Провадження № 11-кп/803/2782/25 Справа № 180/348/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 серпня 2025 року м. Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,,
за участю секретаря: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_6 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2025 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження № 12022041330000025 від 14.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, -
ухвалою Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою без визначення застави строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 26 вересня 2025 року включно.
Із вказаним судовим рішенням не погодився захисник адвокат ОСОБА_6 , діючий в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та оскаржив в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та обрати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що ОСОБА_7 зацікавлений у повному та законному розгляді кримінального провадження.
Зауважує, що ОСОБА_7 не проживав за місцем реєстрації про те, має місце проживання за адресою АДРЕСА_1 . Тобто, застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту повністю унеможливить ризик переховування.
Наголошує, що загроза втечі, відповідно до практики ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. Разом з цим, наявність воєнного стану в країні унеможливлює перетин кордону ОСОБА_7 .
Звертає увагу, що свідки у кримінальному провадженні були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази та допитані, а з іншими учасниками кримінального провадження, окрім захисника та представників органу досудового розслідування, він не контактує. Зважаючи на викладене, відсутній ризик впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження.
Вказує, що підозрюваний має стійкі соціальні зв'язки, має постійне місце проживання, має на утриманні малолітню дитину, та дружину яка є особою з інвалідністю другої групи, зазначене дає підстави вважати на неможливість переховування ОСОБА_7 , а тому доцільність застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Учасники судового розгляду про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, клопотань про бажання приймати участь у судовому засіданні, на адресу апеляційного суду не надходило, а тому колегія суддів вважає за можливе проводити судове засідання за відсутністю учасників провадження.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, зваживши доводи апеляційної скарги, колегією суддів зауважується про наступне.
У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Наведених вимог закону місцевий суд дотримався.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання судом вимог ст.ст. 177, 178, 194 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України. До ОСОБА_7 в рамках даного кримінального провадження застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з 15 квітня 2022 року.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції, відповідно до ст. 177 КПК України, повно та об'єктивно досліджені усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, а також враховані інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі дані про особу обвинуваченого, які, в сукупності, давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може здійснити дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 цього Кодексу.
Прокурор, у клопотанні про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою належним чином обґрунтував наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
За змістом ст.199 КПК України при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує подані йому матеріали на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший передбачений законом запобіжний захід, тощо.
Як вбачається з наданих матеріалів провадження, суд, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою. Судом першої інстанції прийнято до уваги обставини інкримінованого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини на які посилається захисник.
Колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення особливої категорії, та бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року та «Мюрей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 року, згідно з якими підставою для запобіжного заходу у вигляді взяття під варту при вчиненні особливої категорії злочинів може бути більш низький поріг обґрунтованості підозри.
Окрім того, апеляційний суд враховує те, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_7 відповідності до норм ст. 12 КК України є особливо тяжкими, міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, становить до дванадцяти років із конфіскацією майна, а також інформацію про вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, місце проживання, репутацію, майновий стан, зокрема ОСОБА_7 зареєстрованого місця проживання не має, не одружений, неповнолітніх дітей не має, утриманців не має, є працездатною особою, офіційно не працевлаштований, не має офіційного джерела доходу, неодноразово судимий, у тому числі за вчинення тяжких злочинів.
Колегія суддів вважає доведеним ризики переховуватися від органів суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінального провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи схильність ОСОБА_7 до вчинення протиправних діянь. Не бажання ставати на шлях виправлення, відсутність міцних соціальних зв'язків та будь-яких стримуючих факторів.
Враховуючи характер інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_7 , колегія суддів вважає цілком ймовірним, що обвинувачений може переховуватись від суду задля уникнення можливого покарання. Враховуючи, що по даному кримінальному провадженню було ухвалено обвинувальний вирок суду із призначенням реальної міри покарання, який скасований ухвалю апеляційного суду від 02.09.2024 року.
Викладене свідчить про те, що застосування до ОСОБА_7 , на даному етапі кримінального провадження, більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, та не зможе запобігти спробам переховування від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків або вчинити інше кримінальне правопорушення.
У відповідності до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, встановлені судом першої інстанції ризики є наявними, обґрунтованими та такими, що можуть справдитись з великим ступенем вірогідності.
На даний час існує ймовірність, що ОСОБА_7 може здійснити дії, щодо протидії кримінальному провадженню задля уникнення від кримінальної відповідальності та як наслідок покарання, а тому доводи захисника щодо недоведеності ризиків є хибними.
Отже, суд, першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання та продовження строку тримання під вартою, правильно прийшов до висновку, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не зменшилися та продовжують існувати, а тому неможливо на даний час застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
При продовжені міри запобіжного заходу судом першої інстанції враховано, ті обставини на які посилається захисник, зокрема наявність постійного місця проживання, наявність малолітньої дитини та матері, відсутність судимостей, однак зазначених даних про особу обвинуваченого не достатньо для обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, враховуючи характер та обставини інкримінованого кримінального правопорушення та наявність заявлених ризиків.
На даний час у ОСОБА_7 відсутні будь-які стримуючі фактори для забезпечення належної, законної поведінки, у разі обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, що беззаперечно свідчить про наявність заявлених ризиків.
На даний час, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для скасування ухвали суду з тих мотивів, які наведенні в апеляційній скарзі захисника оскільки судом постановлено ухвалу у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, ухвала по своїй суті є правомірною, справедливою відповідно до об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням достатніх мотивів та підстав.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_6 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Покровського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 липня 2025 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді