Провадження № 11-кп/803/2100/25 Справа № 175/11667/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
21 серпня 2025 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Кривому Розі в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12024052390001275 за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполя Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, маючого професійно-технічну світу, не одруженого,
визнано винуватим за ст. 336 КК України та призначено йому покарання у виді трьох років позбавлення волі, -
вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2025 року ОСОБА_8 визнано винним в тому, що він ухилився від призову на військову службу під час мобілізації. при наступних обставинах:
Так, у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє і дотепер.
Обвинувачений ОСОБА_8 в порушення порядку комплектування Збройних сил України, всупереч вимог ст. 65 Конституції України, ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», діючи з умислом, спрямованим на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, без поважних на те причин, будучи придатним до військової служби та не маючи права на відстрочку від призову на військову службу, 30 квітня 2024 року не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
На вказане рішення місцевого суду захисник адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить звільнити обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що обвинувачений ОСОБА_8 повністю визнав провину, погодився із кваліфікацією вчиненого ним злочину, обставин, які обтяжують покарання не встановлено.
Зауважує, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Наведені обставини вказують про відсутність значної суспільної небезпеки, як у діях ОСОБА_8 , так суспільної небезпеки у його особистості.
На апеляційну скаргу надані заперечення прокурора, в яких заперечував проти апеляційної скарги захисника, відстоював законність та обґрунтованість прийнятого рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , який просив задовольнити його апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_8 , який просив задовольнити апеляційну скаргу його захисника, прокурора ОСОБА_6 , який просив апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість призначеного покарання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд апеляційної інстанції дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
В апеляційній скарзі захисника адвоката ОСОБА_7 не оспорюються фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, встановленого судом першої інстанції, доведеність вини ОСОБА_8 у вчинені злочину та кваліфікація кримінального правопорушення,
Кримінальне провадження розглянуто на підстав ч.3 ст. 349 КПК України, із дотриманням вимог закону, встановлено добровільність позиції сторони захисту щодо розгляду кримінального провадження в такому порядку та той факт, що обвинувачений ОСОБА_8 розуміє наслідки такого розгляду, у зв'язку з чим апеляційний суд не переглядає вирок у цій частині.
Дослідивши матеріали провадження та дані про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає доводи захисника з приводу суворості призначеного покарання не обґрунтованими.
Відповідно до практики призначення кримінальних покарань, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Згідно з ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про те, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому ОСОБА_9 суд першої інстанції прийняв до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, який віднесений до категорії нетяжких злочинів, сукупність усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, характер, ступінь його суспільної небезпеки; відомості про особу обвинуваченого, який офіційно не працює, має постійне місце мешкання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра та нарколога як особа, яка страждає будь-якими захворюваннями наркологічного та/або психічного характеру, не значиться.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України обставину, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд визнав щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Також судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_8 посягає на встановлений законом порядок комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань особовим складом за мобілізацією, проте відмова обвинуваченого від виконання свого конституційного обов'язку по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України вказує на значну суспільну небезпечність вчиненого ним діяння, обставини, які пом'якшують покарання, особистість обвинуваченого та його поведінку, колегія суддів вважає, що зазначені обставини свідчать про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого і його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
На переконання апеляційного суду, вказані обставини надавали суду першої інстанції підстави прийти до висновку, що обвинуваченому необхідно призначити зазначене покарання у виді реального позбавлення волі, оскільки саме такий вид покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Так, колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09 жовтня 2018 року (справа №756/4830/17-к) вказала про те, що визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд повинен належним чином досліджувати та оцінювати всі обставини, які мають значення для справи й застосовувати вказаний кримінальний закон лише в тому разі, коли для цього є умови та підстави, про що в судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.
Судом першої інстанції раховані всі обставини, які зазначає захисник в апеляційній скарзі та обґрунтовано прийняв рішення про неможливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 без реальної міри покарання, що буде справедливим та достатнім для досягнення мети покарання, таким, що відповідає принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
На переконання колегії суддів, доводи захисника адвоката ОСОБА_7 не є визначальними для вирішення питання можливості застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.
Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Колегія суддів зауважує, що у випадку звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від покарання з випробуванням, останній підлягає звільненню і від військової служби, що є одним із способів ухилення від мобілізації, що фактично і є у випадку обвинуваченого, а тому застосування до нього положень ст.75 КК України під час дії в Україні воєнного стану, коли держава перебуває в стадії активних військових бойових дій, колегія суддів вважає такою, що не відповідає вимогам закону та меті покарання, передбаченої ч.2 ст.50 КК України.
Зазначене переконливо свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення та неможливість застосування положень ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від призначеного покарання з іспитовим терміном, оскільки в такий важкий для країни час, особа, на яку Конституцією України покладено обов'язок щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України, ухиляється від такого обов'язку.
Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 17.05.2024 у справі №596/801/23.
Таким чином, переконливих аргументів, які б ставили під сумнів законність та вмотивованість рішення суду першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання в апеляційній скарзі не наведено.
Також, колегія суддів звертає увагу, що, виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Норми кримінального закону України наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави.
Таким чином апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуваний вирок суду першої інстанції ухвалено з дотримання принципу повноти, об'єктивності та всебічності розгляду справи, висновки суду ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, а призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та даним про його особу, тому апеляційна скарга захисника адвоката ОСОБА_7 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404-405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2025 року щодо ОСОБА_8 , визнаного винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з моменту її оголошення.
Судді