Справа №639/4130/25
Провадження №2-а/639/157/25
22 серпня 2025 року
Новобаварський районний суд міста. Харкова у складі:
головуючого - судді Рубіжного С.О.,
за участю секретаря - Чубенко О.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Круглих К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
12 червня 2025 року до Новобаварського районного суду міста Харкова, як до адміністративного суду, надійшла позовна заява ОСОБА_1 подана його представником адвокатом Круглих Катериною Олександрівноювідповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
В позовній заяві позивач просить суд скасувати постанову №1276 від 07.04.2025 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити. Сплачений позивачем судовий збір стягнути з відповідача.
Витребувати з ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
При відкритті провадження у справі вирішити питання про зупинення виконавчих дій щодо примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 №1276 від 07.04.2025 у ВП №78181938 до вирішення справи в суді.
Крім того, представником позивача подано заяву, в якому позивач просить поновити йому процесуальний строк на подачу позову до суду.
Позивач вважає зазначену постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. 06.04.2025 року він прямував з дому на роботу. По дорозі його зупинили військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_3 та на їх вимогу він надав для перевірки особисті військово-облікові документи, де в графі VIII військового квитка НОМЕР_1 «Прием на воинский учет и снятие с учета» зазначено, що 28.09.2022 року він виключений з військового обліку військовозобов'язаних на підставі п.6 ч. 6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції чинній на момент виключення). Аналогічна інформація була відображена і в мобільному додатку «Резерв+», який ОСОБА_1 також надав для ознайомлення працівникам ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого останні силою доставили ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 і під тиском примушували пройти ВЛК для визначення придатності до військової служби, поновленні на військовому обліку та призову на військову службу.
ОСОБА_1 співробітникам ІНФОРМАЦІЯ_3 неодноразово повідомляв про відсутність підстав для направлення його на ВЛК, оскільки він виключений з військового обліку, а отже не є військовозобов'язаним, законні підстави для поновлення його на військовому обліку відсутні, письмової заяви про поновлення його на військовому обліку він не надавав.
Відповідач 1 порушив його права та законні інтереси, безпідставно позбавивши волі і утримуючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 2 доби, здійснюючи психологічний тиск щодо написання добровільної згоди на мобілізацію та проходження ВЛК.
07.04.2025 року співробітником ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст.210-1 КУпАП в графі «пояснення особи, щодо якої складено протокол» якого, як стверджує позивач, він зазначив, що вину не визнає, оскільки є невійськовозобов'язаним, тому направлення його на ВЛК є безпідставним. Копію постанови №1276 по справі про адміністративне правопорушення позивач не отримував, власний підпис про отримання не ставив та йому було повідомлено, що копію постанови взагалі йому не буде надана.
Враховуючи, що копію постанови позивач не отримував, в рамках надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Круглих К.О. на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 14.04.2025 року направлено адвокатський запит з проханням надати інформацію, щодо підстав поновлення на військовому обліку ОСОБА_1 та направлення для проходження ВЛК з наданням підтверджуючих документів. Адвокатський запит отримано ІНФОРМАЦІЯ_4 17.04.2025 та відповіді на нього до теперішного часу не надано.
Крім того, матір позивача зверталась зі скаргою до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неправомірних дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно її сина, на що 09.04.2025 року надана відповідь, що з 06.04.2025 року ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 та вирішується питання про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за відмову від проходження військово-лікарської комісії.
09.04.2025 року ОСОБА_1 ще не був притягнений до адміністративної відповідальносіі ІНФОРМАЦІЯ_4 .
27.05.2025 року старшим державним виконавцем Основ'янсько-Слобідського ВДВС у м.Харкові СМУ МЮ Р.Балахановим винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 №1276 від 07.04.2025 року та стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34 000 грн.
27.05.2025 року старшим державним виконавцем Основ'янсько-Слобідського ВДВС у м. Харкові СМУ МЮ Р.Балахановим винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи при примусовому виконанні постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 №1276 від 07.04.2025 року в межах суми боргу - 37 703 грн. та накладено арешт на майно боржника.
01.06.2025 року Позивач отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження засобами поштового зв'язку.
03.06.2025 року адвокатом Круглих К.О. направлено заяву до Основ'янсько-Слобідського ВДВС у м. Харкові СМУ МЮ з метою отримання завіреної належним чином копії постанови №1276 від 07.04.2025 року, яка знаходиться на примусовому виконанні, для подальшого її оскарження до суду.
09.06.2025 року адвоатом позивача отримано відповідь на адвокатський запит та копія оскаржуваної постанови.
Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 16 червня 2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Круглих Катерини Олександрівни про поновлення строку на звернення до адміністративного суду - задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на звернення до адміністративного суду.
Прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про зупинення виконавчих дій щодо примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 №1276 від 07.04.2025 у ВП №78181938 - повернуто позивачеві.
Клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Круглих Катерини Олександрівни про витребування доказів - задоволено.
Витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Копія ухвали від 16.06.2025 та судова повістка отрнимана відповідачами 18.06.2025, про що свідчать довідки про даставку електронних документів.
25 червня 2025 року від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшов відзив на позов, просив відмовити у задоволенні похзовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі та покласти судові витрати на позивача.
В обгрунтування заперечєнь, зазначає що позовні вимоги необгрунтовані. Згідно з відомостей наявних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобовязаних та резервистів (АІТС «Оберіг» ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 з 06.04.2025 року. Відмова позивача від проходження військово-лікарської комісії підтверджується актом про відмову, який наявний в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.
На виконання ухвали суду від 16.04.2025 разом із відзивом направлені матеріали справи про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні 13.08.2025 року судом, без складання окремої документу, визнано явку відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язковою для надання особистих пояснень у судовому засіданні та пред'явленні оригіналу справи №1276/2025 про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 для огляду в судовому засіданні.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зазначив, що його безпідставно притягли до відповідальнсті, оскільки на його думку він не підлягає мобілізації, а тому проходити ВЛК не повинен, з постановою його не ознайомили та копії не вручили, копію постанови отримав від виконавчої служюби, наявний підпис йому не належить.
Представник позивача Круглих К.О. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити та надала пояснення аналогічні викладеним у позові, додатково зазначила, що ОСОБА_1 інкреминують порушення, яке передбчаене ч. 3 ст. 210 прим 1 КУпАП, проте позивача притягнуто до відповідальност за правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП..
Представники відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_7 та ІНФОРМАЦІЯ_8 у судове засідання не з'явились, повідомлені про дату, час та місце судового засідання належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавали, оригіналу справи №1276/2025 про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 для огляду в судовому засіданні не надали.
Відповідно до ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд заслухавши сторону позивача, довиди відповідача у відзиві, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, приходить до наступного висновку.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 286 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З роздруківки застосунку Резерв+, сформованого 07.04.2025, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , віднесений до категорії «військовозобов'язаний» та має статус «на обліку». Дійсно до 07.04.2026 (а.с. 17).
Судом встановлено, що 06 квітня 2025 року за електронним підписом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 м. Харкова Сергія Долуда сформовао направлення №3092116, відповідно до якого направляєтья ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 для визначення придатності до військової служби. ВЛК відбудеться на базі закладу охорони здоров'я Комунальне некомерційне підприємтсво міська пліклініка №24 Харківської міської ради. Дата початку медичного огляду 06 квітня 2025 року (а.с. 70).
Однак від проходження ВЛК позивача відмовився. У зв'язку з відмовою позивача пройти ВЛК, 07.04.2025 офіцером ІНФОРМАЦІЯ_3 у присутності двох свідків складено Акт №8091 про відмову проходження ВЛК (а.с. 72).
Надалі, 07.04.2024 офіцером ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно позивача складено протокол №1276 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУПАП, відповідно до якого 06.04.2025 року громадянину ОСОБА_1 було видано направлення №3092116. Встановлено факт відмови гр. ОСОБА_1 від проходження медичного огляду, що є порушенням ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». З даного протоколу вбачається, що позивачу роз'яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, зокрема, й право користуватися юридичною допомогою адвоката під його особистий підпис. За даними вказаного протоколу позивач повідомлений про дату розгляду справи про адміністративне правопорушення та про отримання другого примірника протоколу. Крім того, протокол містить пояснення ОСОБА_1 , зазначив, що «відмовляється від проходження лікорської комісії у звязку з тим, що на данний час знаходиться у статусі не військовозобовязаного, як що був 22 листопада 2022 виключений по ст. 37 п. 6 п. 6 з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_10 » (а.с. 67-68).
07 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 №1276 від 07.04.2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17000,00 грн. Так, у постанові зазначено, що 06.04.2025 року громадянину ОСОБА_1 було видане направлення на медичний огляд військво-лікарською комісією (далі ВЛК) №3092116. Встановлено, що громадянин ОСОБА_1 без поважних причин не пройшов/відмовився проходити ВЛК, чим порушив вимоги абз. 4 ч. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Обставини, що обтяжують за адмінісиративне правопорушення - не зазначено.
Обставини, що помяушують відповідальність за адмінісиративне правопорушення - не зазначено.
Відомостей щодо отримання або відмови від отримання копії постанови, оскаржувана постанова не містить. (а.с. 9-10).
Однак, позивач не згоден з вищезазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень, а саме постановою №1279 від 07 квітня 2025 року та вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Згідно військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , виключений з військового обліку 28.09.2022 року, згідно ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» ст. 37 п. 6 п.п. 6, абзац 4, як засуджений. Також військовий квиток містить запис, що ОСОБА_1 засуджений 06.10.2003 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 307 КК України до 6 років позбавлення волі, військовому обліку не підлягає (а.с. 13-15).
З роздруківки застосунку Резерв+, сформованого 29.01.2025, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , віднесений до категорії «не військовозобов'язаний» та має статус виключеного з військового обліку. Дійсно до 29.01.2026 (а.с. 16).
Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014р. №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні №2102-ІХ», яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.
Приписами п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зокрема організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
За змістом ч. 1 ст. 37 Закону № 2232 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
В силу ч. 6 ст. 37 Закону № 2232 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
- померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
- припинили громадянство України;
- визнані непридатними до військової служби;
- досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Згідно п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII (в редакції чинній до 18.05.2024) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, зокрема, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Варто зазначити, що із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набрав чинності 18.05.2024, редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232 зазнала змін, внаслідок яких пункт 6 частини 6 цієї статті було виключено.
Відтак, станом на час виникнення спірних правовідносин приписи ч. 6 ст. 37 Закону України № 2232 не передбачають такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, а в силу приписів ч. 1 ст. 37 Закону № 2232 позивач є громадянином України, який підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних.
Існування у позивача підстав для виключення з військового обліку військовозобов'язаних як станом на день набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, так і станом на дату повторного взяття позивача на військовий облік матеріали справи не містять.
Стосовно посилання представника позивача на частину 1 статті 58 Конституції України, варто зазначити наступне.
У Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст. 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
Проте, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством, тому в даному випадку, законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.
Отже, у зв'язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII було звужено коло підстав для виключення з військового обліку.
Враховуючи вимоги законодавства, оцінюючи в сукупності всі зібрані по справі докази, зокрема пояснення сторін, дані, викладені в оскаржуваній постанові та додатки до неї, суд вважає доводи сторони позивача щодо відсутності його обовзяку виконання вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме перебування на обліку та проходження ВЛК необгрунтованими.
При цьому враховуючи доводи представника позивача щодо безпідставності приитчягнення позивача за ч.3 ст. 210 КУпАП, суд зазначає наступне.
В силу вимог ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Статтею 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Відповідно до ч. 3 цієї статті, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, передбачена адміністративна відповідальність відповідно до частини 3 статті 210-1 КУпАП.
В оскаржувані постанові зазначено правопорушеня відмова проходження ВЛК, чим порушені вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Цією статтею визначено. що громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідальність за порушення вимог цього Закону, передбачена ч.3 ст. 210 прим.1 КУпАП, в той же час позивача притягнуто до відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП).
Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, що постанова №1276 від 07.04.2025, не містить події правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 гривень є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 19, 58, 62 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 19, 77-82, 90, 139, 241, 243, 245, 250, 257, 286 КАС України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1276 від 07 квітня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 за ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу в сумі 17 000 грн., а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 суму сплаченого, у відповідності до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.4403877985.1 від 10.06.2025, витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 50 копійок.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачі:
ІНФОРМАЦІЯ_12 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;
ІНФОРМАЦІЯ_13 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складено 22.08.2025.
Суддя С.О. Рубіжний