ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6850/23
провадження № 1-кп/753/838/25
"22" серпня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Золотоноша, Черкаської області, громадянки України, непрацюючої, неодруженої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , несудимої,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_2 ,
у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 20 червня 2018 року, ОСОБА 2, діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБОЮ 1, ОСОБОЮ 3, ОСОБОЮ 4 та невстановленими досудовим розслідуванням особами, серед громадян, яких можна віднести до соціально вразливої категорії населення, дізнався про власників квартири АДРЕСА_3 , яка, відповідно до наявної інформації у Київському міському бюро технічної інвентаризації на праві спільної приватної власності належить ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , після чого невстановлені досудовим розслідуванням особи підшукали та залучили ОСОБА_2 , яка, будучи обізнаною щодо злочинних намірів організованої групи, за грошову винагороду погодилась виступити власником вищевказаної квартири під час укладання договору купівлі - продажу даного нерухомого майна та надала копії документів, що засвідчують її особу для виготовлення підроблених документів на право власності на нерухоме майно та підготовки документів, необхідних для нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу квартири.
Продовжуючи свої протиправні дії, отримавши відповідну інформацію щодо зазначеного об'єкту нерухомості та його власників в Київському міському бюро технічної інвентаризації, діючи спільно, відповідно до розподілених ролей, ОСОБА 4, у невстановленої досудовим розслідуванням особи та у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, придбав підроблений нотаріальний бланк серії ВСК № 868883, ОСОБА 3 наніс на нього відбитки штампа та печатки КП Київської міської ради «КМБТІ», а також відтиск печатки приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 , виготовив інформаційну довідку КП Київської міської ради «КМБТІ» КВ-2018 № 17573 від 15.05.2018, відповідно до якої квартира АДРЕСА_3 належить ОСОБА_2 та витяг з реєстру територіальної громади міста Києва № 24253420 від 04.06.2018, відповідно до якого в квартирі АДРЕСА_3 ніхто не зареєстрований, ОСОБА 1 вніс друкований текст договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_3 , укладеного 14.02.2006 року між ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 , з внесенням рукописного тексту та підпису від імені «покупця» та «продавця», підпису від імені нотаріуса ОСОБА_10 , а ОСОБА 2 звернувся до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 , яка не була обізнана щодо протиправної діяльності даної групи осіб, та домовився щодо дати та часу вчинення відповідного правочину.
В подальшому, невстановлені досудовим розслідування особи у невстановлений розслідуванням час, місці та обставинах, але не пізніше 20 червня 2018 року передали ОСОБА_2 завідомо підроблені документи, а саме: договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений 14 лютого 2006 року між ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 , інформаційну довідку КП Київської міської ради «КМБТІ» КВ-2018 № 17573 від 15 травня 2018 року, відповідно до якої квартира АДРЕСА_3 належить ОСОБА_2 та витяг з реєстру територіальної громади міста Києва № 24253420 від 04 червня 2018 року, відповідно до якого в квартирі АДРЕСА_3 ніхто не зареєстрований, які вона мала в подальшому використати під час реалізації злочинного умислу, направленого на заволодіння шляхом обману чужим майном, а саме зазначеною квартирою.
20 червня 2018 року приблизно о 18 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 , вдаючи із себе власника квартири АДРЕСА_3 , за попередньою домовленістю із ОСОБА_12 , якого невстановлені досудовим розслідуванням особи підшукали та залучили як потенційного покупця, обіцяючи останньому грошову винагороду за участь у укладанні нотаріально посвідченої угоди, і з яким ОСОБА_2 познайомилась у невстановлені досудовим розслідуванням час, місці та обставинах, прибула до офісу № 23 приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_11 , що розташований по АДРЕСА_4 з метою відчуження вищевказаного нерухомого майна на користь покупця, де на той час перебували ОСОБА 1, ОСОБА 2 та невстановлені досудовим розслідуванням особи.
Перебуваючи в офісі приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_11 , що розташований по АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 , вдаючи із себе власника квартири АДРЕСА_3 перед підписанням договору купівлі-продажу квартири вказаного нерухомого майна, пред'явила приватному нотаріусу КМНО ОСОБА_11 та покупцю ОСОБА_12 заздалегідь підготовлені документи, що посвідчують право власності на вказану квартиру, серед яких були: паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 із анкетними даними ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; підроблений договір купівлі-продажу від 14 лютого 2006 року, згідно до істотних умов якого ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 відчужили, а гр. ОСОБА_2 набула право власності на квартиру АДРЕСА_3 ; підроблена інформаційна довідка КП Київської міської ради «КМБТІ» КВ-2018 № 17573 від 15.05.2018, відповідно до якої квартира АДРЕСА_3 належить ОСОБА_2 та підроблений витяг з реєстру територіальної громади міста Києва № 24253420 від 04.06.2018, відповідно до якого в квартирі АДРЕСА_3 ніхто не зареєстрований.
В подальшому 20 червня 2018 року приблизно о 18 годині 10 хвилин, ОСОБА_2 , перебуваючи в офісі № 23 приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_11 , що розташований по АДРЕСА_4 , усвідомлюючи, що не є власником вищевказаної квартири, підписала договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого вона за грошові кошти в сумі 406100 гривень відчужила, а ОСОБА_12 набув право власності на квартиру АДРЕСА_3 , та який приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_11 , яка не була обізнаною стосовно злочинної діяльності вказаної групи осіб, було посвідчено, а відповідні відомості внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в результаті чого ОСОБА 1 спільно з ОСОБОЮ 2, ОСОБОЮ 3, ОСОБОЮ 4 та невстановленими досудовим розслідуванням особами заволодів вищевказаним нерухомим майном, завдавши потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 987 351 гривню, відповідно до ринкової вартості квартири станом на 20 червня 2018 року, тобто в особливо великих розмірах.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнала повністю, щиро розкаялася та пояснила, що зі сплином часу вже не пам'ятає дати та часу, коли до неї в Черкасам підійшов знайомий на ім'я ОСОБА_13 та попросив допомогти продати квартиру в Києві. Так, інший співучасник ОСОБА_14 , ім'я якого їй невідомо, приїхав за нею до ОСОБА_15 на автомобілі та відвіз до нотаріуса, де вона надала паспорт та підписала документи на продаж квартири. Після цього її відвезли до дому, де вона мала отримати кошти за свої послуги, однак так нічого не отримала, а ОСОБА_13 поїхав за кордон. Зазначила, що розуміла, що квартира їй не належить, хотіла отримати кошти, зараз вже розуміє, що не треба було такого робити. Також, вказала, що може упізнати ОСОБА_14 та іншого співучасника, який її возив до Києва до нотаріуса.
Оскільки обвинувачена ОСОБА_2 у повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованих їй органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та захисник не оспорюють фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують її особу, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю та кваліфікує її дії за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції, яка була чинна на час вчинення кримінального правопорушення) як пособництво в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб.
Обираючи обвинуваченій міру покарання, суд виходить з положень ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Також, відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Також суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було «свавільним» («Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року) та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року). У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При цьому суд приймає до уваги характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до категорії особливо тяжкого, фактичні обставини справи та характер злочинних діянь, її роль, відношення обвинуваченої до скоєного (визнання вини у повному обсязі, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину).
Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в ч. 1 цієї статті.
Так, ОСОБА_2 щиро розкаялася у вчиненому, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, що також визнається судом обставинами, що пом'якшують покарання.
Обставиною, що обтяжує покарання, судом не встановлено.
Судом також враховуються і дані про особу обвинуваченої, яка несудима, на спеціальних обліках не перебуває, має постійне місце проживання, раніше ні в чому осудному помічена не була, її вік.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 необхідно призначити покарання за ч. 4 ст. 190 КК у виді позбавлення волі.
Разом з тим, відповідно до ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Враховуючи зазначене, дані про особу ОСОБА_2 , яка вперше притягується до відповідальності, її вік, наявність декількох обставин, які пом'якшують покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, які обтяжують покарання, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, з урахуванням додержання принципу співмірності та індивідуалізації покарання, на переконання суду, дають підстави дійти до висновку про можливість досягти мети заходу примусу без ізоляції останнього від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою впродовж іспитового строку, встановленого у ст. 75 КК.
Саме таким покаранням буде досягнуто мету, передбачену ч. 2 ст. 50 КК України - виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Крім того, оскільки ОСОБА_2 звільняється від відбування покарання з випробуванням, то згідно вимог ст. 77 КК України, додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовується.
Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши її з під варти в залі суду негайно.
Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішити у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 та ч. 2 ст. 124 КПК України.
Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України, і призначити їй покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов'язки: періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши її з під варти в залі суду негайно.
Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати по справі - вартість проведеної експертизи на суму 4530 грн. 72 коп. в дохід держави.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського Апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1