ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви
"22" серпня 2025 р. справа № 300/5266/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Матуляк Я.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій за № 75249108 від 26.09.2024, зобов'язання до вчинення дій,
25.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій за № 75249108 від 26.09.2024, зобов'язання до вчинення дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 дану позовну заяву залишено без руху з підстав, встановлених частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та у зв'язку з невідповідністю даної позовної заяви вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивачу надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом: вказання власного реєстраційного номера облікової картки платника податків за його наявності або номеру і серії паспорта громадянина України, ідентифікаційного коду відповідача, зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів доказів, копії яких додано до заяви; надання письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; надання документа про сплату судового збору або доказів наявності пільг щодо такої сплати із зазначенням підстав звільнення позивача від сплати судового збору; подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду разом з доказами поважності причин його пропуску.
07.08.2025 ОСОБА_1 отримав копію ухвали про залишення позовної заяви без руху, що підтверджується підписом останнього на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
На виконання вимог ухвали суду, 12.08.2025 позивачем, згідно заяви останнього від 12.08.2025, подано суду уточнену позовну заяву від 12.08.2025, в якій, серед іншого, ОСОБА_1 вказано власний реєстраційний номер облікової картки платника податків, зазначено про наявність у позивача оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви та письмово підтверджено про неподання іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Також в уточненій позовній заяві від 12.08.2025 ОСОБА_1 заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору та поновлення строку звернення до суду.
Розглянувши уточнену позовну заяву від 12.08.2025, подану ОСОБА_1 на усунення недоліків, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає таке.
В уточненій позовній заяві від 12.08.2025 зазначено, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини 1 статті 8 Закону України Закону України "Про судовий збір" та частини 2 статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки предметом позову є захист його житлових прав.
Суд зазначає, що питання щодо зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України та Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно із частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Аналіз статті 8 Закону України "Про судовий збір" вказує, що нею визначено вичерпний перелік умов за яких особі, яка звертається з позовом до суду, може бути відстрочено чи розстрочено сплату судового збору на певний строк, зменшено розмір судового збору чи звільнено від його сплати.
При цьому єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій (відстрочення, розстрочення сплати судового збору на певний строк, зменшення розміру судового збору чи звільнення від його сплати) є врахування ним майнового стану особи.
В той же час особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Так, доводячи наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, жодних доказів на підтвердження майнового стану, що унеможливлює сплату судового збору позивачем суду не подано. Крім того, ОСОБА_1 помилково вважає, що предметом позову є захист житлових прав, позаяк такий предмет стосується речових, а не житлових прав.
Таким чином, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.
В обґрунтування заявленого, в уточненій позовній заяві від 12.08.2025, клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 покликається на ту обставину, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, не має юридичної освіти у зв'язку з чим не був обізнаний про строки подачі позову до суду, а відповідач, в свою чергу, належним чином не повідомив про можливість оскарження його дій та строк такого оскарження.
Проте, суд не знаходить підстав для визнання вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, оскільки обставини, на які він посилається в уточненій позовній заяві від 12.08.2025 не свідчать про існування будь-яких об'єктивних перешкод у реалізації позивачем свого права на судовий захист з метою відновлення порушених, на його думку, прав, свобод чи законних інтересів у публічно-правових відносинах та не змінюють момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав.
Суд зазначає, що відсутність у позивача юридичної освіти чи необізнаність з нормами законодавства мають суб'єктивний характер та не виключають можливість позивача звернутися за отриманням правової допомоги (в тому числі безоплатної) у разі, якщо такої допомоги він потребував, у межах строку, встановленого законом для звернення до адміністративного суду з цим позовом, який був достатнім для вчинення відповідних дій.
Так, відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу; у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.
При цьому, суд зауважує, що в спірному рішенні відповідач повідомив про можливість оскарження даного рішення відповідно до законодавства.
Як наслідок, необізнаність позивача про порушення через незнання законодавства, невиявлення належної зацікавленості, байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що перешкоджали позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом.
Суд звертає увагу, що поважними причинами пропущення строків звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Згідно позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 17.09.2020 у справі № 640/12324/19, правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Беручи до уваги наведене, суд зазначає, що незвернення до суду з позовом за захистом своїх прав через неналежне використання особою своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку та не може вважатися об'єктивно непереборною обставиною, що виключала можливість для вчасного звернення до суду з цим позовом.
У контексті хронології обставин подання позову, часових меж винесення оскаржуваного рішення та моменту коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про прийняте відносно нього рішення до моменту його оскарження, невчинення активних дій, спрямованих на своєчасне оскарження спірного рішення, суд дійшов висновку про відсутність причин, які б свідчили про поважність пропуску строку звернення до суду.
Щодо посилань ОСОБА_1 на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, відповідно до яких протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу, що в цій же постанові Верховний Суд зауважив, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків. ОСОБА_1 не наведено жодних мотивів та не подано доказів на підтвердження того, що у результаті збройної агресії рф проти України, позивач не міг скористатися своїми процесуальними правами, зокрема щодо подачі позовної заяви.
Крім того, суд звертає увагу, що питання поновлення процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Так у вказаній справі Касаційний адміністративний суду у складі Верховного Суду, вирішуючи питання щодо поновлення строку, виходив з того, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджувалось копією посвідчення та був мобілізований до лав Збройних Сил України.
Таким чином, наведений представником позивача висновок, сформований у адміністративній справі за інших установлених судами фактичних обставин та є нерелевантним до цієї справи.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Таким чином, враховуючи вказані обставини, суд прийшов до висновку, що причини пропущення строку звернення, зазначені позивачем в уточненій позовній заяві від 12.08.2025, слід визнати неповажними. Інших підстав для поновлення строку позивачем не вказано та судом не встановлено.
За таких обставин, суд вважає, що позов поданий позивачем із пропущенням строків звернення до адміністративного суду, встановлених частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а підстав для поновлення зазначеного процесуального строку немає.
Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
У відповідності до приписів частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункту 1); у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (пункту 9).
Станом на день вирішення питання щодо виконання ухвали суду від 30.07.2025 минув термін, встановлений судом на усунення недоліків позовної заяви, додаткових заяв чи клопотань позивач суду не подав. Відтак, суддя розцінює заяву Назара М.І. від 12.08.2025 щодо усунення недолік та додану до неї уточнену позовну заяву від 12.08.2025 як єдині процесуальні документи по справі, на виконання вимог ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025.
Оскільки, ОСОБА_1 подано позов після закінчення строків, встановлених законодавством, а наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду не визнані судом поважними, а також зважаючи на те, що вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 30.07.2023 виконані позивачем не в повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 не зазначено ідентифікаційного коду відповідача, зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, суд прийшов до переконання, що позовна заява підлягає поверненню.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 241-243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані позивачем в уточненій позовній заяві від 12.08.2025.
Позовну заяву ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій за № 75249108 від 26.09.2024, зобов'язання до вчинення дій - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Матуляк Я.П.