Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 серпня 2025 року Справа№200/3646/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кошкош О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
20.05.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 17.05.2024 по 08.04.2025 (включно);
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 17.05.2024 по 17.11.2024, але не більше як за шість місяців.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі № 240/13861/24, відповідачем нараховано та виплачено грошове забезпечення.
Вказує, що оскільки відповідачем на день виключення зі списків особового складу не проведено повного розрахунку при звільненні зі служби, він набув право на виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку. Зобов'язано відповідача надати суду у строк до 03.06.2025: довідку про розмір середньоденного грошового забезпечення позивача, обрахованого згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати №100, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 станом на час звільнення.
06.06. 2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. Також надано витребувані ухвалою суду від 23.05.2025 докази.
Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що трудові відносини та проходження військової служби мають різну правову природу, а тому норми КЗпП України не поширюються на позивача, оскільки вони врегульовані спеціальним законодавством і не підпадають під дію загального трудового права.
За таких обставин відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а тому в їх задоволенні просить відмовити.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Позивач проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України.
Згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 15.05.2024 № 430-ОС, позивача виключено зі списків особового складу частини з 16.05.2024.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі № 240/13861/24, зобов'язано відповідача провести перерахунок та доплатити позивачу за період з 01.06.2022 по 19.05.2023 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29.01.2020, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти.
На виконання рішення суду відповідачем 09.04.2025 нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення в розмірі 142 321,79 грн.
Позивач зазначає, що оскільки грошове забезпечення їй своєчасно не виплачено, що свідчить про не проведення повного розрахунку при звільненні, згідно ст. 117 КЗпП України він має право на виплату середнього заробітку.
Тому з метою отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Правові засади проходження військової служби та основи соціального захисту військовослужбовців врегульовано нормами Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженим указом Президента України від 10.12.2008.
Беззаперечним є той факт, що спеціальним законодавством щодо порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні зі служби.
Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила ст. ст. 116, 117 КЗпП України, що не заборонено спеціальним законодавством.
Відтак, суд вважає безпідставним аргумент відповідача щодо незастосовності до спірних правовідносин норм Кодексу законів про працю України.
Щодо періоду затримки розрахунку при звільненні, за який у відповідача виникає обов'язок випалити позивачу середнє грошове забезпечення, а також алгоритму розрахунку розміру середнього грошового забезпечення за цей період, суд зазначає таке.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиплатою відповідачем позивачу станом на 16.05.2024 (дата звільнення) грошового забезпечення.
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі № 240/13861/24 відповідач 09.04.2025 виплатив позивачу грошове забезпечення в розмірі 142 321,79 грн.
Тож спірним у цих правовідносинах є період з 17.05.2024 по 08.04.2025 (день, що передує дню остаточного розрахунку).
Суд враховує, що з 19.07.2022 набрав чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022, яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.
З урахуванням дати проведення остаточного розрахунку з позивачем (09.04.2025), суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX. А відтак, хоча загальний період затримки остаточного розрахунку з позивачем становить з 17.05.2024 по 08.04.2025 (328 днів), максимальний розмір грошового забезпечення який може бути виплачено за наявності підстав передбачених ст. 117 КЗпП України є еквівалентним середньому розміру грошового забезпечення позивача за шість місяців з 17.05.2024 по 17.11.2024, що становить 185 календарних днів.
Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100.
За змістом пункту другого розділу II Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту восьмого розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з довідки про доходи ОСОБА_1 від 28.05.2025 № 150 наданої відповідачем на виконання вимог суду, середньоденний заробіток позивача виходячи з розрахунку за два місяці перед виключенням зі списків особового складу частини березень 2024 року та квітень 2024 року становив 1557,83 грн.
Із цього слідує, що середній заробіток позивача за час затримки розрахунку за період з 17.05.2024 по 17.11.2024 (шість місяців відповідно до статті 117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX), складає 288 198,55 грн. (1557,83 грн. х 185 днів).
Обраховуючи суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі № 805/1008/16-а.
Посилання відповідача на необхідність зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з посиланням на висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц є недоречним, адже вони сформовані за попереднього нормативно-правового регулювання таких правовідносин. У спірних правовідносинах належать до врахування приписи статті 117 Кодексу законів про працю України в редакції чинній з 19.07.2022, якими законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимови підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунків при звільненні у розмірі 288 198,55 грн.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), яка полягає у нездійснені ОСОБА_1 нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки в розрахунку при звільнені.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунків при звільненні у загальному розмірі 288 198,55 гривень (двісті вісімдесят вісім тисяч сто дев'яносто вісім гривень 55 копійок).
Повний текст рішення складено та підписано 22 серпня 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.О. Кошкош