про залишення позовної заяви без розгляду
22 серпня 2025 рокум. Ужгород№ 640/3586/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., перевіривши виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 18.08.2025 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро Фокус Україна» (04050, м. Київ, вул. Пимоненка Миколи, буд. 13, корпус 7, офіс 7В/14, код ЄДРПОУ 35087457) до Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Серена Софтвеа Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом, в якому просить:
- скасувати податкове повідомлення-рішення:
1) від 26.10.2018 №5702615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 1358832,50 грн. (у тому числі за податковим зобов'язанням 1087066,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 271766,50 грн.);
2) 26.10.2018 №5692615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у сумі 358466,20 грн. (у тому числі за податковим зобов'язанням 286773,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 71693,20 грн.).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву (вх.№03-14/33453/19, 28.03.2019р.).
Представником позивача було подано відповідь на відзив (вх.№03-14/44335/19, 24.04.2019р.).
Ухвалою суду від 27 червня 2019 року постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до ч.3 ст.29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2825-IX (в редакції Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» від 16.07.2024 №3863-IX (далі - Закон №3863-ІХ), який набрав чинності 26.09.2024) установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту. Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом №3863-ІХ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом №3863-ІХ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
На підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2825-IX (в редакції Закону №3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України; за його результатами дана справа передана на розгляд та вирішення Закарпатському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 року цю справу передано для розгляду судді Калинич Я.М.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року прийнято адміністративну справу №640/3586/19 до провадження суддею Калинич Я.М. Також даною ухвалою замінено відповідача у справі №640/3586/19 Головне управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на його правонаступника - Головне управління ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
18 березня 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про зміну найменування позивача з товариства з обмеженою відповідальністю «Серена Софтвеа Україна» (04050, м. Київ, вул. М.Пимоненка, буд. 13, корпус 6, офіс 6А/61, код ЄДРПОУ 35087457) на товариство з обмеженою відповідальністю «Мікро Фокус Україна» (04050, м. Київ, вул. Пимоненка Миколи, буд. 13, корпус 7, офіс 7В/14, код ЄДРПОУ 35087457). Відповідні зміни назви товариства 03.02.2020 року внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Представником позивача було подано до суду додаткові пояснення (вх.№9312/25, 19.03.2025р.).
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року замінено найменування позивача у справі з товариства з обмеженою відповідальністю «Серена Софтвеа Україна» (04050, м. Київ, вул. М.Пимоненка, буд. 13, корпус 6, офіс 6А/61, код ЄДРПОУ 35087457) на товариство з обмеженою відповідальністю «Мікро Фокус Україна» (04050, м. Київ, вул. Пимоненка Миколи, буд. 13, корпус 7, офіс 7В/14, код ЄДРПОУ 35087457), закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року, залишено без руху позовну заяву ТОВ «Мікро Фокус Україна» та встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
21 серпня 2025 року представник позивача надав суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначив, що станом на дату звернення позивача з цим позовом до суду першої інстанції, постановою Верховного Суду від 21.02.2019[9] у справі №818/309/18 сформовано правову позицію, відповідно до якої строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України. Зазначений строк становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв'язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.
Такий правовий підхід на дату подачі позову підтримувався Верховним Судом, зокрема у постанові від 03.04.2020[10] у справі №2540/2576/18.
Позивач звертає увагу, що Верховний Суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах (який передбачав збільшений строк звернення до суду) у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, тобто звернення до суду мало місце задовго до зміни Верховним Судом тлумачення норм процесуального та податкового законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2019 року провадження у справі №640/3586/19 було відкрито, що на переконання представника позивача, свідчить про те, що позовна заява відповідала вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач звертає увагу, що оскаржувані ППР прийняті 26.10.2018, а з позовною заявою позивач звернувся на початку 2019 року, тоді як зміна судової практики відбулась лише у 2020 році - це обставина, яку позивач не міг передбачити.
Застосування у 2025 році зміненої практики до позовної заяви позивача, провадження за якою було відкрито у 2019 році суперечить принципам верховенства права, права на доступ до суду та правової визначеності.
Таким чином, позивач просить суд врахувати комплексно викладені обставини: об'єктивні причини, пов'язані з періодом воєнного стану, а також обставини, що склалися після відкриття провадження, а саме тривалий період відсутності активних процесуальних дій у справі з боку суду та відповідача щодо питання строків. Вважає, що ці фактори в сукупності є поважною причиною для поновлення пропущеного строку.
Розглянувши вказану заяву представник позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України (в редакції чинній на дату подання позову) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та прохальної частини, предметом даного позову є податкові повідомлення-рішення від 26.10.2018 №5702615147 та №5692615147.
Згідно обставин справи, оскаржувані податкове повідомлення-рішення позивач оскаржував в адміністративному(досудовому) порядку згідно ст.56 Податкового кодексу України до контролюючого органу вищого рівня - ДПС України.
Рішенням ДПС України від 27.12.2018 року №41861/6/99-99-11-04-02-25, скаргу позивача залишено без задоволення.
Разом з тим, до суду позивач звернувся лише 01 березня 2019 року, про що свідчить відбиток штемпелю Окружного адміністративного суду м. Києва.
Відповідно до частин першої-третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, загальний строк звернення до суду з адміністративним позовом становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а у випадку використання позивачем досудового порядку вирішення спору такий строк становить три місяці з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги, або шість місяців з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою у випадку, якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом.
При цьому КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України слідує, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов'язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктом 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Згідно із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі №500/2486/19, строк звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення становить: шість місяців з дня, коли особа дізналася про прийняття такого податкового повідомлення-рішення у випадку невикористання процедури досудового врегулювання спору (адміністративного оскарження) відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України та один місяць з дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 статті 56 ПК України у випадку використання процедури досудового врегулювання спору (адміністративного оскарження).
Необхідність застосування таких строків до правовідносин щодо оскарження податкових повідомлень-рішень у випадку використання процедури адміністративного оскарження обґрунтована також в постанові Верховного Суду від 30.01.2024 року у справі №752/17664/21, від 16.11.2023 року у справі №640/1355/21.
Питання строків звернення до суду як і з попереднім використанням платником податків досудового порядку вирішення спору, так і без застосування зазначеної процедури було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.
Як вже було зазначено, рішенням ДПС України від 27.12.2018 року № 41861/6/99-99-11-04-02-25, скаргу позивача залишено без розгляду.
Разом з тим, позов товариства з обмеженою відповідальністю «Серена Софтвеа Україна» подано 01.03.2019 року.
Таким чином, враховуючи, що у цій справі позивачем застосовано процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 26.10.2018 №5702615147 та №5692615147, шляхом подачі відповідної скарги, строк для звернення до суду з позовом про їх оскарження становить один місяць, а моментом початку його відліку є день отримання позивачем рішення ДПС України.
Суд критично оцінює доводи представника позивача щодо зміни практики Верховного Суду щодо строків звернення до суду з даним адміністративним позовом, з урахуванням адміністративної процедури оскарження, оскільки норми ПКУ, які врегульовують такі строки, весь час були незмінними.
Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 року у справі №759/14068/19 зазначає, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Верховний Суд зазначає, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 вересня 2022 року, постановленій у справі №9901/462/21, звертала увагу на те, що одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Зокрема, у цьому судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, будучи обізнаним про передбачені законодавством строки постановлення Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду судового рішення за результатами розгляду питання щодо можливості відкриття провадження у справі за його адміністративним позовом та про строки його надсилання, позивач повинен був вчиняти активні дії, спрямовані на його отримання у відділенні поштового зв'язку, то після подання адміністративного позову та спливу передбачених КАС України строків для ухвалення відповідного судового рішення, він повинен був вчиняти активні дії з метою з'ясування, чи надходила йому відповідна кореспонденція за вказаною в позовній заяві адресою, та/або ж шляхом ознайомлення з рішенням після його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (в даному випадку в Автоматизованій системі виконавчих проваджень/Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень).
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».
Тому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що у численній практиці Верховного Суду неодноразово, зокрема, у постановах від 11 липня 2019 року у справі №0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі №823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі №826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі №487/3042/16-а, висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріплений в частині 1 статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною 1 статті 24 Конституції України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах та штучного поновлення строків, використовуючи право громадян на звернення.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії, Прітті проти Сполученого Королівства від 28.10.1998 року). Аналогічна позиція міститься в ухвалі Верховного Суду України від 16.11.2016 по справі №6-2469-цс16.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Суд також скептично ставиться до посилання позивача на той факт, що відкриття провадження у даній справі Окружним адміністративним судом міста Києва свідчить про те, що позовна заява відповідача вимогам КАС України, оскільки відповідно до приписів частини другої статті 35 КАС України, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку.
Отже, суд приходить до висновків, що позивач не надав суду належні докази щодо поважності строку звернення до суду із даним позовом.
Відповідно до ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Положеннями ч.13 ст.171 КАС України визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч.15 ст.171 КАС України).
Відповідно до п.7 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Враховуючи, що вимоги ухвали суду від 18 серпня 2025 року залишились не виконані, суд дійшов висновку, про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст. 171, 240, 248, 256 КАС України КАС України суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро Фокус Україна» (04050, м. Київ, вул. Пимоненка Миколи, буд. 13, корпус 7, офіс 7В/14, код ЄДРПОУ 35087457) до Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без розгляду.
Роз'яснити товариству з обмеженою відповідальністю «Мікро Фокус Україна», що після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, особа має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
СуддяЯ. М. Калинич