Справа № 216/1584/21
провадження 1-кс/216/2040/25
іменем України
08 серпня 2025 року місто Кривий Ріг
Слідчий суддя Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кривий Ріг клопотання слідчого СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_4 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12019040230001369 від 30 липня 2019 року стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вірменина, громадянина Вірменії, уродженця республіки Вірменії, одруженого, який має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 342 КК України,
учасники кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
До Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшло клопотання, у якому слідчий просить обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
1. Зміст поданого клопотання
Клопотання обґрунтовано тим, що 29.03.2018, у нічний час інспектор роти №1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі - лейтенант поліції ОСОБА_8 та поліцейський роти №1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі - рядовий поліції ОСОБА_9 (далі працівники поліції), тобто відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» № 3781 - XII від 23.12.1993 (з наступними змінами та доповненнями), являючись працівниками правоохоронного, одягнуті у формений одяг працівників поліції (однострій) та екіпіровані відповідно до вимог діючих нормативних актів табельною зброєю із спецзасобами, перебуваючи у складі мобільного екіпажу патрульної поліції "Буран" полку патрульної поліції у місці Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП, на службовому автомобілі «Toyota Prius» реєстраційний номер службового транспорту поліції 1402, несли службу з охорони публічного порядку та публічної безпекина автомобільній дорозі Н-11 «402 Софіївка-Мала Софіївка» Софіївського району Дніпропетровської області.
Цієї ж ночі, приблизно о 01:40 годин 29.03.2018 зазначені працівники поліції, під час виконання своїх службових обов'язків, від невстановленого слідством чоловіка отримали усне повідомлення про те, що по вищевказаній автомобільній дорозі зі сторони с. Новоюлівка в бік с. Вишневе Софіївського району Дніпропетровської області рухається автомобіль «Skoda Superb» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія, який перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Отримавши зазначене повідомлення працівники поліції - поліцейські ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під час пересування службовим автомобілем автомобільною дорогою Н-11 «402 Софіївка - Мала Софіївка» в районі с. Кам'янка Софіївського району Дніпропетровської області, побачили автомобіль «Skoda Superb» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухався цією ж автомобільною дорогою.
Відразу ж після цього, працівники поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виконуючи свої повноваження, відповідно до покладених на них завдань, передбачених п. 5 та п.11 ч. 1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію» (далі Закону), та Положення про патрульну службу МВС пункту 4розділу II, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №796 від 02.07.2015, тобто з метою своєчасного реагування на повідомлення про адміністративні правопорушення, контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично- дорожній мережі, на службовому автомобілі "Toyota Prius" реєстраційний номер службового транспорту поліції 1402, почали переслідувати автомобіль «Skoda Superb» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та діючи відповідно до вимог п. З ч. 1 ст. 35 Закону, ввімкнувши світлову та звукову сигналізацію на службовому автомобілі, здійснили спробу зупинити транспортний засіб, однак водій не виконав законну вимогу поліцейських та збільшивши швидкість, продовжив рух керованим ним автомобілем, який зупинив на автозаправній станції «WOG», розташованій за адресою: вул. Татарця, 21а с. Вишневе Софіївського районі Дніпропетровській області.
Після зупинки автомобілю «Skoda Superb» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на автозаправній станції «WOG», розташованій за адресою: вул. Татарця. 21а с. Вишневе Софіївського районі Дніпропетровській області, о 01 годині 45 хвилин 29 березня 2018 року, з даного транспортного засобу з водійського місця вийшов ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_6 , які знаходилися в салоні автомобілю в якості пасажирів.
Після цього, водій ОСОБА_10 та інші пасажири автомобілю «Skoda Superb» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , уникаючи з'ясування з патрульними поліцейськими причин відмови у виконанні їх законної вимоги по зупинці транспортного засобу, а також обставин керування ОСОБА_10 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, швидко прослідували до продуктового маркету, встановленого на території цієї ж автозаправної станції «WOG», однак на
ганку вказаного торгівельного закладу були зупиненні патрульними поліцейськими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які виказали законну вимогу ОСОБА_10 , надати пояснення щодо причин відмови в зупинці автомобіля та на не реагування на законні вимоги працівників поліції.
В цей же час, ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , усвідомлюючи, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є працівниками правоохоронного органу - співробітниками патрульної поліції, які виконували покладені на них повноваження, передбачені Законом та при цьому були одягнуті у формений одяг (однострій) з відповідними знаками розрізнення, в ході спроби з'ясування поліцейськими причин відмови ОСОБА_10 у виконанні їх законної вимоги по зупинці транспортного засобу та обставин можливого вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ІЗО КУпАП, почали поводити себе агресивно, стали перешкоджати діям працівників поліції виконувати службові обов'язки, відтісняючи їх від ОСОБА_10 та викрикуючи образи на адресу поліцейських, намагаючись таким чином надати ОСОБА_10 змогу сховатись від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в приміщенні вищезазначеного продуктового маркету, відмовляючись при цьому від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог співробітників поліції про припинення неправомірних дій.
Приблизно о 01:46 годин 29.03.2018 знаходячись біля ганку торгівельного залу, встановленого на території автозаправній станції «WOG», розташованої за адресою: вул. Татарця, 21а с. Вишневе Софіївського районі Дніпропетровській області, ОСОБА_10 , став чинити опір ОСОБА_8 , а саме хапати його за формений одяг та штовхати в середину торгової зали, при цьому виражаючись нецензурною лайкою на його адресу.
Приблизно о 01:47 годин 29.03.2018, після того, як всі учасники подій перемістились до приміщення торгівельного зали, ОСОБА_5 знаходячись разом з ОСОБА_10 , та ОСОБА_12 , які своєю поведінкою перешкоджали ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у виконанні останнім свої службових обов'язків, умисно продовжив чинити опір працівнику правоохоронного органу ОСОБА_8 , під час виконання ним службових обов'язків, штовхаючи останнього руками в ділянку грудної клітини.
В цей час, працівник поліції ОСОБА_9 , діючи у відповідності з положеннями Закону, з метою припинення протиправних дій ОСОБА_12 , із застосуванням фізичної сили витягнув останнього з приміщення торгової зали та повалив останнього обличчям на майданчик біля вказаного продуктового закладу, та застосував до нього спеціальний засіб - кайданки, припинивши у такий спосіб учинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП.
Приблизно о 01:47 годин 29.03.2018, ОСОБА_5 , знаходячись разом з ОСОБА_10 в приміщенні торгівельного залу продуктового маркету на території автозаправній станції «WOG», розташованої за адресою: вул. Татарця, 21а с. Вишневе Софіївського районі Дніпропетровській області діючи умисно, усвідомлюючи, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є працівниками правоохоронного органу та виконують свої службові обов'язки, здійснюючи їм опір, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання у вигляді заподіяння працівнику правоохоронного органу - лейтенанту поліції ОСОБА_8 побоїв та тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником своїх службових обов'язків, схопив ОСОБА_8 , лівою рукою за праву поверхню шиї та з застосуванням значної сили, умисно вдарив
зазначеного поліцейського ділянкою голови об поверхню столу, встановленого в даному торгівельному залі. Відразу ж після цього ОСОБА_5 продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на заподіяння працівнику правоохоронного органу - лейтенанту поліції ОСОБА_8 побоїв та легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цим працівником своїх службових обов'язків, потягнув його руками на себе, одночасно завдавши йому одного умисного удару правим кулаком в ліву ділянку обличчя, та не устоявши на ногах ОСОБА_8 наштовхнувся спиною на розташовану позаду торгову стійку, на яку по інерції наліг та вдарився передньою ділянкою голови, після чого ОСОБА_5 , продовжуючи свої умисні дії, ще завдав ОСОБА_8 правим кулаком одного удару в обличчя, у наслідок чого працівникові поліції ОСОБА_8 було завдано фізичного болю та спричинені легкі тілесні ушкодження, які виразились в струсі головного мозку, садні підборіддя та лівої щоки, синця у підочній області ліворуч.
В цей час, працівник поліції ОСОБА_9 , діючи у відповідності з положеннями Закону, з метою припинення протиправних дій ОСОБА_12 , із застосуванням фізичної сили витягнув останнього з приміщення торгової зали та повалив останнього обличчям на майданчик біля вказаного продуктового закладу, та застосував до нього спеціальний засіб - кайданки, припинивши у такий спосіб учинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП. При цьому, ОСОБА_11 наблизившись зі спини накинулась на потерпілого ОСОБА_9 , тим самим чинивши опір працівнику правоохоронного органу.
Після цього, працівник поліції ОСОБА_8 з метою допомоги ОСОБА_9 в затриманні ОСОБА_12 вийшов з приміщення торговельної зали, а ОСОБА_5 та ОСОБА_10 також прослідували з торгівельного зали на ґанок вищезазначеного продуктового маркету, де ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 продовжили своє агресивне поводження до працівників поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з метою перешкоджання, виконанню покладених на них повноважень, що виражалося в штовханні поліцейських та висловлювання погроз та образ на їх адресу.
Після того, як на виклик ОСОБА_9 прибули додаткові екіпажі працівників поліції, дії ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та ОСОБА_11 були припиненні.
В результаті протиправних дій ОСОБА_5 , інспектор роти №1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в місті Кривому Розі - лейтенанту политії ОСОБА_8 , спричинена фізична біль та тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку садна підборіддя, лівої щоки, синця у підочній області ліворуч, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 139 від 01.08.2018, за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад шести днів, але не більше 3 тижні/21 добу.
Своїми умисними діями, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 342 КК України за ознаками: опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків; та ч. 2 ст. 345 КК України, за ознаками: умисного заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв, легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
За вказаним фактом 30.03.2018 слідчим відділом Широківського ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040610000187.
У вчиненні вказаного злочину обґрунтовано підозрюється: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець республіки Вірменія, громадянин Вірменії, вірменин, має середню освіту, одружений, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі зібраних доказів у кримінальному провадженні за № 12018040610000187, 03.07.2019 слідчим СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_14 вручено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 345 ч. 2, ст. 342 ч. 2 КК України, вручене його рідному брату - ОСОБА_15 .
06.08.2025 слідчим СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 вручено письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 345 ч. 2, ст. 342 ч. 2 КК України, вручене його рідному брату - ОСОБА_15 .
На підставі ст. 216 КПК України, у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 переховується від органів досудового розслідування з метою уникнути кримінальної відповідальності, 30.07.2019 слідчим відділом Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області з матеріалів кримінального провадження № 12018040610000187 відносно підозрюваного ОСОБА_5 були виділені матеріали досудового розслідування в окреме провадження за №12019040230001369, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 345 ч. 2, ст. 342 ч. 2 КК України.
Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019040230001369 встановлено, що 14.06.2019 ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , через прикордонний пункт «Гоптівка», перетнув державний кордон України та виїхав до Російської Федерації, в подальшому на територію України не повертався.
На підставі вище викладеного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 постановою слідчого оголошено в міжнародний розшук.
За наведених вище обставин, слідчий просить задовольнити клопотання.
2. Позиція учасників у судовому засіданні
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила задовольнити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
3. Мотиви та оцінка слідчого судді
3.1. Законодавчі підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.
Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 Розділу ІІ КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: (1) особисте зобов'язання, (2) особиста порука, (3) застава, (4) домашній арешт, (5) тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України визначає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, у розмірі достатньому для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
3.2. Набуття статусу підозрюваного
Запобіжні заходи на стадії досудового розслідування можуть застосовуватися лише до підозрюваного.
За змістом ч. 1 ст. 42 КПК України, статус підозрюваного має, зокрема, особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Статтею 278 КПК України передбачено порядок вручення письмового повідомлення про підозру - письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).
Частиною 1 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Частиною 3 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Так, Глава 11 Розділу ІІ КПК України містить статтю 135, якою передбачено порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні, а також статтю 136 КПК України, якою встановлено яким чином підтверджується отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).
Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв'язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду.
Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч.ч. 6, 7 ст. 135 КПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
Отже, з огляду на наведені положення закону, стаття 278 КПК України покладає на слідчого/прокурора обов'язок вручити підозрюваному в кримінальному провадженні письмове повідомлення про підозру в день його складення, однак, якщо це зробити неможливо, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні (ст. 135 КПК України) - у тому числі шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, у разі, якщо існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті.
Слідчим суддею встановлено, що повідомлення про підозру відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.07.2019 вручено його рідному брату - ОСОБА_15 .
На підставі ст. 216 КПК України, у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 переховується від органів досудового розслідування з метою уникнути кримінальної відповідальності, 30.07.2019 слідчим відділом Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області з матеріалів кримінального провадження № 12018040610000187 відносно підозрюваного ОСОБА_5 були виділені матеріали досудового розслідування в окреме провадження за №12019040230001369, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 345 ч. 2, ст. 342 ч. 2 КК України.
Окрім того, 06.08.2025 слідчим СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 вручено письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 345 ч. 2, ст. 342 ч. 2 КК України, вручене його рідному брату - ОСОБА_15 .
Таким чином, слідчим за погодженням з прокурором, з дотриманням вимог ст.ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України, за ст. ст. 345 ч. 2, ст. 342 ч. 2 КК України.
Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019040230001369 встановлено, що 14.06.2019 ОСОБА_5 через прикордонний пункт «Гоптівка», перетнув державний кордон України та виїхав до Російської Федерації, в подальшому на територію України не повертався.
06.08.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 постановою слідчого оголошений в міжнародний розшук.
При цьому, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42 та ст. 135 КПК України, можна дійти до висновку, що дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складення такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин з усіх доступних для неї джерел, що і було здійснено слідчим та підтверджується матеріалами клопотання.
Крім того, КПК України не передбачає обов'язку і права слідчого відкласти вручення повідомлення про підозру та чекати настання сприятливих обставин для його вручення особі, яка тимчасово відсутня за місцем проживання. В свою чергу, органом досудового розслідування вчинено всі можливі передбачені законом дії для того, щоб особа, якій повідомляється про підозру, була обізнана про це.
Враховуючи, що повідомлення про підозру, як процесуальний документ, складено та підписано з дотриманням норм кримінального процесуального законодавства і стороною обвинувачення вжито заходів для його вручення підозрюваному у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, що підтверджується доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими слідчим суддею, за такого, стороною обвинувачення доведено, що підозрюваний набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні відповідно до положень ч. 1 ст. 42 КПК України.
3.3. Наявність обґрунтованої підозри
Відповідно до положень ч. 6 ст. 193 КПК України, підставою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність останнього до їх вчинення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 345, ч.2 ст. 342 КК України підтверджується протоколом огляду місця події від 10.04.2018; протоколами допиту свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_13 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_15 ; висновками судово-медичних експертиз № 669 від 21.05.2018, № 139 від 01.08.2018, № 853 від 18.06.2019, № 852 від 18.06.2019; протоколами допиту потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; протоколами пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками за участю потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; протоколами слідчих експериментів за участю потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .
Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
3.4. Наявність ризиків
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, у клопотанні слідчий посилається на наявність ризиків, які свідчать про можливе вчинення ОСОБА_5 дій, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК.
3.4.1. Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру процесуальних дій, які належить провести.
При цьому, суд при встановленні даного ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_5 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду - санкція ч. 2 ст. 345 КК України передбачає покарання у виді карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, а ч.2 ст. 342 КК України карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до чотирьох років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до двох років, підозрюваний перебуває у зареєстрованому шлюбі, має на утриманні неповнолітнього сина, однак офіційно не працевлаштований, проживає не за місцем реєстрації.
Враховуючи встановлені обставини у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження, ступінь соціальних зв'язків, які не є досить міцними, суд приходить до висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.
3.4.2. Наявність ризику незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України.
Суд вважає, що оскільки підозрюваному відомі анкетні дані, місце мешкання свідків, вказане свідчить про реальну можливість вчинення спроб неправомірного впливу на останніх з метою надання необхідних обвинуваченому показів в майбутньому, враховуючи вимоги ст. 23 КПК України.
3.4.3 Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Оцінюючи обґрунтованість ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином слідчий суддя вважає його не доведеним, скільки на їх підтвердження стороною обвинувачення не надано будь-яких переконливих аргументів, а крім того посилання на можливість спілкування зі свідками з метою здійснення впливу, вказаний ризик передбачено п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та оцінювався слідчим суддею окремо.
3.4.4 Ризик продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується
Оцінюючи обґрунтованість ризику, передбаченого у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення суд вважає його не доведеним, оскільки стороною обвинувачення не було надано доказів інших проявів девіантної поведінки ОСОБА_5 та притягнення його до кримінальної відповідальності.
3.5. Наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу
Аналіз положень ч. 6 ст. 193 КПК України дає підстави зробити висновок, що у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук, слідчий суддя, суд за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, може обрати лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Отже, встановлена цією нормою процедура обрання запобіжного заходу не передбачає можливості вирішувати питання про наявність чи відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу передбачена лише під час розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який і обирається з тією метою, аби затримати особу (підозрюваного), яка, зокрема, переховується від органу досудового розслідування та суду та оголошена у міжнародний розшук, та доставити її до місця кримінального провадження для вирішення питання щодо застосування відносно неї обмежувальних заходів (тримання під вартою/домашній арешт/застава/особиста порука/особисте зобов'язання).
3.6. Наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Аналіз положень частини 6 статті 193 КПК України дає підстави зробити висновок, що у разі наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або у разі оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, остаточно питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного вирішується після його затримання та доставки до суду, а за такого, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у виді триманні під вартою підозрюваному, який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або якого оголошено в міжнародний розшук, триває до його затримання та доставки до суду і не обмежується строком, встановленим ч. 1 ст. 197 КПК України (шістдесят днів).
Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов'язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.
06.08.2025 слідчим СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області винесено постанову про оголошення у міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_5 .
3.7. Висновки за результатами розгляду клопотання
З урахуванням наведених обставин злочинів та наданих слідчим доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ним інкримінованих йому злочинів, про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ОСОБА_5 дій, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням обґрунтованих підстав вважати, що підозрюваний виїхав та перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, підозрюваного оголошено у міжнародний розшук, то слідчий суддя, виходячи з положень ч. 6 ст. 193 КПК України, дійшов до висновку про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного за його відсутності та підстав для задоволення клопотання.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 5 ст. 9, статтями 177, 183, 184, 193-194, 196, 369-372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання сторони обвинувачення - задовольнити.
Обрати в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 342 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Роз'яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання оголошеної у міжнародний розшук особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України зобов'язати компетентних службових осіб органу досудового розслідування після затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки його до місця кримінального провадження звернутися до слідчого судді, для розгляду у судовому засіданні питання за участю ОСОБА_5 про застосування обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановити ухвалу.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали проголошено 12 серпня 2025 року о 15-45 год
Слідчий суддя ОСОБА_28