22 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/23823/23
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про звизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 року у справі № 240/23823/23 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволено та:
- визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у проведенні ОСОБА_1 перерахунку з 01.04.2019 року його пенсії з урахуванням складових, встановлених довідкою Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 20.07.2022 року №9/1-512 про грошове забезпечення для перерахунку пенсії;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.04.2019 його пенсії з урахуванням усіх складових грошового забезпечення відповідно до довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 20.07.2022 року №9/1-512, з урахуванням проведених виплат.
Вказане рішення набрало законної сили 16.11.2023 року.
17.07.2025 року видано виконавчий лист № 26635 2025 р. на виконання судового рішення.
Представник стягувача Єрьоміна В.А. звернулася до суду із заявою, у якій просить змінити спосіб і порядок виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 року у справі № 240/23823/23, встановивши новий спосіб виконання судового рішення в частині вимоги зобов'язального характеру, замінивши її на: стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 виплати по пенсійній заборгованості в сумі 52128,86 грн.
Зазначила, що пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , однак, в частині її виплати рішення суду не виконується в зв'язку з відсутністю фінансування.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області подано заперечення на заяву ОСОБА_1 , у яких представник пенсійного органу спростовує доводи представника стягувача та просить відмовити у задоволенні заяви останньої, посилаючись на те, що кошти за судовим рішенням нараховуються, а їх виплата здійснюватиметься по мірі надходження бюджетного фінансування.
Заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.08.2025 року о 10:45, про що стягувач та боржник повідомлялись, однак, в судове засідання заявник або його представник, а також представник пенсійного органу не прибули.
З огляду на неприбуття вказаних осіб в судове засідання, суд здійснює розгляд заяви у порядку письмового провадження.
Розгляд заяви здійснюється з урахуванням перебування судді у відпустці з 30.06.2025 по 01.08.2025 року.
Вирішуючи вимоги поданої заяви, суд виходить з такого.
Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За змістом частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини 1 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
В силу приписів частини 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, встановлення або зміна способу і порядку виконання рішення може бути здійснено виключно за наявних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під обґрунтованими підставами варто розуміти наявність обставин, що є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб та наявність таких обставин має бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.04.2018 року у справі №759/1928/13-а.
Також у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 556/2609/14-а зазначено, що зміна способу і порядку виконання судового рішення можлива лише тоді, коли зміст та суть даного рішення залишатимуться незмінними.
Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 07.03.2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16.07.2020 року у справі № 130/2176/17, від 11.11.2020 року у справі № 817/628/15 та від 17.02.2021 року у справі № 295/16238/14-а.
Частиною 1 статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову як про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 4), так і про стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (п. 6).
У постанові від 27.02.2023 року у справі № 340/6875/21 Верховний Суд зазначив, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення, та передбачають відмінний механізм виконання судових рішень.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, вимога щодо стягнення коштів в розмірі 52128,96 грн. позивачем не заявлялась.
Розрахунок суми заборгованості у розмірі, що вказаний представником стягувача у заяві про зміну способу та порядку виконання рішення, при ухваленні рішення суду від 16.10.2023 року у справі № 240/23823/23 по суті позовних вимог не здійснювався.
Окрім того, Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 року у справі № 490/9519/16-а сформульовано наступний правовий висновок: "Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті".
Подібний висновок, також, було зроблено Верховним Судом у постанові від 12.04.2018 року у справі №759/1928/13-а.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зважаючи на те, що у даній справі встановлено спосіб відновлення порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а не стягнення конкретних сум, суд дійшов висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просить заявник, адже запропонований ним спосіб виконання судового рішення фактично змінює судове рішення суду у справі № 240/23823/23 по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Такий висновок узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що викладена в постанові від 24.07.2023 року у справі № 420/6671/18.
Фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою виплати заборгованості по пенсії за рішенням суду.
Невиконання пенсійним органом судового зобов'язання в частині виплати коштів через відсутність у нього відповідних бюджетних призначень в розумінні частини 3 статті 378 КАС України не свідчить про неможливість виконання судового рішення та не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку його виконання, оскільки ця виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 07.03.2018 року у справі №456/953/15-а.
Відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України № 2456-VI від 08.07.2010 року будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
У той же час вказана ситуація є системною проблемою та не є винятковим випадком, отже в розумінні КАС України відсутня обставина, яка унеможливлює виконання рішення суду та обумовлює безумовні підстави для зміни способу або порядку виконання рішення.
Суд зауважує, що зміна способу виконання рішення із зобов'язання провести виплату на стягнення коштів з боржника безпосередньо не супроводжуватиметься автоматично відповідним пропорційним збільшенням обсягу цільових призначень, передбачених на такі виплати.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви представника стягувача про зміну способу виконання рішення суду у справі № 240/23823/23.
Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої його представником, про зміну способу і порядку виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.10.23 в адміністративній справі № 240/23823/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н.М. Майстренко