22 серпня 2025 року Справа № 280/5217/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ»
до Дніпровської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (далі - ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської митниці (далі - митниця, відповідач), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товару № UA110050/2025/000057/1 від 05.05.2025.
На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначає, що відповідачу, при митному оформлені всіх партій поставки, були надані документи, необхідні для митного оформлення товару, що надійшов до України на підставі зовнішньоекономічного контракту, які не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та інших характеристик, передбачених п. 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України. Вказує, що контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Таким чином, вважає, що позивач надав належні, достовірні, допустимі та в своїй сукупності достатні докази відповідачу для підтвердження розрахованої ним митної вартості, інформація, зазначена в них достатня для розрахунку митної вартості. Зазначені відповідачем сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей не обґрунтовані в розумінні вимог ст. 53 Митного кодексу України і подальші дії відповідача, в тому числі витребування додаткових документів, відмова в застосуванні визначеної декларантом митної вартості та винесення рішень про коригування митної вартості є протиправними.
Ухвалою судді від 23.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 08.07.2025 через систему «Електронний суд» на адресу суду надіслав відзив (вх. №34344), у якому вказує, що за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих позивачем разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів. Так, з метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 ст.53, ст. 54, ст. 57 Митного кодексу України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні, проте декларантом не надіслано усіх додаткових документів. Вказані обставини, на думку відповідача, підтверджують правомірність дій митного органу щодо витребування додаткових документів, які під час митного оформлення не були надані, та обґрунтованість сумнівів останнього щодо правильності заявленої позивачем митної вартості, та, як наслідок, прийняття відповідачем спірного рішення, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Розглянувши та дослідивши надані документи, судом встановлені наступні обставини.
ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (код ЄДРПОУ 44830259) зареєстровано юридичною особою 07.11.2022. Видами діяльності підприємства є 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням (основний); 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.11 Рекламні агентства.
21.07.2023 між ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (Покупець) та WEIFANG GUIHUA AGRICULTURAL EQUIPMENT CO., LTD, Китай (Продавець) укладено Контракт № GH/1, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує «Товар», в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного Контракту (п. 1.1. Контракту). Поставка Товару здійснюється партіями і фіксується в Специфікаціях (Додатках) до даного Контракту. Допускається поставка товару декількома партіями за однією Специфікацією (п. 2.1. Контракту). Поставки здійснюються на умовах згідно правил ІНКОТЕРМС за редакцією 2010 року, які мають обов'язковий характер для Сторін у рамках цього Контракту. Конкретні умови поставки партії товару, реквізити вантажоодержувача, а також строки поставки зазначаються в Специфікації (Додатку) до цього Контракту. Сторони мають право після підписання Специфікації змінити умови поставки, зазначені в ній, шляхом підписання додаткової угоди (п. 3.1. Контракту).
03.01.2025 Сторонами Контракту погоджена Специфікація від 03.01.2025 № 2025-2 до цього Контракту, в якій зазначений перелік продукції, який складається з 5 найменувань товарів, загальною кількість - 1710 шт., загальною вартістю 332175,00 дол. США. Термін поставки - квітень-травень 2025 року. Умови оплати - 100% передплата.
Для здійснення митного оформлення товару 02.05.2025 позивачем до митниці було подано митну декларацію типу ІМ40АА №25UA110050001432U4 для здійснення митного оформлення наступних товарів:
- товар №1 «Трактори, що керуються водієм, який іде поряд…»;
- товар № 2 «Машини сільськогосподарські для оброблення ґрунту, навісні ґрунтофрези до мотоблоків», країна походження - Китай, виробник: «WEIFANG GUIHUA AGRICULTURAL EQUIPMENT CO., LTD».
Визначення митної вартості товарів здійснено позивачем згідно зі ст. 57, 58 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту щодо товару, який імпортується).
До митного оформлення товарів разом з ЕМД позивачем було надіслано копії наступних документів, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларацію митної вартості; зовнішньоекономічний контракт №GH/1 від 21.07.2023; додаток (специфікацію) до нього №2025-2 від 03.01.2025; рахунок - фактуру №GH2025-2 від 29.01.2025; додаток № 1 до рахунку-фактури від 29.01.2025; пакувальний лист до нього від 29.01.2025; сертифікат країни походження товару №25C3707A1726/00003 від 17.04.2025; банківські платіжні інструкції: 1362 від 04.04.2025, №1364 від 07.04.2025; технічні характеристики товару; список номерів шасі; договір перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) № 2712/917/2022 від 27.12.2022; заявку на перевезення №215 від 05.02.2025; коносамент № UTRUST25020199 від 20.02.2025; залізничні товаро-транспортні накладні від 23.04.2025 №№: 31517203 23.04.25, 31517208, 31517210, 1517214, 31517215, 31517216 31517223, 31517228; рахунок на оплату № L80659 від 18.04.2025; акт виконаних послуг від 01.05.2025; довідку про транспортні витрати від 18.04.2025.
Посадовою особою митниці за результатом аналізу наданих до митного оформлення позивачем документів на адресу декларанта направлено електронне повідомлення № 1 від 13.03.2025 щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Повідомлено також про можливість подання декларантом за власним бажанням додаткових наявних у нього документів на підтвердження заявленої ним митної вартості товару.
У відповідь на запит митниці декларантом листом № 020502 від 02.05.2025 надало митниці прайс-лист, комерційну пропозицію виробника від 27.12.2024 та повідомлено митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
Так, 05.05.2025 митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA110050/2025/000057/1, відповідно до якого митна вартість товарів визначена за резервним методом (метод 6) згідно з положеннями ст. 64 Митного кодексу України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110050/2025/000084.
07.05.2025 у відповідності п. 7 ст. 55 Митного кодексу України ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» було подано та оформлено ЕМД № 25UA110050001507U3 з застосуванням гарантії. Загальна різниця митних платежів (ПДВ та ввізне мито) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 2823903,92 грн. Розрахунок різниці в митних платежах з митної вартості задекларованого товару, заявленої декларантом та скоригованої митницею (ціни позову) зазначено в графах 47 «Нарахування платежів» та «В» «Подробиці розрахунків» зазначеної вище ЕМД.
Вважаючи прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012.
Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
У відповідності до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частиною 1 ст. 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Положеннями ст. 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1 та 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
За змістом ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частинами 1 і 2 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтями 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 8 ст. 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.
Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №1.380.2019.005307.
Надаючи оцінку доводам митниці, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд встановив, що позивачем при здійсненні митного оформлення товарів на підтвердження заявленої ним митної вартості за ціною контракту подано повний пакет документів відповідно до переліку, визначеного у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Разом із цим, контролюючий орган не погодився з правомірністю визначення митної вартості задекларованих позивачем товарів, у зв'язку з чим прийняв спірне рішення про коригування їх митної вартості, яким визначив митну вартість ввезених позивачем товарів із застосуванням резервного методу (метод 6).
Так, щодо посилань відповідача у спірному рішення про коригування митної вартості товарів на те, що відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB - Qingdao, China, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за терміном FОВ, Продавець зобов'язаний доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Враховуючи заявлений характер зовнішньоекономічної угоди - контракт з виробником, умови поставки FOB, п. 3.1.1 Контракту від 21.07.2023 №GH/1 продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано, суд зазначає про наступне.
Копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України прямо забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Посилання митниці на п. 3.1.1. Контракту є необґрунтованим, оскільки зазначений пункт не містить обов'язків для сторін вимагати та надавати документи, які підтверджують включення у вартість товару витрат, які несе Постачальник в країні відправлення.
Так, відповідно до п. 3.5-3.6 Контракту від 21.07.2023 №GH/1 сторонами передбачено, що продавець зобов'язаний повідомити покупця про дату відвантаження партії товару на судно протягом 5 днів з дати відвантаження шляхом надсилання факсимільного повідомлення. Продавець повинен передати засобами електронного зв'язку копії наступних документів: рахунок-фактуру(інвойс), Пакувальний лист, морський коносамент, Сертифікат Походження.
Протягом 10-ти календарних днів з моменту відвантаження кожної партії товару продавець зобов'язаний вислати на юридичну адресу покупця вказану в п. 11.2. Контракту оригінали наступних документів англійською мовою: рахунок-фактуру(інвойс) на заявлену партію Товару з підписом (підпис не є обов'язковим), і печаткою Продавця (3 оригінали); морський коносамент (3 оригінали) або телекс релиз; пакувальний лист з підписом, (підпис не є обов'язковим) і печаткою Продавця (3 оригінали); Сертифікат Походження (1 оригінал і копія).
Таким чином, сторонами узгоджений перелік документів, які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація країни відправлення відсутня.
Суд зауважує, що здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов'язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства Китайської народної республіки. Однак, діючим митним законодавством ані України, ані Китайської народної республіки не передбачено зобов'язання надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення іншій стороні контракту.
Окрім того, відповідно до ст. 335 Митного кодексу України експортна декларація країни відправлення не входить до переліку документів, що є обов'язковими для здійснення митного контролю та митного оформлення, у зв'язку із чим не є документом, необхідним для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів.
Верховний Суд в постанові від 19.03.2019 по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
За таких обставин, зауваження митниці про обов'язковість надання копії митної декларації країни відправлення для підтвердження заявленої митної вартості протирічить положенням Митного кодексу України та висновкам Верховного Суду.
Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.
Стосовно покликання відповідача на те, що відповідно до відомостей документів, наданих декларантом до митного оформлення, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB QINGDAO (Китай), згідно Інкотермс 2010. Згідно з ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», при заповненні графи 20 декларації митної вартості: для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Відповідно до відомостей декларації митної вартості, до ціни товару додані витрати на транспортування - 26600,00 дол. США (1106413,70 грн). З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом до митного оформлення надано: договір транспортного експедирування від 27.12.2022 №2712/917/2022, укладений з компанією «Global Container Lines Latvija SIA» (перевізник), рахунок від 18.04.2025 №L80659, довідку про транспортні витрати від 18.04.2025 № б/н, акт виконаних робіт від 01.05.2025 № б/н, заявку на перевезення від 05.02.2025 № 215. Відповідно до відомостей рахунку від 18.04.2025 № L80659, визначені наступні витрати на транспортування партії товарів у 8 контейнерах: морський фрахт, включаючи перевантаження: Циндао, Китай - Гданськ, Польща 18600.00 дол. США; міжнародна залізнична доставка, включаючи перевантаження: Гданськ, Польща митний перехід Мостиська -Перемишль 8000 дол. США. Ці витрати не кореспондуються з сумою зазначеною у заявці на перевезення від 05.02.2025 № 215- 4545 дол. США за 1 контейнер Циндао - Самар.
Судом встановлено та відповідачем не заперечено, що у п. 1 заявки визначений загальний маршрут перевезення - порт Циндао, Китай - місто Новомосковськ, Україна. Згідно з п. 6 Заявки № 215, чітко зазначена кількість вантажу - вісім 40-ка футових контейнерів. У п. 10 тієї ж Заявки № 215 вказана вартість послуги за 1 контейнер за маршрутом за Циндао-Новомосковськ - 4545,00 доларів США. Також зазначена загальна вартість перевезення в сумі 36360,00 доларів США.
Це свідчить про те, що Заявка № 215 вже містила не лише вартість за один контейнер, а й розраховану та погоджену загальну вартість за перевезення всієї товарної партії з 8 контейнерів, яка становить 36360,00 дол. США.
Фактична загальна сума транспортних витрат, зазначена у Рахунку № L80659 від 18.04.2025 від Global Container Lines Latvija SIA за перевезення тих самих 8 контейнерів, також становить 36360,00 дол. США.
Таким чином, суд вказує, що вартість, заявлена у митній декларації, повністю відповідає загальній сумі, прямо зазначеній у Заявці № 215, та фінальному рахунку.
Крім того, митний орган у своєму зауваженні вказує лише суми 18600,00 дол. США (морський фрахт) та 8000,00 дол. США (частина залізничної доставки), проте цей розрахунок є неповним та некоректним, оскільки ігнорує повний обсяг наданих послуг.
Судом встановлено, що ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» надано повний пакет документів, що підтверджують фактичні транспортні витрати за даною партією товару: рахунок № L80659 від 18.04.2025 від Global Container Lines Latvija SIA на загальну суму 36360,00 доларів США з деталізацією по етапах перевезення; довідку про транспортні витрати від 18.04.2025 від Global Container Lines Latvija SIA, яка повністю кореспондується з даними рахунку № L80659 та підтверджує загальну суму 36360,00 доларів США за перевезення 8 контейнерів; акт виконаних робіт від 01.05.2025, який засвідчує фактичне виконання послуг з мультимодального перевезення 8Х40'HQ контейнерів з Кіндао, Китай до Самару, Україна, на суму 36360,00 доларів США; коносамент UTRUST25020199 від 20.02.2025, який є основним перевізним документом і підтверджує факт та умови морського перевезення 8 контейнерів (з вказанням їх номерів) з Циндао, Китай до Гданськ, Польща.
Фактичний маршрут перевезення є мультимодальним та складається з трьох ключових етапів, кожен з яких має свою вартість, детально зазначену в Рахунку №L80659 від 18.04.2025:
- морський фрахт, включаючи перевантаження: Кіндао, Китай - Гданськ, Польща - 18600,00 доларів США;
- міжнародна залізнична доставка, включаючи перевантаження: Гданськ, Польща;
- митний перехід Мостиська-Пшемисль - 8000,00 доларів США;
- міжнародна доставка, включаючи перевантаження: митний перехід Мостиська - Пшемисль - Самар, Україна - 9760,00 доларів США;
- загальна сума всіх цих етапів становить 36360,00 доларів США.
Отже, суд вважає, що надані транспортні документи та документи, що підтверджують вартість витрат містять інформацію щодо числових показників понесених товариством витрат по всьому маршруту транспортування вантажу.
Щодо зауваження митниці про те, що д ля підтвердження 100 відсоткової оплати за поставлений товар, специфікація від 03.01.2025 № 2025-2, надано банківські платіжні документи від 04.04.2025 № 1362 (200000,00 дол. США) та від 07.04.2025 № 1364 (262259,70 дол. США), що не відповідає вартості товарів, зазначеній у гр.22 ЕМД (266000,00 дол. США). Відповідно до п. 7 висновків Постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 № 2 «Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. У наданих до митного оформлення вищевказаних банківських платіжних документах відсутнє посилання на інвойс, Також, наданий банківський платіжний документ оформлений без дотримання вимог Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, а саме: вищезазначений платіжний документ не містить підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи (іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком. Враховуючи вищезазначені розбіжності, неможливо здійснити перевірку числового значення заявленої митної вартості оцінюваних товарів, що не дає можливості ідентифікувати оцінювану партію товару.
Судом встановлено, що згідно з призначенням платежів у платіжних інструкціях №1362 та № 1364, ці платежі є передплатами (Prepayment) за Контрактом № GH/1 від 21.07.2023 та стосуються декількох специфікацій, а саме: Платіж № 1362 від 04.04.2025 (200000,00 дол. США) - за специфікацією №2025-1 від 24.12.2024, специфікацією № 2025-2 від 03.01.2025; Платіж № 1364 від 07.04.2025 (262259,70 дол. США) - за специфікацією №2025-2 від 03.01.2025 (197857,79), специфікацією № 2025-3 від 06.01.2025 (64401,91 дол. США).
Отже вартість товару сплачена товариством у повному обсязі на загальну суму 332175,00 дол. США.
В даному випадку декларувалась частина з загальної товарної партії на суму 266000,00 дол. США, яка зафіксована у додатку № 1 від 29.01.25р. до рахунку на оплату №GH20252-2 від 29.01.2025, тому саме ця сума заявлена у гр. 22 ЕМД. Таким чином, сума в гр. 22 ЕМД стосується задекларованої частини партії товару, а загальна сума усієї товарної партії зазначена у специфікації та загальному рахунку на оплату. Відповідно платіжними дорученнями сплачена загальна сума вартості товару за специфікацією № 2025-2. Відповідно до пункту 5.1 Контракту № GH/1 від 21.07.2023, єдиною підставою для здійснення оплати визначена специфікація. Таким чином, у платіжних інструкціях міститься посилання саме на Специфікації як підставу для здійснення оплати, що повністю відповідає умовам контракту. Зазначення інвойсу у платіжних інструкціях протирічило б умовам контракту, що є недопустимим.
Таким чином, декларантом виконані вимоги діючого митного законодавства (ч. 2 ст.53 Митного кодексу України) щодо надання усіх наявних у нього банківських платіжних документів, у разі здійснення оплати коштів за товар, які повною мірою ідентифікуються зі Специфікаціями, рахунком-фактурою, задекларованими товарами та у сукупності з іншими наданими митниці документами первинного бухгалтерського обліку підтверджують заявлену позивачем вартість товару за Контрактом.
Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 у справі №380/6459/20.
Крім того, митниця зазначає, що згідно відомостей ЕМД та коносаменту від 20.02.2025 № UTRUST25020199 поставку оцінюваної партії товару здійснено у контейнерах на морському судні з порту QINGDAO,CHINA до порту Gdansk, POLAND. Згідно Накладних УМВС від 23.04.2025 №№ 31517228, 31517223, 31517216, 31517215, 31517214, 31517210, 31517208, 31517203, товар переміщувався з терміналу Глівіце, Польща до переходу Пшемисль-Мостиська та до м. Самар залізничним транспортом. Враховуючи вищезазначене, товар був перевантажений у порту Gdansk та, можливо, на терміналі Глівіце, що свідчить про наявність додаткових витрат, пов'язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший. Поставка товару здійснюється із застосуванням комбінованих видів транспорту, через морські порти європейських країн з подальшим перевантаженням на автомобільні, залізничні види транспорту. При доставці товару значно збільшується кількість отриманих послуг з доставки товару та відповідно збільшуються суми транспортних витрат, які повинні бути включеними до митної вартості товару при її розрахунку. Зокрема, але не виключно, мова йде про наступні послуги: навантаження/розвантаження» з корабля, зберігання придбаного товару за кордоном; навантаження в залізничні вагони «вузької» чи широкої колії, надання вагонів «широкої колії» під навантаження на території інших країн, користування вантажними вагонами «широкої колії» на території інших країн, перестановку колісних пар; постачання послуг з міжнародних перевезень за єдиним міжнародним перевізним документом, в якому пункт призначення/розвантаження зазначено на території України тощо. Складовими митної вартості товару, крім вищевказаного, при перевезенні товарів комбінованими видами транспорту, через морські порти європейських країн з подальшим перевантаженням на автомобільні, залізничні види транспорту можливо зберігання товарів за кордоном, подвійне завантаження/розвантаження (з корабля та/або місця зберігання на залізничні платформи «вузької колії» та подальше перевантаження на залізничні платформи «широкої колії», тощо). Надані до митного оформлення скановані копії залізничних накладних не містять інформації про числові значення витрат на транспортування товару, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951, ратифікованої Україною 05.06.1992. Відповідно до статті 15 даної угоди, у залізничній накладній зазначається інформація про оплату провізних платежів. Статтею 30 угоди передбачено порядок здійснення розрахунків за надання послуг з перевезення. Надані до митного оформлення примірники залізничних накладних не містять інформацію, яка наявна на звороті даного документу і повинна містити графи щодо тарифу та вартості перевезення товару. У наданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо вартості додаткові витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів. Також в загальній сумі транспортних витрат поза межами території України не враховані експедиторські витрати та нагорода.
Суд зазначає, що надані послуги з перевезення задекларованого товару носять комплексний характер та включення всіх витрат у загальну вартість з огляду на те, що заявлена вартість транспортування у розмірі 26600,00 дол. США (до митного кордону України) відображає кінцеву, фіксовану ціну за мультимодальне перевезення вантажу "від дверей до дверей" (порт Циндаю, Китай - Самар (Новомосковськ), Україна). Такий підхід є типовим для складних міжнародних логістичних операцій, де перевезення здійснюється із залученням різних видів транспорту та кількох перевізників.
Надані документи чітко підтверджують, що всі необхідні складові та можливі додаткові витрати вже включені у загальну вартість послуги, без потреби їх окремої деталізації у кожному окремому транспортному документі:
- пункт 10 Заявки на перевезення прямо зазначає «Вартість послуги (включаючи додаткові витрати)». Це є ключовим підтвердженням того, що заявлена ціна є кінцевою і охоплює всі складові перевезення, які можуть бути кваліфіковані як "додаткові витрати" на даному маршруті;
- пункт 11 Заявки на перевезення (Додаткові витрати (оформлення додаткових документів, страхування, конвой та інше)) містить позначку: «ні», що означає відсутність інших, неврахованих додаткових витрат, крім тих, що інтегровані у загальну вартість послуги;
- пункт 4.3 Договору перевезення № 2712/917/2022 від 27.12.2022 між ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» та «Global Container Lines Latvija SIA» чітко встановлює, що вартість фрахту включає витрати на перевантаження та інші додаткові витрати.
Таким чином, операції з перевантаження контейнера, які є обов'язковими при зміні виду транспорту чи залізничної колії, вже враховані у заявленій вартості фрахту. У рахунку на оплату, довідці про транспортні витрати, акті виконаних робіт також зазначена аналогічна інформація щодо включення додаткових витрат.
Також, як вже зазначалось судом, що Рахунок на оплату, розбиває загальну вартість на логічні, контрольовані етапи мультимодального перевезення. Загальна сума 36360,00 дол. США є кінцевою вартістю за послугу "від дверей до дверей", що відповідає умовам контракту.
Окрім того, п. 4.2 зовнішньоекономічного Контракту прямо визначає, що витрати, пов'язані з пакуванням та маркуванням товару, несе Продавець та включаються у загальну вартість товару. Це означає, що ці витрати є частиною контрактної ціни самого товару і не підлягають окремому відображенню в бухгалтерських документах.
З викладеного вбачається, що заявлена митна вартість товару, включаючи транспортну складову, є повністю обґрунтованою та підтвердженою наданими документами. Вартість послуги з перевезення є консолідованою та включає всі необхідні для такого роду мультимодального перевезення елементи, що підтверджено умовами Договору перевезення та Заявки на перевезення, а також розбивкою в Рахунку та Акті виконаних робіт. Додаткові витрати на перевантаження, вивантаження, завантаження, пакування та маркування товару та інші, на які може посилатися митний орган, вже включені у вартість товару згідно з умовами зовнішньоекономічного Контракту та договору перевезення.
Вимоги щодо надмірної деталізації, яка не передбачена міжнародною практикою ведення розрахунків за комплексні логістичні послуги та умовами укладених договорів, є необґрунтованими для коригування митної вартості товару, використовуючи відомості наданих документів, митниця могла здійснити перевірку саме числових показників транспортної складової заявленої митної вартості.
Твердження митниці про те, що надані копії залізничних накладних не містить інформації про числові значення витрат на транспортування товару відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951, ратифікованої Україною 05.06.1992 є помилковим, оскільки п. 15 Угоди дійсно визначає вимоги до накладної, однак п. 14 параграфу першого цієї статті передбачає зазначення інформації "про сплату провізних платежів", що не може бути ототожнено з розміром витрат на транспортування через відмінний зміст зазначених категорій.
Надані залізничні накладні містять інформацію про платників провізних платежів відповідно до вимог статті 15 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС). В накладній відсутні безпосередні числові значення витрат на транспортування, оскільки повний розрахунок тарифів та вартості перевезення, особливо при міжнародних маршрутах із залученням кількох перевізників.
Як зазначалось, договірні відносини щодо перевезення спірної товарної партії у позивача наявні виключно з основним перевізником “Global Container Lines Latvija SIA».
Витрати на транспортування, відповідно до ст. 58 Митного кодексу України, додатково підтверджуються відомостями зазначених вище документів: договору перевезення, рахунком на оплату, довідками про транспортні витрати, актами виконаних послуг. Всі вищезазначені документи підтверджують фактичні витрати позивача на транспортування товару до митної території України та дозволяють у повній мірі митниці перевірити заявлену митну вартість товару.
Щодо твердження митниці, що в наданому коносаменті від 20.02.2025 №UTRUST25020199 зазначено умову оплати «Freight Collect». Термін «Freight Collect» означає що товари передаються покупцеві або одержувачу компанією морських перевезень за дійсним коносаментом після сплати транспортних витрат по перевезенню товаром за маршрутом зазначеному в коносаменті. Митному органу не надано ніяких банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, їх реквізити в графі № 44 ЕМД під кодом «3005» не зазначено. Здійснення оплати послуг з порушеннями встановлених строків може передбачати додаткові санкції та штрафи за порушення вказаних строків. Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України надані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до порту - місця ввезення на митну територію України, передбачені ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України. У наданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо вартості витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів. Враховуючи вищезазначені розбіжності, неможливо здійснити перевірку числового значення заявленої митної вартості оцінюваних товарів, транспортна складова не розраховується.
Умова оплати «Freight Collect», зазначена у коносаменті № UTRUST25020199, означає, що оплата за перевезення вантажу (фрахт) буде стягнута з отримувача (консигні) вантажу в порту призначення або в місці доставки. Відповідальність за оплату фрахту покладена на отримувача вантажу, тобто на позивача. Це відповідає загальноприйнятій міжнародній практиці та умовам поставки, за яких покупець несе витрати з перевезення.
У той же час, згідно з п. 4.2 Договору перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) № 2712/917/2022 від 27.12.2022, оплата послуг Перевізника здійснюється Замовником протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з дати вивантаження контейнерів з товаром в порту призначення. Це є єдиним юридично значущим критерієм для визначення строку оплати за даним перевезенням.
Додатково, судом встановлено, що Рахунок № L80659 від 18.04.2025, що був виставлений на підставі цього Договору, прямо вказує термін сплати рахунку, як 29.05.2025. Митна декларація №25UA110050001432U4 була подана 02.05.2025. Рішення про коригування митної вартості № UA110050/2025/000057/1 було винесено 05.05.2025. Фактична оплата, підтверджена Платіжною інструкцією в іноземній валюті № 1503 від 28.05.2025, відбулася 28.05.2025, тобто на дати 02.05.2025 та 05.05.2025, строк оплати, встановлений п. 4.2 Договору (45 календарних днів з дати вивантаження), а також термін сплати за рахунком (до 29.05.2025р.), ще не сплинули.
Отже, платіжний документ, що підтверджує факт здійснення оплати, ще не існував і, відповідно, не міг бути наданий до митного оформлення. Це була об'єктивна ситуація, зумовлена договірними умовами, а не порушенням з боку декларанта. Оскільки оплата була здійснена 28.05.2025р, тобто в межах як 45-денного строку з дати вивантаження, так і терміну, зазначеного в рахунку, жодного порушення встановлених строків оплати не відбулося.
З наведеного вбачається, що використовуючи надані позивачем зазначені вище документи, митниця мала можливість здійснити перевірку заявленої товариством вартості транспортних витрат, як складової митної вартості задекларованого товару, тому її твердження є необґрунтованим.
Таким чином, надані документи у своїй сукупності, підтверджують вартість транспортних витрат, як одну з складових митної вартості, не мають розбіжностей і протиріч.
Крім того, положення п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно - експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.
Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.
Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийняте рішення про визначення митної вартості задекларованого позивачем товару з застосуванням резервного методу (методу 6), оскільки відповідачем, всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товарів, які, що було встановлено судом під час розгляду даної справи під час вивчення письмових доказів, підтверджують митну вартість товарів та відповідають характеру угоди, тоді як позивачем у справі, як декларантом, під час митного оформлення спірної партії товарів було надано митниці усі документи на підтвердження заявлено ним митної вартості товарів - за ціною договору, за яким вони імпортуються, які дозволяли визначити усі складові частини митної вартості цього товару.
Суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Так, Верховний суд у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Суд зауважує, що в межах розгляду даної справи відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Відповідно до ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
За приписами ч. 1, 2 ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
За змістом п. 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Вищевказані сумніви митного органу судом відхиляються, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.
Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення саме складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Як вбачається з оскарженого рішення про коригування митної вартості в самому рішення зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості. Приймаючи оскаржене рішення про коригування митної вартості митницею у графі 33, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваного товару із застосуванням другорядного методу.
Такий підхід для формування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості прямо суперечать цитованим вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування. Вказана позиція підтверджується уставленою судовою практикою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеної в постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.
Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2019 у справі №803/337/17.
З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим дійшов висновку, що оскаржене Рішення про коригування митної вартості товарів № UA110050/2025/000057/1 від 05.05.2025 є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
У силу вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (69000, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 13, приміщення 19; код ЄДРПОУ 44830259) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UA110050/2025/000057/1 від 05.05.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» судовий збір у розмірі 30280,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак