Справа № 277/734/25
іменем України
"22" серпня 2025 р. селище Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання М.М. Сороки, розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Ємільчине за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТзОВ «БІЗПОЗИКА») звернулося до суду із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Договором №510225-КС-001 про надання кредиту від 23.09.2024 в розмірі 63426 грн, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту 22000 грн; суми прострочених платежів по процентах 26026 грн, суми заборгованості по штрафах - 11000 грн, суми прострочених платежів за комісією 4400 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, 23.09.2024 між позивачем ТзОВ «БІЗПОЗИКА» та відповідачем укладено Договір про надання кредиту (далі - Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір №510225-КС-001 про надання кредиту. 23.09.2024 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6524, на номер телефону, що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 23.09.2024 між ТзОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір №510225-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту ТзОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 22000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 0,7 процентів за кожен день користування Кредитом. Пунктом 2 договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів. Пунктом 3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору. ТзОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 22000 грн, шляхом перерахування на банківську картку Позичальника (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті). ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором кредиту належним чином не виконав, чим порушив свої зобов'язання встановлені договором. Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором кредиту, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість на загальну суму 63426 грн.
Ухвалою суду від 23.06.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін
Представник позивача у судові засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просив справу розглянути без участі позивача, вказав, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судові засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду була повідомлений належним чином.
Суд, виконуючи вимоги ст. 280 ЦПК, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив та позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.
Ухвалою від 22.08.2025 вирішено здійснювати заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, 23.09.2024 між позивачем ТзОВ «БІЗПОЗИКА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір №510225-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит) в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитора, шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора UA-6524 (а.с.14-26).
Відповідно до п. 2.1 договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 22000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів.
Строк, на який надається кредит - 24 тижнів. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 0,7 %, фіксована (п.2.4 договору).
Пунктом 2.5 Договору передбачено сплату позичальником комісії за надання кредиту в розмірі 4400 грн.
Термін дії договору до 10.03.2025 (п.2.7 договору).
Сторонами в п.4.2.2 Договору кредиту погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів за період з 07.10.2024 по 10.03.2025.
Приймаючи умови договору, відповідач підтвердив, що він ознайомлений з договором, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно їх дотримуватися.
З інформації АТ КБ «Приватбанк», яка була надана суду 18.07.2025 на виконання ухвали суду, вбачається, що банківська картка № НОМЕР_1 емітована на ім'я ОСОБА_1 . Окрім цього, надано інформацію про рух коштів за зазначеною карткою, з якої вбачається, що на картку відповідача 23.09.2024 були зараховані грошові кошти в сумі 12000 грн (а.с.81).
Відповідно до інформаційної довідки ТОВ «Профіт Гід» 23.09.2024 на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 були зараховані кошти в розмірі 22000 грн (а.с.53).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 23 вересня 2024 року підписав Договір №510225-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит) за допомогою електронного підпису, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора UA-6524, в якому, сторони погодили істотні умови кредитного договору, а саме розмір кредиту, строк кредитування та відсоткову ставку.
Відтак, матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності Договору №510225-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит) від 23.09.2024.
При цьому, встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність Договору №№510225-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит) від 23.09.2024.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З розрахунку заборгованості за кредитним договором №№510225-КС-001 від 23.09.2024 вбачається, що ОСОБА_1 станом на 28.05.2025 має заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 63426 грн, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту 22000 грн, суми прострочених платежів по процентах 26026 грн, суми заборгованості по штрафах в розмірі 11000 та суми прострочених платежів за комісією в розмірі 4400 грн (а.с. 13).
Враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 22000 грн за простроченими платежами по тілу кредиту.
Що стосується вимог позивача про стягнення відсотків у сумі 26026 грн, суд зазначає наступне.
ТОВ «Бізнес Позика», заявляючи позов про стягнення кредитної заборгованості, просило у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.
Судом встановлено, що позивач зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач, всупереч викладеним у кредитному договорі умовам, за період користування кредитом оплат не здійснював, в установлені терміни не повернув в повному обсязі належні до сплати грошові суми, за користування кредитом та, тим самим порушив встановлений графік обов'язкових платежів.
Нарахування відсотків позивачем проведено у межах строку дії кредитного договору з 23.09.2024 по 10.03.2025.
Відповідач розрахунок, виконаний позивачем, не спростував, свій контррозрахунок суду не надав.
Оскільки, відповідачем не було належним чином виконано умови кредитного договору та не спростовано будь-якими доказами правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, суд вважає, що заборгованість за процентами за користування кредитом підлягає стягненню в розмірі 26026 грн.
Щодо стягнення комісії в розмірі 4400 грн.
Комісійна винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме - за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок споживача, які банк здійснює на власну користь, що відповідно до позиції суду, є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним в силу вимог ч.5 ст.11, ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Наведений висновок суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №730/1100/15-ц, від 27 листопада 2019 року по справі №522/18855/16, від 19 лютого 2020 року по справі №756/8840/17-ц, які з огляду на вимоги ч.4 ст.263 ЦПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Щодо нарахування позивачем штрафу в розмірі 11000 грн, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.
Таким чином, оскільки кредитний договір №510225-КС-001 був укладений сторонами 23.09.2024 та діяв до 10.03.2025, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нарахований позивачем штраф у розмірі 11000 грн не може бути стягнутий із відповідача, оскільки відповідач нормою закону звільнений від обов'язку такої сплати. Нарахований штраф підлягає списанню позивачем.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» частково обґрунтовані, а тому підлягають частковому задоволенню з мотивів, що викладені вище, зокрема, на загальну суму стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 48026 грн, яка складається: 22000 грн - основний борг, 26026 грн - проценти.
Відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн, враховуючи часткове задоволення позову (75,7%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1833,76 грн судового збору.
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №510225-КС-001 про надання кредиту від 23.09.2024 у розмірі 48026 (сорок вісім тисяч двадцять шість) грн 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у сумі 1833 грн 76 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Ємільчинським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 41084239)
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складено 22 серпня 2025 року.
Суддя Т. Г. Корсун