про залишення позовної заяви без розгляду
12 серпня 2025 рокум. Ужгород№ 260/3880/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Микуляк П.П.,
при секретарі Пшевлоцька К.І.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1 , представник Коваленко О.М.- не з'явився,
відповідачів:
- Департамент охорони здоров'я, обласного центру медико-соціальної експертизи, спеціалізованої психоневрологічної МСЕК, представник - не з'явився,
- Комунальне некомерційне підприємство "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова" Закарпатської обласної ради, представник - Меренич М.І.,
Розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до:
- Департаменту охорони здоров'я, обласного центру медико-соціальної експертизи, спеціалізованої психоневрологічної МСЕК,
- Комунального некомерційного підприємства "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова" Закарпатської обласної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошується вступна та резолютивна частини Ухвали. Повний текст Ухвали виготовлено та підписано 18 серпня 2025 року.
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом Департаменту охорони здоров'я обласного центру медико-соціальної експертизи, спеціалізованої психоневрологічної МСЕК, Комунального некомерційного підприємства "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова" Закарпатської обласної ради, в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати довідку №66/585 від 04.05.2023 р., видану ВЛК КНП “Закарпатський ОМЦПЗ та МЗ» Закарпатської обласної ради стосовно ОСОБА_1 щодо визначення причинного зв'язку захворювання, “ТАК, пов'язане з проходженням військової служби»;
- зобов'язати Департамент охорони здоров'я Обласного центру медико-соціальної експертизи, спеціалізованої психоневрологічної МСЕК, якою визначити причинний зв'язок захворювання ОСОБА_1 довідка №988 від 18.11.2024 р., в формулюванні “Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини».
Позовна заява мотивована тим, що 28 березня 2022 року позивач був призваний до лав Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1
16 жовтня 2022 року, приймаючи безпосередньо участь в бойових діях під час захисту Батьківщини, під час виконання завдання позивач отримав вибухову травму, а саме закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку та акубаротравму, що підтверджується відповідними документами.
Відповідно довідки №66/585 від 04.05.2023 року, виданою ВЛК КНП «Закарпатський ОМЦПЗ та МЗ» Закарпатської обласної ради, вказано що отримання захворювання «ТАК, пов'язане з проходженням військової служби».
Не зважаючи на наведені обставини отримання захворювання, спеціалізована психоневрологічна медико-соціальна комісія, не встановила належним чином, причинний зв'язок поранення, та встановили формулювання «ТАК, пов'язане із проходженням військової служби», замість «ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини», хоча всі факти отримання даної інвалідності, підтверджені численними довідками та виписками.
Представник позивача зазначає, що формулювання висновку військоволікарської комісії "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини", стосується захворювань, які виникли у військовослужбовця в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті "а" цього пункту.
В свою чергу формулювання висновку "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" стосується захворювання, якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
Представником Комунального некомерційного підприємства "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова" Закарпатської обласної ради до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що діяльність тимчасової позаштатної ВЛК госпітальної бази комунального некомерційного підприємства з 11.07.2024 припинена, а наказом закладу № 49-ос від 11.07.2024 створено нову позаштатну ВЛК, яка також не є стороною по справі.
Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що позивач скористався правом оскарження у встановленому порядку до штатної ВЛК та у подальшому у ВЛК регіонів та у ЦВЛК.
Враховуючи вищевикладене, правовим механізмом захисту права (інтересу), який позивач сприймає за порушені, є ініціювання процедури перегляду управлінського волевиявлення відповідної військово-лікарської комісії при закладі охорони здоров'я комунальної форми власності органами військово-лікарської експертизи вищого рівня, а саме: штатною військово-лікарською комісією, військово-лікарською комісією регіону, Центральною військово-лікарської комісією Збройних Сил України із можливістю оскарження до суду саме рішення військово-лікарської комісії регіону або рішення Центральної військово-лікарської комісією Збройних Сил України.
Представник відповідача вважає, що наведене є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у задоволенні вимог позову.
Крім того, позивач не був позбавлений права надати комісії свої медичні документи, а також не був позбавлений права оскаржувати прийняте рішення до ВЛК вищого рішення та клопотати про проведення його медичного огляду лікарями Центральної ВЛК, оскільки, як вже зазначалося вище Центральна ВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Представник позивача в жодне судове засідання не з'явився.
11 серпня 2025 року представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку з тим, що останній буде перебувати на слідчих діях, однак жодних доказів зазначеному подано не було.
Представник Комунального некомерційного підприємства "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова" Закарпатської обласної ради в судовому засіданні заперечила щодо задоволенні позовної заяви та окремо наголошувала про пропуск позивачем строку звернення до суду.
Представник Департаменту охорони здоров'я, обласного центру медико-соціальної експертизи, спеціалізованої психоневрологічної МСЕК в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вказане, суд вважає, що вжито всіх заходів для належного повідомлення сторін про дату, час та місце проведення судового засідання та не вбачає причин для відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Слід відмітити, що при зверненні до суду особа повинна довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернулася за його захистом до суду протягом строку передбаченого вищевказаними положеннями.
Разом з тим, слід наголосити, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України), у цій статті містяться терміни "дізналася" та "повинна була дізнатися", що дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав.
В ухвалі від 22.01.2019 року по справі №360/2999/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про необхідність доведення позивачем та надання допустимих доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду.
Крім цього, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року по справі №706/1272/14-ц висловлена така ж позиція щодо необхідності доведення учасниками справи обставин пропуску строку звернення до суду.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини."
Частиною 2 ст.44 КАС України встановлено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 р. у справі №907/50/16, зокрема вказав, що Позивна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена. Позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Позивач просить суд скасувати довідку №66/585 від 04.05.2023 р., видану ВЛК КНП “Закарпатський ОМЦПЗ та МЗ» Закарпатської обласної ради.
Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
До суду не надано жодних доказів поважності пропуску строку звернення.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою ст.123 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд.
Враховуючи те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суд, позовна заява залишається без розгляду.
На підставі наведеного та керуючись ст. 240, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до:
- Департаменту охорони здоров'я, обласного центру медико-соціальної експертизи, спеціалізованої психоневрологічної МСЕК,
- Комунального некомерційного підприємства "Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова" Закарпатської обласної ради
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.
Суддя П.П.Микуляк