Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 серпня 2025 року Справа№200/5497/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльність протиправною та стягнення заборгованості по пенсії, -
24 липня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправною триваючу бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати заборгованості з нарахованої суми пенсії громадянину України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_1 ) за період з 29.09.2022 по 28.02.2023 у сумі 104681,33 грн;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) нараховану, але не виплачену пенсію за період з 29.09.2022 по 28.02.2023 у сумі 104681,33 грн на користь громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер
НОМЕР_2 обґрунтування позову зазначено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/4973/22 від 26.12.2022 позивачу призначена пенсія за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що на його звернення щодо виплати заборгованості відповідач листом від 23.07.2025 № 25837- 25913/С-02/8-0500/25 повідомив, що на виконання рішення суду нараховано доплату за період з 29.09.2022 по 28.02.2023 у сумі 104681,33 грн. Проте, така виплата на теперішній час не проведена.
Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, тому звернувся до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року відкрито провадження по адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано копії та докази.
Відповідач позов не визнав, 18 серпня 2025 року подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. В обґрунтування зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за віком, призначеної з 29.09.2022 відповідно до Закону України від «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2022 по справі №200/4973/22, яке набрало законної сили 25.01.2023. Доплата, нарахована ОСОБА_1 на виконання Рішення суду за період з 29.09.2022 по 28.02.2023 складає 104681,33 грн. Починаючи з березня 2023 року виплата пенсії ОСОБА_1 проводиться шляхом включення нарахованого місячного розміру пенсії до сформованої відомості на виплату пенсій з подальшим зарахуванням на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ КБ «Приватбанк». Таким чином, доплата, яка нарахована на виконання рішення суду за період з 29.09.2022 по 28.02.2023 у сумі 104681,33 грн, як така, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду України, потребує додаткового фінансування та буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу.
21 серпня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив зі змісту якої позивач не погодився із доводами наведеними у відзиві на позов та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2022 року по справі № 200/4973/22, яке набрало законної сили , позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задоволено частково та вирішено.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №052530003514 від 06.10.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 період роботи з 10.10.2005 по 29.09.2022, по дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 в кратному обчисленні, із розрахунку один місяць служби за три місяці, періоди проходження військової служби з 19.09.2018 по 29.12.2018, з 08.01.2019 по 27.04.2019, з 15.05.2019 по 09.06.2019, з 28.06.2019 по 24.12.2019, з 11.01.2020 по 30.04.2020, з 25.05.2020 по 22.07.2020, з 07.12.2020 по 28.12.2020, з 07.01.2021 по 01.04.2021, з 30.09.2021 по 23.02.2022, 24.02.2022 по 23.09.2022 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах від 29.09.2022 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позовних вимог - відмовити.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2022 року по справі № 200/4973/22 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджуєьться наявним у матеріалах справи протоколом призначення пенсії та не заперечується між сторонами.
Листом від 23.07.2025 року № 25837-25913/С-02/8-0500/25 відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/4973/22 нараховано доплату за період з 29.09.2022 по 28.02.2023 у сумі 104681,33 грн. Доплата згідно з рішенням суду, як така, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та потребує додаткового фінансування, буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу. На момент підготовки відповіді Пенсійним фондом України виділено кошти на виконання рішень суду, по яким не проведено виплату заборгованості суми пенсії за окремою бюджетною програмою та які набрали законної сили по 19.11.2020.
Отже, предметом спору у даній справі є наявність правових підстав для не виплати позивачу нарахованої суми заборгованості з пенсії за період з 29.09.2022 по 28.02.2023 у сумі 104681,33 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Згідно ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ст. 14 КАС України).
Заборгованість з пенсії нарахована позивачу та ця сума не є спірною між сторонами.
Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
В цій справі нараховані суми пенсії, не отримані позивачем саме з вини пенсійного органу, тому виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
За ч. 1 ст. 47 Закону № 1058 пенсії виплачуються щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч.1 ст. 49 цього Закону.
Позивачу не виплачено нараховану пенсію за період з 29.09.2022 по 28.02.2023 у розмірі 104 681,33 грн.
Зазначені обставини вказують на допущення відповідачем порушення вимог ст. 49 Закону №1058, яка визначає вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії.
За ст. 46 Закону 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Ст.1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Так, у рішеннях "Кечко проти України" (заява № 63134/00) і "Ромашов проти України" (заява № 67534/01) ЄСПЛ зазначив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Зокрема, у справі "Кечко проти України" ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява № 70297/01) і у справі "Бакалов проти України" (заява № 14201/02) ЄСПЛ також зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Таким чином, обмежене фінансування відповідача жодним чином не може впливати на право позивача на отримання пенсії у належному розмірі, у тому числі з виплатою позивачу заборгованості з пенсії, що утворилася внаслідок її перерахунку.
У цій справі судом встановлено, що остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення, ухвалене на користь позивача, залишається невиконаним, що свідчить про порушення права позивача на виконання судового рішення без зайвих затримок та становить втручання у його право на мирне володіння присудженими грошовими коштами.
Наявність у позивача права на отримання відповідних виплат встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили. Вказане право не заперечується відповідачем. Тому це право не може бути скасоване з підстав відсутності фінансування такого виду виплат з державного бюджету.
Крім того, ігнорування судових рішень, які набрали законної сили, з боку органу Пенсійного фонду України у сфері функціональних правовідносин порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу та судову, що закріплено у ст. 6 Конституції України.
Враховуючи, що пенсія, яка призначена позивачу є виплатою довічною та постійною, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем вимог Конституції України та Закону 1058-IV.
Враховуючи викладене, суд вважає протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу заборгованості з пенсійних виплат за період з 29.09.2022 по 28.02.2023 у розмірі 104 681,33 грн.
Відповідачем розраховано заборгованість з пенсійних виплат, тому в даному випадку відсутнє втручання суду в дискреційні повноваження відповідача.
Ст. 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, обраний позивачем спосіб захисту порушених прав позивача шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість з пенсійних виплат за період з 29.09.2022 по 28.02.2023 у розмірі 104 681,33 грн є ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить висновку про обґрунтованість пред'явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльність протиправною та стягнення заборгованості по пенсії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по пенсії за період з 29.09.2022 по 28.02.2023 у розмірі 104 681,33 гривень.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, пл.. Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з пенсійних виплат за період з 29.09.2022 по 28.02.2023 у розмірі 104 681,33 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова