Справа №583/4393/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/1015/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Грабіж
04 серпня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши, без участі сторін, належним чином повідомлених про розгляд справи, в порядку ч.4 ст. 422-1 КПК України, у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми, кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 червня 2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави,
У провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з посиланням на те, що до спливу строку дії попередньої ухвали суду, якою останньому було продовжено строк вказаного запобіжного заходу до 24 год. 00 хв. 21 червня 2025 року, закінчити судовий розгляд даного кримінального провадження неможливо, а ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання такого запобіжного заходу, не зменшились та залишаються актуальними.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 червня 2025 року клопотання прокурора було задоволено, продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24 год. 00 хв. 14 серпня 2025 року.
Не погодившись з таким судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 червня 2025 року, скасувати її, постановити нову ухвалу, якою змінити йому обраний запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю.
В обґрунтовування пропущеного строку обвинувачений вказує на те, що останній день для подання апеляційної скарги припадав на вихідний день.
Просить вказані причини визнати поважними та поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 червня 2025 року.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом не було враховано того, що ризики, про які зазначено у клопотанні прокурора, жодним чином не доведені, оскільки всі свідки у даному кримінальному провадженні вже допитані, а сам потерпілий вказував на те, що він ( ОСОБА_6 ) інкримінований злочин не вчиняв і не заперечував щодо зміни йому запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід.
При цьому, апелянт зауважує, що він приходив в усі судові засідання, які були призначені, ніколи не переховувався від суду і тиск на свідків не вчиняв, а на підтвердження порушення ним домашнього арешту, на що вказував прокурор, доказів надано не було, проте, суд враховував лише доводи, зазначені у клопотанні, а на його доводи уваги не звернув та прийняв рішення, яке вважати законним підстави відсутні.
Про призначення даного кримінального провадження до апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 були повідомлені належним чином, про що свідчать - розписка, яка повернулась на адресу суду з ДУ «Сумський слідчий ізолятор», де утримується обвинувачений та довідка про доставку електронного документу, який було направлено на електронну пошту захисника.
При цьому, в апеляційній скарзі обвинувачений не наполягав на тому, щоб апеляційний розгляд було здійснено виключно за обов'язкової участі його та захисника, як і не надсилав клопотань про відкладення розгляду справи на іншу дату.
У свою чергу прокурор у кримінальному провадженні подала до суду заяву, в якій просила провести судове засідання без її участі.
Враховуючи як зазначені обставини, так і те, що в апеляційній скарзі питання про погіршення становища обвинуваченого не ставиться, колегія суддів вважає за можливе розглядати дане провадження в порядку ч.4 ст.422-1 КПК України, за відсутності його учасників, а тому, заслухавши доповідь головуючого - судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до п. 1-1 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана, на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно ч. 1 ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Оскільки останній день п'ятиденного строку для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, постановлене 16 червня 2025 року, припадав на вихідний день, а апеляційна скарга датована наступним за ним робочим днем, враховуючи вимоги ч. 7 ст. 115 КПК України, вважати, що обвинувачений пропустив строк на апеляційне оскарження вказаного судового рішення підстави відсутні.
Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , то колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, суд першої інстанції вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.
Так, на спростування доводів апелянта щодо недоведеності ризиків, колегія суддів зауважує, що перевіряючи обґрунтованість клопотання прокурора про доцільність продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_6 , як особа, яка була засуджена вироком Охтирського міськрайонного суду від 22 серпня 2023 року до чотирьох років обмеження волі за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189, ч.4 ст. 186, ч.2 ст. 190, ч.1 та ч.3 ст. 357 КК України, на даний час обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, і у разі доведеності вини, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. При цьому, вчинення цього злочину інкримінується обвинуваченому у період застосування до нього запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту, обраного до вступу у законну силу попереднього вироку. Крім того, судом було враховано і те, що на даний час відносно ОСОБА_6 до суду направлено обвинувальний акт за ч. 1 ст. 309 КК України, і вказаний злочину останнім було вчинено у період його перебування під вартою у державній установі «Сумський слідчий ізолятор», що свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень.
Також, судом було враховано і те, що ОСОБА_6 має молодий вік, задовільний стан здоров'я, не працює і не має законних джерел до існування, що свідчить про те, що перебуваючи на волі, він може продовжити свою злочинну діяльність або вчинити інше кримінальне правопорушення, а ті обставини, що йому знайомі свідки та потерпілий, до якого було застосовано фізичне насильство, вказують на можливість, з його боку, незаконного впливати на вказаних осіб, з метою зміни їх показань на свою користь.
Саме з врахування зазначеного суд і дійшов висновку про те, що на даному етапі судового розгляду лише винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дозволить під час судового розгляду контролювати його місце перебування та запобігти встановленим ризикам, які на теперішній час продовжують існувати.
З таким рішення суду першої інстанції погоджується і колегія суддів та ставити під сумнів його законність та обґрунтованість підстав не вбачає.
При цьому, доводами апелянта правильність такого висновку жодним чином не спростовано, оскільки обвинуваченим не наведено обставин, які не були враховані судом та за яких клопотання прокурора не підлягало б до задоволення, і до нього можливо було б застосувати більш м'який запобіжний захід або змінити той, який застосовано.
Що стосується посилань обвинуваченого на те, що всі свідки у даному кримінальному провадженні вже допитані, а сам потерпілий вказував на те, що він ( ОСОБА_6 ) інкримінований злочин не вчиняв і не заперечував щодо зміни йому тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, то зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що даним обставинам судом була надана відповідна правова оцінка з вказівкою на те, що вони не є достатнім стримуючим фактором забезпечення належної процесуальної поведінки останнього та не свідчать про те, що інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, зможе запобігти ризикам, об'єктивність існування яких в повному обсязі доведена.
Крім того, колегія суддів зауважує, що посилаючись на відсутність порушень домашнього арешту, апелянт не вказує, якими доказами вказані обставини підтверджуються та спростовують зазначені у поданому клопотанні доводи прокурора з цього приводу.
Також, при прийнятті даної ухвали, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
При цьому, ЄСПЛ неодноразово зауважував, що врахування тяжкості вчиненого кримінального правопорушення має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
У даному випадку, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину з застосуванням насильства, що становить небезпеку для суспільства, і колегія суддів вважає, що суспільний інтерес має більшу вагу над повагою до свободи особи, а тому, і з цих підстав, продовження останньому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є виправданим.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст.404,407,418,419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 червня 2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави, залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4