Справа № 344/7330/23
Провадження № 22-ц/4808/1023/25
Головуючий у 1 інстанції СТРУТИНСЬКИЙ Р. Р.
Суддя-доповідач Девляшевський
18 серпня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,
суддів: Максюти І.О., Мальцевої Є.Є.,
секретаря: Гудяк Х.М.,
з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Тисменицького районного суду, ухвалене головуючим суддею Струтинським Р.Р. 01 травня 2025 року, повний текст якого складений 07 травня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ,неповнолітніх ОСОБА_4 ОСОБА_5 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_6 , про стягнення коштів на утримання спільного майна, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні спадковим майном, припинення дії договору оренди будинковолодіння, стягнення частини доходу від здачі будинковолодіння в оренду та стягнення моральної шкоди,
встановив :
У квітні 2023 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом, вимоги якого збільшила під час розгляду справи, до ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_12 , про стягнення коштів на утримання спільного майна.
Позов обгрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_13 . Як спадкоємиця за законом, 22.02.2022 вона отримала свідоцтва про право на спадщину на:
1/20 частини житлового будинку (183,8 кв.м) та господарських споруд у АДРЕСА_1 ;
1/20 частини земельної ділянки площею 0,1616 га за тією ж адресою;
1/5 частини житлового будинку (68,3 кв.м) у АДРЕСА_2 ;
1/5 частини автомобіля AUDI A6 (2002 р.в.);
1/10 частини автомобіля CITROEN BERLINGO (2006 р.в.).
Крім того, як співвласниця у спільній сумісній власності, вона володіє:
1/4 частини будинку та ділянки в АДРЕСА_1 (183,8 кв.м та 0,1616 га);
1/2 частини автомобіля CITROEN BERLINGO.
Також за заповітом вона успадкувала 1/2 частини того ж будинку і земельної ділянки в с. Угринів.
Іншими спадкоємцями є відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , кожен з якихмає по 1/20 частини будинку, землі, а також частки у згаданих автомобілях.
Позивачка зазначала, що спадкове майно потребує утримання, а відповідачі не беруть участі у його збереженні. В період з осені 2020 року вона самостійно витратила 121 719,20 грн на опалення, охорону, обслуговування будинків, а також на ремонт та зберігання транспортних засобів. Оскільки відповідачі не реагували на її звернення, вона просила стягнути з кожного по 21 363, 07 грн, а всього - 106 815, 36 грн на утримання будинків та автомобілів, а також судовий збір.
В свою чергу ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_14 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні спадковим майном, припинення дії договору оренди будинковолодіння, стягнення частини доходу від здачі будинковолодіння в оренду та стягнення моральної шкоди.
У зустрічному позові зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_13 , після чого відкрилась спадщина на нерухоме й рухоме майно та кошти. Тисменицькою державною нотаріальною конторою порушено спадкову справу №303. Серед п'яти спадкоємців першої черги - син ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_3 , донька ОСОБА_7 і дві неповнолітні дочки ОСОБА_4 та ОСОБА_4 .
22.02.2022 ОСОБА_3 отримала свідоцтва про право на спадщину, зокрема: частки у будинках, землі та транспортних засобах. Водночас вона є співвласницею майна, набутого у шлюбі. Також за заповітом вона отримала частини майна в с. Угринів. Іншим спадкоємцям, зокрема позивачу, належить по 1/20 частині будинку, землі та відповідні частки у транспортних засобах.
Незважаючи на те, що свідоцтва про спадщину мають не всі спадкоємці, це не позбавляє їхніх прав. Проте, ОСОБА_3 одноосібно користується всім спадковим майном. 16.08.2022 вона уклала договір оренди будинку в с. Угринів з ОСОБА_9 , не погодивши це з іншими спадкоємцями. За оренду отримує 22 275,00 грн щомісячно, окремо орендар сплачує комунальні послуги. Договір передбачає автоматичну пролонгацію.
Позивач дізнався про договір з інтернету, звернувся до поліції, яка підтвердила факт самовільної здачі будинку. Він не має доступу до майна: ключів, паролів від охоронних систем, а також не може користуватись транспортом. У будинку в с. Голосків відповідачка самовільно змінила замки й добудувала огорожу.
ОСОБА_1 проживає в Києві, орендує житло та не має іншої нерухомості. Внаслідок дій відповідачки він позбавлений можливості користуватися спадковим майном, яке частково йому належить.
У зв'язку з цим позивач просив:
зобов'язати відповідачку не чинити перешкоди в користуванні спадковим майном;
надати йому ключі від будинків і автомобілів, паролі до охоронних систем;
розірвати договір оренди від 16.08.2022;
стягнути орендну плату, отриману відповідачкою, в частці, що належить позивачу, тобто 1/20 частину - 13 365,00 грн;
стягнути 10 000,00 грн моральної шкоди через тривале позбавлення доступу до власності.
Ухвалою Тисменицького районного суду від 19.09.2023 зустрічний та первісний позов об'єднано в одне провадження.
Ухвалою Тисменицького районного суд 25 січня 2024 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 про стягнення коштів на утримання спільного майна в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_7 .
Рішенням Тисменицького районного суду від 01 травня 2025 року у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_6 , про стягнення коштів на утримання спільного майна - відмовлено.
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гандзюк Т.О., до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні спадковим майном, припинення дії договору оренди будинковолодіння, стягнення частини доходу від здачі будинковолодіння в оренду та стягнення моральної шкоди - задоволено частково.
Розірвано договір оренди житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 16.08.2022 між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 .
Зобов'язано ОСОБА_14 не чинити перешкоди в користуванні ОСОБА_1 житловим будинком, загальною площею 183,8 кв м та господарсько-побутовими спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; житловим будинком, загальною площею 68,3 кв м та господарсько-побутовими спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельною ділянкою розміром 0,1616 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобілем AUDI A6, 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; автомобілем CITROEN BERLINGO, д.н.з. НОМЕР_2 , у тому числі шляхом надання ОСОБА_1 ключів від вхідних дверей будинків та автомобілів, паролів до сигналізації, приладів охорони.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/20 частину доходів згідно його частки у спільному майні, отриманих від здачі в оренду житлового будинку, загальною площею 183,8 кв м та господарсько-побутових споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що становить 13 365,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати в сумі 3 972,32 грн.
Не погодившись із рішенням суду з підстав його незаконності та необгрунтованості, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.
Зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини справи. Зокрема, не було враховано та не надано жодної правової оцінки тому, що спадкове майно потребує витрат на його зберігання та утримання, особливо в осінньо-зимовий період, а співвласники майна повинні нести витрати по утриманню майна на рівні з іншими власниками. Проте, інші спадкоємці - співвласники майна, не приймають участі у його збереженні, догляді та утриманні. Вказувала, що за період з осені 2020 року нею витрачено на утримання майна 121 719,20грн, зокрема на опалення будинків в зимово-осінній період з жовтня 2020 року по квітень 2022 року, встановлення охорони, обслуговування, ремонт транспортних засобів з метою переміщення їх в с. Голосків, створення умов для зберігання транспортних засобів - побудова навісу в с. Голосків та облаштування металевого гаражу. Звертає увагу, що опалення в будинку в с. Угринів здійснювалось саме для його збереження, задля уникнення плісняви. Аналогічно переміщення автомобілів в с. Голосків здійснено для належного їх збереження. Крім того, утримання будинків потребує виконання поточного ремонту будинків, парканів, воріт, облаштування подвір'я тощо.
Натомість відповідачі ніколи не цікавились спадковим майном, не намагались вирішити питання про спосіб користування та розпорядження спільною власністю. Лист від 14.02.2023 направлений з пропозицією узгодити ці питання, був проігнорований.
Що стосується рішення суду в частині задоволених позовних вимог зустрічного позову, скаржниця зазначила, що ніколи не перешкоджала у доступі до спільного майна ОСОБА_1 , ключі не змінювала, ворота на подвір'я будинків взагалі відкриваються без ключів. Більше того ключі від будинку в Угринові у ОСОБА_15 були, а від домоволодіння в с. Голосків є в одному примірнику, і за відсутності скаржниці зберігаються у сусідів, про що її сину відомо. Однак, ОСОБА_1 з вересня 2020 року не приходив до будинковолодінь та не цікавився транспортними засобами. Відповідно скаржниця посилається на те, що за таких обставин жодних перешкод в користуванні майном співвласникам не створює.
Зазначила, що договір з ОСОБА_9 від 16.08.2022 про оренду укладений тільки відносно її частки, що підтверджується змістом договору. Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази про отримання нею доходів від здачі майна в оренду, оскільки орендар надавав кошти за використані комунальні послуги.
За наведених обставин просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 покликається на законність та обґрунтованість рішення суду. Натомість, доводи апеляційної скарги вважає такими, що не містять підстав для його скасування.
Вважає, що суд першої інстанції на підставі належних доказів встановив, що витрати ОСОБА_3 не стосуються управління, утримання чи збереження спільного майна, тому вона не має права на їх стягнення з інших співвласників у порядку регресу.
ОСОБА_3 проживає у будинку в с. Голосків та одноособово уклала договір оренди житла в с. Угринів з ОСОБА_9 , отримуючи дохід. Вона також самостійно встановила охорону цього будинку. Натомість, ОСОБА_1 проживає з родиною в м. Києві, інші відповідачі також проживають за іншими адресами й не користуються спільним майном та не отримують прибутку з нього.
Вказує, що витрати, понесені ОСОБА_3 (встановлення охорони, ремонт і перевезення транспорту, будівництво навісу тощо), здійснені за її ініціативою без погодження з іншими співвласниками, тому не підлягають розподілу. Більше того, на думку представника ОСОБА_1 , охорона була встановлена з метою обмеження доступу інших співвласників, що підтверджується її зверненням до поліції 07.05.2024.
Крім того, ОСОБА_3 незаконно одноособово вирішила здавати один з будинків з серпня 2022 року та отримує всю суму оренди, а також відповідну компенсацію за комунальні послуги, що передбачено пунктом 5 Договору оренди. Тому, не зрозуміло,чому інші співвласники фактично мають повторно компенсувати ОСОБА_3 будь-які комунальні послуги, які фактично спожиті виключно нею та орендарем, з яким вонаодноособово (без згоди інших співвласників) уклала договір оренди.
Також звертає увагу, що всі докази, які надала ОСОБА_3 на підтвердження ніби топонесених нею витрат на управління, утримання та збереження спільного майна, невідповідають вимогам щодо оформлення первинних документів, містять численнісуперечності, неточності та не стосуються предмета спору.
Вважає, що судом обґрунтовано встановлено, що ОСОБА_3 самостійно розпоряджається всім майном після смерті ОСОБА_13 , тому всі витрати є її особистими та не підлягають розподілу між співвласниками.
Вважає доведеним те, що ОСОБА_3 створює перешкоди ОСОБА_1 у доступі до спільного майна, а саме без згоди здала будинок в с. Угринів в оренду ОСОБА_9 , який проживає там з родиною. У травні 2024 року ОСОБА_1 не пустили до будинку, а ОСОБА_3 викликала охорону. Це фактично унеможливлює користування майном іншими співвласниками. Аналогічно ОСОБА_3 одноосібно займає другий будинок у с. Голосків, не допускаючи туди ОСОБА_1 через неприязні стосунки. Вона змінила замки, і з 2022 по 2025 рік він жодного разу не зміг потрапити в будинок. Крім того, ОСОБА_3 зберігає у себе два автомобілі та ключі від них, фактично обмежуючи доступ до спільного майна.
Зазначає, що твердження апелянта про припинення дії договору оренди 16.08.2023 є необґрунтованим, оскільки договір передбачає автоматичну пролонгацію, якою ОСОБА_9 скористався двічі - до 16.08.2025, що підтверджено його заявами, які містяться в матеріалах справи. Посилання на ухвалу суду від 14.08.2023 також безпідставне, оскільки вона стосувалась лише заборони на укладення нових договорів, а не продовження чинного.
Скаржниця ОСОБА_3 та відповідачі за первісним позовом повторно в судове засідання не з'явились, хоча вони належним чином повідомлялись про час і місце розгляду справи. ОСОБА_3 10 липня 2025 року надала апеляційному суду заяву про розгляд справи у її відсутності.
Враховуючи належне повідомлення названих осіб, колегія суддів відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод розглядові справи в зв'язку із неявкою учасників справи не вбачає.
В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги заперечила з мотивів, викладених у відзиві.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом рішення відповідає цим вимогам закону з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що після смерті ОСОБА_13 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме: будинковолодіння в АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,1616 га, розташовану за тією ж адресою; будинковолодіння в АДРЕСА_2 ; автомобіль марки AUDI A6, 2002 року випуску, та автомобіль марки CITROEN BERLINGO, 2006 року випуску.
Спадкоємцями за законом першої черги є дружина померлого ОСОБА_3 та його діти: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 .
22.02.2022 ОСОБА_3 отримала свідоцтва про право на спадщину на: 1/20 частину житлового будинку загальною площею 183,8 кв. м з господарсько-побутовими спорудами у АДРЕСА_1 ; 1/20 частину земельної ділянки площею 0,1616 га за тією ж адресою; 1/5 частину житлового будинку площею 68,3 кв. м та господарсько-побутових споруд у АДРЕСА_2 ; 1/5 частину автомобіля AUDI A6, 2002 р.в.; 1/10 частину автомобіля CITROEN BERLINGO, 2006 р.в. (а.с.6, 12, 15-16 т.1).
Крім того, на підставі свідоцтв про право власності від 22.02.2022 ОСОБА_3 є власником на праві спільної сумісної власності майна, набутого у шлюбі: частини житлового будинку площею 183,8 кв. м та господарсько-побутових споруд у АДРЕСА_1 ; частини земельної ділянки площею 0,1616 га за тією ж адресою; частини автомобіля CITROEN BERLINGO, 2006 р.в. (а.с.10, 14 т.1).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.12.2018, ОСОБА_3 належить: частини житлового будинку площею 183,8 кв. м та господарсько-побутових споруд у АДРЕСА_1 ; частини земельної ділянки площею 0,1616 га за тією ж адресою (а.с.8 т.1).
Отже, на підставі свідоцтва про прийняття спадщини, свідоцтв про право власності на майно, набуте у шлюбі, а також на підставі заповіту, ОСОБА_3 19/20 частин житлового будинку загальною площею 183,8 кв. м з господарсько-побутовими спорудами та 19/20 частин земельної ділянки площею 0,1616 га, розташованих у АДРЕСА_1 ; 1/5 частина житлового будинку площею 68,3 кв. м з господарсько-побутовими спорудами у АДРЕСА_2 ; 1/5 частина автомобіля AUDI A6, 2002 року випуску та 3/5 частин автомобіля CITROEN BERLINGO, 2006 року випуску.
Встановлено також, що ОСОБА_1 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька, що підтверджується листом державного нотаріуса Тисменицької районної державної нотаріальної контори (а.с. 114 т.1). Відтак, йому належить 1/20 частина житлового будинку площею 183,8 кв. м та господарсько-побутових споруд у АДРЕСА_1 ; 1/20 частина земельної ділянки площею 0,1616 га за тією ж адресою; 1/5 частина житлового будинку площею 68,3 кв. м та господарсько-побутових споруд у АДРЕСА_2 ; 1/5 частина автомобіля AUDI A6, 2002 р.в.; 1/10 частина автомобіля CITROEN BERLINGO, 2006 р.в.
Тисменицькою державною нотаріальною конторою відкрита спадкова справа №303, у межах якої триває процедура оформлення спадкових прав на майно ОСОБА_13 (т.1, а.с.31).
Судом з'ясовано, що ОСОБА_3 проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Водночас вона одноосібно уклала договір оренди від 16.08.2022 щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з громадянином ОСОБА_9 , отримуючи від цього грошові кошти (т.2, а.с.17-19). Крім того, на власний розсуд ОСОБА_3 встановила охорону на вказане будинковолодіння (т.1, а.с.28-29).
Також ОСОБА_1 , який є відповідачем за первісним позовом, проживає та працює у м. Києві разом зі своєю сім'єю. Інші спадкоємці, у тому числі неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , також мешкають за іншими адресами. Ці обставини не заперечувалися позивачкою за первісним позовом. Відповідно, вони не користуються комунальними послугами та не отримують доходу від здачі спадкового майна в оренду.
Ухвалюючи рішення в частині вирішення первісного позову, суд першої інстанції вважав, що витрати ОСОБА_3 на охорону будинку в с. Угринів, ремонт і перевезення транспорту, побудову навісу в с. Голосків та оплату опалення не є витратами на утримання спільного майна у розумінні ст. 360 ЦК України. Крім того, з 2023 року будинок в Угринові перебував в оренді, і комунальні послуги оплачував орендар. Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_3 про стягнення коштів з інших співвласників є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Вирішуючи зустрічний позов, суд вважав, що ОСОБА_1 не мав змоги користуватись спадковими будинками та транспортом, що частково належать йому, що є порушенням його прав. Добровільне непроживання в будинку не скасовує його права власності, яке є абсолютним. Таким чином, суд прийшов до висновку, що вимога про усунення перешкод в користуванні житловими будинками, розташованими в АДРЕСА_1 , в АДРЕСА_2 , транспортними засобами, шляхом зобов'язання ОСОБА_3 надати позивачу ключі від вхідних дверей будинків та автомобілів, паролів до сигналізації, приладів охорони, знайшла своє підтвердження, та підлягає до задоволення.
Також суд прийшов до висновку, що оскільки між співвласниками будинку по АДРЕСА_1 не визначено порядок користування, а 1/20 частина належить ОСОБА_1 , ОСОБА_3 не мала права здавати будинок в оренду без його згоди. Відтак, обраний ОСОБА_1 спосіб захисту свого права, а саме - розірвання договору оренди - є правомірним і ефективно відновлює його порушене право, тому ця вимога підлягає задоволенню.
Крім того, як установлено з договору оренди від 16.08.2022, сторонами встановлено розмір щомісячної орендної плати в сумі 22 275 грн еквівалентні 550 доларів США. За таких обставин, ураховуючи розмір частки позивача ОСОБА_1 у спільній частковій власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , а саме 1/20 частину, суд вважав за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача матеріальні збитки в розмірі 13365 грн.
Суд також вважав, що позивачу ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, оскільки він зазнав певних страждань від неможливості користування спадковим майном, що є пам'яткою після смерті його батька. Ураховуючи глибину душевних страждань позивача, суд визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу ОСОБА_1 в розмірі 2 000,00 грн.
З зазначеними висновками колегія погоджується.
Згідно із статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
У статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням (частина перша та друга статті 1268 ЦК України).
Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
В силу частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд можезахиститицивільне право абоінтересіншим способом, щовстановлений договором або законом.
За змістом даної норми власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (ЦК України чи іншим актом цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини чи договором.
З урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством засад (принципів) змагальності і диспозитивності при зверненні до суду позивачі самостійно обирають спосіб захисту порушеного права та обґрунтовують доказами.
Згідно зі статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).
Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою та другою статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Відповідно до статті 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Участь кожного співвласника у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна означає необхідність несення витрат, які є об'єктивно необхідними для підтримання спільного майна у належному стані, тобто для підтримання його технічних, санітарно-гігієнічних, екологічних, ергономічних та естетичних характеристик будинку, які визначають його експлуатаційні якості.
Кожен співвласник зобов'язаний брати участь в у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто із співвласників укладає правочин або здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
При цьому, маються на увазі витрати, об'єктивно необхідні для належного функціонування спільного майна, тобто для підтримання його технічних, санітарно-гігієнічних, екологічних, ергономічних та естетичних характеристик будинку, які визначають його експлуатаційні якості.
Виходячи з аналізу наведених норм, у разі ухилення співвласника від участі у витратах на утримання спільної власності, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно й вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутися до суду з позовом про примусове стягнення зі співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна. У свою чергу, такий співвласник може висунути відповідні заперечення, вважаючи здійснені співвласниками витрати надмірними або зайвими.
Отже, в разі доведеності одним зі співвласників понесення ним витрат на управління, утримання та збереження спільного майна, участь у ньому (управлінні, утриманні, збереженні) пропорційно своїй частці зобов'язаний приймати інший співвласник, який ухиляється від свого обов'язку, особа, яка зазнала втрат, має право на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.
Зокрема, такими способами захисту права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08 травня 2020 року у справі №635/516/18-ц (провадження №61-22559св19), від 12 грудня 2018 року у справі №210/6795/13-ц (провадження № 61-16288св18).
Таким чином, у відповідачів виникає право на компенсацію понесених витрат у разі доведення, що співвласник ухилявся від участі у витратах на утримання спільної власності, і витрати понесені на утримання майна були об'єктивно необхідними для належного функціонування спільного майна та збереження його експлуатаційних якостей, які відповідно до статті 360 ЦК України визначаються як витрати на управління, утримання і збереження спільного майна та покладаються на співвласника відповідно до його частки у праві спільної часткової власності.
Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що витрати ОСОБА_3 на охорону будинку в с. Угринів, оплату опалення, ремонт і перевезення транспортних засобів, облаштування навісу в с. Голосків та інші роботи не можуть бути віднесені до необхідних витрат на утримання спільного майна. Відповідачі не проживали у спірних будинках, не давали згоди на здійснення відповідних дій, а частина витрат була вчинена виключно в інтересах позивачки.
Крім того, суд першої інстанції правильно врахував, що з 2023 року будинок у с. Угринів перебував у користуванні орендаря, який і здійснював оплату комунальних послуг, що виключає підстави для стягнення таких витрат з інших співвласників.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_3 , а доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків.
Доводи скаржниці про те, що вона не перешкоджала ОСОБА_1 у доступі до спільного майна, спростовуються дослідженими документальними доказами, які містяться в справі. Саме по собі непроживання позивача у спадкових будинках не позбавляє його права користування належним йому на праві спільної часткової власності майном, яке є абсолютним та підлягає захисту.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідачка ОСОБА_3 не надала суду доказів, які б підтверджували відсутність перешкод у доступі до житлових будинків та транспортних засобів. Натомість встановлено, що позивач фактично був позбавлений можливості користуватись спадковим майном, яке частково належить йому.
Правильним є і висновок суду першої інстанції про те, що відповідачка, діючи всупереч інтересам співвласника, без згоди ОСОБА_1 передала в оренду будинок у с. Угринів, чим порушила його права як співвласника та фактично цими діями створила перешкоди в доступі до належного йому майна.
Згідно з статтею 359 ЦК України плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2023 року в справі № 438/1311/18 (провадження № 61-6651св23), з посиланням на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року по справі № 761/15857/16-ц (провадження № 61-5171св18), вказано, що колегія суддів, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що квартира на час здачі її в оренду перебувала у спільній сумісній власності подружжя без виділення часток або установлення порядку користування нею від здачі квартири в оренду отримувався дохід, який відповідно до статей 58, 63 СК України належить кожному із подружжя в рівних частках».
На підставі вказаного необгрунтованими є доводи скаржниці про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.
Посилання апеляційної скарги на те, що в матеріалах справи немає доказів на підтвердження здійснення оплати ОСОБА_9 орендної плати за користування будинковолодінням в с. Угринів спростовується його письмовими поясненнями, в яких зазначено, що він проживає в зазначеному будинковолодінні і орендну плату сплачує ОСОБА_3 (а.с. 209)
Більше того, відповідну компенсацію орендарем за спожиті комунальні послуги передбачено пунктом 5 Договору оренди.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 щодо усунення перешкод у користуванні спільним майном, стягнення частини доходів згідно частки позивача у спільному майні, отриманих від здачі в оренду житлового будинку,та моральної шкоди.
Відтак, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Фактично вони зводяться до переоцінки доказів, яким судом дана належна правова оцінка.
З огляду на викладене, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення відсутні.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду від 01 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: І.О. Максюта
Є.Є. Мальцева
Повний текст постанови виготовлено 22 серпня 2025 року