20 серпня 2025 року м. Черкаси
Справа № 699/2006/24
Провадження № 22-ц/821/1172/25
Категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Гончар Н. І., Карпенко О. В.,
секретаря - Глущенко І. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2024 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що на офіційному веб-сайті «Укр Кредит Фінанс» (navse.in.ua), у вільному доступі для всіх клієнтів, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: договір кредиту (примірний договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); згода на обробку персональних даних; публічна інформація; положення про конфіденційність. Крім того, на веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.
20.07.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1242-1947.
Зі змісту кредитного договору вбачається, що разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором, відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» кредитний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».
На виконання зазначених вимог позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А8436 для підписання кредитного договору № 1242-1947 від 20.07.2023, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.
Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 18 000 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15 % від суми кредиту, знижена % ставка - 1,2 % в день; стандартна % ставка - 1,5 % в день; базовий період - це проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов'язок сплати відсотків за користування кредитом. Кількість днів у базовому періоді вказана у договорі і визначена сторонами на підставі пропозиції кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання кредиту через веб-сайт кредитодавця.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору.
Позивач (через партнера АТ КБ «ПриватБанк» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов'язання за договором своєчасно та в повному обсязі.
Відповідач порушила умови кредитного договору та не повернула кредит кредитодавцю.
Станом на 05.12.2024 загальний розмір заборгованості відповідача становить: 100 944,00 грн, які складаються з: простроченої заборгованості за кредитом - 18 000 грн; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 80 244,00 грн та простроченої заборгованості по комісії за видачу кредиту - 2 700,00 грн.
Разом з тим кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності, а саме часткового списання заборгованості за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 10 944,00 грн. Тому необхідно стягнути з позичальника 90 000 грн, з яких: 18 000 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 72 000 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1242-1947 від 20.07.2023 в розмірі 90 000 грн, з яких:
- 18 000 грн - прострочена заборгованість за кредитом;
- 72 000 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також 2422,40 грн судового збору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 20.07.2023 №1242-1947 у загальному розмірі у загальному розмірі 72 000,00 грн, з яких 18 000,00 грн - тіло кредиту; 54 000,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 937,92 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що у даному спорі наявні підстави для обмеження розміру денної процентної ставки одним відсотком за період з 20.07.2023 по 31.10.2024, так як кредитний договір укладений після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку, що за період з 20.07.2023 по 14.05.2024 (300 днів) розмір відсотків у день становить 180,00 грн, загальний розмір відсотків за даний період становить 54 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просить скасувати рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 1242-1947 від 20.07.2023 в розмірі 72 000 грн та 1 937,92 грн витрат по сплаті судового збору та прийняти нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальної суми заборгованості за кредитним договором № 1242-1947 від 20.07.2023 в розмірі 90 000 грн, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом - 18 000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 72 000 грн.
Судові витрати, пов'язані з розглядом цієї апеляційної скарги, у встановленому законодавством порядку просить покласти на відповідача, та стягнути їх в повному обсязі на користь позивача.
Звернув увагу, що згідно з наданим разом з позовною заявою розрахунком заборгованості за договором № 1242-1947 від 20.07.2023, станом на 05.12.2024, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» здійснювало нарахування лише по процентам за користування кредитом (згідно п. 4.6. та 10.2. кредитного договору) в строк договору (згідно п. 4.9. Договору), що погоджений між сторонами.
Зазначив, що позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов кредитного договору.
Вказав, що ОСОБА_1 правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористалась та продовжувала користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.
Умови кредитного договору щодо стандартної процентної ставки 1.5 % в день, не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» розділу 4 Прикінцевих та перехідних положень, частини 17 «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» частиною 2 розділу 2 Прикінцеві та перехідні положення встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Вказав, що оскільки кредитний договір № 1242-1947 укладений 20.07.2023, тобто до прийняття та набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» то відсоткова ставка у розмірі 1,50 % та 1,20% встановлена на момент укладення договору та нарахована відповідно до умов чинного законодавства, а тому позивач має законні підстави для нарахування відсотків за ставкою 1,50% та 1,20% у період з 20.07.2023 до 14.05.2024.
Таким чином, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування норми ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до кредитного договору №1242-1947 від 20.07.2023.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій
20.07.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1242-1947 (а.с.11-16).
Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 18 000 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15% від суми виданого кредиту; знижена процентна ставка - 1,2% в день; стандартна % ставка - 1,5 % в день.
Кредитний договір, разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлена.
В договорі про відкриття кредитної лінії, Правилах та паспорті споживчого кредиту зазначено, що вони були підписані відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А8436.
Згідно з довідкою про перерахування суми кредиту № 1242-1947 від 20.07.2023 ОСОБА_1 перераховано за допомогою системи LiqPai, платіж: 2341798750, дата: 20.07.2023, № платіжної карти НОМЕР_1 , сума: 18 000 грн (а.с. 35).
Відповідно до листа АТ КБ «Приватбанк», перераховано 18 000 грн від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 на карту отримувача НОМЕР_1 (а.с. 28-34).
З розрахунку заборгованості за договором № 1242-1947 від 20.07.2023, станом на 05.12.2024 загальний розмір заборгованості становить 100 944 грн, з яких: 18 000 грн основний борг; 80 244 грн заборгованість по відсотках , 2 700 грн заборгованість по комісії (а.с. 36 - 39).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, зважаючи на те, що сторони належним чином повідомлені про дату і час перегляду справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами та в частині стягнення судового збору, в іншій частині рішення суду судом апеляційної інстанції не переглядається.
В повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.
Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Також згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також апеляційний суд приймає до уваги положення ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», де зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку, електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.
Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.
Встановивши, що договір про відкриття кредитної лінії № 1242-1947 від 20.07.2023 укладено сторонами в електронному вигляді, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», і відповідачем розмір спірної заборгованості за вказаним договором не спростовано, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 18 000,00 грн.
Вирішуючи питання стягнення процентів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції виходив із того, що з урахуванням п. 5 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною 5, згідно з якою у кредиті для споживача, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. При цьому згідно з ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія п. 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
В апеляційній скарзі, щодо зазначення судом першої інстанції стосовно максимального розміру денної процентної ставки, який не може перевищувати 1% відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», скаржник звертає увагу, що вказаний Закон прийнятий від 22.11.2023 та набрав чинності 24.12.2023 та враховуючи, що кредитний договір було укладено 20.07.2023, тобто до прийняття та набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», то відсоткова ставка у розмірі 1,50% та 1,20% встановлена на момент укладення договору та нарахована відповідно до умов чинного законодавства.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6, п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%, - з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування», дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що кредитний договір хоча і укладено 20.07.2023, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», але строк кредитного договору закінчився 14.05.2024 (300 днів), тобто після набрання указаним Законом чинності.
Перевіривши умови кредитного договору в частині нарахування відсотків, колегія суддів встановила, що розмір відсотків, визначений умовами кредитного договору у період з 20.07.2023 по 02.08.2023 та в період з 03.08.2023 по 14.05.2024 (включно), є нижчим за розмір відсотків, визначених у відповідні періоди, вказані в ЗУ «Про споживче кредитування», тому підлягає до стягнення сума заборгованості, яка визначена позивачем у наданому ним розрахунку заборгованості.
За наведених підстав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при проведенні власних розрахунків помилково виходив із денної процентної ставки в розмірі 1%, оскільки денна процентна ставка в 1 % застосовується з 20.08.2024, а строк дії даного договору закінчився 14.05.2024, тому наведений судом розрахунок заборгованості за відсотками є помилковим.
Водночас, поданий позивачем розрахунок заборгованості є чітким, повним та розгорнутим по окремим категоріям.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Визначаючи розмір заборгованості за грошовим зобов'язанням, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити у сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами.
Як вбачається із розрахунку, наданого позивачем, нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося позивачем з 20.07.2023 по 02.08.2023 у розмірі 1,20%, в період з 03.08.2023 по 14.05.2024 у розмірі 1,50%, при цьому з 14.05.2024 нарахування відсотків не здійснювалося. Перевіривши наведений позивачем розрахунок заборгованості, колегія суддів встановила, що розмір нарахованих, не погашених позичальником відсотків, становить 72 000,00 грн.
Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, дійшов до помилкового висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за відсотками у розмірі 54 000,00 грн.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє об'єктивне підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення;
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині вирішення питання щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками та судового збору із збільшенням сум, які підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь позивача.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається у разі задоволення позову на відповідача.
Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ « Укр Кредит Фінанс» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2 422,40 грн та в апеляційній інстанції у розмірі 3 633,60 грн, а всього 6 056,00 грн.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - задовольнити.
Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2025 року - скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по процентах за користування кредитними коштами та в частині вирішення питання про судові витрати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентах за користування кредитними коштами - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість по процентах за кредитним договором № 1242-1947 від 20.07.2023 у розмірі 72 000,00 грн, що в сумі з тілом кредиту у розмірі 18 000,00 грн становить загальну суму боргу у розмірі 90 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судові витрати, які складаються з судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 422,40 грн та за подання апеляційної скарги в сумі 3 633,60 грн, що разом складає 6 056,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: Н. І. Гончар
О. В. Карпенко