м. Вінниця
22 серпня 2025 р. Справа № 120/3685/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: Krzysztof Komsa ( АДРЕСА_1 )
до: Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Порика, 29, м. Вінниця, 21021)
про: визнання протиправними та скасування постанов,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов від 07.01.2025 №ПШ 050788 та №ПШ 050789 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем 07.01.2025 прийнято постанови №ПШ050788 та №ПШ080789 про застосування адміністративно-господарського штрафів. На переконання позивача такі постанови прийнято відповідачем без урахування всі обставин, що мають значення для правильного вирішення справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Так, як зауважує позивач, під час проведення перевірки транспортного засобу, що належить йому, посадовою особою відповідача безпідставно зроблено висновок про відсутність у перевізника необхідних дозвільних документів, хоча у водія були фактично наявні та надані для перевірки всі документи, включно з дійсним дозволом України серії АН №001544 від 10.03.2021; відповідачем не враховано чинний договір оренди транспортного засобу №01/07/2021, який підтверджує, що перевезення здійснювало підприємство EWE-TRANS Sp.z.o.o., а не власник автобуса, і відповідальність мала покладатися саме на перевізника; притягнення позивача як власника до відповідальності суперечить вимогам ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно з якою відповідальність несе саме автомобільний перевізник; висновки про нібито порушення вимог ст. 57 цього Закону базуються на припущеннях та неналежних доказах; під час розгляду справи позивач не був належним чином повідомлений про дату та час засідання, що позбавило його можливості надати пояснення й докази, чим порушено право на захист; рейдову перевірку проводила особа, повноваження якої на території Вінницької області не підтверджені, що ставить під сумнів правомірність отриманих результатів та прийнятих на їх основі постанов. Враховуючи наведене позивач вважає, що постанови №ПШ050788 та №ПШ080789 є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 24.03.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
26.03.2025 за вх.№19529/25 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 31.03.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
14.04.2025 за вх.№24088/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що під проведення перевірки у м. Вінниця 07.01.2025 встановлено, що водій автобуса VAN HOOL (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), який належить позивачу - іноземному перевізнику Krzysztof Komsa, здійснював перевезення пасажирів за маршрутом «Херсон - Щецин» без українського дозволу, передбаченого ст. 53 і 57 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім того, перевезення здійснювалося між населеними пунктами України транспортним засобом нерезидента, що прямо заборонено законом. Акт перевірки №АР060511 зафіксував порушення, і на цій підставі винесено постанови про накладення штрафів №ПШ050788 та №ПШ050789. Відповідач підкреслює, що дозвіл, на який посилається позивач, був виданий іншій компанії (EWE-TRANS Sp.z.o.o.), а не безпосередньо перевізнику Krzysztof Komsa, тому не може підтверджувати правомірність його діяльності. Доказом внутрішніх перевезень без належного дозволу є також пасажирський квиток, отриманий під час опитування пасажирів, що засвідчує перевезення на маршруті між містами України. Щодо зауважень позивача про відсутність повідомлення про час і місце розгляду справи, відповідач пояснює, що для іноземних перевізників законодавство передбачає одночасне складання акта та винесення постанови без виклику особи, адже повідомлення перевізника-нерезидента є об'єктивно неможливим. Саме така процедура дозволяє врегулювати питання перетину кордону та виконання санкцій. Щодо повноважень інспектора, відповідач доводить, що перевірка здійснювалась уповноваженою особою на підставі направлення, графіка та наказу про відрядження, тобто у межах чинних повноважень. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що дії контролюючого органу здійснені у межах повноважень та відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
21.04.2025 за вх.№25469/25 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій наголошує, що міжнародні перевезення здійснював орендар транспортного засобу - EWE-TRANS Sp.z.o.o. на підставі чинного договору оренди та дозволу України серії АН №001544, тому відповідальність за ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» мала покладатися саме на нього, а не на позивача як власника. Квиток, на який посилається Відповідач, не підтверджує, що позивач є перевізником, оскільки на ньому вказаний саме EWE-TRANS Sp.z.o.o.
24.04.2025 за вх.№26559/25 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
03.01.2025 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Андрієм Руденком затверджено щотижневий графік проведення рейдових перевірок Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області у період з 05.01.2025 по 12.01.2025.
03.01.2025 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Андрієм Руденком видано, крім інших, старшому державному інспектору Відділу державного нагляду (контролю) в м. Києві Гаврилюку Д.В., направлення №002499 на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) для проведення перевірки транспортних засобів в тому числі і в м. Вінниця.
07.01.2025 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) в м. Києві Гаврилюком Д.В. проведено рейдову перевірку транспортних засобів, серед яких транспортний засіб марки «VAN HOOL», номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 , що належить позивачеві. Перевірка проводилась в м. Вінниця, Автовокзал «Центральний».
За результатами проведеної перевірки складено акт №060511 від 07.01.2025 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Так, перевіркою встановлено, що під час міжнародних регулярних пасажирських перевезеннях за маршрутом «Херсон-Щецин» відсутній дозвіл України, чим порушено вимоги ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт»; перевезення пасажирів між пунктами, розташованими на території України транспортним засобом, що належить іноземним перевізникам, чим порушено вимоги ст. 57 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Водієм транспортного засобу, що перевірявся, надано пояснення щодо виявлених порушень та вказано про наявність договору оренди транспортного засобу з EWE-TRANS. Вказані пояснення зафіксовано в акті перевірки.
07.01.2025 відповідачем винесено постанову №ПШ 050788 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34 000 грн за порушення ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 зазначеного закону, а також винесено постанову №ПШ 050789 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн за порушення ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 7 ч. 1 ст. 60 зазначеного закону.
Не погоджуючись з вказаними постановами відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок №1567 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом п. 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
П. 12, 13 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
За приписами п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
П. 21 Порядку № 1567 визначено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
За змістом ч. 1 ст. 53 Закону №2344-III організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.
Ч. 6 ст. 53 вказаного Закону визначає перелік документів, на підставі яких виконуються міжнародні перевезення пасажирів нерезидентами України.
Зокрема, при виконанні міжнародних перевезень пасажирів нерезиденти України повинні мати: дозвіл України; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (для нерегулярних та маятникових перевезень); білетно-облікову документацію.
Згідно зі ст. 1 Закону №2344-ІІІ міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.
Також ст. 57 Закону №2344-III закріплено, що перевезення пасажирів і вантажів між пунктами, розташованими на території України, транспортними засобами, що належать іноземним перевізникам, забороняється, якщо на це не було отримано дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Абз. 7 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III визначено, що за порушення нерезидентами вимог статті 57 цього Закону до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 29 Закону №2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
З аналізу процитованих норм слідує, що Укртрансбезпека має право здійснювати рейдові перевірки транспортних засобів резидентів і нерезидентів України, проте виключно у спосіб, передбачений законом. Правомірність міжнародних перевезень іноземними перевізниками визначається за наявністю у них документів, передбачених ст. 53 Закону №2344-ІІІ, тоді як здійснення внутрішніх перевезень такими перевізниками прямо заборонено (ст. 57 Закону). Відповідальність за відсутність необхідних документів або за порушення заборони, передбаченої ст. 57 Закону №2344-ІІІ, покладається саме на автомобільного перевізника - суб'єкта господарювання, який здійснює перевезення пасажирів на підставі ліцензії та договору перевезення, використовуючи транспортний засіб на законних підставах. Таким перевізником може бути як власник транспортного засобу, якщо він сам здійснює перевезення, так і інший суб'єкт господарювання, якому власник передав транспортний засіб у користування на законних підставах; у такому випадку відповідальність несе саме цей суб'єкт як перевізник. Відтак застосування адміністративно-господарських санкцій можливе лише за умови встановлення факту порушення з боку перевізника та з дотриманням передбаченої процедури перевірки.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 07.01.2025 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) в м. Києві Гаврилюком Д.В. проведено рейдову перевірку транспортних засобів, серед яких транспортний засіб марки «VAN HOOL», номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 , що належить позивачеві. Перевірка проводилась в м. Вінниця, Автовокзал «Центральний».
За результатами проведеної перевірки складено акт №060511 від 07.01.2025 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Так, перевіркою встановлено, що під час міжнародних регулярних пасажирських перевезеннях за маршрутом «Херсон-Щецин» відсутній дозвіл України, чим порушено вимоги ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт»; перевезення пасажирів між пунктами, розташованими на території України транспортним засобом, що належить іноземним перевізникам, чим порушено вимоги ст. 57 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Водієм транспортного засобу, що перевірявся, надано пояснення щодо виявлених порушень та вказано про наявність договору оренди транспортного засобу з EWE-TRANS. Вказані пояснення зафіксовано в акті перевірки.
07.01.2025 відповідачем винесено постанову №ПШ 050788 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34 000 грн за порушення ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 зазначеного закону, а також винесено постанову №ПШ 050789 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн за порушення ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 7 ч. 1 ст. 60 зазначеного закону.
До позовної заяви позивачем долучено договір оренди транспортного засобу №01/07/2021 від 01.07.2021 між Krzysztof Komsa (орендодавець) та EWE-TRANS Sp.z.o.o. (орендар) щодо оренди транспортного засобу - автобуса марки VAN HOOL, рік випуску 2004, VIN: НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 . Вказаний договір укладено на невизначений строк.
Суд повторно зауважує, що водієм транспортного засобу під час перевірки наголошувалось на наявності вищевказаного договору.
Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб'єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена ст. 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.
Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постановах від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22.
Тобто, положення ст. 60 Закону не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).
Враховуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не може вважатися автомобільним перевізником у спірних правовідносинах.
Хоча автобус марки «VAN HOOL», державний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на позивача, однак фактичне здійснення перевезень відбувалося іншим суб'єктом господарювання - EWE-TRANS Sp.z.o.o., якому транспортний засіб був переданий у користування на підставі договору оренди від 01.07.2021, укладеного на невизначений строк.
Під час рейдової перевірки водій надав відповідні пояснення щодо наявності договору оренди, однак ці пояснення відповідачем не були враховані. Доказів розірвання або припинення сторонами договору оренди від 01.07.2021 судом не встановлено.
Таким чином, у даному випадку перевізником виступав орендар транспортного засобу, а не його власник. За таких обставин відсутні правові підстави вважати позивача автомобільним перевізником та суб'єктом відповідальності за порушення, виявлені під час перевірки. Наведене є самостійною підставою для скасування оскаржуваних постанов відповідача від 07.02.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
При цьому суд критично оцінює доводи позивача про неналежне повідомлення його про розгляд справи та відсутність повноважень у посадової особи, яка проводила перевірку.
Як убачається з п. 25 Порядку №1567, законодавець передбачив особливий порядок дій у разі виявлення порушень іноземним перевізником. Відповідно до зазначеної норми, у випадку фіксації такого порушення посадова особа одразу складає акт перевірки, приймає постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу та надсилає інформацію про виявлене порушення і винесену постанову до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.
Таким чином, сама процедура побудована на принципі оперативності та невідкладності реагування держави на правопорушення у сфері міжнародних автомобільних перевезень.
За цих умов посилання позивача на те, що він не зміг надати пояснення чи докази під час винесення постанови, не можуть вважатися такими, що спростовують правомірність дій контролюючого органу. При цьому позивач не був позбавлений можливості реалізувати право на захист своїх інтересів - така можливість забезпечується шляхом звернення до суду з адміністративним позовом, чим позивач фактично і скористався.
Також суд звертає увагу, що процедурні порушення під час винесення постанови можуть бути підставою для її скасування лише тоді, коли вони мають істотний характер і безпосередньо вплинули на зміст прийнятого рішення.
Щодо доводів позивача про відсутність підтверджених повноважень у посадової особи, яка здійснювала перевірку, суд зазначає, що такі твердження не відповідають фактичним обставинам. Із наявного у матеріалах справи направлення на рейдову перевірку вбачається, що конкретна посадова особа була уповноважена на проведення перевірки, про що зазначено у відповідному документі з усіма необхідними реквізитами, передбаченими Порядком №1567. Отже, процедура проведення перевірки та винесення постанови здійснена у межах наданих законом повноважень.
У сукупності наведеного суд дійшов висновку, що доводи позивача про порушення його прав унаслідок неповідомлення про час і дату розгляду справи, а також про відсутність повноважень у посадової особи, яка проводила перевірку, є безпідставними.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211 грн 20 коп.
Таким чином поверненню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума у розмірі 1211 грн 20 коп.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 245, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 07.01.2025 №ПШ 050788 та №ПШ 050789 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь Krzysztof Komsa судовий збір у сумі 1211 грн 20 коп
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: KRZYSZTOF KOMSA (ul. Rajdowa 11/41, Lodz, 94-003, Polska)
Відповідач: Державна служба України безпеки на транспорті (вул. Порика, 29, м .Вінниця, 21021)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 22.08.2025 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна