м. Вінниця
20 серпня 2025 р. Справа № 120/442/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
14.01.2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення із списків особового складу військової частини;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загон Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення із списків особового складу військової частини.
Ухвалою суду від 20.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
07.03.2025 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що на момент виключення ОСОБА_1 із списків особового складу та всіх видів забезпечення НОМЕР_1 прикордонного загону згідно того ж наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону вислуга років останньої становила: календарна - 07 років 07 місяць 04 дні; пільгова - 03 роки 09 місяців 14 днів; загальна - 11 років 04 місяці 18 днів.
Відповідач зазначає, що не погоджується з доводами позивача про наявність в неї права на одноразову грошову винагороду при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік тим, що, нібито, вимоги про наявність 10 років календарної військової служби для отримання такої одноразової грошової допомоги не були передбачені статтею 15 Закону №2011-XII, а необхідна була тільки відповідна кількість років вислуги в загальному обчисленні.
Відповідач наголошує, що відповідна вимога про наявність 10 років саме календарної військової служби була передбачена прямими та імперативними вимогами пункту 2 частини 2 статті 15 Закону №558, в редакції чинній на момент здійснення остаточного розрахунку позивача з військової служби, тобто позивач відповідно не підпадала під дію вказаних нормативних актів, а, відтак, і не набула права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за відсутності 10 років календарної вислуги на військовій службі.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
Позивач проходила військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військовій частині НОМЕР_2 ).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №578-ОС від 19.07.2024 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення НОМЕР_1 прикордонного загону головного сержанта ОСОБА_1 інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника 1 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », звільнену з військової служби в запас Збройних Сил України за статтею 26 частиною 5 пунктом 3 підпунктом г) (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)), статтею 26 частиною 12 пунктом 3 абзацом 1 (під час дії воєнного стану: військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю) Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 19.07.2024 року.
На момент виключення ОСОБА_1 із списків особового складу та всіх видів забезпечення НОМЕР_1 прикордонного загону згідно того ж наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону вислуга років останньої становила:
календарна - 07 років 07 місяць 04 дні;
пільгова - 03 роки 09 місяців 14 днів;
загальна - 11 років 04 місяці 18 днів.
Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 2 та 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно з абзацом 10 підпункту 2 пункту 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», під час дії особливого періоду та воєнного стану.
Крім цього, як встановлено абзацом 8 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі Постанова №393 в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та осіб, зазначених в абзаці дев'ятому цього пункту, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови (абзац 10 пункту 10 Постанови №393).
Відповідно до пункту 1 Розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра борони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за №745/32197 (далі Порядок №260 в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з пунктом 8 Розділу ХХХІІ Порядку №260 для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (зі змінами).
Отже, право військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у випадку його звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та за умови наявності у такого військовослужбовця вислуги 10 календарних років і більше.
Як вбачається зі встановлених у даній справі обставин, позивач була звільнена з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) військовослужбовці-жінки у зв'язку з вагітністю)).
У наказі начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.07.2024 року №578-ОС зазначено, що вислуга років позивача становить у календарному обчисленні 07 років 07 місяців 04 днів.
При вирішенні питання щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд звертає увагу на те, що умовою набуття такого права відповідно до абзацу 10 підпункту 2 пункту 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ є наявність «вислуги 10 календарних років і більше».
Тобто, у вказаній вище нормі міститься пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше саме календарних років вислуги.
Оскільки наявними у даній справі матеріалами підтверджується, що вислуга років позивача у календарному обчисленні становить 07 років 07 місяців 04 днів, тобто становить менше 10 років календарної вислуги, то суд приходить до висновку про помилковість тверджень позивача про наявність у неї права на виплату спірної одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та, відповідно, про протиправну бездіяльність відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даних спірних відносинах відповідач, не виплативши позивачу при звільненні одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Водночас, судом встановлено, що позивач посилається на нечинні положення Закону №2011-XII. Зокрема, редакція статті 15 Закону №2011-ХІІ, на яку містяться посилання в позові і яка дійсно раніше не містила положень щодо необхідності саме 10 календарних років вислуги для призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, була чинна до моменту внесення змін до неї Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб» від 06 вересня 2023 року №3379-IX, який набрав чинності 05 жовтня 2023 року.
Однак після набрання чинності указаним законом діюча редакція статті 15 Закону №2011-ХІІ передбачає умову для призначення та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби наявність 10 календарних років вислуги і більше.
Також, суд вважає безпідставними посилання позивача на правові позиції Верховного Суду у справах №806/2104/17 та №822/3008/17, оскільки спірні відносини у тих справах вирішувались судами із застосуванням (аналізом) положень законодавства, яке вже втратило чинність. Відтак, правові позиції суду касаційної інстанції у вказаних справах не є актуальними до спірних відносин у цій справі, що виникли при звільненні позивача з військової служби у липні 2024 року та регулюються приписами статті 15 Закону №2011-ХІІ в редакції, відмінній від тієї, що діяла на час виникнення спірних відносин у справах №806/2104/17 та №822/3008/17.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові по справі № 600/3368/24-а від 22.05.2025 року.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 139 КАС України у зв'язку з відмовою в задоволенні позову судовий збір не підлягає відшкодуванню.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач: НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
Суддя Дончик Віталій Володимирович