21 серпня 2025 рокуСправа №160/17687/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Одеської митниці, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача про коригування митної вартості товару від 27.03.2025 року № UA500500/2025/000156/1 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.03.2025 р. № UA500500/2025/000255.
В обґрунтування позовних вимог у заявах по суті позивач посилався на протиправність оскаржени рішення та картки відмови, оскільки вважає, що ним подано до митному органу повний пакет необхідних документів, які не мали розбіжностей і містили усі необхідні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості за заявленим методом. Позивач також зауважив, що усі розбіжності, які виявив відповідач є надуманими і безпідставними з огляду на те, що останній не вказав, які саме документи, що подавалися декларантом при митному оформленні містили розбіжності та/або ознаки підробки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Тією ж ухвалою суду відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав та заперечуючи проти його задоволення у відзиві на позовну заяву указав, що наданими з митною декларацією документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв'язку з чим і прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом.
Від відповідача також надійшло клопотання про здійснення подальшого розгляду справи із викликом сторін, яке суд залишає без задоволення за відсутності необхідних передумов для цього.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено та із матеріалів справи слідує, що позивач з метою розмитнення взуття на підошві з пластмаси та верхом з текстильних матеріалів -арт. BNS24618 Кросівки жіночі - 10000 пар. - арт.BNS24629 Кросівки чоловічі - 1432 пар. Торговельна марка: нема даних. Виробник: NINGBO YOUQI IMP. AND EXP. CO. , LTD. Країна виробництва: CN. Код 6404199000 подав відповідачеві митну декларацію №25UA500500009764U4 від 26.03.2025 року. Разом з декларацією декларантом подано перелік документів, зазначений у графі 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості Декларація митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності № 3857-NY/CN від 06.11.2023 р.; Специфікація № 10 від 10.12.2024 р. 4103; рахунок-фактура (інвойс) № 40417911 від 10.12.2024 р.; Автотранспортна накладна № 3337 від 25.03.2025 р. Рахунок № ТФ1 від 26.03.2025 р. Рахунок № ТФ2 від 26.03.2025 р. Рахунок № ТФ3 від 26.03.2025 р. Коносамент № BW24120457 від 31.12.2024 р;; пакувальний лист б/н від 10.12.2024 р.;- декларація про походження товару № 40417911 від 10.12.2024 р
Митна вартість товару заявлена за основним методом - за ціною договору.
При митному оформленні вказаного товару відповідач зазначив, що подані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зокрема, у наданих документах відсутні копія митної декларації країни відправлення, в рахунках на оплату транспортно - експедиційних послуг від 26.03.2025 № TФ1, № ТФ2 та № ТФ3 вказаний договір № 88190 від 09.04.2019, який не надавався до митного оформлення; в коносаменті від 31.12.2024 № BW24120457 зазначено судно «MSC FEBE 451W», але в поданій до митного оформлення митній декларацій в графі 21 «транспортний засіб на кордоні» вказано судно «HARRISON», в рахунках на оплату транспортно експедиційних послуг від 26.03.2025 № TФ1, № ТФ2 та № ТФ3 не вказано вантажно розвантажувальні роботи в процесі перевантаження на судно, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення складової митної вартості товару.
На підставі вищенаведених обставин, які відповідач кваліфікував як суттєві розбіжності та невідповідності в наданих документах, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості, відповідач витребував у позивача додаткові документи.
Позивач надав додаткові документів (банківські платіжні документи: swift № б/н від 21.02.2025 р.; Копію прайс-листа виробника товару б/н від 30.11.2024 р.; Копію комерційної пропозиції б/н від 03.12.2024 р.; Копію митної декларації країни відправлення № 310120240514492084 від 28.12.2024; Копію договору транспортного експедирування № 88190 від 09.04.2019 р. укладеного між ТОВ «АТБ - МАРКЕТ» та ТОВ «ТРАНС ФАВОРИТ»; копію заявки на перевезення вантажу морським транспортом № 86754/330869_6 від 31.12.2024 р) утім відповідач оскарженою карткою відмовив у митному оформленні товару за поданою митною декларацією та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, відповідно до якого митну вартість заявленого товару скориговано із застосуванням резервного методу 2-ґ.
Вважаючи ці рішення протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом. При цьому, декларант сплатив різницю митних платежів та випустив товар у вільний обіг.
Вирішуючи спір суд виходить із того, що відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою та другою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до приписів статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, такі як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини п'ятої вказаної статті Митного кодексу України митному органу, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митниці мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митницею та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний органне може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, згідно із норм Митного кодексу України, митницею при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному декларантом.
Аналізуючи наведені норми у своїй сукупності суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації
Наявність у митниці обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною законодавець пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, митний орган має зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вже встановлено судом, підставою для витребування додаткових документів у декларанта, став висновок митного органу щодо того, що надані під час митного оформлення товару документи мають суттєві розбіжності та невідповідності, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості. Зокрема, у наданих документах відсутні копія митної декларації країни відправлення, в рахунках на оплату транспортно - експедиційних послуг від 26.03.2025 № TФ1, № ТФ2 та № ТФ3 вказаний договір № 88190 від 09.04.2019, який не надавався до митного оформлення; в коносаменті від 31.12.2024 № BW24120457 зазначено судно «MSC FEBE 451W», але в поданій до митного оформлення митній декларацій в графі 21 «транспортний засіб на кордоні» вказано судно «HARRISON», в рахунках на оплату транспортно експедиційних послуг від 26.03.2025 № TФ1, № ТФ2 та № ТФ3 не вказано вантажно розвантажувальні роботи в процесі перевантаження на судно, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення складової митної вартості товару.
Щодо зауважень відповідача про відсутність копія митної декларації країни відправлення суд зазначає, що хоча цей документ не є обов'язковий при митному оформленні товару, у ньому відсутні складові чинники, які впливають на фактурну вартість ТМЦ, декларант все ж надав таку декларацій в рамках консультацій. Також суд не приймає до уваги доводи відповідача, що копія митної декларації відправлення не має перекладу, з огляду на те, що відомості, що такі зауваження відповідача по суті не є розбіжностями, оскільки не містять суперечностей з іншими поданими документами та не впливають на можливість або неможливість перевірки числового значення заявленої митної вартості товару.
Стосовно ж тверджень митного органу про те, що в коносаменті від 31.12.2024 № BW24120457 зазначено судно «MSC FEBE 451W», але в поданій до митного оформлення митній декларацій в графі 21 «транспортний засіб на кордоні» вказано судно «HARRISON», в рахунках на оплату транспортно - експедиційних послуг від 26.03.2025 № TФ1, № ТФ2 та № ТФ3 не вказано вантажно розвантажувальні роботи в процесі перевантаження на судно, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення складової митної вартості товару» суд зазначає, що в рахунках на оплату транспортно - експедиційних послуг від 26.03.2025 № TФ1, № ТФ2 та № ТФ3 не вказано вантажно - розвантажувальні роботи в процесі перевантаження з океанського контейнеровоза на фідерне судно, оскільки це вже включено в складову вартості морського перевезення за маршрутом Нінгбо (Китай) - Чорноморськ (Україна) та морська лінія цю вартість не відокремлює
Крім того, разом з листом № 2703/1 від 27.03.2025 р. до митного оформлення позивачем надано копію заявки на перевезення вантажу морським транспортом № 86754/330869_6 від 31.12.2024 р. До того ж, позивач при митному оформленні, надавав відповідачеві рахунки на оплату транспортних послуг, а саме: № ТФ1, № ТФ2 та № ТФ3 від 26.03.2025 р. та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ТФ1, № ТФ2, № ТФ3 від 26.03.2025 р. від ТОВ "ТРАНС ФАВОРИТ" до Договору транспортного експедирування № 88190 від 09.04.2019 р. та платіжні інструкції, що підтверджують оплату транспортних послуг: № 383346, № 383330, № 383324 від 09.04.2025 р. Разом із цим, позивачем в листі від 27.03.2025 р. за вих. № 2703/2 та в заяві на оскарження від 16.05.2025 р. за вих. № ВІЗ-2025-0040 роз'яснено відповідачеві, що зазначене в коносаменті № BW24120457 від 31.12.2024 р. судно «MSC FEBE 451W» є великим океанським контейнеровозом, який не заходить у морський простір. Для доставки контейнера до порту в Одесі використане фідерне судно «HARRISON», яке використовується для перевезення контейнерів між невеликими портами. Таким чином, Відповідач мав можливість визначити числові показники витрат на транспортні послуги.
Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а тих, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
Отже, суд вважає, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.
Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару та не надано доказів правомірності дій при прийнятті рішення про коригування митної вартості, у тому числі у частині обґрунтованості прийнятої у цих рішеннях ціни за одиницю товару та застосування резервного методу.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача про коригування митної вартості товару від 27.03.2025 р. № UA500500/2025/000156/1 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.03.2025 р. № UA500500/2025/000255, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Стосовно витрат на правничу допомогу суд враховує правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), відповідно до якої суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час, тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).
Так, надання представником позивача Шестерня Н.О. адвокатських послуг у суді першої інстанції при розгляді цієї справи підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Досліджуючи надані документи, суд встановив, що договором передбачено надання правової допомоги саме позивачу та саме при розгляді вказаної справи. Загальний розмір понесених витрат заявлений до стягнення складає 10 000,00 грн.
Між тим, як уже попередньо зазначено, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Суд зазначає, що спір який виник між сторонами відноситься до категорії справ незначної складності, судова практика у цій категорії спорів є сталою, справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Таким чином, з огляду на те, що заявлені позивачем витрати у сумі 10 000, 00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача 2 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від 27.03.2025 р.№ UA500500/2025/000156/1 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.03.2025 р. № UA500500/2025/000255, прийняті Одеською митницею.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 818,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна