22 серпня 2025 року м. Ужгород№ 260/6527/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яким просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 02.09.2024 року №072250009772 щодо відмови позивачу ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 весь період роботи в колгоспі «Україна» (с.Сасово) з 02.01.1985 року по 10.01.2000 року;
- стягнути судові витрати по справі.
Позовна заява мотивована тим, що 26.08.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Закарпатській області з заявою про призначення пенсії за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду позивач отримав рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 02.09.2024 року №072250009772 про відмову в призначенні пенсії, яке обґрунтовано відсутністю необхідного страхового стажу, визначеного ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме - від 21 до 31 року після досягнення віку 63 роки.
Представник позивач зазначає, що до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі «Україна» (с.Сасово) з 02.01.1985 року по 10.01.2000 року зараховано тільки частково. ГУ ПФУ у Вінницькій області в сукупності обрахувало страховий стаж позивача за період роботи в колгоспі «Україна» (с.Сасово) у загальному розмірі 7 років 11 місяців 1 день.
Позивач зазначає, що з наявного у нього понад 21 років страхового стажу, а відповідачем зараховано тільки 13 років.
Такі висновки та дії відповідачів позивач вважає протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси.
Представником відповідача 1, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до суду було подано відзив на позовну заяву позивача, відповідно до якої зазначає, що 26.08.2024 р. позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Розглянувши документи подані для призначення пенсії ОСОБА_1 Головним управлінням у Вінницькій області (структурного підрозділу, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) встановлено, що загальний страховий стаж відповідно до ст.24 Закону України від 09.07.2003 p. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 13 років 10 місяців 14 днів.
Наявного стажу роботи є недостатньо для призначення пенсії за віком.
У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 21 рік, який необхідний позивачу для призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області (структурний підрозділ, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) прийнято рішення за №072250009772 від 02.09.2024 р. про відмову у призначенні пенсії.
Представник відповідача зазначає, що позивачу зараховано стаж роботи в колгоспі згідно довідки №Б-396/02.03-04 від 31.07.2024 р. виданої архівним відділом Берегівської районної військової адміністрації про вироблені трудодні.
Представником відповідача 2, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії, доданих до неї документів та наявних відомостей, органом Пенсійного фонду до страхового стажу позивача зараховано усі періоди роботи та іншої діяльності, що дають право на призначення даного виду пенсії.
Разом з тим, позивач у позовній заяві просить зарахувати до його загального страхового стажу весь період роботи в колгоспі «Україна» (с. Сасово) з 02.01.1985 року по 10.01.2000 року, зазначаючи у позовній заяві, що орган Пенсійного фонду в сукупності обрахував страховий стаж позивача за період роботи в колгоспі «Україна» (с. Сасово) у загальному розмірі 7 років 11 місяців 1 день.
Відповідно до архівної довідки №Б-396/02.3-04 виданої 31.07.2024 Берегівською районною військової адміністрацією, зазначені трудовий стаж позивача та оплата його праці. Вказана довідка видана згідно книг обліку трудового стажу та оплати праці колгоспників за 1985-1989, 1992-1998 роки, архівного фонду колгоспу «Україна» с. Сасово. В свою чергу, книги протоколів засідань правління колгоспу «Україна» с. Сасово за 1985, 2000 роки, книги обліку трудового стажу та оплати праці колгоспу «Україна» с. Сасово за 1999-2000 роки на державне зберігання в архівний відділ Виноградівської районної державної адміністрації не передавалися.
У книгах розрахунку по оплаті праці за 1990-1991 роки ОСОБА_1 не значиться. Інші відомості відсутні. Отже, органом Пенсійного фонду здійснено обрахунок страхового стажу позивача враховуючи, в тому числі, дані зазначеної довідки, виданої на основі первинних документів.
Таким чином, за підрахунками органу Пенсійного фонду страховий стаж позивача склав 13 років 10 місяців 14 днів, із необхідних 21 року. За таких обставин, органом Пенсійного фонду прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості.
Згідно зі ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 26 серпня 2024 року позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області для розгляду.
02 вересня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області було винесено рішення про відмову у призначенні пенсії №072250009772, у зв'язку з відсутністю необхідної кількості страхового стажу.
У вищезгаданому рішенні відповідач зазначив, що страховий стаж позивача - 13 років 10 місяців 14 днів. Обчислення страхового стажу проводиться відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.
Не погоджуючись з такими підрахунками позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із ч.2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи на колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правління колгоспу особи та печатки (п.6).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях № 162 від 20.06.1974р., у тому разі, коли в трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем. Вкладиш вшивається в трудову книжку, заповнюється і ведеться адміністрацією підприємства за місцем роботи працівника у такому самому порядку, що і трудова книжка.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, згідно п. 1.1 якої, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , ОСОБА_1 02 січня 1985 про був прийнятий в члени колгоспу «Україна» і на роботу механізатором, де працював до 10 січня 2000 року.
Суд констатує, що вказані запис виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати, який завірений підписом та печаткою роботодавця.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162, та Інструкція про ведення трудових книжок, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі - Інструкція №58), які містять аналогічні положення про те, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.8 глави 2 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Аналогічні за змістом положення містила також Інструкція №162.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Із зазначеного можна зробити висновок, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18), яка в силу положень частини п'ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист.
Суд критично ставиться до тверджень Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про те, що у трудовій книжці частково відсутні записи про встановлений мінімум трудової участі у громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів), оскільки такий період роботи підтверджений трудовою книжкою позивача, яка завірені підписом та печаткою роботодавця.
Належних доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачами суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність записів про встановлений мінімум трудової участі у громадському господарстві, за наявності належним чином оформленої трудової книжки не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудової книжки чи інших документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в Постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Також, суд зазначає, що у трудовій книжці позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 також містяться відомості про трудову участь позивача в суспільному господарстві, а також про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в господарстві, тобто кількість вироблених трудоднів, а саме зазначено: - 1985 рік - встановлений мінімум трудової участі 260 днів, виконано 274 днів; - 1986 рік - встановлений мінімум трудової участі 260 днів, виконано 288 днів; - 1987 рік - встановлений мінімум трудової участі 260 днів, виконано 280 днів; - 1988 рік - встановлений мінімум трудової участі 260 днів, виконано 298 днів; - 1989 рік - встановлений мінімум трудової участі 260 днів, виконано 280 днів; - 1990 рік - встановлений мінімум трудової участі 260 днів, виконано 270 днів; - 1991 рік - встановлений мінімум трудової участі 260 днів, виконано 282 днів; - 1992 рік - встановлений мінімум трудової участі 160 днів, виконано 178 днів; - 1993 рік - встановлений мінімум трудової участі 160 днів, виконано 211 днів; - 1994 рік - встановлений мінімум трудової участі 160 днів, виконано 125 днів (період роботи зараховано, наказ №1 від 03.02.1995 року); - 1995 рік - встановлений мінімум трудової участі 160 днів, виконано 146 днів (період роботи зараховано, наказ №1 від 15.02.1996 року); - 1996 рік - встановлений мінімум трудової участі 160 днів, виконано 170 днів; - 1997 рік - встановлений мінімум трудової участі 160 днів, виконано 174 днів; - 1998 рік - встановлений мінімум трудової участі 160 днів, виконано 137 днів (період роботи зараховано, наказ №1 від 12.02.1999 року); - 1999 рік - встановлений мінімум трудової участі 160 днів, виконано 180 днів.
Таким чином, позивач відпрацював в повному обсязі необхідну кількість мінімумів трудової участі за рік понад встановлений мінімум протягом спірного періоду 1985- 2000 років.
Доказів, які б свідчили про невідповідність записів у трудових книжках відповідачами не надано, тому відповідач зобов'язаний зарахувати до стажу оскаржуваний періоди роботи.
Крім того, відповідність даних додатково підтверджується Архівною довідкою від 31.07.2024 року №Б-396/02.3-04, виданої Берегівською районною військової адміністрацією.
Суд повторно наголошує, що враховуючи правове регулювання спірних правовідносин та усталеної судової практики, позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення та ведення облікових документів.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення її трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист.
Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 р., ратифікована Законом України №137-V від 14.09.2006 р., яка набрала чинності з 01.02.2007 р. (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складової частини права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
При цьому, право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція).
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1) органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.
Порядком №22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
Такий підхід узгоджується із нормою ч.1 ст.3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Також, суд зазначає, що орган, який призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особі, даних паспорта і документів про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, фіксує і засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію за наявності сумнівів має право вимагати від фізичної особи дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і поданих документів.
Однак, як встановлено судом, а ні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, ні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області не здійснено жодних дій на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих документів.
З наведеного можна дійти висновку, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, в тому числі запропонувати йому надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
За таких обставин, суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області протиправно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, оскільки у позивача, на момент звернення із заявою був наявний необхідний страховий стаж для призначення такої.
З метою ефективного захисту прав пенсіонера від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, суд вважає за можливе задовольнити позов, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області №072250009772 від 02.09.2024 року, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , з 02.01.1985 по 10.01.2000 у колгоспі «Україна» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію по віку з дати звернення за її призначенням - 26 серпня 2024 року.
Відповідно до вимог пункту 4.2 Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи.
Отже, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав відповідні документи для призначення пенсії.
Такі висновки суду узгоджуються із постановою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23 в частині розглядуваного питання, а також застосовані у Постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року по справі №260/5116/24.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч.2 ст.77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст. 77, 139, 162, 205, 243, 245, 246, 255, 262, КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 02.09.2024 року №072250009772.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі «Україна» з 02.01.1985 року по 10.01.2000 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 26 серпня 2024 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403) сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк