про повернення позовної заяви
22 серпня 2025 рокусправа № 380/16264/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кисильова О.Й., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі-відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 до 06.02.2025 у неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 06.02.2025 у загальній сумі 104 587,87 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Ухвалою від 13.08.2025 позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків, зокрема, подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині заявлених позовних вимог за період з 20.07.2022 до 06.02.2025, та вказати обставини, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів.
На виконання вимог ухвали від 13.08.2025 про залишення позову без руху, позивач 19.08.2025 подав клопотання про поновлення строку звернення до суду.
У своєму клопотанні позивач обґрунтовує необхідність поновлення строку звернення до адміністративного суду, посилаючись на положення статті 122 КАС України. Він зазначає, що шестимісячний строк є загальним і застосовується, якщо інше не передбачено законом, а спеціальний місячний строк стосується лише спорів про прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби. Водночас норми КАС України не містять спеціального регулювання для спорів про стягнення заробітної плати, а тому у даному випадку підлягають застосуванню норми трудового законодавства.
Позивач вказує, що на момент його звільнення діяла редакція частини другої статті 233 КЗпП України, яка дозволяла звертатися до суду з вимогами про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Зміни, внесені Законом № 2352-ІХ від 01.07.2022, встановили інші строки, проте вони не мають зворотної дії відповідно до статті 58 Конституції України та правових позицій Конституційного Суду. На думку позивача, обмеження доступу до суду у його справі суперечило б також практиці ЄСПЛ, яка вимагає, щоб будь-які процесуальні строки були чіткими, передбачуваними та пропорційними.
Крім того, позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, згідно з якими до 19.07.2022 право працівників на звернення до суду з позовами про стягнення заробітної плати не обмежувалося жодним строком. З огляду на це, а також враховуючи дію воєнного стану, коли надмірно суворе застосування процесуальних строків може призвести до невиправданого обмеження права на доступ до правосуддя, позивач просить суд поновити йому строк звернення з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішуючи питання поновлення позивачу строку звернення до суду, суддя враховує таке.
Частинами 1, 2 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого згаданим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи згаданим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення згаданим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 згаданого Кодексу.
Втім, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суддя, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Так, ч. 1 ст. 233 КЗпП (у редакції, яка набула чинності з 19.07.2022) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22, від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 та від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголосив, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, яка набула чинності з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч. 1).
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ч. 2).
Предметом позову є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 06.02.2025, яка виплачена, на думку позивача, у неналежному розмірі під час проходження військової служби, що свідчить про необхідність застосування у спірній ситуації положень ст. 233 КЗпП України.
Верховний Суд 06.04.2023 ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, предметом спору якої також є недотримання законодавства про оплату праці.
У цій постанові суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:
"...До 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності...".
Отже, у постанові від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Ураховуючи наведене, суддя вважає, що у цій справі до вимог про перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 19.07.2022 слід застосовувати ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Аналогічний висновок виклав Верховний Суд у постанові від 09.01.2025 у справі 420/3720/24.
Надаючи оцінку доводам позивача про поновлення строку звернення до суду, суддя дійшла висновку, що наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду не є поважними.
Зі змісту долучених до матеріалів справи доказів суддя встановила, що ОСОБА_1 з 10.01.2018 проходив службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), після реорганізації якого з 26.08.2020, позивач був направлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_4 ), де проходив службу до 22.10.2021, та з 23.10.2021 позивач був переведений до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), де з 06.02.2025 ОСОБА_1 виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Варто зазначити, що строк звернення до суду із частиною позовних вимог за період з 20.07.2022 до 06.02.2025 закінчився 06.05.2025, тобто через три місяці після звільнення позивача з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
До суду із цим позовом позивач звернувся 08.08.2025.
Відтак, позивач пропустив строк звернення до суду із вимогами щодо нарахування грошового забезпечення за період з 20.07.2022 до 06.02.2025.
Втім, суддя відмічає, що у клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивач не наводить жодних обставин та не надає жодних доказів наявності поважних причин, які перешкоджали позивачу звернутися до суду після звільнення зі служби, тобто після 06.02.2025, а також після 06.05.2025 (закінчення строку звернення, з урахуванням положень глави XIX Прикінцевих положень КЗпП України).
Як зазначено вище, останнім днем для звернення до суду з вимогами про зобов'язання відповідача перерахувати грошове забезпечення є 06.05.2025.
До суду із цим позовом ОСОБА_1 звернувся 08.08.2025, тобто після закінчення строку звернення до суду.
Беручи до уваги доводи, наведені у клопотанні позивача, суд зазначає, що після виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 , яке відбулося 06.02.2025, позивач мав об'єктивну можливість подати позов у межах визначеного законом тримісячного строку. Водночас звернення до суду відбулося лише 08.08.2025, тобто вже після закінчення цього строку.
Таким чином, посилання позивача на загальні гарантії доступу до правосуддя не може бути визнане достатньою підставою для поновлення строку, оскільки після звільнення зі служби він мав достатньо часу для реалізації свого права на судовий захист, але без поважних причин цього не зробив.
Разом із цим, суддя не погоджується із доводами позивача про відсутність строкових обмежень для звернення з позовом щодо стягнення належних йому виплат. Як убачається з наведених норм права та практики Верховного Суду, після набрання чинності Законом №2352-ІХ від 01.07.2022, який запровадив тримісячний строк звернення до суду у справах про стягнення належних працівникові сум, ці строки є обов'язковими для застосування у спірних правовідносинах, що виникли після 19.07.2022. Предмет спору стосується саме виплат грошового забезпечення, які, на переконання позивача, були нараховані у неналежному розмірі в період після 20.07.2022, отже у цій частині діють нові строкові обмеження.
Доводи позивача щодо воєнного стану, практики ЄСПЛ та загальних гарантій доступу до правосуддя не змінюють правової оцінки, оскільки законодавець прямо визначив строки звернення до суду для цієї категорії справ, і відсутні будь-які норми, що звільняли б від їх дотримання. Позивач після свого звільнення 06.02.2025 мав можливість подати позов у межах тримісячного строку, тобто до 06.05.2025, однак звернувся лише 08.08.2025, чим порушив вимоги закону. Враховуючи відсутність підтверджених поважних причин пропуску строку, суд дійшов висновку, що підстав для його поновлення немає.
Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч.2 ст.123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Зважаючи на відсутність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду, позовну заяву в частині позовних вимог за період з 20.07.2022 до 06.02.2025 належить повернути позивачеві.
Керуючись ч. 4 ст. 169, ст. ст. 243, 248 КАС України
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, повернути позивачеві в частині позовних вимог щодо:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення в період з 20.07.2022 до 06.02.2025 у неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу різницю індексації грошового забезпечення за період з 20.07.2022 до 06.02.2025 у загальній сумі 104 587,87 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяКисильова Ольга Йосипівна