Справа №752/8986/25
Провадження №2-а/752/275/25
22 травня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кокошка О.Б.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу за позовною заявою адвоката Дутка Ігоря Михайловича, поданою в інтересах ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення,-
Адвокат Дутка Ігор Михайлович (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії AB № 00004650, винесеною Головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Шмельовим Микитою Вячеславовичем від 06.02.2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн (далі - постанова) за правопорушення, яке полягає в тому, що відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), а саме перевищення загальної маси транспортного засобу на 8, 338% (3, 335 тон) при дозволеній максимальній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки прийнята не в порядку та не у спосіб, передбачений законом, а також є безпідставною, оскільки прийнята на підставі непідтверджених висновків про наявність адміністративного правопорушення. Вказане, на переконання позивача, свідчить про відсутність події та складу адміністративного правопорушення в його діях.
З урахуванням викладеного просив скасувати вказану постанову та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
18.04.2025 суд постановив ухвалу, якою справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
У поданому 29.04.2025 відзиві на позовну заяву представник відповідача (Ярошенко Катерина Олексіївна) вказав, що оскаржувана постанова ухвалена уповноваженою посадовою особою в порядку та спосіб, встановлені законодавством. Вважає, що уповноваженими особами відповідача належним чином виявлено та зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП та розглянуто справу про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, а позивачем не наведено жодних належних та допустимих, достатніх доказів на спростування позиції відповідача, якою останній керувався при притягненні позивача до адміністративної відповідальності.
З огляду на вказане представник відповідача просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
У поданій представником позивача відповіді на відзив від 07.05.2025 останній зазначив, що не погоджується із доводами відповідача, вважає їх необгрунтованими та безпідставними. Вказує, що, по-перше, у відзиві відповідач жодним чином не спростував того, що оскаржувана постанова прийнята уповноваженою посадовою особою не в порядку та не у спосіб, передбачений чинним законодавством, а, по-друге, судження відповідача про недоведеність здійснення позивачем перевезення контейнеру, викладені у відзиві, зводяться виключно до суб'єктивних припущень відповідача, адже факт перевезення контейнеру, на переконання представника позивача, підтверджується копією товарно-транспортної накладної № 01/03-02 від 06.02.2025, наданою ТОВ «Агро Стар Холдинг» (далі - товарно-транспортна накладна).
З огляду на зазначене представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано.
Дослідивши письмові докази у справі, з'ясувавши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.
У поданій разом із позовом заяві про поновлення строку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення (далі - заява) представник позивача просить поновити пропущений строк на оскарження постанови.
Так, частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.
Відповідно до положень частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з статтею 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Судом встановлено, що постанова набрала законної сили 28.02.2025.
Зі змісту заяви вбачається, що позивач отримав копію постанови у квітні 2025 року з використанням сервісів застосунку «Дія» після того, як ознайомився із матеріалами виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5 (копія яких додана до позовної заяви), що внесені до автоматизованої системи виконавчого провадження в мережі Інтернет. Окрім того, у заяві представник позивача зазначає, що постанова не була вручена позивачу та повернена 28.02.2025 відповідачеві, що, в свою чергу, підтверджується трекінгом відповідного поштового відправлення № 0610228757180 АТ «Укрпошта». Вказані доводи представника позивача, в свою чергу, не були спростовані стороною відповідача.
Водночас, згідно з частиною 2 статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
З огляду на вказане, суд вважає, що строк звернення із позовною заявою про оскарження постанови позивачем не пропущено, оскільки вбачається, що постанова не була вручена відповідачем позивачеві у встановленому законодавством порядку, а матеріали справи не містять доказів зворотного.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 251 КУпАП обумовлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом частини 1, 2 статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Згідно з статтею 229 КУпАП від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Судом встановлено, що відповідно до постанови 06.02.2025 о 13 год 51 хв., за адресою M-01, км 49+495, Київська обл. автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб VOLVO FH 13.480, ДНЗ НОМЕР_6 (далі - тягач), позивач, як відповідальна особа, допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР, а саме перевищення загальної маси транспортного засобу на 8, 338% (3, 335 тон) при дозволеній максимальній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 КУпАП.
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 вбачається, що тягач є вантажним-спеціалізованим сідловим тягачем-Е.
Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8 500,00 грн.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі врегульований положеннями Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12. 2019 № 1174 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 Порядку автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті (далі - автоматичний пункт) - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.
Метадані - структуровані дані, які містять відомості про подію, зафіксовану за допомогою автоматичного пункту, характеристики зафіксованого транспортного засобу, необхідні для його ідентифікації, параметри функціонування технічних засобів автоматичного пункту, а також інші дані, необхідні для обліку, пошуку, оцінки та управління такими відомостями.
Інформаційний файл - упорядкована сукупність відомостей про транспортний засіб, відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП, наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Згідно з пунктом 12 Порядку автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу (за можливості); вимірювання габаритів транспортного засобу (за можливості); фіксацію та розпізнавання номерного знака транспортного засобу; фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-комунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-комунікаційної системи.
Згідно з пунктом 14 Порядку інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-комунікаційної системи у вигляді метаданих.
Відповідно до пункту 15 Порядку метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, найменування власника засобу вимірювальної техніки, інформацію про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, номерний знак транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 "Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку", повну масу транспортного засобу, зовнішні габарити транспортного засобу (за можливості), розподіл навантаження за осями транспортного засобу (номер осі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на осі (за наявності); фотографії транспортного засобу: фронтальну, фотографію номерного знака транспортного засобу, оглядову фотографію із зображенням розпізнаного номерного знака; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).
Згідно з пунктом 16 Порядку посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли.
Процедуру оформлення уповноваженими посадовими особами відповідача відповідно до покладених на них повноважень матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, встановлено Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 року № 512 (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 4 розділу II Інструкції під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу з використанням системи уповноважена посадова особа з'ясовує: наявність фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, ознаки якого зафіксовані на фотознімках, відеозаписі (за наявності) в інформаційному файлі; відповідність символів номерного знака транспортного засобу на отриманих фотознімках, відеозаписі (за наявності) символам, розпізнаним системою; наявність та повноту інформації про зафіксований транспортний засіб; відповідність типу, марки та моделі зафіксованого транспортного засобу його реєстраційним даним, отриманим із системи; наявність у системі інформації про те, що до моменту вчинення правопорушення зафіксований транспортний засіб вибув із володіння особи, зазначеної у статті 14-3 КУпАП, внаслідок протиправних дій інших осіб або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать цьому транспортному засобу; наявність та повноту інформації про особу, зазначену у статті 14-3 КУпАП, зафіксованого транспортного засобу; наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; наявність і відповідність дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, або документу про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Опрацювання матеріалів інформаційного файлу здійснюється в один або два етапи (рівні) залежно від наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб або про особу, яка притягається до відповідальності, а також оцінки інших матеріалів інформаційного файлу у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з абзацом 3 пункту 5 розділу II Інструкції у разі потреби додаткової перевірки фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, відсутності достовірної та/або повної інформації щодо зафіксованого транспортного засобу, особи, яка притягається до відповідальності, уповноважена посадова особа постанову не виносить, а матеріали адміністративної справи невідкладно передає з використанням засобів системи на другий етап (рівень) іншій уповноваженій посадовій особі із зазначенням підстав передання для продовження їх розгляду шляхом детального опрацювання та уточнення наявних матеріалів інформаційного файлу, іншої інформації стосовно транспортного засобу та особи, яка притягається до відповідальності, отриманої із системи, з подальшим прийняттям відповідного рішення.
Відповідно до абзацу 2 пункту 3 розділу II Інструкції постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.
Згідно з підпунктом «б» пункту 22.5 ПДР рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси щодо вантажних автомобілів: комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 тони.
Відповідно до частини 2 статті 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Системний аналіз статтей 247 та 280 КУпАП дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 20.05.2020, справа №524/5741/16-а).
Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.10.2016 у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зі змісту постанови вбачається, що позивача притягнено до адміністративної відповідальності за те, що він допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР, а саме перевищення загальної маси транспортного засобу на 8, 338% (3, 335 тон) при дозволеній максимальній масі 40 тон.
Як зазначено у постанові, вказане адміністративне правопорушення було зафіксоване за допомогою технічного засобу WIM21, WAGA-WIM35, зав. № 6, що пройшов повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки на підставі свідоцтва про повірку № 04/6039, яке є чинним до 26.08.2025 та копія якого додана представником відповідача до відзиву (далі - технічний засіб).
Суд не погоджується із доводами позивача з приводу того, що він не є відповідальною особою в розумінні статті 14-3 КУпАП, адже, по-перше, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 15.12.2020, яка додана до позову, позивач не спростовує те, що він є відповідальною особою в розумінні статті 14-3 КУпАП. По-друге, з огляду на положення абзацу 5 пункту 2 Порядку та статті 14-3 КУпАП відомості про відповідальну особу отримуються шляхом взаємодії з Єдиним державним реєстром транспортних засобів, Реєстром адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху та іншими інформаційними та інформаційно-комунікаційними системами МВС, Агентства відновлення, відповідних державних органів, національного оператора поштового зв'язку, а також з електронними комунікаційними мережами постачальників електронних комунікаційних послуг, тобто через автоматизований обмін даними.
Із наданої відповідачем копії скріншоту з програми автоматизованого робочого місця Інформаційно-телекомунікаційної системи «Система автоматичної фіксації габаритно-вагового контролю транспортних засобів» (AB00004650.png) вбачається, що саме позивач є відповідальною особою щодо транспортного засобу в розумінні статті 14-3 КУпАП. При цьому, суд погоджується із доводами відповідача про те, що невнесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, незалежно від підстав такого невнесення, спричиняє автоматичне визначення відповідальною особою особу, за якою зареєстрований транспортний засіб, або ж керівника юридичної особи, за якою він зареєстрований, тобто позивача.
Суд звертає увагу, що з огляду на фотознімки транспортного засобу (далі - фоознімки), що додані представником відповідача до відзиву, вбачається, що тягач в момент фіксації технічним засобом здійснював рух у з'єднанні з напівпричепом.
Суд погоджується із доводами позивача про те, що постанова має містити інформацію про марку, модель та державний номерний знак причепа / напівпричепа, адже з огляду на положення пункту 1.10 ПДР причіп належить до транспортних засобів. До даного виду транспортних засобів належать також напівпричепи і причепи-розпуски.
З огляду на копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 вбачається, що напівпричеп, який був з'єднаний з тягачем в момент фіксації технічним засобом, є спеціалізованим напівпричепом-контейнеровозом марки KOEGEL, реєстраційний номер НОМЕР_7 (далі - напівпричеп-контейнеровоз).
У постанові зазначено наступні фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість вісей - 6 шт.; спарені колеса - 3 вісь; відстань між вісями 1-2: 2780 мм, 2-3: 1320 мм, 3-4: 4610 мм, 4-5: 1310 мм, 5-6: 1310 мм, навантаження на вісь 1 - 6250 кг, 2 - 4850 кг, 3 - 9950 кг, 4 - 8950 кг, 5 - 9100 кг, 6 - 9050 кг, загальна маса - 48150 кг, висота - 3.892 м.; ширина - 2.555 м.; довжина - 14.125 м.
Загальна маса транспортного засобу становить 43335 кг (з урахуванням похибки).
Однак, як вірно зазначено позивачем, постанова не містить жодних ідентифікаційних ознак напівпричепу-контейнеровозу (в тому числі даних щодо державного номерного знаку такого напівпричепу, типу напівпричепу, кількості осей напівпричепу), які, з огляду на матеріали справи, необхідні для встановлення події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП. При цьому, як вірно зазначено позивачем, за посиланням у постанові, що містить зображення та відеозапис (за наявності) транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, можливо встановити дані лише про фотографії із зображенням державного номерного знаку тягача. Фотознімків, які б давали можливість встановити державний номерний знак напівпричепу-контейнеровозу, матеріали справи не містять.
Суд звертає увагу, що частина 2 статті 132-1 КУпАП за своєю правовою природою є бланкетною правовою нормою, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення конкретних ознак адміністративного правопорушення відповідач під час розгляду адміністративної справи зобов'язаний з'ясувати конкретний припис пункту 22.5 ПДР, який відповідно до фактичних обставин справи був порушений позивачем. Відповідач, з огляду на зміст постанови, проігнорував той факт, що тягач був поєднаний з напівпричепом-контейнеровозом, і надав оцінку лише деяким параметрам самого тягача.
Зазначений підхід відповідача до розгляду адміністративної справи відносно позивача унеможливлює правильну та об'єктивну оцінку допустимого максимального значення фактичної маси транспортного засобу відповідно до положень підпункту «б» пункту 22.5 ПДР, адже з огляду на такий підхід відповідач не міг вірно встановити тип транспортного засобу (в тому числі визначити кількість осей напівпричепу-контейнеровозу).
Згідно з відомостями, зазначеними у товарно-транспортній накладній, 06.02.2025 позивач здійснював перевезення контейнеру з кукурудзою.
Доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням, а саме - розпізнавального знаку, номера контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера; інша інформація відповідно до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, є безпідставними, адже невідповідність способу маркування та/або способу завантаження і перевезення вантажів (зокрема щодо сипучих вантажів) не дає підстави посадовим особам відповідача самостійно змінювати технічні характеристики транспортного засобу шляхом зміни його вагових параметрів.
Зокрема, після реєстрації напівпричепу-контейнеровозу та відображення у реєстраційному свідоцтві відомостей про даний напівпричеп-контейнеровоз позивач має право розраховувати, що при визначенні вагових параметрів транспортного засобу уповноважені особи відповідача будуть враховувати положення пункту 22.5 ПДР в частині, що стосується контейнеровозів (фактична маса не повинна перевищувати 44 тони).
Крім того, надане розмежування максимально допустимого навантаження транспортних засобів у пункті 22.5 ПДР не дає можливості самостійно змінювати вказаний ваговий параметр транспортного засобу в залежності від дотримання чи не дотримання позивачем правил перевезення вантажів, виду та характеру вантажу, наявності чи відсутності необхідного маркування контейнера.
Отже, самостійна зміна посадовою особою відповідача гранично допустимих вагових параметрів транспортного засобу не може відповідати принципам належного урядування та правової визначеності.
Суд не погоджується із доводами відповідача про те, що положеннями Інструкції встановлено вимоги лише щодо форми постанови, а не змісту, адже вказаний підхід відповідача до винесення постанови є формальним та суперечить вимогам статті 245 КУпАП в частині всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи.
Суд зазначає, що з огляду на встановлення пунктом 22.5 ПДР різного значення нормативів параметрів допустимої загальної маси та допустимого навантаження на осі для контейнеровозів та для інших транспортних засобів та їх составів, зазначення в постанові повних даних щодо складу транспортного засобу, рух якого зафіксовано із перевищенням встановлених нормативів, у тому числі щодо марки, моделі та державного номерного знаку як тягачу, так і напівпричепу-контейнеровозу є визначальним для висновку про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною 2 статті 132-1 КУпАП.
З огляду на вказане, суд відмічає про безпідставне неврахування відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови факту проїзду тягача з напівпричепом-контейнеровозом.
Таким чином, оскаржувана постанова не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП.
За таких обставин, враховуючи повноваження місцевого загального суду як адміністративного, визначені частиною 3 статті 286 КАС України, суд доходить висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 484, 48 грн підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 9, 77, 90, 99, 139, 241-246, 255, 257, 286 КАС України, суд, -
Позовну заяву адвоката Дутка Ігоря Михайловича, поданою в інтересах ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії AB № 00004650 від 06.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті суму сплаченого судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Представник позивача: Дутка Ігор Михайлович, місцезнаходження: АДРЕСА_2. РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, місцезнаходження: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, ЄДРПОУ 39816845.
Повне рішення складене 22.05.2025.
Суддя О. Б. Кокошко