Справа №752/21842/24
Провадження №2-а/752/124/25
22 травня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кокошка О.Б.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу за позовною заявою адвоката Рябка Сергія Олександровича, поданою в інтересах ОСОБА_1 , до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення,-
Адвокат Рябко Сергій Олександрович (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що відносно позивача була складена постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії AА № 00021385 від 12.08.2024 (далі - постанова).
Постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500, 00 грн за рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), а саме перевищення загальної маси транспортного засобу на 6, 088% (2.435 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
Вважає, що дії посадової особи відповідача щодо винесення постанови є протиправними, постанова є незаконною, а накладення адміністративного стягнення необгрунтованим та безпідставним у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП, через невстановлення відповідачем обставин, які відповідно до вимог законодавства мають бути встановлені і враховані, і які впливають на кваліфікацію правопорушення відповідно до пункту 22.5 ПДР.
З огляду на вказане, просив скасувати вказану постанову та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
14.04.2025 суд постановив ухвалу, якою справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
У поданому 17.04.2025 відзиві на позовну заяву представник відповідача (Ярошенко Катерина Олексіївна) вказала, що оскаржувана постанова ухвалена уповноваженою посадовою особою в порядку та спосіб, встановлені законодавством. Вважає, що уповноваженими особами відповідача належним чином виявлено та зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП, та розглянуто справу про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті.
З огляду на зазначене вище, представник відповідача просила повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано.
Дослідивши надані учасниками справи суду докази, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.
У позові позивач просить поновити пропущений строк на оскарження постанов.
Так, частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.
Відповідно до положень частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 зазначив наступне: «...причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування».
Таким чином, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до частини 2 статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Разом з тим, відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Згідно з частиною 3 статті 291 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Згідно з статтею 279-5 КУпАП разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або Єдиному державному демографічному реєстрі адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову.
Суд звертає увагу, що датою винесення постанови є 12.08.2024. При цьому, позов представником позивача було подано 07.10.2024.
У позові представник позивача вказує, що ним було подано до відповідача адвокатський запит № 3009 від 30.09.2024 (далі - запит) про надання інформації та копій документів щодо постанови, адже позивач не був обізнаний про прийняття постанови, так як не отримував її.
03.10.2024 на електронну пошту представника позивача надійшла відповідь відповідача на запит № 9696/3.1.2/15-24 від 03.10.2024 (далі - відповідь) з копіями доказів відправки постанови позивачу. У вказаній відповіді відповідач вказав, що 13.08.2024 постанова була направлена за адресою позивача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів.
Окрім того, відповідач вказав, що згідно з даними від АТ «Укрпошта» про вручення поштового відправлення № 0600281965783 (далі - поштове відправлення) постанову було повернуто йому 13.09.2024.
Представник позивача, в свою чергу, зазначає, що в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зазначено, що воно підлягає поверненню, а у довідці про повернення вказаного поштового відправлення від 04.09.2024 (далі - довідка) вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою».
З огляду на вказане, просить поновити пропущений строк на оскарження постанови, з огляду на те, що позивач був обізнаний про винесення постанови лише 03.10.2024.
Суд звертає увагу, що зі змісту позовної заяви та відповіді вбачається, що сторона позивача була обізнана про наявність винесеної постанови до 03.10.2024, адже запит до відповідача, в якому вказувалися ідентифікаційні дані постанови (серія, номер та дата), був поданий представником позивача 30.09.2024.
Окремо суд бере до уваги, що позивач, будучи обізнаним про складення відносно нього оскаржуваних постанов, мав вживати належних заходів для їх отримання.
Натомість, суд звертає увагу, що відповідно до довідки причиною повернення поштового відправлення є відсутність адресата за вказаною адресою.
З огляду на зміст відповіді та положення статті 279-5 КУпАП, постанова набула законної сили у день її повернення (13.09.2024). Вказане жодним чином не оспорюється та не спростовується стороною позивача.
Позивачем не наведено та не підтверджено наявності поважних причин, які б свідчили про відсутність можливості звернутись до суду з даним позовом у визначений законом десятиденний строк (з 13.09.2024 по 23.09.2024).
Натомість, з даним позовом позивач звернувся до суду після спливу вказаного десятиденного строку, що свідчить про неналежне ставлення позивача до своїх процесуальних обов'язків і порушення визначеного законом порядку звернення до суду.
Будь-яких поважних причин, які б свідчили про відсутність у позивача можливості звернутись до суду з даним позовом у визначений законом десятиденний строк, судом не встановлено.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової визначеності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).
Отже, відповідно до практики Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Згідно з частиною 4 статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Також пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов'язаний в кожному випадку з'ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов'язаний залишити позовну заяву без розгляду.
Таким чином, аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність поважних причин, які б обумовили виправдану необхідність поновлення позивачу строку для звернення до суду з даним позовом, а відтак позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 20, 77, 123, п.8 ч.1 ст. 240 КАС України, суд, -
Адміністративну справу за позовною заявою адвоката Рябка Сергія Олександровича, поданою в інтересах ОСОБА_1 , до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 22.05.2025.
Суддя О. Б. Кокошко