21 серпня 2025 року м. Ужгород№ 260/4956/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Закарпатського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік військовозобов'язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНКОПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 (РНКОПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).
3. Вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у 4 липня 2003 року ОСОБА_1 був виключений з військового обліку як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до п.5 «г» ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», що підтверджується записом про виключення з військового обліку у графі 13 та 14 «Відмітки про військовий облік» тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 від 13.05.2024 року. Зазначив, що станом на момент затримання працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 21.05.2025 року, позивач згоди на проходження ВЛК та військової служби у добровільному порядку не давав.
Позивач зазначив, що виключення громадянина України з військового обліку як такого, що раніше був засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону №2232-ХІІ звільнила цю особу від виконання військового обов'язку.
Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов'язаного/резервіста, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.
Окрім цього, у позові зазначив, що, як вбачається з додатку «Резерв+», відповідач проігнорував ту обставину, що позивач більше не є військовозобов'язаним та, відповідно, не може бути призваний на військову службу під час мобілізації внаслідок того, що він був засуджений, поновив його на обліку без його добровільної згоди на проходження військової служби та намагався мобілізувати. Аргументи відповідача, що судимість позивача погашена, вважає безпідставними. Факт поновлення на обліку підтверджується військово-обліковим документом, сформованим 22.05.2025 року о 13:37, згідно якого ОСОБА_1 вже перебуває на обліку, із зазначенням проходження ВЛК 21.05.2025 року, яку він не проходив та особисто не підписував, та на даний час знаходиться у статусі військовозобов'язаного, а не військовослужбовця (в додатках).
Тому вважає, що дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо взяття на військовий облік, змушування до проходження ВЛК та намагання мобілізувати на військову службу ОСОБА_1 є протиправними.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 року відмовлено у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Вказану ухвалу суду отримано відповідачем у його електронному кабінеті 23.06.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.48).
Відзиву від відповідача на адресу суду, станом на день розгляду справи не надходило.
Відповідно до статі 162 частини 6 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно з даними тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 від 08.05.2024 Новіков 04.07.2003 року виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 за п.5 «г» ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно пункту 7 вказаного тимчасового посвідчення позивач придатний до військової служби.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що 21.05.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
23 травня 2025 року представником позивача - адвокатом Керецман Н.В. було направлено скаргу на неправомірні дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 . У поданій скарзі адвокат зазначила, що незважаючи на факт наявності виключення з обліку, 21.05.2025 року ОСОБА_1 , все таки було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 , поновлено на військовому обліку та направлено у навчальний центр до АДРЕСА_3 з наміром мобілізувати його без його згоди та підстав для такої мобілізації
05.06.2025 року відповідачем надано відповідь №9832, у якій зазначено, що ОСОБА_1 не належить до жодної з наведених категорій осіб визначених ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», отже скарга і мотиви наведені в ній безпідставні. Вказано, що відповідач діє виключно у правовому полі визначеному Конституцією та Законами України, відповідно до покладених на нього завдань та наданих повноважень згідно Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 року №154.
02 червня 2025 року представником позивача було подано заяву про виключення з військового обліку та внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з проханням внести зміни до облікових даних ОСОБА_1 , що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних і резервістів «Оберіг» щодо виключення з військового обліку.
Вказана заява відповідачем розглянута не було, зокрема, у матеріалах справи відсутні докази розгляду вказаної заяви відповідачем.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо взяття на військовий облік військовозобов'язаних позивача та не внесення до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку позивача звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.036.1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII, у редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин).
За приписами ст. 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (частини перша).
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина третя).
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома).
Відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 09.03.2023 у справі №600/2520/22-а (п.69), громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, котрі відповідно до пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підлягають виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) і не входять до кола осіб, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як такі, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду
Як встановив суд позивач був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, у зв'язку з чим 04.07.2003 року був виключений з військового обліку відповідно до п.5 «г» ст.37 Закону України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (пункт 3 Порядку №1487).
Пунктом «г» частини 5 статті 37 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ (в редакції чинній на 04.07.2003) встановлено, що виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають, зокрема, громадяни які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів.
Матеріалами справи підтверджується, що 04.07.2003 позивача виключено з військового обліку, про що зроблений запис у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_3 .
Вичерпний перелік громадян України які підлягають виключенню з військового обліку у військових комісаріатах визначений частиною 5 статті 37 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» в редакції, чинній на момент здійснення запису про виключення позивача з військового обліку.
Натомість зі змісту Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», в редакції, чинній на момент здійснення запису про виключення позивача з військового обліку, слідує, що будь-яка інша стаття окрім статті 37 зазначеного нормативного акту не визначає переліку громадян України які підлягають виключенню з військового обліку.
Відповідач, здійснюючи запис у військовому квитку про виключення позивача з військового обліку у якості підстави такого виключення послався на пункт «г» частини 5 відповідної статті Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу».
У зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 року, (далі Закон № 3633-ІХ), редакція статті 37 Закону № 2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, пункт «г» частини 5 було виключено.
За змістом частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ у редакції, чинній станом з 18.05.2024 та станом на час виникнення спірних правовідносин, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Крім того, 18.05.2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі Порядок № 560).
Згідно пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Отже, з 18 травня 2024 року редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину.
Отже, підстава "які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину" була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З наведеного слідує, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі пункту «г» частини 5 статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 18.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.
З огляду на наведені вище положення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Порядку № 560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Крім цього, суд врахував, що згідно з частинами першою та другою статті 88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.
Судимість має правове значення у разі вчинення нового кримінального правопорушення, а також в інших випадках, передбачених законами України.
Такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення (пункт 9 статті 89 КК України).
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 16 «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості» вказано, що при вирішенні питання про погашення судимості правове значення має не тільки наявність вироку суду, яким особу визнано винною у вчиненні злочину, а й підстави та час її звільнення від відбування покарання, оскільки саме з цього часу в передбачених законом випадках особа вважається такою, що не має судимості, або починає обчислюватися строк, протягом якого вона вважатиметься такою, що має судимість.
У постанові Верховного Суду від 27.09.2018 у справі № 647/1831/15-к наведено висновок, згідно з яким припинення судимості анулює всі кримінально-правові й загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов'язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості під час вирішення будь-яких питань, у тому числі й для характеристики особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим.
Як зазначено позивачем, у 1996 році він був засуджений Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ч.2 ст.206 КК України до 5 років позбавлення волі, отже, у зв'язку з відбутим покаранням, враховуючи пункт 9 статті 89 КК України, судимість позивача є погашеною, і він визнається таким, який не має судимості.
Відтак станом на день виникнення спірних правовідносин, він визнався таким, який не має судимості, і відповідно відповідачем правомірно взято на облік позивача як військовозобов'язаного.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору