Справа № 362/6394/25
Провадження 2-о/362/183/25
"22" серпня 2025 р. суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Медведєв К.В. перевіривши на предмет відповідності вимогам закону матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Васильківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 про встановлення факту смерті на території іноземної держави,
установив:
19 серпня 2025 року заявник звернувся до суду з указаною заявою, в якій просить встановити факт смерті - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла на території РФ у місті Москва.
Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд приходить до висновку про те, що вона підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту смерті в порядку окремого провадження суддею враховано, що ця заява повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст.ст. 175, 177 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим 294 ЦПК України.
Відповідно до ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
При зверненні до суду заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланням на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Як роз'яснено у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» заяви про встановлення факту смерті особи в певний час (п. 7 ст. 273 ЦПК) приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Отже, суд уповноважений розглядати таку заяву у випадку неможливості реєстрації органо державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті та надання заявником суду відповідного документу органу реєстрації актів громадянського стану про відмову в реєстрації події смерті.
Таких документів в заяві не названо та суду не подано.
Отже, заявнику необхідно підтвердити обставину звернення до органу реєстрації актів цивільного стану з повним комплектом документів для реєстрації відповідної події, підтвердити неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті та надати суду відповідний документ органу реєстрації актів громадянського стану про відмову в реєстрації події смерті на підставі поданого заявником пакету документів.
Відповідно до ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України заявник зобов'язаний додати до заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно ч. 2 ст. 95 ЦПК України встановлено імперативне правило, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Частиною 4 цієї статті передбачено, що іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, ч.2 ст. 95 ЦПК України встановлює особливий порядок подання до суду доказів, згідно якого іноземний офіційний документ може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку, при цьому без їх легалізації вони можуть прийматися судом у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Оскільки Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах і Протокол до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 зупинили дію у зв'язку із виходом України з цієї Конвенції згідно Закону України №2783-ІХ, то норми вказаної конвенції про відсутність необхідності легалізації до свідоцтва про смерть виданого органами РФ не застосовується.
При цьому постанова КМУ від 04.02.2023 року №107 є актом нижчим за юридичною силою ніж ЦПК України, а тому постанова КМУ від 04.02.2023 року №107 не може змінювати правила передбачені в ч. 2 ст. 95 ЦПК України. І в суд необхідно подавати докази, які оформлені відповідно до вимог ст. 95 ЦПК України.
Вказана постанова КМУ від 04.02.2023 року №107 встановлює правила для органів виконавчої гілки влади, наприклад для органів реєстрації актів цивільного стану.
Великою Палатою Верховного Суду неодноразово наголошувалося, що процесуальні документи мають подаватися до суду лише державною мовою (справа № 9901/12/20, провадження №11-56заі20, справа №826/7329/17, провадження № 11-28заі21).
До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат». Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. Нотаріус засвідчує справжність підпису перекладача на перекладі тексту документа за правилами, передбаченими пунктом 6 глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Підпис перекладача на нотаріальному документі виконується ним власноручно у присутності нотаріуса. При засвідченні справжності підпису перекладача, нотаріусу необхідно встановити особу перекладача, а також його кваліфікацію.
Крім того, повідомляємо, що 10 січня 2002 року Верховна Рада України дала згоду на приєднання України до Конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. Конвенція набрала чинності для України 22 грудня 2003 року і застосовується у відносинах з державами, що не висловили заперечень проти приєднання України до Конвенції. Учасниками цієї конвенції є Україна та РФ.
Згідно з ст. 3 Конвенції визначено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.
Апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або будь-якого пред'явника документа. Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ. Підпис, відбиток печатки або штампа на апостилі не потребують ніякого засвідчення.
Заявником подано до заяви копію свідоцтва про смерть ОСОБА_1 , що видане органами реєстрації РФ.
Відповідно до п. 7 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, чинним законодавством передбачено певний порядок визнання документів, виданих органами іноземних держав на підтвердження факту смерті, а саме: їх легалізація в установленому законом порядку, або такий порядок може бути визначений міжнародно-правовим договором.
Суд зазначає, що копія набуває юридичної сили лише в разі засвідчення в установленому порядку (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 08.05.2019 року у справі №160/7887/19).
Отже, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху.
На підставі викладеного суддя приходить до висновку, що заява не відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства, а тому вважає за необхідне залишити заяву без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення такої ухвали. Роз'яснити заявнику, що у разі не виконання вимог ухвали до встановленої дати, тобто вказані недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, суд
постановив:
Залишити без руху заяву.
Надати заявнику строк у десять днів із дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків заяви, наведених у мотивувальній частині ухвали.
Направити (вручити) заявнику (його представнику) копію цієї ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк заява вважатиметься неподаною і буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.
Суддя Медведєв К.В.