Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 серпня 2025 року Справа№640/17235/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ: 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії -,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу від 26.01.2022 № 0004693-1306-2659 про сплату земельного податку в сумі 23383,88 грн;
- зобов'язати відповідача в порядку та спосіб визначений діючим законодавством вчинити дії щодо обліку податкового зобов'язання із сплати земельного податку в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 з урахуванням скасування Податкових повідомлень -рішень про сплату земельного податку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана податкова вимога прийнята неправомірно та відповідач не вчиняв дії щодо обліку податкового зобов'язання зі сплати земельного податку в інтегрованій картці позивача з урахуванням скасування у судовому порядку податкових повідомлень-рішень від 30.04.2015 №552-17, від 09.04.2014 №0002831703, від 24.06.2016 №5748-1305.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2022 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов, у якому заперечує проти поданого позову та вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного. Відповідно до даних інтегрованих карток інформаційно телекомунікаційних систем контролюючого органу, за ОСОБА_1 обліковується податковий борг по податку на майно з фізичних осіб в сумі 23383,88 гривень, який виник у зв'язку з несплатою податкових повідомлень-рішень форми «Ф» по земельному податку з фізичних осіб від 28.04.2017 №45232-1305 на суму 11691,94 гривень та від 19.04.2018 №60963-1305-2659 на сум 11691,94 гривень.
У зв'язку з наявністю податкового борг Головним управлінням ДПС у м. Києві сформовано податкову вимогу від 26.01.2022 №0004693-1306-2659 та прийнято рішення від 26.01.2022 №0004693-1306-2659 про опис майна у податкову заставу.
Отже, посилання позивача на скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2014 №0002831703, від 24.06.2016 №5748-1305 судом не відносяться до нарахованих ГУ ДПС к м. Києві податкових зобов'язань, та як наслідок внесеної та направленої податкової вимоги 0004693-1306-2659 від 26.01.2022.
Таким чином, відповідач стверджує, що посилання позивача на прийняття податковим органом вимоги на підставі неузгодженого податкового рішення, при цьому не виконавши свого обов'язку вносити відомості до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження є таким, що не відповідає дійсності.
28.03.2025 адміністративна справа №640/17235/22 надійшла до Донецького окружного адміністративного суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Зеленову А.С.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.04.2025 адміністративну справу №640/17235/22 прийнято до провадження. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Розгляд справи розпочато спочатку.
Представником відповідача на адресу суду надані додаткові пояснення відповідно яких зауважено, що станом на 06.05.2025 за позивачем продовжує обліковуватись податковий борг з земельного податку з фізичних осіб у сумі 23 383,88 гривень.
Починаючи з 26.01.2022 (дата винесення податкової вимоги) і до теперішнього часу податковий борг ОСОБА_1 з земельного податку з фізичних осіб є неперервним, а тому податкова вимога від 26.01.2022 № 0004693-1306-2659 - актуальна.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.06.2025 замінено відповідача у справі з Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 43141267) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, (місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до частини 1 статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази і відзив, встановив наступне.
Відповідно до вимог с. 59, 60 Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС у м. Києві сформовано податкову вимогу від 26.01.2022 №0004693-1306-2659 з земельного податку з фізичних осіб на суму 23383,88 гривень.
26.01.2022 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято рішення №0004693-1306-2659 про опис майна у податкову заставу.
12.05.2022 позивач, на погодившись з вказаною вимогою оскаржив її та рішення про опис майна у податкову заставу в адміністративному порядку.
Листом від 20.07.2022 №7603/6/99-00-06-02-02-05 на адвокатський запит від 13.07.2022 Державна податкову служба України повідомила, про розгляд скарги від 12.05.2022.
Листом від 20.09.2022 №11365/6/99-00-06-02-02-06 на адвокатський запит від 15.09.2022 Державна податкову служба України повідомила, що ДПС було прийнято рішення від 14.09.2022 №7087/Б/99-00-06-01-04-09, яким податкову вимогу від 26.01.2022 №0004693-1306-2659 та рішення про опис майна у податкову заставу від 26.1.2022 №0004693-1306-2659 ГУ ДПС у м. Києві залишено без змін, а скаргу без задоволення. Рішення було направлено 14.09.2022 на адресу скаржника, зазначену у скарзі, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно інформації про розмір та структуру податкового боргу, який підлягає стягненню за ОСОБА_1 станом на 30.06.2025 рахується податковий борг у розмірі 23383,88 грн, у тому числі: податкове повідомлення-рішення від 19.09.2017 №45232-1305 на суму 11691,94 гривень та від 31.07.2018 №60963-1305-2659 на сум 11691,94 гривень.
Не погодившись податковою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно із підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. (пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України).
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. (абз.4 п.56.18 ст.56 ПК України).
За правилами, встановленими пунктами 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Отже, факт узгодження грошового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк.
У свою чергу, невиконання обов'язку зі сплати узгодженого грошового зобов'язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов'язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого за загальними правилами розпочинається не раніше, ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за №902/30770, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується податковим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції.
Пунктом 2 розділу ІІ вказаного Порядку визначено, що податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов'язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ вказаного Порядку періоду оскарження суми грошових зобов'язань, визначених податковим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.
Водночас, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. (п.88.1, 88.2 ст.88 ПК України).
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Відповідно до підпунктів 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Слід зазначити, що абзац 3 пункту 89.3 статті 83 ПК України передбачає, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Також слід звернути увагу на те, що згідно із пунктом 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:
сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;
контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу;
контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;
рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;
рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Аналізу вказаних правових норм дає підстави для висновку, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту повного погашення за всіма видами податків і зборів.
Крім того, питання припинення податкової застави врегульовано статтею 93 ПК України, відповідно до якої майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:
отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку;
визнання податкового боргу безнадійним;
набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;
отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання.
отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 93.2 статті 93 ПК України підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті.
Пунктом 93.3 статті 93 ПК України визначено, що порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Так, наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 №586, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.07.2017 за № 859/30727, затверджено Порядок застосування податкової застави податковими органами (Порядок).
Пунктами 8, 12 розділу І Порядку установлено, що день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем податкових органів відповідно до законодавства. Повідомлення про виникнення у платника податків, що має податковий борг, права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається відповідно до вимог статті 59 глави 4 розділу II Кодексу.
Згідно із пунктами 1, 2 розділу ІІ та пункту 1 розділу IV Порядку, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна (додаток 2). Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу (додаток 3).
Повноваження щодо опису майна платника податків, що має податковий борг, покладаються на податкового керуючого.
Податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п'ятиденний строк з дня складення акта опису майна.
Пунктами 1, 2 розділу VI Порядку установлено, що у випадках, визначених пунктом 93.1 статті 93 глави 9 розділу II Кодексу, майно платника податків звільняється з-під податкової застави, про що такому платнику надсилається повідомлення (додаток 7).
Звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення у встановлені законодавством строки з відповідних державних реєстрів здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 93.2 статті 93 глави 9 розділу II Кодексу.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у постанові від 27.10.2022 (справа №240/9395/20) Верховний Суд дійшов такого висновку:
«Аналіз норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59, пункту 95.2 статті 95 ПК України дають підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов'язання, яке не було ним сплачено у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов'язок їх погасити, факт виникнення податкової застави та можливі негативні наслідки непогашення податкового боргу у встановлений пунктом 95.2 статті 95 ПК України строк у вигляді вжиття контролюючим органом примусових заходів з його погашення, передбачених главою 9 Розділу ІІ ПК України.
Слід зазначити, що виникнення податкового боргу чи податкової застави не пов'язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги.
Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону.
Проте обов'язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу.
Якщо ж таке право виникло і контролюючий орган розпочав дії з реалізації своєї компетенції по вжиттю заходів з погашення податкового боргу, то воно в подальшому не може бути нівельовано, а правомірність вжитих заходів може бути перевірена в межах адміністративного або судового оскарження».
Згідно із ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що спірні податкова вимога та рішення про опис майна в податкову заставу прийняті на підставі наявності в інтегрованій картці платника податку податкового боргу, який виник на підставі сформованого та направленого позивачу податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №60963-1305-2659 від 19.04.2018 про нарахування суми податкового зобов'язання у сумі 11961,94 грн (повернуто за закінченням встановленого строку зберігання) та №45232-1305 від 28.04.2017 про нарахування суми податкового зобов'язання у сумі 11961,94 грн (отримано позивачем особисто 07.07.2017).
Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що відповідач не вчиняв дії щодо обліку податкового зобов'язання зі сплати земельного податку в інтегрованій картці платника з урахуванням скасування податкових повідомлень-рішень про сплату земельного податку, а саме, №552-17 від 30.04.2015, №0002831703 від 09.04.2014, №5748-1305 від 24.06.2016.
Оцінюючи такі доводи позивача, суд зазначає, що дійсно постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2015 позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.04.2015 №522-17. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2014 позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.04.2014 №0002831703. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2017 позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.06.2016 №5748-1305.
Разом з тим, суд звертає увагу, що контролюючим органом прийнято оскаржувані податкову вимогу та рішення про опис майна в податкову заставу на підставі несплаченої суми податкового зобов'язання визначеного податковими повідомленнями-рішеннями № 60963-1305-2659 на суму 11691,94 грн від 19.04.2018 та №45232-1305 від 28.04.2017 на суму 11691,94.
До суду не надано доказів оскарження податкових повідомлень-рішень №60963-1305-2659 від 19.04.2018 та №45232-1305 від 28.04.2017 у судовому порядку, отже таке рішення є чинним, а визначена ним несплачена своєчасно сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу.
Таким чином, визначення податкового боргу за чинними податковими повідомленнями-рішеннями та прийняття відповідачем спірної податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу здійснено відповідачем у межах повноважень та на підставі закону.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частин 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ: 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 21.08.2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов