про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
22 серпня 2025 року м. Київ № 320/40858/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Перепелиця А.М., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до Державного бюро розслідування про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного бюро розслідування про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державного бюро розслідувань щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 365 Кримінального кодексу України (перевищення влади або службових повноважень) стосовно дій слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України полковника поліції ОСОБА_2 щодо неправомірного застосування заходів безпеки;
- зобов?язати Державне бюро розслідувань внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення за ознаками статті 365 Кримінального кодексу України щодо незаконного застосування слідчим ОСОБА_2 заходів безпеки до позивача в період з 10.09.2024 по 29.05.2025;
- зобов?язати Державне бюро розслідувань розпочати досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого статтею 365 Кримінального кодексу України, щодо дій слідчого ОСОБА_2 з неправомірного застосування заходів безпеки.
Згідно пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Частиною другою статті 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює КАС України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1); у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації (п. 7).
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовими відносинами є ті відносини, що пов'язані з виконанням державою чи територіальними громадами своїх публічних функцій, зокрема, щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина; відносини, в яких домінує публічно-правовий інтерес; відносини, урегульовані нормами публічного права.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення позивача з цим позовом є, бездіяльність Державного бюро розслідувань, зокрема, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 365 Кримінального кодексу України (перевищення влади або службових повноважень) стосовно дій слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України полковника поліції ОСОБА_2 щодо неправомірного застосування заходів безпеки.
Тобто, звернення до суду з цим позовом обумовлене неналежним, на думку позивача, реагуванням відповідача на його заяву про вчинене кримінальне правопорушення.
Згідно із частиною першою статті 1 Кримінального процесуального кодексу України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Кримінальне провадження, як зазначено у статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною першою статті 24 Кримінального процесуального кодексу України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження бездіяльності посадових осіб щодо невнесення відомостей за заявою про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР встановлений статтями 303, 307 Кримінального процесуального кодексу України.
Пунктом 1 частини першої статті 303 КПК України передбачено, що потерпілим, заявником на досудовому провадженні може бути оскаржено бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора слідчий суддя в праві постановити ухвалу, зокрема, про зобов'язання вчинити певну дію, в даному випадку, внести відомості до ЄРДР.
У рішенні Конституційного Суду України від 23.05.2001 № 6рп/2001 роз'яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.
Таким чином, оскарження бездіяльності посадових осіб щодо невнесення відомостей за заявою про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР відбувається в порядку кримінального судочинства.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, у межах спірних правовідносин позивач та відповідач діють як учасники, права і обов'язки яких, визначені кримінальним процесуальним законодавством України.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим, а отже не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у відкритті провадження у справі слід відмовити, у зв'язку з тим, що така справа повинна розглядатись місцевим загальним судом в порядку кримінального судочинства.
Керуючись статтями 169, 170-171, 241-243, 248, 256, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідування про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
2. Роз'яснити позивачу, що даний спір віднесений до юрисдикції місцевого загального суду та вирішується за правилами кримінального судочинства.
2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
4. Попередити позивача, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Перепелиця А.М.