21 серпня 2025 року м. Київ справа №320/19068/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства «СІВЕР-НАФТА»
до 1) Головного управління ДПС у Київській області
2) Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування рішення №186/04 від 13.02.2025,
зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст позовних вимог.
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство «СІВЕР-НАФТА» (далі також - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі також - відповідач 1), Державної податкової служби України (далі також - відповідач 2), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області №186/04 від 13.02.2025 про анулювання реєстрації Приватного підприємства «СІВЕР-НАФТА» як платника податку на додану вартість;
- зобов'язати Державної податкової служби України поновити реєстрацію платника податку на додану вартість Приватного підприємства «СІВЕР-НАФТА» з моменту її анулювання, шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників податку на додану вартість із поновленням реєстраційного ліміту, облікових даних, записів, стану розрахунків інтегрованої картки та збереження податкових показників в системі електронного адміністрування податку на додану вартість позивача, які були наявні до прийняття рішення №186/04 від 13.02.2025 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що рішення Головного управління ДПС у Київській області №186/04 від 13.02.2025 про анулювання реєстрації Приватного підприємства «СІВЕР-НАФТА» як платника ПДВ є протиправним, оскільки прийняте без належних правових підстав та з порушенням вимог Податкового кодексу України. Позивач вважає, що контролюючий орган не мав правових підстав для його прийняття, оскільки перебіг строку, передбаченого підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, зупинений на період дії воєнного стану.
Крім того, позивач вказує, що обов'язковою умовою анулювання є відсутність господарської діяльності та неподання декларацій, чого у даному випадку не було.
Позивач наголошує, що у 2024 році Приватне підприємство «СІВЕР-НАФТА» фактично здійснювало господарську діяльність, зокрема укладало правочини з придбання та продажу товарів/послуг, що підтверджується податковими накладними, копії яких надано суду. Це, на думку позивача, спростовує доводи відповідачів щодо відсутності оподатковуваних операцій.
Водночас позивач зазначає, що зупинення реєстрації його податкових накладних здійснено на підставі рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН №66249 від 08.12.2023, яким Приватне підприємство «СІВЕР-НАФТА» віднесено до категорії ризикових платників. На переконання позивача, це рішення є безпідставним та протиправним. Більше того, зазначене рішення вже було оскаржене в судовому порядку і скасоване рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі №320/34248/24.
Таким чином, на думку позивача, саме протиправні дії Головного управління ДПС у Київській області призвели до фактичного позбавлення його можливості повноцінно здійснювати господарську діяльність, реєструвати податкові накладні та формувати податковий кредит.
Позивач також вважає, що ефективним способом захисту його прав буде зобов'язання Державної податкової служби України поновити його реєстрацію як платника податку на додану вартість з моменту анулювання. Таке поновлення має бути здійснене шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників ПДВ з відновленням реєстраційного ліміту, облікових даних, записів, стану розрахунків інтегрованої картки та збереженням податкових показників у системі електронного адміністрування ПДВ, які існували до прийняття рішення №186/04 від 13.02.2025.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог Головне управління ДПС у Київській області у наданому суду відзиві зазначило, що позовні вимоги заявлено необґрунтовано, 13.02.2025 Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято правомірне та законне рішення №186/04 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «СІВЕР-НАФТА», яким анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість у зв'язку з неподанням контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.
Вказуючи положення підпункти 1, 2 пункту 180.1 статті 180, підпункт «г» пункту 184.1 статті 184, пункт 184.2 статті 184 Податкового кодексу України та пункти 5.1, 5.2, 5.5, 5.6 Постанови Кабінету Міністрів України № 1130 від 14.11.2014, якою затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, відповідач 1 зазначає, що обов'язковою умовою для прийняття контролюючим органом рішення щодо анулювання реєстрації платника податків є не здійснення платником податків господарської діяльності щодо укладання правочинів, які оподатковуються ПДВ, що тягне за собою не подання відповідних декларацій або їх подання з нульовими відомостями. Анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України можливе за таких умов: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. Такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.
Оскільки за даними інформаційних баз ДПС України позивач протягом 12 послідовних податкових періодів не подавав податкові декларації з ПДВ протягом періоду з 01.01.2024 по 31.12.2024, що свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподаткованих операцій 1 грн, контролюючим органом прийнято правомірно рішення про анулювання реєстрації Приватного підприємства «СІВЕР-НАФТА» як платника податку на додану вартість.
Щодо посилання позивача на рішення ЄРПН №66249 від 08.12.2023 про віднесення його до платників, що відповідають критеріям ризиковості, Головне управління ДПС у Київській області зазначає, що ці обставини не є предметом розгляду у даному спорі. Крім того, відповідач 1 вважає, що позивач не був позбавлений можливості формувати та направляти на реєстрацію податкові накладні, включати їх до податкової декларації за відповідний період та надавати до контролюючого органу документи, що підтверджують невідповідність критеріям ризиковості.
За твердженням відповідача 1, для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначальним є факт неподання податкової звітності з ПДВ протягом періоду з 01.01.2024 по 31.12.2024, і саме з цієї підстави відповідач вважає, що оскаржуване рішення є правомірним.
Державна податкова служба України, подавши до суду відзив на позовну заяву, зазначила, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а отже, не підлягають задоволенню. Зокрема, відповідач 2 посилається на положення абзацу першого пункту 5.5 розділу V Положення №1130, відповідно до якого анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах «б»-«з» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України. Так, позивач протягом 12 послідовних податкових періодів -з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не подавав податкові декларації з ПДВ до Головного управління ДПС у м. Києві. На думку відповідача 2, це свідчить про відсутність у позивача операцій з постачання або придбання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, та, відповідно, формування податкового зобов'язання або податкового кредиту.
Відтак, Державна податкова служба України зазначає, що у спірних правовідносинах контролюючі органи діяли відповідно до вимог чинного законодавства.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи, інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 відкрито провадження в адміністративні справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
01.05.2025 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.
09.07.2025 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.
Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «СІВЕР-НАФТА» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 44710471, перебуває на обліку в органах доходів і зборів та є платником податків і зборів, зокрема, податку на додану вартість.
01.12.2022 Приватне підприємство «СІВЕР-НАФТА» зареєстроване платником податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 447104725264.
Приватним підприємством «СІВЕР-НАФТА» оформлені та подані до контролюючого органу податкові накладні за період січень - лютий 2024 року, реєстрацію яких зупинено, оскільки платник податку відповідає одному з критеріїв ризиковості, визначених у додатку 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМ від 11.12.2019 № 1165.
З матеріалів справи також вбачається, що рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 21.06.2024 №27346 встановлено відповідність платника податку - Приватне підприємство «СІВЕР-НАФТА» критеріям ризиковості платника податку.
З метою оскарження рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку Приватне підприємство «СІВЕР-НАФТА» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом протиправним та скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 21.06.2024 №27346.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі №320/34248/24 адміністративний позов Приватного підприємства «СІВЕР-НАФТА» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 21.06.2024 №27346. Зобов'язано Головне управління ДПС у Київській області виключити ПП «СІВЕР-НАФТА» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Головним управління ДПС у Київській області прийнято рішення №186/04 від 13.02.2025 про анулювання реєстрації Приватного підприємства «СІВЕР-НАФТА» як платника податку на додану вартість (далі також - спірне рішення, оскаржуване рішення) на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, у зв'язку із тим, що особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Зокрема, в пункті 2 спірного рішення зазначено що платник не подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з 01.01.2024 по 31.12.2024 з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподаткування операцій 0 грн; податкова заборгованість з ПДВ на дату складання рішення - 0 грн.
Не погоджуючись з правомірністю рішення Головного управління ДПС у Київській області №186/04 від 13.02.2025 про анулювання реєстрації Приватного підприємства «СІВЕР-НАФТА» як платника податку на додану вартість, позивач звернувся з даним позовом до суду.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
У силу частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Відповідно до положень статті 1 Податкового кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із підпунктами 19-1.1, 19-1.2, 19-1.1.40, 19-1.1.46 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують, зокрема, такі функції (крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу):
- здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків;
- контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів;
- організовують збір податкової інформації та вносять її до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику;
- використовують під час виконання своїх посадових (службових) обов'язків податкову інформацію з інформаційно-телекомунікаційних систем та інших джерел, отриману в порядку та спосіб, визначений цим Кодексом.
Згідно пунктами 37.1 та 37.2 статті 37 Податкового кодексу передбачено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Відповідно до пункту 47.1.1 статті 47.1 Податкового кодексу відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, резиденти або нерезиденти України, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.
Згідно пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (пункт 48.2 статті 48 Податкового кодексу).
Відповідно до пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, но батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб плаї пика податку, визначених дим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Згідно з пунктом 48.4 статті 48 Податкового кодексу у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД): код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку па додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій; ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента; назва та код держави резиденції нерезидента; код нерезидента, що присвоєно державою, резидентом якої він є.
Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 46.5 статті 46 Податкового кодексу).
Пунктами 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Цей абзац застосовується до всіх платників податків, у тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:
а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
Єдиною підставою для неприйняття податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису чи печатки такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії відповідного сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа, містить достовірні обов'язкові реквізити та надана у форматі, доступному для її технічної обробки.
Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (пункт 49.8 стаття 49 Податкового кодексу).
Відповідно до пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
Аналогічні положення містяться також у Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку па додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21.
Як вбачається по обставинами по справі, позивачем оформлено та подано до контролюючого органу податкові накладні за періоди січень - лютий 2024 року, проте реєстрацію таких декларацій зупинено, оскільки платник податку відповідає одному з критеріїв ризиковості, визначених у додатку 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМ від 11.12.2019 № 1165. Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 21.06.2024 №27346 встановлено відповідність платника податку - Приватне підприємство «СІВЕР-НАФТА» критеріям ризиковості платника податку. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі №320/34248/24 адміністративний позов Приватного підприємства «СІВЕР-НАФТА» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 21.06.2024 №27346. Зобов'язано Головне управління ДПС у Київській області виключити ПП «СІВЕР-НАФТА» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Зі спірного рішення Головного управління ДПС у Київській області №186/04 від 13.02.2025 слідує, що позивачу анульовану реєстрацію платника ПДВ через неподання протягом 12 послідовних податкових місяців контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Підпунктами 1, 2 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є: будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих як платники податку (п. 183.12 ст. 183 Податкового кодексу України).
Підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання /придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Відповідно до пункту 184.2 статті 184 Податкового кодексу України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.
Анулювання реєстрації здійснюється на дату: подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації; зазначену в судовому рішенні; припинення дії договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчення строку, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку; що передує дню втрати особою статусу платника податку на додану вартість.
При цьому датою анулювання реєстрації платника податку визначається дата, що настала раніше.
З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних (пункт 184.5 статті 184 Податкового кодексу України).
Згідно із пунктом 184.10 статті 184 Податкового кодексу України про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.
Відповідно до пункту 184.6 статті 184 Податкового кодексу України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.
Контролюючий орган, який прийняв самостійне рішення про анулювання реєстрації платника податку, зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації (пункт 184.10 статті 184 Податкового кодексу України).
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 1130 від 14.11.2014 затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (далі - Положення № 1130, тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким визначається порядок: реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку па додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації / анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; формування і надання витягів та довідок з Реєстру.
Підпунктом «г» пункту 5.1. Положення № 1130 встановлено, що реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, якщо: особа, зареєстрована як платник ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з мстою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Згідно із пунктом 5.2. Положення № 1130 при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт «г» пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що:
-не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ІІДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця;
-включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.
Анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з Реєстру.
Відповідно до п. 5.5 Положення № 1130 анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти «б» - «з» пункту 5.1 цього розділу).
Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ІІДВ у разі існування відповідних підстав.
Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).
Такими документами, зокрема, є довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з мстою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу).
У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та но кожній декларації (податковому розрахунку) податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з мстою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).
За наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства (п. 5.6 Положення №1130).
Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою № 6-РПДВ (додаток 5).
Аналіз наведених норм права у їх сукупності дає можливість дійти висновку, що обов'язковою умовою для самостійного прийняття контролюючим органом рішення щодо анулювання реєстрації платника податків є наявність підстав та підтвердних документів які підтверджують невідповідність суб'єкта господарювання такому платнику ПДВ, зокрема, подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців, що має відповідно підтверджуватись складеною довідкою контролюючим органом.
У спірному рішенні Головного управління ДПС у Київській області №186/04 від 13.02.2025 про анулювання реєстрації Приватного підприємства «СІВЕР-НАФТА» як платника податку на додану вартість вказано, що підприємство, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Зокрема, в пункті 2 спірного рішення зазначено що платник не подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з 01.01.2024 по 31.12.2024 з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподаткування операцій 0 грн; податкова заборгованість з ПДВ на дату складання рішення - 0 грн.
З урахуванням вищенаведених приписів законодавства, суд зазначає, що анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України можливе за умови неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права висловлений Верховним Судом у постанові від 05.11.2018 у справі № 820/2294/16.
Судом встановлено, що позивач подавав до контролюючого органу податкові накладні за період січень - лютий 2024 року, реєстрацію яких зупинено, оскільки платник податку відповідає одному з критеріїв ризиковості, визначених у додатку 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМ від 11.12.2019 № 1165. Водночас, вказане рішення оскаржене позивачем до адміністративного суду у справі №320/34248/24.
Вказані обставини не оспорюються відповідачами та враховуються судом.
Відтак, вбачається, що позивачем здійснювалася господарська діяльність, що спростовує твердження відповідачів про відсутність у Приватного підприємства «СІВЕР-НАФТА» операцій з постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Суд також враховує, що реєстрація податкових накладних, поданих позивачем, була зупинена контролюючим органом у зв'язку з прийняттям рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Київській області від 21.06.2024 №27346, яким Приватне підприємство «СІВЕР-НАФТА» визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку, та протиправність якого була встановлена та підтверджена у судовому порядку.
Відтак, саме дії Головного управління ДПС у Київській області призвели до фактичного позбавлення позивача можливості повноцінно здійснювати господарську діяльність, реєструвати податкові накладні та формувати податковий кредит.
З огляду на вищезазначене, суд визнає обґрунтованими доводи позивача про відсутність правових підстав у Головного управління ДПС у Київській області для анулювання реєстрації платника ПДВ, визначених підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.
У даній справі суд також враховує введений в країні воєнний стан Указом Президента України №64/2022 (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022 та від 17 травня 2022 року №341/2022) із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строк дії якого продовжено з 25 травня 2022 року на 90 діб, який триває донині.
Також, Законом України №2118-ІХ від 03.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», яким підрозділ 10 Розділу XX Податкового кодексу України доповнено, зокрема, згідно п. 69 установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Пунктом 69.1 визначено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.».
У новій редакції наведеного пункту платники податків також були звільнені від передбаченої Податковим кодексом України відповідальності за неподання звітності у випадку відсутності у них можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок.
У наведеній редакції перший абзац підпункт 69.1 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України був чинним на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
Що стосується підпункт 69.9 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, то його редакція змінювалася декілька разів.
На момент прийняття оскаржуваного рішення вказаний пункт мав наступну редакцію:
« 69.9. Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків; строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені; строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки; строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб'єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов'язань згідно із статтею 116 цього Кодексу; строків подання та розгляду скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених підпунктом 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 цього Кодексу.
Як вбачається із змісту вищенаведеного підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, встановлений в підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України 12-місячний строк не входить до переліку виключень, а отже перебіг вказаного строку на момент прийняття оскаржуваного рішення було зупинено.
Крім того, згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15.03.2022, із змінами і доповненням, статтю 102 Податкового кодексу України було доповнено пунктом 102.9 такого змісту: «На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.».
Таким чином, з урахуванням норм підпунктів 69.1, 69.9 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, пункту 102.9 статті 102 Податкового кодексу України, встановлений в підпунктом «г» пункту184.1 статті 184 ПК України12-місячний строк не може вважатись таким, що сплив, оскільки перебіг вказаного строку був зупинений.
З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем 1 протиправно винесено спірне рішення про анулювання позивача платником ПДВ із підстав вказаних у рішенні від №186/04 від 13.02.2025.
Водночас, відповідачами по справі не спростовано належними та достатніми доказами правомірність дій та прийнятого рішення Головного управління ДПС у Київській області №186/04 від 13.02.2025.
Відтак, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління ДПС у Київській області №186/04 від 13.02.2025, яким анульовано реєстрацію Приватного підприємства «СІВЕР-НАФТА »платником податку на додану вартість є передчасним, прийнятим необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, внаслідок чого є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ДПС України поновити реєстрацію платника податку на додану вартість Приватного підприємства «СІВЕР-НАФТА» з моменту її анулювання, шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників податку на додану вартість із поновленням реєстраційного ліміту, облікових даних, записів, стану розрахунків інтегрованої картки та збереження податкових показників в системі електронного адміністрування податку на додану вартість позивача, які були наявні до прийняття рішення №186/04 від 13.02.2025 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, суд зазначає наступне.
За змістом пункту 5.10 Положення №1130 рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою контролюючого органу може бути оскаржене до суду. Підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за ініціативою контролюючого органу, є, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили, про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.
Рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ викладається з описом ситуації, посиланням на Кодекс, зазначенням мотивів та обґрунтувань прийняття такого рішення, оформляється на бланку та підписується керівником (заступником керівника або уповноваженою особою). Таке рішення або його засвідчена копія направляється із супровідним листом до Державної податкової служби України у десятиденний строк після прийняття.
У разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ із урахуванням таких особливостей:
1) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи відсутня наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється.
З аналізу наведених правових норм слідує, що внесення відповідних змін до реєстру платників податку на додану вартість є компетенцією Державної податкової служби України, що здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, контролюючий орган законодавчими приписами зобов'язаний до вчинення таких дій як внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, на підставі рішення суду про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.
Отже, вказана вимога є належним способом правового захисту та підлягає задоволенню.
Щодо збереження облікових даних, записів та стану рахунків інтегрованої картки позивачу в системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА) щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та / або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були наявні до прийняття рішення 186/04 від 13.02.2025 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість суд зазначає наступне.
Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складання податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків визначено «Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 (далі - Порядок № 569, тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 3 Порядку № 569 визначено, що періодичність, структура та формат обміну інформацією і реєстрами платників податку, необхідними для функціонування системи електронного адміністрування податку, визначаються Державною податковою службою України та Казначейством. Згідно з пунктом 5 цього Порядку, електронні рахунки відкриваються виключно на підставі реєстру платників податку, який Державна податкова служба України надсилає Казначейству не раніше ніж за один робочий день до дати реєстрації особи платником податку. Казначейство відповідно до вимог статті 69 Податкового кодексу України надсилає Державна податкова служба України повідомлення про відкриття електронного рахунка в день його відкриття. Після надходження такого повідомлення Державної податкової служби України інформує платника податку про реквізити його електронного рахунка (п. 6 Порядку).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 22.07.2020 у справі № 520/5627/19, від 21.07.2020 у справі № 820/1053/16, відновлення показників в обліковій картці на рахунку платника податку у системі електронного адміністрування ПДВ, а також надання висновків та документів, які необхідні для повернення коштів, на новостворений рахунок платника податків в системі електронного адміністрування ПДВ належить до повноважень ДФС України (ДПС України). При цьому, такі повноваження контролюючого органу здійснюються у певній послідовності після дослідження питання стосовно правомірності процедури включення до облікових карток певної інформації щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та операцій, які проводяться з коштами передоплати.
23.05.2020 року набули чинності положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-IX. Цим законодавчим актом пункт200-1.3статті 201-1 Податкового кодексу України доповнено абзацами двадцять сьомим і двадцять восьмим.
Згідно з положеннями цих норм, у разі внесення за рішенням контролюючого органу або рішенням суду, яке набрало законної сили, до реєстру платників податку на додану вартість змін щодо скасування (відміни) анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, є сума, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, такого платника підлягає перерахунку за звітний (податковий) період, в якому відбулося анулювання реєстрації платника податку, яке скасоване (відмінене). Такий перерахунок здійснюється контролюючим органом протягом трьох робочих днів, що настають за днем внесення контролюючим органом до реєстру платників податку на додану вартість змін щодо скасування анулювання реєстрації такого платника, крім випадків, коли на момент скасування рішення про анулювання реєстрації особа застосовує спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, або повторна реєстрація (наступна за відміненою) платником податку такої особи є анульованою з підстав, передбачених пунктом 184.1 статті 184 цього Кодексу.
Пунктом 200-1.8 статті 200-1 Податкового кодексу України передбачено, що після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. Перерахування коштів до бюджету здійснюється на підставі реєстру, який центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника і сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру такий орган перераховує суми податку до бюджету.
Аналіз вказаних вище законодавчих норм свідчить про те, що відновлення показників в обліковій картці на рахунку платника податку у системі електронного адміністрування ПДВ (у тому числі реєстраційного ліміту) належить до повноважень Державної податкової служби України. При цьому, такі повноваження контролюючого органу здійснюються у певній послідовності після дослідження питання стосовно правомірності процедури включення до облікових карток певної інформації щодо стану розрахунків платника за податками, зборами.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 21.07.2020 у справі №820/1053/16 та від 22.07.2020 у справі №520/5627/19.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача є ефективним способом захисту та підлягає задоволенню, при цьому оскільки, як встановлено судом, поновлення реєстрації платника податку на додану вартість та відновлення показників в обліковій картці на рахунку платника податку у системі електронного адміністрування ПДВ (у тому числі реєстраційного ліміту) належить до повноважень Державної податкової служби України, то суд вважає за необхідне зобов'язати Державну податкову службу України поновити реєстрацію платника податку на додану вартість Приватного підприємства «СІВЕР-НАФТА» з моменту її анулювання - 13.02.2025, шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників податку на додану вартість із поновленням реєстраційного ліміту, облікових даних, записів, стану розрахунків інтегрованої картки та збереження податкових показників в системі електронного адміністрування податку на додану вартість позивача, які були наявні до прийняття рішення №186/04 від 13.02.2025 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
VI. Судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем відповідно до платіжної інструкції №914 від 10.04.2025 сплачено до суду 6056,00 грн судового збору.
Враховуючи задоволення позовних вимог на користь позивач слід стягнути судовий збір на суму 6056,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області, оскільки саме протиправним рішенням останнього порушено права та інтереси позивача.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області №186/04 від 13.02.2025 про анулювання реєстрації Приватного підприємства «СІВЕР-НАФТА» як платника податку на додану вартість;
Зобов'язати Державну податкову службу України поновити реєстрацію платника податку на додану вартість Приватного підприємства «СІВЕР-НАФТА» з моменту її анулювання - 13.02.2025, шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників податку на додану вартість із поновленням реєстраційного ліміту, облікових даних, записів, стану розрахунків інтегрованої картки та збереження податкових показників в системі електронного адміністрування податку на додану вартість позивача, які були наявні до прийняття рішення №186/04 від 13.02.2025 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Стягнути на користь Приватного підприємства «СІВЕР-НАФТА» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, прим. 302, оф. 2, код ЄДРПОУ 44710471) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а, код ЄДРПОУ ВП 44096797) судовий збір у розмірі 6056,00 грн (шість тисяч п'ятдесят шість гривень 00 копійок).
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.