Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 серпня 2025 року Справа№200/3090/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати противоправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення, а також всіх інших додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань тощо), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 за період з 6 січня 2022 року по 20 травня 2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення, а також всіх інших додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань тощо) виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 за період з 6 січня 2022 року по 20 травня 2023 року (а.с. 1-5).
Ухвалою суду від 6 травня 2025 року відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу надати суду відзив на позов та докази на підтвердження зазначеного у відзиві; зобов'язано відповідача надати суду протягом п'ятнадцяти днів після отримання даної ухвали: копію документа щодо статусу військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 (копію свідоцтва про реєстрацію або виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або інший документ), докази на підтвердження розформування військової частини НОМЕР_2 та визначення її правонаступником військової частини НОМЕР_1 (в тому числі копії директиви Командувача Сил територіальної оборони ЗСУ від 26 липня 2024 року № Д-25дек та наказу командира військової частини НОМЕР_1 віл 1 серпня 2024 року № 213/нод); пояснення щодо фінансового забезпечення військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 у період з 6 січня 2022 року по 6 жовтня 2022 року; належним чином засвідчені копії наказів (або витяги з них) про прийняття позивача на військову службу до Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 (в тому числі наказів про зарахування позивача до списків особового складу та на всі види забезпечення до зазначених військових частин); копію наказів про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 ; грошові атестати позивача за 2022 - 2023 роки (або довідки про його грошове забезпечення із наведенням окремих складових грошового забезпечення, які були нараховані та фактично виплачені позивачу за період військової служби з 6 січня 2022 року по 20 травня 2023 року) (а.с. 25-27).
Ухвалою суду від 12 травня 2025 року внесено виправлення в ухвалу суду від 24 січня 2025 року (а.с. 31-32).
21 травня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов та частина витребуваних судом додаткових доказів по справі (а.с. 36-43).
Станом на час прийняття даного рішення відповідачем не надано суду: копію документа щодо статусу військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 , докази на підтвердження розформування військової частини НОМЕР_2 та визначення її правонаступником військової частини НОМЕР_1 , копії директиви Командувача Сил територіальної борони ЗСУ від 26 липня 2024 року № Д-25дек, копії наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 1 серпня 2024 року № 213/нод); пояснення щодо фінансового забезпечення військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 у період з 6 січня 2022 року по 6 жовтня 2022 року; копії наказів (або витяги з них) про прийняття позивача на військову службу до Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 (в тому числі наказів про зарахування позивача до списків особового складу та на всі види забезпечення до зазначених військових частин); копію наказів про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 ; грошові атестати позивача за 2022 - 2023 роки за 2022 - 2023 роки.
У відзиві на позов зазначено, що до відзиву додаються довідки про розмір грошового забезпечення позивача за 2022-2023 роки у розрізі складових грошового забезпечення (в якості зазначених довідок до відзиву додано копії розрахункових листів), а також зазначено, що надати суду належним чином засвідчених копії наказів про прийняття позивача на військову службу до Військової частини НОМЕР_2 , наказів про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_2 немає можливості у зв'язку із тим, що після розформуванням 25 жовтня 2024 року військової частини НОМЕР_2 зазначені документи були передані до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України. Пояснень щодо не надання суду копії документа щодо статусу військової частини НОМЕР_1 , доказів на підтвердження розформування військової частини НОМЕР_2 та визначення її правонаступником військової частини НОМЕР_1 , копії директиви Командувача Сил територіальної борони ЗСУ від 26 липня 2024 року № Д-25дек, копії наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 1 серпня 2024 року № 213/нод); копій наказів (або витяги з них) про прийняття позивача на військову службу до Військової частини НОМЕР_1 (в тому числі наказів про зарахування позивача до списків особового складу та на всі види забезпечення до військової частини НОМЕР_1 ) - у відзиві на позов не наведено.
Відповідно до ч. 5 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи зобов'язані: […] 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; […] 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; […] 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; […].
Згідно з ч.ч. 1, 2, ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача; суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи, які можуть бути використані як докази у справі.
Частиною 9 ст. 80 КАС України визначено, що у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами […].
Враховуючи наведені приписи, беручи до уваги не надання відповідачем всіх витребуваних судом документів, суд вирішує справу на підставі наявних матеріалів справи.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено наступне.
Позивач у період з 6 січня 2022 року по 6 жовтня 2024 року проходив військову службу у військовій частини НОМЕР_2 , з 6 жовтня 2024 року по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до директиви Командувача Сил територіальної борони Збройних Сил України від 26 липня 2024 року № Д-25дек та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 1 серпня 2024 року № 213/нод військову частину НОМЕР_2 розформовано та визначено правонаступником військову частину НОМЕР_1 .
Позивач зазначає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями для обчислення розміру перерахованих пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 повинні визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом за 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт за відповідною або аналогічною посадою.
9 квітня 2025 року позивач звернувся до відповідача з рапортом щодо здійснення перерахунку його грошового забезпечення та виплати його в повному розмірі.
Листом від 16 квітня 2025 року відповідач повідомив, що виплата грошового забезпечення здійснювалась відповідно до чинного законодавства, підстав для перерахунку грошового забезпечення немає.
Позивач вважає протиправним не здійснення відповідачем перерахунку його грошового забезпечення за період з 6 січня 2022 року по 20 травня 2023 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, та просить позов задовольнити (а.с. 1-5).
У відзиві на позов Військова частина НОМЕР_1 заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, обґрунтовуючи заперечення наступним.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Постанова № 704), якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (набрала чинності з 1 березня 2018 року).
Пунктом 4 зазначеної постанови (в первісній редакції) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Водночас, пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ, який набрав чинності 1 січня 2017 року, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, (Постанова № 103) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких п. 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14". Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни у п. 4 Постанови № 704.
Оскільки п. 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ не втратив чинності, а Постанова № 704 є підзаконним актом, не вбачається правових підстав для обчислення розміру грошового забезпечення із складовими окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року.
За таких обставин у відповідача відсутні правові підстави для обчислення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців з іншого, ніж 1762,00 грн, розміру розрахункової величини.
Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с. 36-39).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_3 від 12 січня 1996 року; РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 від 25 листопада 2015 року (а.с. 7-11, 48).
Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_6 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі (а.с. 36).
Як встановлено судом на підставі військового квитка позивача та пояснень сторін, позивач у період з 6 січня 2022 року по 5 жовтня 2024 року (включно) проходив військову службу у Військові частині НОМЕР_2 (далі - в/ч НОМЕР_2 ), з 6 жовтня 2024 року по теперішній час проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 (а.с. 12-14, 36-39).
За поясненням позивача, які не заперечуються відповідачем, згідно із директивою Командувача Сил територіальної борони Збройних Сил України від 26 липня 2024 року № Д-25дек та наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 1 серпня 2024 року № 213/нод, в/ч НОМЕР_2 було розформовано, правонаступником визначено в/ч НОМЕР_1 (а.с. 1).
Як вбачається з матеріалів справи, наказом (з адміністративно-господарської діяльності) командира в/ч НОМЕР_1 , підполковника ОСОБА_2 , від 20 липня 2022 року № 62 "Про створення об'єднаного фінансового господарства в/ч НОМЕР_1 та військових частин НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_2 зарахованих на фінансове забезпечення", створено об'єднану фінансово-економічну службу, до складу якої включено особовий склад фінансово-економічної служби зазначених військових частин; затверджено схему організації спільного фінансового господарства в/ч НОМЕР_1 та військових частин НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_2 Сил територіальної оборони Збройних Сил України (а.с. 42).
За поясненням відповідача, при розрахунку грошового забезпечення позивача у спірний період застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 1 січня 2018 року в розмірі 1762,00 грн (а.с. 36-39).
Наведене підтверджується розрахунковими листами за період з лютого 2022 року по червень 2023 року (а.с. 20-22, 43-44).
Листом від 16 квітня 2025 року (вих. 1553/4824) у відповідь на рапорт позивача від 9 квітня 2025 року (вх. № 8108) фінансово-економічною службою в/ч НОМЕР_6 було повідомлено останньому, що в період проходження військової служби з 6 січня 2022 року по 10 серпня 2024 року у в/ч НОМЕР_2 при розрахунку грошового забезпечення, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших видів грошового забезпечення, застосовувався розмір прожиткового мінімуму відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а саме - 1762,00 грн. Щодо перерахунку грошового забезпечення повідомлено, що виплата грошового забезпечення здійснювалась відповідно до чинного законодавства, підстав для перерахунку грошового забезпечення немає (а.с. 19).
Будучи не згодним із тим, що при нарахуванні йому в/ч НОМЕР_2 грошового забезпечення у період з 6 січня 2022 року по 20 травня 2023 року враховувався в якості розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року (1762,00 грн) замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року (2022, 2023), а також і з тим, що відповідач відмовився здійснити перерахунок його грошового забезпечення за вказаний період із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного (2022, 2023) року, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ст.ст. 1 - 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військово-службовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Частиною 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослуж-бовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до п. 2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, в редакції, чинній протягом спірних правовідносин (далі - Порядок № 260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту).
Згідно із ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (додаток 1), а також схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослуж-бовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (додаток 14).
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно із п. 4 Постанови № 704 (в первісній редакції) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам", яка набрала чинності 24 лютого 2018 року (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, в тому числі й до Постанови № 704, пункт 4 якої викладено в такій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
При цьому зміст приміток до додатків 1 та 14 Постанови № 704 змін не зазнав.
Отже, з 24 лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)" передбачено використання "розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови № 103.
Відтак, зміни до п. 4 Постанови № 704, внесені пунктом 6 Постанови № 103, з 29 січня 2020 року не підлягають застосуванню.
Таким чином, відповідно до п. 4 Постанови № 704 в редакції, яка діяла до внесення змін пунктом 6 Постанови № 103, та вимог п. 1 Приміток до додатку 1 та Примітки до додатку 14 до Постанови № 704, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Верховний Суд у постановах від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 15 червня 2023 року у справі № 380/13603/21, від 5 червня 2024 року у справі № 420/18318/23, від 30 квітня 2025 року у справі № 620/9741/24 та інших, виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до п. 4 Постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29 січня 2020 року діє редакція п. 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року", а не "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року".
У постанові від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21 Верховний Суд, зокрема, сформулював наступні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 1 січня 2020 року положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п. 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через збільшення на відповідний рік);
(3) встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.".
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 (набрала чинності 20 травня 2023 року) внесено зміни до п. 4 Постанови № 704, виклавши абзац 1 цього пункту в новій редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Таким чином, з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року (включно) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу мали визначатись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Як встановлено судом, у спірний період грошове забезпечення позивачу нараховувалось та сплачувалось із врахуванням при його розрахунку в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 7 грудня 2017 року № 2246-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на 1 січня 2018 року - 1762,00 грн.
Враховуючи наведене, суд висновує про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині визнання протиправною відмови (бездіяльності) відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за спірний період (з 6 січня 2022 року по 19 травня 2023 року (включно)), розрахованого із врахуванням в якості розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених відповідними законами станом на 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року (відповідно).
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 2 грудня 2021 року № 1928-IX установлено з 1 січня 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 3 листопада 2022 року № 2710-IX установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн.
Саме ці розміри прожиткового мінімуму мали бути застосовані в/ч НОМЕР_2 при здійсненні поточного нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення протягом спірних періодів, а у зв'язку із їх не застосуванням військовою частиною НОМЕР_2 - мали бути застосовані в/ч НОМЕР_1 при перерахунку грошового забезпечення позивача за наслідком розгляду його рапорту від 9 квітня 2025 року (вх. № 8108).
Визначаючись щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд виходить з наступного.
Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: […] 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […] 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, […] від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечитьзакону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Як зазначено у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, від 8 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Проаналізувавши наведені приписи та врахувавши встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов про необхідність задля ефективного захисту порушеного права позивача зобов'язати в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 6 січня 2022 року по 19 травня 2023 року (включно), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідними законами станом на 1 січня 2022 року та на 1 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно Постанови № 704, та провести виплату перерахованого грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
Як наслідок, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи наведене, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не перерахунку та не виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 6 січня 2022 року по 19 травня 2023 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2022 року та на 1 січня 2023 року законами України про Державний бюджет України.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 6 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року (включно), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 1 січня 2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та провести виплату перерахованого грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 1 січня 2023 року по 19 травня 2023 року (включно), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 1 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та провести виплату перерахованого грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Волгіна