Справа №757/55228/24-а
Провадження №2-а/752/166/25
05 травня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кокошка О.Б.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що відносно нього відповідачем були складені постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії AА № 00019002 від 23.04.2024 (далі - постанова № 00019002), АА № 00020354 від 11.06.2024 (далі - постанова № 00020354) (разом - постанови).
Постановою № 00019002 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500, 00 грн за рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), а саме перевищення загальної маси транспортного засобу на 5, 975% (2.39 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
Постановою № 00020354 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 КУпАП і накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500, 00 грн за рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР, а саме перевищення загальної маси транспортного засобу на 5, 638 % (2.255 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
Вважає, що оскаржувані постанови є необгрунтованими та такими, що не відповідають нормам КУпАП, а відповідачем не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення.
З огляду на зазначене, просив скасувати вказану постанову та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
03.02.2025 суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху, на виконання якої позивач у встановлений судом строк усунув недоліки позовної заяви.
18.02.2025 суд постановив ухвалу, якою справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
У поданому 04.03.2025 відзиві на позовну заяву представник відповідача (Давиденко Олександра Сергіївна) вказала, що оскаржувана постанова ухвалена уповноваженою посадовою особою в порядку та спосіб, встановлені законодавством. Вважає, що уповноваженими особами відповідача належним чином виявлено та зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП, та розглянуто справу про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті.
З огляду на зазначене вище, представник відповідача просила повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
У поданій відповіді на відзив позивач вказав, що доводи відповідача не є обгрунтованими. Вважає, що відповідач не надав жодних доказів правомірності та обгрунтованості постанов, а тільки неправомірно переклав обов'язок доказування своєї невинуватості на позивача.
Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано.
Дослідивши надані учасниками справи суду докази, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.
У позові позивач просить поновити пропущений строк на оскарження постанов.
Так, частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.
Відповідно до положень частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 зазначив наступне: «...причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування».
Таким чином, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Згідно з частиною 3 статті 291 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Відповідно до частини 2 статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Суд звертає увагу, що датою винесення постанови № 00019002 є 23.04.2024, а постанови № 00020354 - 11.06.2024. При цьому, позов позивачем було подано лише 04.11.2024.
Позивач зазначив, що оскаржувані постанови він отримав 23.10.2024, про що свідчить копія поштового конверту, додана до позову. Окрім цього, вказує, що неодноразово звертався до відповідача для отримання постанов, про що свідчать листи, копії яких додані до позовної заяви.
З огляду на вказане, просив поновити строк для оскарження постанов.
Суд звертає увагу, що копія поштового конверту зі штрих-кодом № 0600969293037, додана позивачем до позову, не містить інформації про дату отримання позивачем постанов, а зміст листа відповідача № 8705/3.1.2/15-24 від 28.08.2024 не дає підстав стверджувати, що позивач вживав належних заходів для отримання постанов.
Окремо суд бере до уваги, що позивач, будучи обізнаним про складення відносно нього оскаржуваних постанов, мав вживати належних заходів для їх отримання.
Натомість, з даним позовом позивач звернувся до суду після спливу понад чотирьох місяців з моменту винесення оскаржуваних постанов, що свідчить про неналежне ставлення позивача до своїх процесуальних обов'язків і порушення визначеного законом порядку звернення до суду.
Будь-яких поважних причин, які б свідчили про відсутність у позивача можливості звернутись до суду з даним позовом у визначений законом десятиденний строк, судом не встановлено.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової визначеності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).
Отже, відповідно до практики Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Згідно з частиною 4 статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Також пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов'язаний в кожному випадку з'ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов'язаний залишити позовну заяву без розгляду.
Таким чином, аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність поважних причин, які б обумовили виправдану необхідність поновлення позивачу строку для звернення до суду з даним позовом, а відтак позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 20, 77, 123, п.8 ч.1 ст. 240 КАС України, суд, -
Адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 05.05.2025.
Суддя О. Б. Кокошко