22 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/8532/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ясиновського І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
07 серпня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" (надалі також - позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Львівської митниці (надалі також - відповідач), відповідно до якої просить визнати протиправними і скасувати Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100626/2 від 19.12.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Інтерпап.ЮА" ввезено в Україну в режимі імпорт товар «Папір некрейдований офсетний, що використовується для писання та друкування». Країна походження оцінюваного товару - Польща, виробник - компанія «MM Board & Paper Sales GmbH» (Австрія), торгівельна марка MM Board & Paper. Позивачем 19.12.2024 було надано митну декларацію 24UA209230119577U1 разом з усіма наявними у нього документами, передбачені Митним кодексом України для підтвердження задекларованої ціни товару. За наслідками розгляду поданих позивачем документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100626/2 від 19.12.2024, в якому відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та можуть бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Незважаючи на подання до митного оформлення всіх документів, які підтверджують митну вартість товару за першим методом щодо ціни договору (контракту) митним органом прийнято картку відмови та рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Львівська митниця подала до суду відзив на адміністративний позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечила в повному обсязі. Відповідач вказав про те, що під час здійснення митного оформлення було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено наступне: - розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 756 км, а вартість 61000 грн. - що становить 80,69 грн./км, відстань по території України 80 км, а вартість 17500 грн. - що становить 218,75 грн./км); - згідно наданої до митного контролю CMR від 17.12.2024 №3100004900 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється ФОП ОСОБА_1 , разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати від 17.12.2024 № СФ-0000534, згідно якої виконавцем по доставці товару являється ФОП ОСОБА_2 . Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб'єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару; - відповідно до вимог п. 1.2 зовнішньоекономічного контракту від 05.05.2023 №ММ05052023 визначено, що асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару вказується відповідно до інвойсу та Проформи інвойсу, які є невід'ємними частинами цього договору. Проте Проформу-інвойс, декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог даної угоди; - відповідно до вимог п. 5.1 зовнішньоекономічного контракту від 05.05.2023 №ММ05052023 визначено, що товар проданий відповідно до умов цього контракту відвантажується після отримання 100 % попередньої оплати від Покупця. Також відповідно до інформації яка наведена у інвойсі від 17.12.2024 №1020018601, встановлено термін оплати за товар що імпортується - до 17.12.2024. Проте банківський платіжний документ, який свідчить про факт оплати товару, що імпортується, декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог даної угоди;
- відповідно до вимог п. 8.1 зовнішньоекономічного контракту від 05.05.2023 №ММ05052023 визначено, що страховка є опцією (відповідно до умов поставки , зазначених у пункті 3.1 контракту) і має бути оформлена Покупцем. Проте у розрахунку митної вартості товару відсутня інформація про складові щодо страхової премії, сплаченої Покупцем під час доставки товару, що суперечить положенням даної угоди; - митна декларація країни відправлення від 17.12.2024 №24PL322010000GZRB4 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Для визначення митної вартості неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу і декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; не застосовано методи 2в (ст. 62 МКУ) і 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Використано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) /а.с. 56-65/.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши письмові заяви учасників справи по суті позову, дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів адміністративної справи, встановив такі обставини.
05.05.2023 між ТОВ "Інтерпап.ЮА" (покупець) та компанією "ММ Board & Paper Sales GmbH", Австрія (продавець) укладено контракт №ММ05052023, за умовами якого покупець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується купити папір (далі - товар) (пункт 1.1 контракту) /а.с. 40-43/. Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість Товару також вказуються у відповідності до Інвойса, Проформа Інвойса, які є його невід'ємною частиною контракта У разі розбіжностей між Інвойсом та Проформа Інвойсом, Інвойси мають переважну силу (пункт 1.2 контракту). Ціни на Товар встановлюються в Євро та умовах FCA-Фабрика відповідно до Інкотермс 2020, погоджуються та вказуються у Проформах Інвойсах до цього Контракту, які є його невід'ємною частиною (пункт 2.1 контракту). У разі зміни ціни та Товар після підписання цього Контракту, Продавець зобов'язаний надіслати Покупцеві письмове повідомлення про зміну ціни не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати запровадження нової ціни. Покупець зобов'язаний письмово повідомити згоду чи незгоду з новою ціною не пізніше 5 календарних днів із дати отримання повідомлення (пункт 2.3 контракту). Поставка Товару здійснюється на умовах FCA-Фабрика відповідно до Інкотермс 2020. Поставка Товару здійснюється партіями. Партією товару вважається кількість товару, що відвантажується у відповідності до товаросупровідної документації (пункти 3.1, 3.2 контракту). Продавець вказує передбачувану дату виконання замовлення (партії) у Підтвердженні Замовлення (пункт 3.3 контракту). Терміни поставки окремої партії Товару можуть бути змінені за згодою сторін та зазначені у відповідному Підтвердженні Замовлення. Дата поставки Товару Покупцеві вважається дата заповнення CMR (пункти 3.4., 3.5. контракту). Не пізніше 1 (одного) дня з дати відвантаження Товару Продавець зобов'язаний надіслати на електронну адресу Покупця наступні документи: - копія CRM; - копія Інвойсу (розрахунок відвантаженого товару); - копія пакувального листа; - копія експортної накладної (пункт 3.9 контракту). Товар, проданий відповідно до умов цього Контракту, відвантажується після отримання 100% попередньої оплати від Покупця (пункт 5.1 контракту).
На виконання умов вказаного контракту з метою розмитнення придбаного товару декларантом подано до митного органу електронну митну декларацію 24UA209230119577U1 від 19.12.2024 /а.с. 20-22/, згідно якої позивачем ввезено на територію України:
папір некрейдований офсетний, що використовується для писання та друкування без вмісту волокон одержаних механічним та хімічним способом, зольність 18-22%, згідно технічних характеристик паперу, білизна складає 154 СІЕ, не гофрований, не перфорований, одношаровий в рулонах без водяних знаків та малюнків: SPEED-E щільність 80 г/м2;
папір не крейдований офсетний, що використовується для писання та друкування без вмісту волокон одержаних механічним та хіміко-механічним способом, зольність 18-22% згідно технічних характеристик паперу, білизна складає 154 СІЕ, не гофрований, не перфорований, одношаровий в аркушах без водяних знаків та малюнків: SPEED-E щільність 60 гм2.
До митної декларації позивачем було додано: Контракт № ММ05052023 від 05.05.2023, пакувальний лист 3100004905 від 17.12.2024, інвойси 1020018601, 1020018602, 1020018603 від 17.12.2024, автотранспортна накладна 3100004900 від 17.12.2024, сертифікат про походження товару PL/MF/AT 0048105 від 18.12.2024, договір-заявка про перевезення товару від 16.12.2024, рахунок на транспортно-експедиційні послуги СФ-0000534 від 17.12.2024, довідка про вартість транспортних послуг № 567 від 17.12.2024, картка обліку 114159 від 19.12.2024, контрольний талон від 19.12.2024, копія митної декларації країни відправлення, 24PL322010000GZRB4 від 17.12.2024.
За результатами розгляду наданих документів, позивачу надійшло електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів.
На вимогу митного органу декларантом додатково для підтвердження митної вартості товару надано - експертний висновок від Асоціації українських підприємств целюлозно-паперової галузі "УкрПапір" від 19.12.2024 №359 та прайс-лист №10000574 від 04.12.2024/ а.с. 94/.
Під час здійснення митного оформлення було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено наступне:
- розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 756 км, а вартість 61000 грн. - що становить 80,69 грн./км, відстань по території України 80 км, а вартість 17500 грн. - що становить 218,75 грн./км).
Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі - Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено: "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об'єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального". Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань.
Таким чином, очевидним є факт, що рахунок про транспортні витрати від 17.12.2024 №СФ-0000534 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу.
- згідно наданої до митного контролю CMR від 17.12.2024 №3100004900 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється ФОП ОСОБА_1 , разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати від 17.12.2024 № СФ-0000534, згідно якої виконавцем по доставці товару являється ФОП ОСОБА_2 . Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб'єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару; - відповідно до вимог п. 1.2 зовнішньоекономічного контракту від 05.05.2023 №ММ05052023 визначено, що асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару вказується відповідно до інвойсу та Проформи інвойсу, які є невід'ємними частинами цього договору. Проте Проформу-інвойс, декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог даної угоди; - відповідно до вимог п. 5.1 зовнішньоекономічного контракту від 05.05.2023 №ММ05052023 визначено, що товар проданий відповідно до умов цього контракту відвантажується після отримання 100 % попередньої оплати від Покупця. Також відповідно до інформації яка наведена у інвойсі від 17.12.2024 №1020018601, встановлено термін оплати за товар що імпортується - до 17.12.2024. Проте банківський платіжний документ, який свідчить про факт оплати товару, що імпортується, декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог даної угоди;
- відповідно до вимог п. 8.1 зовнішньоекономічного контракту від 05.05.2023 №ММ05052023 визначено, що страховка є опцією (відповідно до умов поставки, зазначених у пункті 3.1 контракту) і має бути оформлена Покупцем. Проте у розрахунку митної вартості товару відсутня інформація про складові щодо страхової премії, сплаченої Покупцем під час доставки товару, що суперечить положенням даної угоди;
- митна декларація країни відправлення від 17.12.2024 №24PL322010000GZRB4 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.
Вважаючи, що позивачем не подано до митного оформлення документів, згідно яких можливо впевнитись у заявленій митній вартості та не спростовано виявлені невідповідності, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/100626/2 від 19.12.2024.
Позивач не погодився з рішенням про коригування митної вартості та звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Засади митної справи, зокрема, правовий статус митних органів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (надалі - МКУ, у редакції, чинній на час спірних правовідносин) та іншими законами України.
Відповідно до частини 1 статті 3 МКУ при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.
За змістом частини 1 статті 318 МКУ митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Частинами 1, 2 статті 54 МКУ передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 54 МКУ за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 МКУ визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 1 статті 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
За приписами частини 2 статті 55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Статтею 49 МКУ визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 статті 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
За змістом частини 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною 3 статті 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 6 статті 53 МКУ передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Статтею 57 МКУ визначено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту та порядок їх застосування.
Так, відповідно до частини 1 статті 57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Відповідно до положень частин 2 - 6 статті 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
За приписами частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина 4 статті 58 МКУ).
Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (частина 21 статті 58 МКУ)
За змістом частин 1, 2, 4 статті 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються в спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може відбуватися тільки в разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене, тощо. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 540/2605/18 (провадження № К/9901/24076/19), від 7.05.2020 у справі № 826/10527/17, від 02.05.2020 у справі № 803/916/17 (провадження № К/9901/1137/17).
Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №380/6459/20.
Як слідує з матеріалів справи, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять повну та зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових).
Так, згідно поданої позивачем митної декларації позивачем ввезено товари, а саме:
папір некрейдований офсетний, що використовується для писання та друкування без вмісту волокон одержаних механічним та хімічним способом, зольність 18-22%, згідно технічних характеристик паперу, білизна складає 154 СІЕ, не гофрований, не перфорований, одношаровий в рулонах без водяних знаків та малюнків: SPEED-E щільність 80 г/м2;
папір не крейдований офсетний, що використовується для писання та друкування без вмісту волокон одержаних механічним та хіміко-механічним способом, зольність 18-22% згідно технічних характеристик паперу, білизна: складає 154 СІЕ не гофрований, не перфорований, одношаровий в аркушах без водяних знаків та малюнків SPEED-E щільність 60 г/м2.
До митної декларації позивачем було додано: Контракт №ММ05052023 від 05.05.2023, пакувальний лист 3100004905 від 17.12.2024, інвойси 1020018601, 1020018602, 1020018603 від 17.12.2024, автотранспортна накладна №3100004900 від 17.12.2024, сертифікат про походження товару PL/MF/AT 0048105 від 18.12.2024, договір-заявка про перевезення товару від 16.12.2024, рахунок на транспортно-експедиційні послуги №СФ-0000534 від 17.12.2024, довідка про вартість транспортних послуг № 567 від 17.12.2024, картка обліку №114159 від 19.12.2024, контрольний талон від 19.12.2024, копія митної декларації країни відправлення, 24PL322010000GZRB4 від 17.12.2024.
Вказані документи, не містять у собі будь-яких розбіжностей чи недостовірних відомостей.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості. Відповідно до п. 1.2. Контракту №ММ05052023 від 05.05.2023, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість Товару вказуються у відповідності до Інвойса, Проформа Інвойса, які є невід'ємною частиною Контракта. У разі розбіжностей між Інвойсом та Проформа Інвойсом, Інвойси мають переважну силу. Позивачем до митної декларації було надано інвойси 1020018601, 1020018602, 1020018603 від 17.12.2024 в яких чітко визначено цін товару. Враховуючи вказані в інвойсах суми вартості товару, позивачем було вказано у митній декларації вартість задекларованого товару. Відтак, із вказананих документів можна чітко встановити вартість товару, вказані документи не містять інформації, яка б містила розбіжності у ціні товару. Твердження відповідача про те, що згідно умов Контракту позивач мав здійснити 100% оплату, однак ним не було надано платіжної інструкції про здійснену оплату, жодним чином не свідчить про наявність розбіжностей щодо вартості такого товару, а порядок здійснення оплати (передплата чи післясплата) стосуються комерційних домовленостей позивача та його контрагента, однак відсутність платіжної інструкції про оплату станом на час відвантаження товару жодним чином не свідчить про те, що вартість товару у такому разі буде іншою на момент фактичної сплати.
Стосовно посилання відповідача про те, що згідно наданої до митного контролю CMR від 17.12.2024 №3100004900 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється ФОП ОСОБА_1 , разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок-фактуру про транспортні витрати від 17.12.2024 № СФ-0000534, згідно якої виконавцем по доставці товару являється ФОП ОСОБА_2 , суд зазначає таке.
Із документів, наданих декларантом для митного оформлення, слідує, що позивачем понесені витрати з перевезення товару на територію України, у зв'язку з чим до митної вартості були включені фактично понесені позивачем витрати у розмірі 84000,00 грн за рахунком-фактурою про транспортні витрати від 17.12.2024 №СФ-0000534.
На переконання суду, зі змісту вказаних вище документів вбачається за можливе чітко встановити, що транспортні витрати по маршруту місто Квідзин (Польша) - митний кордон становлять саме 84000,00 грн.
Крім того, суд зауважує, що у договорах-заявках від 16.12.2024 поряд з інформацією про перевізника товарів ФОП ОСОБА_2 відображена також й інформація про власника транспортних засобів - перевізника ФОП ОСОБА_1 .
Отже, вказаним пояснюється зазначення у гр. 16 та 23 CMR печаток та реквізитів ФОП ОСОБА_1 , при цьому, довідки про транспортно-експедиційні витрати видано саме ФОП ОСОБА_2 .
За викладених обставин, доводи відповідача з приводу неможливості визначення витрат на транспортно-експедиційні послуги, що включені до митної вартості товару, суд вважає такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Стосовно посилань відповідача з приводу того, що розмір транспортних витрат (автомобільного перевезення) не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу, суд зазначає таке.
Суд критично ставиться до твердження відповідача щодо того, що розмір транспортних витрат (автомобільного перевезення) не відповідає Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 року №65, оскільки такий нормативний акт містить лише рекомендаційний характер, що підтверджується п.2 цих же Методичних рекомендацій, де зазначено, що Рекомендації можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов'язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з врахуванням технологічних і організаційних особливостей кожного підприємства.
Крім того, чинним законодавством не встановлені обмеження щодо мінімальної чи максимальної вартості міжнародних вантажних перевезень. Суд також зауважує, що незгода митного органу без надання детального обґрунтування та відповідних розрахунків вартості транспортних витрат не може бути підставою для подальшого коригування митної вартості товару.
Враховуючи вищевказане, суд відхиляє зауваження відповідача щодо того, що розмір транспортних витрат (автомобільного перевезення) не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу, оскільки обґрунтування цього судження не доведено митним органом.
В свою чергу оцінюючи посилання відповідача на те, що відповідно до вимог п. 1.2 зовнішньоекономічного контракту від 05.05.2023 №ММ05052023 визначено, що асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару вказується відповідно до інвойсу та Проформи інвойсу, які є невід'ємними частинами цього договору, проте Проформу-інвойс, декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог даної угоди, суд наголошує на наступному.
Так, вказаним контрактом визначено, що асортимент, кількість, ціна та загальна вартість Товару також вказуються у відповідності до Інвойса, Проформа Інвойса, які є його невід'ємною частиною контракта. У разі розбіжностей між Інвойсом та Проформа Інвойсом, Інвойси мають переважну силу (пункт 1.2 контракту)
Тобто контракт містить саме зазначення "у відповідності до Інвойса, Проформа Інвойса", а не "у відповідності до Інвойса та Проформа Інвойса", що визначає варіативність документа, що визначає асортимент, кількість, ціна та загальна вартість Товару. Окрім того, Контрактом чітко визначено, що "У разі розбіжностей між Інвойсом та Проформа Інвойсом, Інвойси мають переважну силу". Позивачем було надано саме Інвойси, які мають переважну силу та на підставі яких погоджено між сторонами угоди ціну товару.
Також, відповідачем наголошено, що відповідно до вимог п. 5.1 зовнішньоекономічного контракту від 05.05.2023 №ММ05052023 визначено, що товар проданий відповідно до умов цього контракту відвантажується після отримання 100 % попередньої оплати від Покупця. Також відповідно до інформації яка наведена у інвойсі від 17.12.2024 №1020018601, встановлено термін оплати за товар що імпортується - до 17.12.2024. Проте банківський платіжний документ, який свідчить про факт оплати товару, що імпортується, декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог даної угоди.
Суд повторно зазначає, що вказана обставина не може впливати на зміну числових значень складових митної вартості товарів (в цьому випадку фактурної вартості). Навпаки, ця обставина може впливати виключно на господарські відносини між позивачем як покупцем та продавцем товару.
Так, у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17, від 19 листопада 2024 року у справі № 420/23588/23, в яких Суд наголошував, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.
При оцінці доводів відповідача стосовно вимог п. 8.1 зовнішньоекономічного контракту від 05.05.2023 №ММ05052023, яким визначено, що страховка є опцією (відповідно до умов поставки, зазначених у пункті 3.1 контракту) і має бути оформлена Покупцем. Проте у розрахунку митної вартості товару відсутня інформація про складові щодо страхової премії, сплаченої Покупцем під час доставки товару, що суперечить положенням даної угоди.
Суд наголошує, що статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який полягає зокрема у тому, що сторони є вільними визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стосовно посилань відповідача з приводу того, що митна декларація країни відправлення від 17.12.2024 №24PL322010000GZRB4 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару, суд зазначає таке.
Митна декларація країни відправлення, з врахуванням статті 53 МК України є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів і не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено в частині другій статті 53 МК України. Зазначений документ не є тим документом, яким підтверджується правильність визначення митної вартості товару, відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України, відповідно у позивача взагалі відсутній обов'язок їх надання. Тому навіть відсутність зазначеного документу не може бути підставою для сумнівів стосовно правильності визначення декларантом заявленої митної вартості та/або для витребування додаткових документів для її підтвердження. Законодавець у статті 53 МК України навів вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товарів, серед яких відсутня декларація країни відправлення. Крім того зазначений документ жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товару.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що документи, подані позивачем з метою митного оформлення товару згідно із згаданою вище МД, не містили розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, натомість містили усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, тому у митного органу були відсутні обґрунтовані підстави вважати, що подані декларантом для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не містять інформації про усі складові митної вартості.
Відповідачем не доведено фактів понесення позивачем додаткових витрат у зв'язку з придбанням товарів, заниження їх вартості в інший спосіб.
Доводи митного органу про заниження декларантом митної вартості товарів ґрунтуються виключно на припущеннях, що не підтверджені документально.
За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 11.11.2021 у справі №808/1411/17, від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отож формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Митним органом під час коригування митної вартості застосовано резервний метод визначення митної вартості на підставі ЕМД:
- товару № 1 слугувала мд № UA209170/2024/099840 від 25.11.2024 де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 0,917 EUR/кг;
- товару № 2 слугувала мд № UA209190/2024/030465 від 23.11.2024 де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 0,905 EUR/кг.
Однак, суду такі МД не надані, що не дає достатніх підстав ототожнювати визначену у такій декларації митну вартість товарів.
До того ж, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним (резервним) методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.
Беручи до уваги наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100626/2 від 19.12.2024 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, прийнято без урахування обставин, які мали значення для його прийняття, за відсутності підстав для його прийняття, відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн /а.с.18/.
Частиною третьою статті 4 Закону України “Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на ухвалення судом у цій справі рішення про задоволення позовних вимог, а також оскільки у спірних відносинах права позивача порушені відповідачем, суд дійшов висновку, що судовий збір належить стягнути саме за рахунок бюджетних асигнувань його правонаступника у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" (вул. Соборності, буд. 72, кім. 308, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43111452) до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, Львівська область, 79000, ідентифікаційний код 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100626/2 від 19.12.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, Львівська область, 79000, ідентифікаційний код 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпап.ЮА" (вул. Соборності, буд. 72, кім. 308, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43111452) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України.
Головуючий суддя І.Г. Ясиновський