Справа № 635/7308/21
Провадження № 2/635/369/2025
21 серпня 2025 року сел. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Лук'яненко С.А.
за участю: представника відповідача адвоката Заїки Н.М,
секретар судового засідання Пальчук Е.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди, -
15.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визнати недостовірною та такою, що порушує його честі та гідність, інформацію, поширену ОСОБА_2 шляхом подання відповідного змісту заяв та скарг до Люботинського відділу поліції ГУНП в Харківській області від 05 серпня 2020 року (зареєстрована 19 серпня 2020 року) та 30 жовтня 2020 року, а також заяви, адресованої до відділення поліції №2 Харківського районного управління поліції №1 ГУНП в Харківській області від 07.06.2021 року; стягнути з відповідача 490000 гривень моральної шкоди та судові витрати по справі.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 19 серпня 2020 року ОСОБА_2 звернулась із заявою до поліції, в якій просить притягнути його до відповідальності за порушення права власності відповідача на належну їй частину домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку, яка також, на думку відповідача, належить їй на праві власності. 30 жовтня 2020 року відповідачем було подано до поліції скаргу з тим же змістом у якій заявниця повідомляла про незаконні дії ОСОБА_1 , вчинені протягом 22-28 липня 2020 року, які полягали у вирубці дерев, зносу будівель, самоуправному присвоєнні земельної ділянки та домоволодіння, прав на які у ОСОБА_1 немає. 07 червня 2021 року ОСОБА_2 знову звернулась до правоохоронних органів з заявою про внесення відомостей до ЄРДР щодо незаконних дій ОСОБА_1 з приводу порушення її права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 . Позивачем надавались пояснення співробітникам поліції в порядку проведення перевірки за заявами ОСОБА_2 та необхідні документи, які підтверджують його право власності, але ОСОБА_2 знову і знову зверталась до органів поліції з заявами одного і того ж змісту. Інформація, яка викладена у заявах ОСОБА_2 недостовірна, не відповідає дійсності, має негативний зміст та порушує особисті немайнові права позивача, порушує нормальний порядок його життя, оскільки позивач змушений постійно спілкуватися з представниками поліції та звертатися до юриста для складання пояснень щодо поданих заяв відповідача. ОСОБА_2 звинувачує позивача у самоуправному захваті земельної ділянки та пошкодженні чужого майна, намагається порушити проти позивача кримінальне провадження. Такі дії відповідача викликають у позивача негативні емоції, надання пояснень поліції забирає багато часу та відволікає позивача від його звичних справ. Тому позивач бажає захистити свою честь та гідність від розповсюдження відповідачем недостовірної інформації, а також вважає, що діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 49000 грн.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20.09.2021 року позовна заява була залишена без руху.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28.12.2021 року відкрито провадження у справі і призначено проведення підготовчого засідання.
На виконання розпорядження голови Верховного Суду від 08.03.2022 за № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» та відповідно до частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», було змінено територіальну підсудність справ Харківського районного суду Харківської області на Полтавський районний суд Полтавської області.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 11.12.2023 року дану справу передано для розгляду до Харківського районного суду Харківської області.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18.03.2024 року справу було прийнято в провадження судді Лук'яненко С.А. і призначено проведення підготовчого засідання.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20.03.2025 року підготовче засідання у справі закрите і призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.
Відповідач в судове засідання не прибула, її представник адвокат Заїка Н.М. заперечила проти задоволення позову. В обґрунтування заперечень вона зазначила, що відповідачка позов не визнає в повному обсязі, позовна заява є незаконною і необґрунтованою. Так зі змісту скарг ОСОБА_2 , поданих до компетентних органів державної влади, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк вбачається, що саме неузгоджені із відповідачкою, як із співвласником домоволодіння, дії позивача стали причиною звернення із реалізацією свого права на звернення відповідно до ст..40 Конституції України та ЗУ «Про звернення громадян». Відомості, наведені відповідачкою у зверненнях до правоохоронних органів, були висловлені з основною метою їхньої перевірки компетентними органами державної влади. Ніщо не свідчить, що відповідачка діяла поза встановленими законодавством межами для подання таких скарг, а сам лише факт звернення не може свідчити на зазіхання на честь та гідність позивача. Відповідачка є власницею 41/100 частини домоволодіння, на час звернення до правоохоронних органів вона не знала, що позивач зареєстрував у встановленому порядку своє право власності на 50/100 частин домоволодіння після смерті бабусі ОСОБА_3 . Про даний факт вона дізналася із доданих позивачем до позовної заяви документів. В той час, позивач достовірно знаючи, що відповідачка є співвласником домоволодіння, яке є у спільній частковій власності, без її згоди вчиняє дії щодо знищення насаджень відповідачки та знесення будівель на території домоволодіння. Отже такі дії він вчиняв всупереч житловим правилам та інтересам особи з інвалідністю ОСОБА_4 , яка має право проживання в зазначеному домоволодінні. Зазначаючи в своїх документах до правоохоронних органів на чинну ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 26.06.2008 року по справі №2-147, якою було заборонено ОСОБА_5 (батьку позивача), ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проводити реконструкцію, переобладнання,зносити будови та будувати нові будівлі, вирубувати дерева та кущі на території домоволодіння, ОСОБА_2 вважала, що позивач, який є сином і спадкоємцем свого батька ОСОБА_5 , був обізнаний із цією ухвалою і мав її виконувати. Отже обставини, на які посилається позивач, не можуть вважатися поширенням інформації, яка принижує честь і гідність позивача. Крім того, заявлена позивачем моральна шкода у розмірі 49000 грн. не обґрунтована і не підтверджена жодними доказами, як і судові витрати по справі у сумі 10000 грн. За таких підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вислухавши представника відповідача, дослідивши надані докази, суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.06.2011 року ОСОБА_1 прийняв спадщину у виді 50/100 частин домоволодіння з відповідною часткою надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті бабусі ОСОБА_3 .
Право власності позивача було зареєстроване у Комунальному підприємстві «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» 06.07.2011 року.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.10.1995 року ОСОБА_2 прийняла у спадщину 41/100 частки домоволодіння з відповідною часткою надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті матері ОСОБА_7 . Вказані відомості про право власності ОСОБА_2 підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Як вбачається із матеріалів справи, 19.08.2020 року ОСОБА_2 звернулась до Люботинського ВП ГУНП в Харківській області із заявою, в якій просила притягнути до відповідальності ОСОБА_1 , який вчиняє самоуправні дії на її земельній ділянці. Так вона зазначає, що їй належить 41/100 в будинку літ.А-1 та 9/100 в будинку літ.Б-1 в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 . Власники інших 59/100 частин домоволодіння померли і спадщину після них ніхто не прийняв. З 22 по 28 липня 2020 року ОСОБА_1 , який не має законного права, самоуправно зніс усі надвірні будови, проводить дії по самоуправному зносу жилого будинку літ.Б-1, де у неї є частка у праві власності, поставив паркан, захватив земельну ділянку, призначену для обслуговування домоволодіння. На її прохання припинити самоуправні дії і виконувати ухвалу суду від 26.06.2008 року, якою заборонено проводити реконструкцію, переобладнання, зносити будівлі і будувати нові, вирубувати дерева та кущі на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , він не реагує. Тому просить провести перевірку її заяви і повідомити про її результати письмово.
30.10.2020 ОСОБА_2 звернулась до Люботинського ВП із скаргою на ОСОБА_1 щодо незаконного захвату її земельної ділянки, яка призначена для обслуговування її домоволодіння, який самоуправно зробив височенну огорожу, зніс її будівлі і будує на їх місці свої, вирубує дерева та кущі, чим порушує рішення Харківського районного суду Харківської області від 26.06.2008 року №2-147. За її заявою від 05.08.2020 перевірка проведена не була, тому вона просить виконати закон і надати їй відповідь.
Також ОСОБА_2 зверталась із аналогічною заявою до правоохоронних органів 07.06.2021 року, в якій просила зареєструвати її заяву і внести відомості в ЄРДР.
Відповідно до пояснень ОСОБА_1 до ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області від 16.09.2020 з приводу заяви ОСОБА_2 від 19.08.2020 йому належить частка домоволодіння, що складається з двох житлових будинків за адресою: АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.06.2011 року. Дійсно в Харківському районному суді Харківської області розглядалося декілька цивільних справ з приводу розподілу часток та права користування між співвласниками домоволодіння, але перерозподілу часток так і не відбулося. Ухвалою суду від 26.06.2010 у справі №2-147 було заборонено проводити реконструкцію, переобладнання, зносити будівлі і будувати нові, вирубувати дерева та кущі на території домоволодіння, але така заборона розповсюджується на ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , які померли. А питання, порушені ОСОБА_2 , відносяться до цивільно-правових, тому вона не позбавлена можливості звернутись до суду.
Аналогічні пояснення надав ОСОБА_1 до ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області від 15.06.2021 з приводу заяви ОСОБА_2 від 07.06.2021.
21.05.2010 року старшим державним виконавцем Радіоновим О.С. відділу ДВС Харківського РУЮ Харківської області було відкрито виконавче провадження на виконання ухвали Харківського районного суду Харківської області від 26.06.2008 року про заборону ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проводити реконструкцію, переобладнання, зносити будівлі і будувати нові, вирубувати дерева та кущі на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Надаючи правову оцінку встановленим фактам, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Стаття 28 Конституції України гарантує кожній особі право на повагу до її гідності, а за ч. 4 ст. 32 основного Закону кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.
Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.
За змістом ч.1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (стаття 1 Закону України «Про інформацію»).
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співвжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18 зроблено правовий висновок про те, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Згідно зі ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Тлумачення статті 40 Конституції України свідчить, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (ч.1 ст. 1 Закону України Законом України «Про звернення громадян»).
У постанові Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 752/5766/16-ц (провадження № 61-9541св19) зазначено, що у разі, якщо особа звертається до юридичної особи із зверненням про проведення перевірки певних обставин і в якому міститься та чи інша інформація, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою права, передбаченого Законом України «Про звернення громадян», а не поширення недостовірної інформації.
У постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі №638/9228/18 (провадження № 61-4597св20)вказано, що звернення особи до правоохоронних органів не може розглядатися як дії, що порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки таке звернення здійснене в рамках закону і спрямоване на захист та відновлення порушених конституційних прав заявника.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23.11. 2022 у справі № 501/3208/19 (провадження № 61-7771св21).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з Рішенням Конституційного Суду від 10 квітня 2003 року звернення до правоохоронного органу про порушення прав особи не може вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію. Така правова позиція підтверджується рішенням ЄСПЛ у справі «SIRYK v. UKRAINE», № 6428/07, § 37, ЄСПЛ, від 31 березня 2011 року.
Відповідно доч.1,ч.12 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди,з авданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач заявив позовні вимоги про визнання недостовірною та такою, що принижує честь і гідність позивача інформацію, поширену відповідачем ОСОБА_2 у її заявах до відділу поліції про проведення перевірки щодо його самоуправних дій по захвату ним земельної ділянки та пошкодження чужого майна, і в результаті поширення такої недостовірної інформації йому спричинено моральну шкоду, яку оцінює у розмірі 490000 грн.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння з відповідною частками надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_2 , які розташовані на земельній ділянці за цією ж адресою. Порядок користування домоволодінням і земельною ділянкою не визначений.
Позивач вважав, що має право вчиняти дії щодо благоустрою двору та будівель, оскільки земельна ділянка для обслуговування вказаного домоволодіння не приватизована і перебуває у комунальній власності Пісочинської селищної ради, а відповідач не вчиняє будь-яких дій для підтримання будівель у нормальному стані, через що вони перебувають у аварійному стані та несуть загрозу життю та здоров'ю. Тобто ОСОБА_1 фактично не заперечив в позовній заяві, що здійснював певні дії з будівлями і насадженнями на при домовій території, яка перебуває у спільному користуванні.
Відповідач вважала, що позивач не має права вчиняти будь-які дії на земельній ділянці, так як існує заборона на проведення реконструкції, переобладнання, зносити будівлі і будувати нові будівлі, вирубувати дерева і кущі на території спільного домоволодіння, яка встановлена ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26.06.2008, до того ж вона є співвласником домоволодіння, а вказані дії з нею не погоджувалися, тому вона звернулась до правоохоронних органів для проведення перевірки і відповідного реагування.
З'ясувавши обставини даної справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів та заперечень, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, так як відповідач ОСОБА_2 реалізувала своє право на звернення, передбачене ст. 40 Конституції України, що не можна вважати поширенням недостовірної інформації.
Обставини, на які посилається позивач, не можуть вважатись поширенням інформації, як обов'язковий елемент юридичного складу правопорушення, для складу якого є необхідним наявність сукупності обставин, що може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності.
Навіть якщо повідомлена відповідачем у зверненні інформація не підтвердилася в ході здійсненої перевірки компетентних органів, це не може свідчити про поширення недостовірної інформації, оскільки відповідач зазначила у зверненні обставини, які підлягали перевірці компетентними органами, чим реалізувала своє право, передбачене ст. 40 Конституції України.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що зазначена відповідачкою у її зверненні до правоохоронного органу інформація мотивована цілеспрямованими діями, направленими на приниження честі та гідності позивача.
Також ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про те, що внаслідок звернення відповідача до правоохоронного органу було порушено його особисті немайнові права.
При таких обставинах суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 за вимогою про захист честі та гідності.
Також суд дійшов висновку, що оскільки вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимоги про захист честі та гідності, вона також задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати позивача відносяться за його рахунок.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ,
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 21 серпня 2025 року.
Суддя С.А.Лук'яненко