22.08.25 363/2903/25
22 серпня 2025 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Свєтушкіна Д.А. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
28.05.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Вишгородського районного суду Київської області від представника позивача адвоката Пономаренко А.Є. надійшла позовна заява за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якому позивач просить визнати протиправною та скасувати Постанову № 259/1 від 10 березня 2025 року про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 , справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити. В обґрунтування позову, зазначає, що 23.05.2025 року ОСОБА_1 дізнався про те, що Іванківським відділом державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 21.05.2025 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 78146955. Зазначена Постанова винесена на підставі Постанови № 259/1 від 10 березня 2025року про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 . У постанові зазначено, що позивача було викликано одною і тою же повісткою від 07.02.2025р. № 708 для прибуття до відповідача 24.02.2025 року для уточнення даних та для розгляду адміністративної справи. При цьому, дата на яку він був викликаний в постанові не зазначено. В той же час, позивач повістку не отримував та не знав про її наявність. Позивач вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Ураховуючи вищевикладене представник позивача просить скасувати вищезазначену постанову та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, та стягнути судові витрати.
Ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської області від 02.06.2025 року позовну заяву залишено без руху, надавши строк для усунення недоліків, на виконання вимог ухвали зазначені недоліки представником позивача було усунуто.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області суду від 09.06.2025 року у справі відкрито провадження в адміністративній справі вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
16.06.2025 року від представника відповідача Заріцького С. до суду надійшов відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки вважає вимоги позивача необґрунтованими, надуманими та такими, що направлені на уникнення відповідальності за невиконання вимог закону. 10 березня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк, а саме 24 лютого 2025 року, зазначений в направленій через AT «Укрпошта» з повідомленням про вручення повістці від 7 лютого 2025 року №708, для уточнення військово-облікових даних. Своїми діями ОСОБА_1 порушив підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Затверджені Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, відповідно 24 лютого 2025 року скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. 07 лютого 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 , через AT «Укрпошта» було надіслано з повідомленням про вручення та описом вкладенням повістку від 7 лютого 2025 року №708, для уточнення військово-облікових даних військовозобов'язаному ОСОБА_1 , в якій було зазначено дату прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 24 лютого 2025 року. Отже, військовозобов'язаного ОСОБА_1 , було належним чином оповіщено, що підтверджується описом вкладення зі штемпелем проставленим працівником AT «Укрпошта» 7 лютого 2025 року, та поштовим відправленням яке було повернено 11 лютого 2025 року з довідкою про причину повернення, в якій було зазначено, що адресат відсутній за вказаною адресою. Крім того, як вбачається з інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 являється порушником правил військового обліку, оскільки не з'явився за повісткою до територіального центру комплектування за місцем свого проживання. Повістка про необхідність прибуття ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 направлялася йому на адресу, яку він зазначив під час уточнення своїх облікових даних, а саме: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_7 військовозобов'язаному ОСОБА_1 , для ознайомлення було направлено постанову №259/1 від 10 березня 2025 року. Оскільки, позивач не оскаржив постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності 18 квітня 2025 року постанову №259/1 від 10 березня 2025 року було направлено на примусове виконання до Іванківського ВДВС у Вишгородському районі Київської області ЦМУМЮ м. Київ. Вважає, що прийнята начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 постанова про визнання ОСОБА_1 винним у чиненні правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності повністю відповідає вищенаведеним вимогам закону.
Дослідивши матеріали справи, подані докази, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 259/1 від 10.03.2025 року на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 25 500,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Так у зазначеній постанові зазначено, що 10.03.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк, а саме 24.02.2025 року, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» з повідомленням про вручення повістці від 07.02.2025 року №708, для уточнення військово-облікових даних, та своїми діями порушив підпункт 2 пункту 1 правил Військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджені Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, відповідно 24.02.2025 року скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною 2 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Відповідно ч. 3 ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів) затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів) затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів;
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджених Постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 р., належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Згідно зі ст. 235 КУпАП адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до частини 1 статті 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що призовник, військовозобов'язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час.
Так, як вбачається з доданої до відзиву копії справи № 259/1 про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 , 07.02.2025 року останньому засобами поштового зв'язку, на адресу: АДРЕСА_1 , направлено повістку за №708, відповідно до якої, ОСОБА_1 необхідно було з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення військово-облікових даних 24.02.2025 року.
Разом із повісткою ОСОБА_1 направлено і повідомлення, в якому останнього повідомлено про те, що у разі неприбуття 24.02.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , у строки визначені в повістці за № 708 від 07.02.2025 року для уточнення військово-облікових даних, то відносно нього 10.03.2025 року о 10 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , буде розглянуто справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Як слідує з опису вкладення від 07.02.2025 року та рекомендованого повідомлення про вручення відправленню, яке містить описану вище повістку та повідомлення присвоєно №0601109918192.
Конверт з відправленням №0601109918192 повернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 без вручення адресату з причин «адресат відсутній за вказаною адресою» .
Тож вказана повістка а також повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення були направлені засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення. При цьому судом встановлено, що зазначені документи відповідачем були спрямовані за адресою зареєстрованого місця проживання позивача. Зазначену адресу, як адресу місця реєстрації, вказано і представником позивача у позові, а також витязі з «Резерв+».
Тож оскільки конверт з відправленням №0601109918192 повернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 без вручення адресату з причин «адресат відсутній за вказаною адресою», в розумінні п.41 Порядку, суд вважає, що позивач був належним чином оповіщеним про виклик до ТЦК та СП на 24.02.2025 року а також повідомленим про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин:
1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного, та
2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
Таким чином, судом встановлено, що повістка відповідачем була направлена на адресу задекларованого місця проживання позивача, лист доставлений поштовим оператором та повернутий відправнику з відміткою «повернення відправнику (одержувач відсутній за вказаною адресою)», позивач не повідомив відповідача про поважність причин неприбуття протягом трьох днів, оскаржувана постанова винесена у відповідності до положень ст. 258 КУпАП без складання протоколу, оскільки особа була належним чином повідомлена та не з'явилась.
Доводи представника позивача про неналежне повідомлення не ґрунтуються на об'єктивних даних. Заперечення щодо вручення повістки спростовуються документами, поданими відповідачем.
На підставі наведеного, суд вважає дії відповідача щодо направлення позивачу вказаної повістки такими, що відповідають діючому законодавству. При цьому незгода позивача щодо притягненням його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності, оскільки військовозобов'язаний зобов'язаний дотримуватись вимог законодавства щодо правил військового обліку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оспорювана постанова, ухвалена уповноваженою посадовою особою, в порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений ст. 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 року у справі за №760/2846/17 та від 14.02.2018 року у справі за №536/583/17.
Відповідачем на дотримання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення, надані відповідачем письмові докази спростовують доводи позивача.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Ураховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати зі сплати судового збору належить віднести на рахунок позивача.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 251, 268, 280, 289 КУпАП, ст.ст. 72-79, 90, 242-246, 255, 286, 295 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .
Суддя Д.А. Свєтушкіна