19 серпня 2025 рокуСправа №160/1843/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
23.01.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , яке оформлене протоколом №2 від 06.04.2021 року, в частині зняття з квартирного обліку у військовій частині (першочергова черга отримання житла) старшого солдата ОСОБА_1 за складом сім'ї 2 (дві) особи у зв'язку зі звільненням з військової служби в зв'язку з закінченням строку дії контракту;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини №185/НОД від 20.04.2021 року, в частині затвердження рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , яке оформлено протоколом №2 від 06.04.2021 року щодо зняття з квартирного обліку у військовій частині (першочергова черга отримання житла) старшого солдата ОСОБА_1 , зі складом сім'ї 2 (дві) особи у зв'язку з закінченням строку дії контракту;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 поновити на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_1 (першочергова черга отримання житла) старшого солдата ОСОБА_1 зі складом сім'ї 2 (дві) особи.
03 лютого 2025 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено ухвалу про повернення позову у справі № 160/1843/25.
Ухвалу від 03.02.2025 року отримано позивачем в електронному суді, про що свідчить довідка наявна у матеріалах справи.
Не погодившись з даною ухвалою суду, позивач звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
Постановою від 21.05.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року в справі № 160/1843/25 - скасовано.
Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
17.06.2025 року адміністративна справа №160/1843/25 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та за результатами автоматизовного розподілу справ передана судді О.С. Рябчук для продовження розгляду.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив наступне. З 2008 року позивач знаходилась на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 . Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , яке оформлене протоколом №2 від 06.04.2021 року, позивача знято з квартирного обліку у зв'язку з закінченням строку дії контракту. Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, крім випадків, передбачених п.30 Порядку №1081. Враховуючи викладене, спірне рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
07.07.2025 р. від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов. Відповідач проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив наступне. У п. 19 розділу VI Інструкції з забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, наведено вичерпний перелік підстав згідно яких на обліку залишаються військовослужбовці, у тому числі, які виключені зі списків особового складу військових частин, та члени їх сімей. Позивач не підпадає під жодний пункт наведеного переліку. На підставі вищесказаного, позивач є особою, яка не відповідає критеріям залишення на квартирному обліку після звільнення з військової служби.
Відповідно до ч.1ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257,262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства оборони України, з 2008 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2007 року №288 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку на підставі ст. 85 пункту «а» (по закінченню контракту) Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу» Положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців. Вислуга років у ЗСУ становить 26 календарних років.
З 2008 року позивач знаходилась на квартирному обліку зі складом сім'ї дві особи у відповідності до рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №18 від 22.05.2008 року (першочергова черга отримання житла).
Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , яке оформлене протоколом №2 від 06.04.2021 року, ОСОБА_1 зі складом сім'ї дві особи знято з квартирного обліку у військові частині у зв'язку з закінченням строку дії контракту.
Вказане рішення затверджено наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №185/НОД від 20.04.2021 р.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 47 Конституції України держава бере на себе обов'язки надавати безоплатно житло громадянам, які потребують соціального захисту. Щодо інших категорій громадян обов'язок держави полягає у створенні умов, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Частинами першою та другою статті 9 Житлового кодексу України визначено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 118 Житлового кодексу України встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Відповідно до статей 121-122 Житлового кодексу України порядок надання службових жилих приміщень установлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншого громадського об'єднання. На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.
Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 статті 12 цього Закону військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей визначає Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 (далі Порядок № 1081).
Відповідно до абзаців першого, третього, четвертого пункту 3 Порядку № 1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла. Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.
Відповідно до пункту 24 Порядку № 1081 військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Пунктом 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров'я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.
Аналогічні приписи закріплені й в пункті 29 Порядку № 1081.
Пунктом 30 вищевказаного Порядку № 1081 передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
При цьому, вказаний пункт Порядку не містить вичерпних підстав для зняття військовослужбовця з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки передбачає можливість зняття особи з обліку й в інших передбачених законодавством випадках.
Пунктом 1 частини другої статті 40 Житлового кодексу України визначено, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оцінюючи усі докази по справ у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.
В даному випадку судом встановлено, що позивач проходила військову службу та потребувала поліпшення житлових умов. Винятків, встановлених пунктом 13 наведеного Положення, щодо позивача не встановлено.
Згідно з матеріалами справи, при зарахуванні позивача на квартирний облік на отримання житла та перебування її на квартирному обліку порушень позивачем допущено не було, під час проходження військової служби та на момент звільнення позивач постійним або службовим житлом не забезпечувалася і перебувала на обліку для поліпшення житлових умов, вислуга років у Збройних Силах України становить понад 20 років, що виключає підстави, визначені законом, для зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов. Вказані обставини не заперечуються учасниками справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 968,96 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №2 від 06.04.2021 року, в частині зняття з квартирного обліку у військовій частині (першочергова черга отримання житла) старшого солдата ОСОБА_1 за складом сім'ї 2 (дві) особи у зв'язку зі звільненням з військової служби в зв'язку з закінченням строку дії контракту.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини №185/НОД від 20.04.2021 року, в частині затвердження рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленого протоколом №2 від 06.04.2021 року в частині зняття з квартирного обліку у військовій частині (першочергова черга отримання житла) старшого солдата ОСОБА_1 , зі складом сім'ї 2 (дві) особи у зв'язку з закінченням строку дії контракту.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 поновити на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 (першочергова черга отримання житла) старшого солдата ОСОБА_1 зі складом сім'ї 2 (дві) особи.
Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн. стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук