ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8480/25
провадження № 2/753/7188/25
01 серпня 2025 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Трусова Т. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2025 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (далі також - ТОВ "Коллект Центр", позивач) через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , відповідач, позичальник, боржник) про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 500 грн.
Позов обґрунтований такими обставинами. 11.09.2021 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3396918. 28.12.2021 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір факторингу № 28-12/2021-72. В свою чергу ТОВ "Вердикт Капітал" 10.03.2023 відступило право грошової вимоги ТОВ "Коллект Центр", відповідно до договору № 10-03/2023-01. До позивача перейшло право вимоги до відповідача, а саме позивач набув права грошової вимоги за кредитним договором № 3396918 від 11.09.2021 в сумі 22 500 грн, з яких: 4 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 18 500 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
Ухвалою суду від 07.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялись ухвала про відкриття провадження, яка повернулась з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Отже ураховуючи, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання ним у встановлений судом строк відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами відповідно до положень частини восьмою статті 178 ЦПК України.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Таким чином, 11.09.2021 р. між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 3396918, у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором,відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4 000 грн, строком на 30 днів з 11.09.21 по 11.10.21, зі сплатою комісії за надання кредиту: 440 грн., яка нараховується за ставкою 11 % від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 1 500 грн, які нараховуються за ставкою 1.25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.
Кошти кредиту надавались у безготівковій формі, шляхом їх перерахування на реквізити платіжної картки, реквізити якої надані позичальником кредитодавцю з метою отримання кредиту.
Кредит вважається погашеним в день отримання кредитодавцем коштів в погашення усієї заборгованості за кредитом.
Кошти були перераховані на картковий рахунок відповідача у розмірі 4 000 грн.
28.12.2021 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Вердикт Капітал" укладено договір факторингу № 28-12/2021-72, у відповідності до умов якого до нового кредитора перейшло право вимоги до відповідача. Первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимог до позичальника, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитним договором, та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором.
В свою чергу, ТОВ "Вердикт Капітал" відступило право грошової вимоги до позичальника ТОВ "Коллект Центр", у відповідності до договору про відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 і позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3396918 від 11.09.2021 в сумі 22 500 грн.
З наданих позивачем розрахунків вбачається, що зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у визначені договорами строки відповідач не виконав.
Однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої домовленості, яка знайшла своє вираження у статтях 3, 6, 626, 627, 628, 629, 638 ЦК України.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
За приписами статті 628 цього Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За положеннями частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Судом установлено, 12.09.2021 відповідачем було укладено споживчий кредитний договір № 4235792. Підписання ОСОБА_2 договору, який містить усі істотні умови, передбачені законодавством для кредитного договору, зокрема, сума кредиту, розмір процентів, строки і порядок погашення кредиту, є доказом ознайомлення його з їх предметом та усіма умовами.
Відповідно до частини першої статті 509 цього Кодексу зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За загальними правилами, встановленими нормами статей 526, 530, 611, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та у встановлений строк, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).
Жодних обмежень щодо заміни кредитодавця у зобов'язанні, що випливає з кредитного договору, закон не містить, таких обмежень не встановлено і в укладеному між фінансовою установою та ОСОБА_1 кредитному договорі.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статей 1077, 1079 цього Кодексу за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор), яким може бути лише банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частина перша статті 1078 ЦК України визначає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога) а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а відтак доводи відповідачки про відсутність у позивача майнового права, на захист якого подано цей позов, не заслуговують на увагу і є безпідставними.
Обставинами справи установлено, що ОСОБА_1 є боржником у зобов'язанні, що виникло на підставі укладеного ним з первісним кредитором споживчого кредитного договору № 3396918 від 11.09.2021, яке не було ним виконано у встановлений строк, а 10.03.2023 ТОВ "Коллект Центр" набуло право вимоги до відповідача на суму заборгованості в загальному розмірі 22 500 грн, з яких: 4 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 18 500 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
За принципом змагальності кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12, 81 ЦПК України).
Відповідно до положень статті 76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).
З огляду на те, що за умовами укладеного з відповідачем кредитного договору кредит надавався шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника, доказом невиконання фінансовою установою зобов'язання щодо надання кредиту могла б бути виписка з карткового рахунку відповідача, проте жодних доказів на підтвердження неотримання ним кредитних коштів суду не надано, як і не спростовано правильність нарахування суми боргу.
Отже на підставі оцінки викладених у заявах по суті справи доводів і аргументів та наданих сторонами доказів суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог ТОВ "Коллект Центр" до позичальника ОСОБА_1 та задовольняє їх у повному обсязі.
За приписами статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача.
За подання позову позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 422,40 грн, також ним понесено витрати на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 9 000 грн, що підтверджується договором № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року укладеним з АО «Лігал Ассістанс», яка бере на себе обов'язки надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором; заявкою на надання юридичної допомоги № 335 від 01.03.2025.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за споживчим кредитним договором № 3396918 від 11.09.2021 у розмірі 22 500 грн, судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн, а усього 33 922 (тридцять три тисячі дев'ятсот двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: