13 серпня 2025 р. Справа № 120/6827/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сала П.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Тлустої А.О.,
представника позивача Пенькас В.М.,
представника відповідача Левченка О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,
19.05.2025 до суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 або позивачка) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.05.2025 за № 0117490705.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 04.04.2025 відповідачем було проведено фактичну перевірку магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем здійснення позивачкою господарської діяльності.
За результатами перевірки складено акт № 9070/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 07.04.2025, яким зафіксовано порушення вимог пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме непроведення через програмний реєстратор розрахункових операцій (далі також РРО) продажу б/у телефона iPhone 13 Pro Max 256 Gb вартістю 27 000,00 грн, а також відсутність належного обліку товарних запасів на загальну суму 235 893,00 грн.
У відповідь на акт перевірки позивачка подала заперечення з наданням контролюючому органу первинних документів, що підтверджують облік та походження товару, однак листом ГУ ДПС у Вінницькій області № 21925/6/02-32-07-05-14 від 28.04.2025 ці заперечення були залишені без задоволення.
01.05.2025 на підставі вищезазначеного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0117490705, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у загальному розмірі 262 893,00 грн.
Позивачка з вказаним рішенням не погоджується та зазначає, що продаж телефону був проведений через РРО на повну суму покупки, що підтверджується квитанцією LKtGWYvzBFgФН ПРРО 4000890472 від 04.04.2025, виданою о 15:25:53 год, тобто в межах проведеної фактичної перевірки. Отже, порушення відсутнє та спростовується розрахунковим документом, який є належним доказом факту продажу товару з дотриманням вимог закону.
Крім того, позивачка наголошує, що у неї наявні всі первинні документи на товар, про який йдеться в акті перевірки, але такі документи були безпідставно проігноровані відповідачем. При цьому треба врахувати, що закон встановлює відповідальність за продаж необлікованих товарів, а розмір штрафних санкцій залежить від ціни фактично реалізованого товару, який не облікований належним чином. Тобто відповідальність за відповідне порушення настає лише за сукупністю одночасно двох умов: не забезпечення обліку товарних запасів та реалізація таких товарів.
Ухвалою суду 26.05.2025 відкрито провадження у цій справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.06.2025.
09.06.2025 поштою до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте ГУ ДПС у Вінницькій області правомірно на підставі матеріалів фактичної перевірки. Так, згідно із актом фактичної перевірки № 9070/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 07.04.2025 та додатками до нього, за результатами перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі. громадського харчування та послуг", а саме продаж мобільного телефону без застосування РРО та здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.
Водночас відповідач заперечує доводи позивачки та звертає увагу на те, що перед початком фактичної перевірки, яка розпочалася о 15:05 год, була проведена контрольна розрахункова операція, за наслідками якої не було видано фіскального розрахункового документа. Відтак відповідач просить суд не враховувати надану позивачкою квитанцію, яка хоч і сформована належним чином із застосуванням РРО, однак вже о 15:25 год, тобто в процесі перевірки.
Щодо іншого порушення, то відповідач наполягає на тому, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючому органу під час проведення фактичної перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Проте ФОП ОСОБА_1 такого обов'язку не виконала і не надала під час перевірки тих документів, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товарів, реалізація якого здійснювалась у торгівельній точці (магазині).
Відповідач вважає прийняте рішення правомірним і таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
У підготовчому засіданні від 30.06.2025 оголошено перерву у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.
Ухвалою суду від 30.07.2025, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі з призначенням справи до розгляду по суті на 13.08.2025.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, що відповідають змісту позовної заяви. Просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву. Вважає позов безпідставним та просить суд відмовити у його задоволенні.
Заслухавши усні пояснення сторін, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив, що позивачка ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 13.02.2020 та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області.
Відповідно до п.п. 80.2.2, п. 80.2 ст. 80 ПК України, наказу від 04.04.2025 № 1846к, на підставі направлень, виданих 04.04.2025 за №№ 2147, 2148, головними державними інспекторами відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області проведена фактична перевірка у магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з питань дотримання вимог ПК України, Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Закону України "Про ціни і ціноутворення", а також інших нормативних актів, контроль за дотримання яких покладено на територіальні органи ДПС.
За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки № 9070/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 07.04.2025, згідно з яким позивачка допустила порушення вимог:
- пунктів 1, 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями), яке полягає у тому, що при продажу товару (мобільного телефону iPhone 13 Pro Max 256 Gb) вартістю 27 000,00 грн, розрахункову операцію не проведено через програмний РРО, відповідний розрахунковий документ не створено та не видано;
- пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями), оскільки на момент проведення перевірки не надано накладних на товар чи будь-які інші документи, що можуть ідентифікувати його постачальника; тобто облік товарних запасів за місцем їх реалізації не ведеться у встановленому законодавством порядку; загальна вартість необлікованих товарів за цінами їх реалізації становить 235 893,00 грн згідно з додатком до акту фактичної перевірки.
11.04.2025 ФОП ОСОБА_1 подала заперечення на вищевказаний акт перевірки, до яких додала первинні документи на підтвердження обліку та походження реалізованого товару.
Листом ГУ ДПС у Вінницькій області № 21925/6/02-32-07-05-14 від 28.04.2025 заперечення позивачки були залишені без задоволення.
01.05.2025 на підставі акту перевірки № 9070/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 07.04.2025 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0117490705 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 262 893,00 грн за порушення п.п. 1, 2, 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг". При цьому сума штрафу розрахована таким чином: 27 000,00 грн за проведення розрахункової операції з продажу товару на суму 27 000,00 грн без застосування ПРРО та 235 893,00 грн - за ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення контролюючого органу, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
При наданні оцінки спірних правовідносин та встановлених обставин справи, суд виходить з таких мотивів.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За змістом статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1);
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункт 2).
Абзацом 12 статті 2 Закону № 265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Згідно з частиною першою статті 8 Закон № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
За приписами пункту 1 статті 17 Закону № 265-ВР у разі встановлення в ході перевірки факту:
- проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) або неповну суму розрахунку при організації та проведенні азартних ігор;
- непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи;
- невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання,
застосовується штрафна санкція у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше.
Як встановлено під час розгляду справи, оскаржуваним податковим-повідомленням рішенням ГУ ДПС у Вінницькій області від 01.05.2025 № 0117490705 ФОП ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності у виді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 27 000,00 грн за проведення розрахункової операції з продажу б/у телефона iPhone 13 Pro Max 256 Gb вартістю 27 000,00 грн без застосування ПРРО.
Однак під час розгляду справи факт порушення позивачкою вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265-ВР належними й допустимими доказами не підтвердився.
Так, згідно з квитанцією LKtGWYvzBFgФН ПРРО 4000890472 від 04.04.2025 продаж вказаного телефону проведений через програмне забезпечення РРО о 15:25:53 год на повну суму покупки.
При цьому відповідач на заперечує належність зазначеної квитанції до розрахункових документів та її оформлення у визначеному законодавством порядку.
Факт проведення розрахункової операції у зв'язку з продажем відповідного товару підтверджується також даними акту фактичної перевірки, в якому у розділі 2.2.18 "Сума, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (у загальній сумі за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня)" зазначено 28 000,00 грн з урахуванням здійсненої покупки телефону на суму 27 000,00 грн.
Відтак суд погоджується з твердженнями позивачки про те, що вищевказана квитанція є належним доказом факту продажу товару з дотриманням вимог закону та відсутності вчинення того порушення, за яке її було притягнуто до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265-ВР.
Разом з тим суд відхиляє як недоведені посилання відповідача на те, що ця квитанція, з урахуванням часу її видачі о 15:25 год, була сформована після того, коли склад правопорушення вважається закінченим, адже фактична перевірка була розпочата о 15:05 год.
Суд вважає, що такі аргументи відповідача були б слушними виключно у випадку підтвердження того факту, що розрахунковий документ дійсно не був виданий із застосуванням РРО за наслідками проведення контрольної розрахункової операції.
Втім, на переконання суду, вказаного факту під час розгляду справи відповідач не довів.
Суд враховує, що згідно з підпунктом 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючи органи мають право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.
Крім того, відповідно до пункту 80.4 статті 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Отже, контролюючий орган може перед початком фактичної перевірки проводити контрольні розрахункові операції з метою здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій.
І хоча нормативно-правове регулювання таких юридично значущих дій органів ДПС на сьогодні є достатньо обмеженим, очевидним на думку суду є те, що факт проведення контрольної розрахункової операції має бути зафіксований в акті фактичної перевірки із зазначенням часу її проведення, предмета купівлі, вартості товару, посадової особи, яка здійснила таку операцію, а також інших важливих відомостей, зокрема щодо видачі або невидачі розрахункового документа.
Водночас закон покладає чіткий обов'язок повернути платнику податків товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції.
Разом з тим під час розгляду справи відповідачем не надано обґрунтованих пояснень та доказів на їх підтвердження щодо придбання у ФОП ОСОБА_1 мобільного телефону за ціною 27 000,00 грн саме в рамках проведення контрольної розрахункової операції.
Жодної згадки про це акт фактичної перевірки не містить. Також суду не надано доказів щодо походження коштів на придбання вказаного (дороговартісного) товару державними інспекторами ГУ ДПС у Вінницькій області, а також щодо його повернення суб'єкту господарювання після проведення фактичної перевірки, як цього вимагає закон.
За цих обставин суд вважає недоведеним факт проведення контрольної розрахункової операції перед початком фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , що, своєю чергою, нівелює твердження відповідача про те, що квитанція LKtGWYvzBFgФН ПРРО 4000890472 від 04.04.2025 була видана вже після вчинення правопорушення, передбаченого пунктом 1 статті 17 Закону № 265-ВР.
Відповідно, суд не вбачає підстав не брати до уваги доводи позивачки про те, що вказана квитанція якраз і підтверджує факт відсутності даного порушення, зважаючи на те, що розрахунковий документ був сформований до закінчення фактичної перевірки, а тому повністю спростовує зафіксоване в акті перевірки порушення в цій частині.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування" (серед інших справа "Рисовський проти України", заява № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71).
Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункт 74).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
У постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № П/811/1015/16 зазначено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб'єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що саме відповідач як орган публічної влади несе обов'язок доведення перед судом правомірності своїх дій з приводу здійснення контрольної розрахункової операції та її фіксації при проведенні фактичної перевірки, тоді як наявні прогалини у законодавчому регулюванні цього питання не можуть виправдовувати недопрацювання та недоліки у роботі контролюючого органу та його посадових осіб чи трактуватися на шкоду правам та інтересам платника податків.
Відтак податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 01.05.2025 № 0117490705 в частині застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 27 000,00 грн визнається протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Оцінюючи вказане рішення контролюючого органу в іншій частині (здійснення торгівлі не облікованими у встановленому порядку товарами), суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Згідно зі статтею 20 зазначеного Закону до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV), бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.
Відповідно до частини 1, 2, 5 статті 8 Закону № 996-ХIV бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.
За нормами статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Верховний Суд неодноразово, зокрема в постановах від 28 лютого 2018 року (справа № 810/3247/16), від 07 серпня 2018 року (справа № 825/10/17), від 30 квітня 2020 року (справа № 803/954/14), від 05 квітня 2023 року (справа № 420/7844/20) висновував, що чинним законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб'єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону № 996-ХІV покладено на уповноважену особу. Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Поряд з цим суд враховує, що Розділ ІІ Закону № 265/95-ВР врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб'єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов'язків, які висуваються законодавцем до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
До 01 січня 2022 року пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачав, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" (далі - Закон №1914-IX), який набрав чинності 01 січня 2022 року, пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР викладено в наступній редакції: "Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті)".
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Разом з тим відповідальність за порушення вимог Закону № 265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.
Стаття 20 Закону №265/95-ВР (із змінами, внесеними Законом № 1914-IX) передбачає, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Тобто диспозиція норми статті 20 Закону № 265/95-ВР передбачає, що до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі № 420/12275/22.
Чинним законодавством не передбачено того, що за місцем знаходження господарської одиниці суб'єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" покладено на уповноважену особу, і сам факт відсутності цих документів за місцем реалізації товару на час здійснення фактичної перевірки не може бути підставою для застосування штрафних санкцій, оскільки відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані, не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР.
У справі, що розглядається, податковим органом у акті перевірки та оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні як підставу для застосування такої санкції зазначено не ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів.
Тобто фактично до позивачки застосовано штрафні санкції за здійснення торгівлі товарами, не облікованими у встановленому порядку, що також підтверджується змістом відзиву на позовну заяву.
Разом з тим, як встановлено судом під час розгляду справи та не спростовано відповідачем, у ФОП ОСОБА_1 наявні всі первинні документи, які підтверджують облік та походження товару, а саме видаткові накладні, договори комісії на продаж вживаної техніки, квитанції за формою № 2-ВТ (Додаток 2 до Інструкції № 343), оцінно-здавальні відомості (Додаток 4 до Інструкції № 343), акт залишків товарних запасів на 01.01.2025 тощо.
Вказані документи надавалися позивачкою, однак безпідставно не були взяті до уваги контролюючим органом.
При цьому, на думку суду, окремі недоліки цих документів, на чому наголошує відповідач, не свідчать про їх відсутність, а отже й про необлікованість товару.
Крім того, суд вважає помилковими твердження відповідача про те, що надані позивачкою договори комісії не можуть підтвердити реальність настання правових наслідків між ФОП ОСОБА_1 та відповідними комітентами, оскільки це питання не охоплюється предметом фактичної перевірки, а визначальним у даному випадку є саме належний облік товару, який реалізується, введення якого, у свою чергу, доводиться наданими платником документами.
Усі такі документи проаналізовані судом за участю сторін, в тому числі щодо кожної з тих товарних одиниць, перелік яких міститься у додатку до акта перевірки. Водночас суд зауважує, що чітка ідентифікація такого товару є неможливою з огляду на відсутність в описі, окрім загальної назви товару та його кількості, будь-яких інших ідентифікуючих ознак, наприклад IMEI, коду товару тощо.
При вирішенні справи суд також бере до уваги, що відповідачем не доведено тієї обставини, що під час проведення перевірки вимога про надання документів на конкретні товари за місцем їх реалізації пред'являлася у встановленому законом порядку до ФОП ОСОБА_1 або її уповноваженого представника, однак не була виконана у визначений строк (приміром, вручена під підпис письмова вимога; усна вимога посадових осіб контролюючого органу зафіксована будь-яким допустимим способом, як-от шляхом відеофіксації, чи передана телефоном із складенням відповідного документа тощо).
Не надано суду і жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували розмір застосованих в цій частині штрафних санкцій.
Наведене у своїй сукупності схиляє суд до висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення від 01.05.2025 № 0117490705 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 235 893,00 грн на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР було винесено передчасно, необґрунтовано та з порушенням законних прав та інтересів платника податків, а тому підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що адміністративний позов ОСОБА_1 належить задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено, судові витрати позивачки на сплату судового збору в розмірі 2628,93 грн стягуються на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі, тобто ГУ ДПС у Вінницькій області.
Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 01.05.2025 за № 0117490705.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2628,93 грн (дві тисячі шістсот двадцять вісім гривень дев'яносто три копійки).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 );
2) представник позивача: адвокат Пенькас Вікторія Миколаївна (РНОКПП НОМЕР_2 , має електронний кабінет в ЄСІТС, адреса для листування: вул. Київська, 16, поверх 8, офіс 801, м. Вінниця, 21000);
2) відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028).
Повне судове рішення складено 21.08.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович