печерський районний суд міста києва
Справа № 757/31566/22-к
13.08.2025 м. Київ
Печерський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
кримінальне провадження № 12022100060001226 відомості про яке 19.09.2022 внесені до ЄРДР за обвинуваченням,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє 24.04.2023 Печерським районним судом м. Києва за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Учасники судового провадження:
прокурори: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; потерпілий ОСОБА_8 ; обвинувачений ОСОБА_5
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи протиправний умисел на таємне викрадення чужого майна, 18.09.2022 року приблизно о 15 год. 00 хв. зайшов до першого під?їзду будинку № 19, розташованого по вул. Басейна у м. Києві, де помітив на першому поверсі електросамокат марки «Kugоо» M4, який належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає взяв його до рук та попрямував з ним на вихід з під?їзду.
Далі, ОСОБА_9 , поклав електросамокат до машини свого знайомого та поїхав у невідомому напрямку, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав матеріального збитку ОСОБА_8 на суму 14 500 гривень.
У вказаний спосіб, ОСОБА_5 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, винним у вчиненні якого визнається.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, з відповідною кримінально-правовою кваліфікацією його дій погодився, зазначивши, що побачив зазначений в обвинувальному акті електросамокат та вирішив його викрасти. В подальшому для вирішення власних матеріальних потреб зазначений електросамокат продав на ринку. Щиро розкаюється у вчиненому.
Покази ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.
У судовому засіданні учасникам кримінального провадження судом роз'яснено положення ч. 3 ст. 349 КПК України.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінальних правопорушень, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин кримінального провадження, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, тому суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, зокрема: письмових документів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 та матеріалів, дослідження яких є необхідним для вирішення питань, передбачених ч. 1 ст. 368 КПК України.
За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України в повному обсязі доведена, а відтак його дії вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах дії воєнного стану.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з класифікацією, наведеною у ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину, особу винного та обставину, що пом'якшує та відсутність обставин обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 є щире каяття.
Обставин, що згідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд приймає до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, характеризуючі обвинуваченого дані, відповідно до яких, останній не одружений, має середню освіту, офіційно не працює, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення проти власності, востаннє 24.04.2023 Печерським районним судом м. Києва за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, проте був звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Враховуючи наведені дані про особу обвинуваченого, а також пропозицію прокурора про можливість застосування положень ст. 75 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд дійшов висновку про таке.
Як вбачається, після постановлення вироку Печерського районного суду м. Києва від 24.04.2023 встановлено, що ОСОБА_5 винен в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення зазначеного вироку.
Приписами ст. 70 КК України визначені підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю злочинів.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання визначається за правилами, передбаченими частинами 1-3 цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. У такому випадку за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу, в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.
При цьому, вирішуючи питання про можливість призначення ОСОБА_5 покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, суд зважає, що не вправі змінювати покарання, призначене попереднім (першим) вироком за окремий злочин. Він також не повинен ще раз призначати (дублювати) це покарання в новому (другому) вироку. У цьому разі діє юридична презумпція законності й обґрунтованості попереднього вироку, який набрав законної сили, що суд підтверджує, застосовуючи ч. 4 ст. 70 КК України.
Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01.04.2024 (справа № 183/6854/20, провадження № 51-4885кмо23).
Крім того, вирішуючи питання про можливість призначення ОСОБА_5 покарання на підставі ст. 70 КК України, суд враховує роз'яснення Пленуму Верховного Суду України щодо її застосування, які не втратили своєї актуальності та вказані у п. 21 постанови від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання». Зокрема про те, що однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей (санкцій частин статті) КК України.
Водночас, суд враховує й правову позицію, викладену у постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.03.2018 (справа № 754/2749/17, провадження № 51-717км18), де наведено висновок щодо застосування норми ч. 4 ст. 70 КК, у тому випадку коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення першого вироку інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, або звільняється від відбування покарання з випробуванням, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Враховуючи зазначені висновки щодо застосування норм права, а також те, що покарання поглиненню не підлягають, вирок Печерського районного суду м. Києва від 24.04.2023 належить виконувати самостійно.
За такого, суд вважає можливим застосування положень ст. 75 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 .
Визначаючи тривалість іспитового строку, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, його стадію, особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом'якшує покарання та відсутність обставин, що його обтяжує та приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_5 можливо без ізоляції від суспільства, тому останній підлягає звільненню від відбування покарання з випробуванням з призначенням іспитового строку в максимальних межах, передбачених ст. 75 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'явлено.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід до ОСОБА_5 не застосовувався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд, -
Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Вирок Печерського районного суду м. Києва від 24.04.2023 у справі № 757/14750/23-к, яким ОСОБА_5 призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки - виконувати самостійно.
Речові докази:
-диск DVD-R з відеозаписом - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.
Суддя ОСОБА_10