20 серпня 2025 рокусправа № 380/22133/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, прийняте 25 вересня 2024 року начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) ІНФОРМАЦІЯ_1 капітаном ОСОБА_2 , відповідно до якого відмовлено у виїзді з України громадянину України ОСОБА_1 з причини відсутності документів, що підтверджують підстави для виїзду за кордон в період дії на території України воєнного стану;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 в перетині державного кордону України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на таке. ОСОБА_1 був зарахований на навчання на період з 01.10.2024 по 30.09.2027 до Економіко-гуманітарної академії у Варшаві, у зв'язку з чим, на підставі отриманого запрошення 25 вересня 2024 року позивач прибув до пункту пропуску «Шегині» з метою перетину державного кордону. Однак, йому відмовлено ІНФОРМАЦІЯ_4 в перетині державного кордону, про що було видано Рішення про відмову в перетині державного кордону України від 25.09.2024, складене начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби ОСОБА_2 . З рішенням про відмову в перетині державного кордону ОСОБА_1 не погоджується, вважає його протиправним та таким, що не ґрунтується на законні та обмежує його право на вільний перетин державного кордону. З цих підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 04.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що станом на момент виникнення спірних правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежувалось законодавством. Відповідач вважає, що відповідно до норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану надано лише студентам-чоловікам віком від 18 до 60 років, які вступили на навчання до закордонного вищого навчального закладу до 24.02.2024. Проходження навчання у вищому навчальному закладі може бути підставою для надання відстрочки від призову на військову службу, але не надає права на перетин державного кордону України. Системний аналіз норм п.2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України у сукупності зі ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» дає підстави для висновку, що під час дії воєнного стану не усім категоріям осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації надано право не перетин державного кордону у режимі виїзду. Здобувачам вищої освіти хоч і надано право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, однак законодавство не передбачає права на перетин державного кордону у режимі виїзду в умовах дії на території України воєнного стану.
Відповідач також вказує, що позивачем на підтвердження права на перетин кордону надано лише документи, які свідчать про зарахування його на навчання до іноземного ВУЗу, зокрема запрошення та відповідну довідку навчального закладу. Однак, позивачем не представлено посадовій особі відповідача військово-облікові документи, які б підтверджували надання йому відстрочки від призову за мобілізацією, зокрема військовий квиток та довідку відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки установленого зразка. Зазначає, що право громадянина на перетин державного кордону України під час дії правового режиму воєнного стану має бути підтверджене певними документами, які дають уповноваженій службовій особі Держприкордонслужби прийняти обґрунтоване рішення. Водночас, надані позивачем документи не давали підстав для висновку про наявність у нього права на перетин кордону.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується, копією паспорта громадянина України НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки про прийняття іноземця на стаціонарне навчання від 07.12.2024, виданої Економіко-гуманітарним університетом у Варшаві, ОСОБА_1 зарахований на період від 01.10.2024 по 30.09.2027 на навчання на І семестр першого ступеню на напрямок «Логістика» денної форми навчання, на платній основі. Навчання позивача мало розпочатись у м.Варшава Польської Республіки 01.10.2024.
Згідно з запрошенням від 12.07.2024 № 14563/А/Р/2024 ОСОБА_1 прийнятий на І семестр навчання першого ступеня на напрямку «Логістика» на денну форму навчання на період з 01.10.2024 до 30.09.2027. Навчання проводиться польською мовою.
Крім того, обставини про зарахування на навчання ОСОБА_1 на І семестр першого ступеню на напрямок «Логістика» денної форми навчання на період з 01.10.2024 по 30.09.2027 до Економіко-гуманітарної академії у м.Варшаві підтверджуються також Договором про умови оплати за навчання від 01.07.2024 та Додатковими угодами до договору, укладеного між позивачем та Економіко-гуманітарною академією у м.Варшаві, а також інформацією щодо зарахування до списків студентів від 06.08.2024. На виконання умов договору позивачем здійснено оплату за навчання, що підтверджується квитанцією КР № 55/07/2024/rek від 12.07.2024.
З метою перетину державного кордону України позивач 25.09.2024 прибув до міжнародного пункту пропуску «Шегині».
За результатами розгляду поданих позивачем документів начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) капітаном ОСОБА_2 , як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, прийнято рішення від 25.09.2024 про відмову в перетинанні державного кордону України у виїзді з України щодо громадянина України ОСОБА_1 .
Підставою прийняття такого рішення зазначено те, що позивач не зміг надати на паспортний контроль необхідні документи, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану відповідно до Постанови КМУ від 27.01.1995 № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України».
Позивач вважає дане рішення протиправним та просить його скасувати, тому звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України від 05.11.2009 № 1710-VI «Про прикордонний контроль».
Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону № 1710-VI «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Відповідно до абзацу першого частини 3 статті 6 Закону № 1710-VI «Про прикордонний контроль» пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
Згідно з частиною 4 статті 6 Закону № 1710-VI «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону № 1710-VI «Про прикордонний контроль» іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Згідно з частиною 2 статті 14 Закону № 1710-VI «Про прикордонний контроль» форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв'язання спорів у цій сфері регулюється Законом України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII.
За змістом статті 1 Закону № 3857-XII “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну. На громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки.
Частиною 1 статті 6 Закону № 3857-XII “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» встановлено підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України.
Так, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду; 10) він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв'язку з яким таке обмеження встановлюється.
Суд зазначає, що вказані підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України функціонують за відсутності особливих правових режимів, які вводяться в дію указом Президента України та затверджуються Верховною Радою України.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України від 12.05.2015 № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану».
Статтями 1, 2 Закону № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
Пунктом 6 частини 1 статті 8 Закону № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Отже, право особи на вільний перетин державного кордону України, згідно з положеннями Конституції України та законодавчих норм, може бути обмежено в умовах воєнного стану.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
Пунктом 3 вказаного вище Указу у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
У подальшому воєнний стан був продовжений Указами Президента України, зокрема, Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, Указом Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, Указом Президента України від 26.07.2023 № 451/2023 з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, Указом Президента України від 06.11.2023 № 734/2023 з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, Указом Президента України від 05.02.2024 № 49/2024 з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, Указом Президента України від 06.05.2024 № 271/2024 з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, Указом Президента України від 23.07.2024 № 469/2024 з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
З вказаного можна зробити висновок про те, що станом на час виникнення спірних у даній справі відносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежувалось законодавством.
Загальний порядок перетину державного кордону України визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» (далі - Правила №57).
Відповідно до п. 2 Правил №57 у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Перелік осіб, які мають право на перетин державного кордону у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану наведений в п.2-1 та 2-2 Правил №57.
Згідно з пунктом 2-6 Правил №57 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому і третьому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також пункті 2-14 цих Правил.
Пунктом 12 Правил № 57 передбачено, що для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень. Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред'являє. У ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
Відповідно до визначень, які наведені у ст. 1 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»:
- мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;
- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено перелік військовозобов'язаних осіб які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації та передбачено підстави надання відстрочки від призову на військову службу.
Зокрема, згідно з абз. 2 ч.3 ст. 23 вказаного Закону, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Відповідно до ст. 61 Закону України «Про вищу освіту» здобувачами вищої освіти, зокрема є студент - особа, зарахована до закладу вищої освіти з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.
Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації можуть отримати відстрочку від призову на військову службу та, за загальним правилом, мають право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану.
Водночас згідно з пунктом 2-6 Правил №57 у вересні 2024 року таке право не поширювалось на осіб, визначених в абзацах другому та третьому ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відтак, закріплена в абз.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» норма встановлює для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та на особливий період, однак не надає їм права на перетин державного кордону України в режимі «виїзд» в умовах правового режиму воєнного стану.
З урахуванням наведених правових норм суд дійшов висновку, що незважаючи на те, що позивач є здобувачем освіти в іноземному навчальному закладі, ця обставина не є підставою для виїзду за межі України під час воєнного стану, а тому рішення відповідача від 25.09.2024, яким позивачу відмовлено у перетині державного кордону на виїзд з України, є правомірним, а підстави для його скасування відсутні.
Суд наголошує, що наявність в позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації не гарантує йому беззаперечного права на перетинання кордону. При цьому суд враховує, що позивачем не було надано посадовій особі відповідача доказів отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Доказів на спростування такого висновку позивачем суду не подано.
Згідно зі ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо судового збору, то такий на підставі статті 139 КАС України покладається на позивача.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан