомітно для власника і мешканців домоволодіння, таємно викрав барсетку коричневого кольору, що не представляє для її власника ОСОБА_15 матеріальної цінності з вище переліченими офіційними документами, після чого залишив місце вчинення кримінального правопорушення, бажаючи використати в подальшому викрадені документи в особистих корисливих інтересах, розрахувавшись того ж дня в період з 02:20 години до 03:00 години викраденою ним банківською карткою на АЗС «ОККО», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Віренська 1-А придбавши спиртні і питні напої, продукти харчування, сигарети на загальну суму 1727,80 грн.
Крім того, 09.09.2024 року близько 02:05 годин ОСОБА_7 незаконно зайшов на територію домоволодіння, огородженого парканом та житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 , де проживають ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , де без їх згоди, непомітно для вказаних осіб, які у цей час відпочивали, протиправно перебуваючи в коридорі вказаного житлового будинку, побачив барсетку коричневого кольору, що належить ОСОБА_12 і не представляє для нього матеріальної цінності, відкривши яку, побачив серед іншого посвідчення водія № НОМЕР_4 , категорії А, В, видане 11.08.2009 ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Харкова № 1 ГУМВС України в Харківській області (6301) на ім?я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке є важливим особистим документом.
Діючи згідно раптово виниклого умислу, спрямованого на незаконне заволодіння вищевказаними важливим особистим документом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_7 шляхом вільного доступу, непомітно для власника і мешканців домоволодіння, таємно викрав барсетку коричневого кольору, що не представляє для її власника ОСОБА_15 матеріальної цінності з вищевказаним посвідченням водія, яке є важливим особистим документом, після чого самостійно залишив місце вчинення кримінального правопорушення, бажаючи використати В подальшому викрадене посвідчення водія №? НОМЕР_4 на ім?я ОСОБА_11 в особистих інтересах.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 просить вирок суду щодо ОСОБА_7 змінити, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вважати ОСОБА_7 засудженим до покарання: - за ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки; - за ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік; - за ч.3 ст.357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, остаточно призначити покарання ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання біль суворим у виді обмеження волі на строк 2 роки.
Відповідно до ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік.
Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.76 КК України на ОСОБА_7 покласти обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції при новому розгляді кримінального провадження був позбавлений можливості призначити ОСОБА_7 за ч.3 ст.357 КК України більш суворе покарання, ніж призначене за вироком Московського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2024 року, що суперечить вимогам ч.2 ст.416 КПК України.
Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу сторони обвинуваченого та просили її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з вироку суду, судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, було здійснено в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікація дій останнього за ч.1 ст.162, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому судом апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України, не перевіряються.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає, що вони заслуговують на увагу.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, за попереднім вироком Московського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2024 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357 КК України та йому призначено покарання:
- за ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки;
- за ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі на строк 6 місяців;
- за ч.3 ст.357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, остаточно призначено покарання ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі на строк 2 роки.
Відповідно до ст.75 КК України, ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік.
На ОСОБА_7 покладені обов'язки, передбачені п.1, п.2 ч.1 ст.76 КК України.
Зазначений вирок був оскаржений прокурором у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зокрема, прокурор зазначав, що відповідно до вимог ч.2 ст.61 КК України, обмеження волі встановлюється на строк від 1 до 5 років, однак судом першої інстанції ОСОБА_7 призначено покарання за ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі на строк 6 місяців, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Крім того, суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку не зазначив конкретно дату та час вчинення одного з епізодів кримінального правопорушення, а саме кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
За наслідками попереднього апеляційного розгляду було постановлено ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року, якою апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задоволена, а вирок Московського районного суду м.Харкова від 29 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, суд першої інстанції, у порушення вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України, у мотивувальний частині вироку не наведено формулювання обвинувачення за ч.1 ст.162 КК України за епізодом проникнення до житла ОСОБА_10 та ОСОБА_17 , визнаного судом доведеним, а саме не зазначено конкретно дату та час вчинення обвинуваченим цього кримінального правопорушення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Крім того, суд першої інстанції, всупереч вимогам ч.2 ст.61 КК України, призначив ОСОБА_7 за ч.1 ст.357 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 6 місяців, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
За результатами нового розгляду, вироком Салтівського районного суду м.Харкова від 28 квітня 2025 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357 КК України та йому призначено покарання:
- за ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки;
- за ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік;
- за .3 ст.357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, призначено ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 2 років обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, та покладені обов'язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що, відповідно до ст.ст. 416, 421, 437, 439 КПК України, за наслідками нового судового розгляду становище обвинуваченого не може погіршуватися у порівнянні з попереднім рішенням, якщо воно не було скасовано у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання за скаргою прокурора, потерпілого чи його представника, а також якщо при новому розгляді буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжке кримінальне правопорушення, або якщо збільшився обсяг обвинувачення.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях наголошував на тому, що суди першої
та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи мають дотримуватися вимог статей 409, 416 та 421 КПК України.
Зокрема, у постановах Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі №740/3597/17 (провадження №51-6070кмо19) та від 23 вересня 2019 року у справі №728/2724/16-к (№51-7543кмо18), відповідно до яких, у разі встановлення апеляційним судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є підставами для скасування вироку чи ухвали суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, відповідно до вимог статей 370, 419, ч. 2 ст.416 КПК України, він не може залишити поза увагою доводи апеляційної скарги прокурора чи потерпілого щодо необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, оскільки в протилежному випадку це призведене до неможливості застосування такого закону при новому розгляді в суді першої інстанції.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі №728/2724/16-к (провадження № 51-7543кмо18) зазначено про те, що ч.2 ст.416 КПК України визначає вичерпний перелік випадків, коли при новому розгляді суд першої інстанції може застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, а саме тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання. При цьому положення ч. 2 ст.415 КПК України не слід розглядати як такі, що дозволяють зробити винятки з указаного правила.
Водночас, у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі №740/3597/17 (провадження №51-6070кмо19) колегія суддів не тільки зробила висновок про застосування відповідних норм права, а й наголосила на важливих моментах. Зокрема, у тексті постанови зазначено, що як із назви, так і зі змісту ст.421 КПК України випливає, що погіршення становища обвинуваченого можливе лише за умови, якщо з цих підстав подали апеляційну скаргу прокурор, потерпілий чи його представник, а відповідно до ст.416 КПК України таке погіршення може мати місце тільки в тому разі, якщо вирок було скасовано з цих підстав (або також із цих підстав).
Таким чином, суд першої інстанції, у порушення вимог ст.416 КПК України, при новому розгляді визнав ОСОБА_7 винним, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.357 КК України, та призначив покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців, що призвело до погіршення становища обвинуваченого порівняно з попереднім вироком Московського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2024 року.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, як зазначено в ч.1 ст.412 КПК України, є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
У п.4 ч.1 ст.408 КПК України вказується про те, що суд апеляційної інстанції змінює вирок в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
З огляду на викладене, вирок суду першої інстанції є таким, що ухвалений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підлягає зміни, у зв'язку з чим, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Колегія суддів вважає за необхідне вирок суду змінити та пом'якшити призначене ОСОБА_7 покарання за ч.3 ст.357 КК України до 1 року обмеження волі, а в решті вирок суду залишити без змін.
Керуючись 404, 405, 408, 409, 412, 416, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Салтівського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_7 змінити в частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за:
- за ч.1 ст.162 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;
- за ч.1 ст.357 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.3 ст.357 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
На підставі п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий -
Судді: