Справа № 740/3460/25
Провадження № 1-кп/740/429/25
22 серпня 2025 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
- прокурор ОСОБА_3 ,
- обвинувачений ОСОБА_4 ,
- захисник - адвокат ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині кримінальне провадження № 12025270380000448 від 11.06.2025
за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Ніжині Чернігівської області, є громадянином України, має повну середню освіту, неодружений, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 24.11.2004 вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 1 рік; 21.11.2005 вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області за ч. 1 ст. 115 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі, постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 01.11.2010 звільнений умовно-достроково на невідбутий строк покарання - 2 роки 2 місяці 28 днів; 13.06.2012 вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 20.03.2017 з Кременчуцької ВК Полтавської області у зв'язку з відбуттям покарання; 30.05.2018 вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 6 років позбавлення волі, ухвалою Бердичівського міського суду Житомирської області від 19 грудня 2023 року звільнений умовно-достроково на невідбутий строк покарання - 5 місяців 22 дні; 11.07.2025 вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбачен ого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України,
установив:
11.06.2025 близько 18-00 год. ОСОБА_4 , перебуваючи по АДРЕСА_2 , діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, дія якого неодноразово продовжувалась, маючи умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_6 та бажаючи їх настання, діючи повторно, з метою протиправного збагачення, з корисливого мотиву проник через незачинену хвіртку до подвір'я вказаного будинковолодіння, де зайшовши до незачиненого приміщення гаража, відшукав мотокосу марки GoodLuck Super GLS 4300 GT, вартістю 2650,00 грн, яку одразу переніс і поклав біля паркана будинковолодіння з метою подальшого її викрадення. Продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу на заволодіння майном потерпілої, ОСОБА_4 повернувся назад на територію будинковолодіння та через відчинені вхідні двері проник до житлового будинку, де з полиць шафи в коридорі взяв смарт-годинник GS8 MAX, вартістю 1734,18 грн, флакон парфумованої води Lanvin Eclat D'Arpege об?ємом 30 мл, вартістю 650 грн, флакон парфумів happy frutti, поклавши їх до кишені. При цьому в момент, коли ОСОБА_4 продовжував відшукувати інше майно з метою його викрадення, його було помічено потерпілою ОСОБА_6 , яка вийшла в коридор житлового будинку, почувши незрозумілий шум.
ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на викрадення майна потерпілої, діючи відкрито, почав залишати приміщення будинку та вибіг у двір. У подальшому потерпіла ОСОБА_6 вибігла з будинку, перегородила своїм тілом ОСОБА_4 вихід з двору та висунула вимогу віддати викрадене. При цьому ОСОБА_4 віддав лише два флакони з парфумами та вибіг з території будинковолодіння зі смарт-годинником GS8 MAX, який на вимогу ОСОБА_6 він не повернув. ОСОБА_4 також покинув заздалегідь залишену біля входу до будинковолодіння мотокосу марки GoodLuck Super GLS 4300 GT. У подальшому ОСОБА_4 був затриманий по вул. Ремісничій у м. Ніжині.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив не всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, оскільки був викритий потерпілою ОСОБА_6 та в подальшому працівниками поліції Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області, у результаті чого був затриманий.
Указаними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, а саме незакінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно та в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням у житло та інше приміщення.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість в обсязі обвинувачення, не оспорював обставини, викладені в обвинувальному акті, пояснивши при цьому, що правильно розуміє зміст пред'явленого обвинувачення та не заперечує проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які не оспорюються. Надав показання, що 11 червня 2025 року близько 18-00 год. він проходив по вул. Ремісничій у м. Ніжині, зайшов на подвір'я будинковолодіння, в гаражі помітив мотокосу, яку виніс та поклав біля паркану. У подальшому він зайшов до будинку, де побачив на полиці 2 флакони парфумів та смарт-годинник, який поклав до кишені. У цей час його помітила потерпіла, яка вибігла в коридор. Вона перегородила йому дорогу та висунула вимогу повернути майно. Він віддав потерпілій 2 флакони парфумів та вибіг з хати, при цьому смарт-годинник залишився в його кишені. Косу, яку він поклав біля паркану, він не забрав, оскільки був викритий потерпілою. Пізніше його затримали працівники поліції та вилучили викрадене майно. Не зміг пояснити, чому так вчинив, сам не розуміє, розкаявся, негативно оцінив такі свої дії. При призначенні покарання просив урахувати, що має хвору матір, якій 60 років.
Потерпіла ОСОБА_6 подала до суду заяву, в якій просила проводити судові засідання без її участі та призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі.
Ураховуючи те, що учасниками судового провадження не оспорювалися фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, тому на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів у справі стосовно обставин вчинення кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються.
Оцінивши встановлені у справі обставини, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, а саме в незакінченому замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабежі), вчиненому повторно та в умовах воєнного стану, поєднаному з проникненням у житло та інше приміщення.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення є незакінченим замахом на тяжкий злочин (ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України).
Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є рецидив злочинів.
При призначенні покарання суд також ураховує відомості про особу обвинуваченого, який має повну середню освіту, неодружений, не працює, має місце реєстрації та проживання, за яким характеризується задовільно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність, раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, не став на шлях виправлення. Суд ураховує також ставлення обвинуваченого ОСОБА_4 до вчиненого кримінального правопорушення, а саме визнання вини.
Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Водночас суд ураховує, що у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових злочинів. При цьому суд ураховує, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 частиною принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного караного діяння такого покарання, котре законодавець вважає пропорційним.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 КК України при призначенні покарання за незакінчене кримінальне правопорушення суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця.
Посилання на ст. 65-67 КК України дає змогу зробити висновок, що сформульовані у ч. 1 ст. 68 КК України положення виступають додатковими правовими орієнтирами до загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 цього Кодексу. Тобто, визначаючи вид і розмір покарання особі, яка вчинила незакінчене кримінальне правопорушення, суд враховує фактичні обставини в межах трьох загальних критеріїв - ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, і двох додаткових - які визначають ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця.
Частиною 3 ст. 68 КК України передбачено, що за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Вимоги ч. 3 ст. 68 КК України обмежують максимальний розмір покарання, який може бути призначений за незакінчений злочин. Ця норма має імперативний характер і тому суд зобов'язаний її дотримуватися у всіх випадках призначення покарання за вчинення замаху на кримінальне правопорушення. При цьому призначення покарання за правилами ч. 3 ст. 68 КК України має бути вмотивоване у вироку суду з обов'язковим посиланням на цю норму закону.
Санкція частини 4 ст. 186 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, отже із застосуванням положень ч. 3 ст. 68 КК України цей строк не може перевищувати шести років восьми місяців позбавлення волі.
За сукупністю вищенаведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України в межах, установлених у санкції вказаної частини статті КК України, а саме у виді позбавлення волі з урахуванням положень ч. 3 ст. 68 КК України.
Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчинених кримінальних правопорушень і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Суд ураховує, що останнім вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 липня 2025 року, який набрав законної сили 12 серпня 2025 року, ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
Виходячи з приписів кримінального закону, правила призначення покарання, передбачені ч. 4 ст. 70 КК України, застосовуються в разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що особа винна ще й в іншому злочині, вчиненому нею до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може при призначенні покарання за другим вироком як поглинути покарання за першим вироком, так і приєднати його повністю або частково, однак таким чином, щоб обраний захід примусу не перевищував максимального покарання, встановленого статтею (частиною статті), за якою особу засуджено, і водночас не був меншим строку покарання, визначеного за перший злочин.
Висновок щодо застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України сформований у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 лютого 2021 року (справа № 760/26543/17), відповідно до якого у разі встановлення судом, що кримінальні правопорушення за новим вироком були вчинені особою до постановлення декількох попередніх вироків, за які особа засуджена до покарань, що належить відбувати реально, остаточне покарання призначається на підставі частини четвертої статті 70 КК України за правилами, передбаченими частинами 1-3 цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених особі покарань за новим вироком та попередніми вироками.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, до ухвалення попереднього вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 липня 2025 року, за яким його засуджено до покарання, що належить відбувати реально, суд вважає, що остаточне покарання підлягає призначенню на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань за новим вироком та попереднім вироком.
Визначаючи відповідно до п. 2 ч. 4 ст. ст. 374 КПК України початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд ураховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в п. п. 46, 47 рішення у справі «Руслан Яковенко проти України» (заява №5425/11, статус остаточного 04.09.2015), згідно з якою відлік строку відбування покарання особою, засудженою судом першої інстанції, тоді як вирок не набрав законної сили, розпочинається після ухвалення вироку, адже особа вважається такою, що засуджена компетентним судом, а попереднє ув'язнення у розумінні положень Конвенції закінчується зі встановленням вини та призначенням покарання судом першої інстанції.
За таких обставин, ОСОБА_4 слід зарахувати у строк відбування покарання час його попереднього ув'язнення (тримання під вартою) з 11 червня 2025 року (22-08 год), а також час відбування покарання за попереднім вироком у вигляді позбавлення волі, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Ураховуючи, що вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 липня 2025 року, який набрав законної сили 12 серпня 2025 року, ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі, то суд не вбачає підстав для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, який обирався обвинуваченому ОСОБА_4 в межах цього кримінального провадження.
Процесуальні витрати на залучення експертів згідно з наданими прокурором довідками Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру становлять 1337,10 грн та підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави відповідно до ст. 122, 124 КПК України.
Питання про речові докази слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України та згідно зі ст. 174 КПК України слід скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 червня 2025 року.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не подавався.
Керуючись ст. 100, 122, 124, 174, ч. 3 ст. 349, ст. 369 - 371 КПК України, -
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк шість років вісім місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначеного покарання за цим вироком та покарання за попереднім вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 липня 2025 року, остаточне покарання ОСОБА_4 призначити у виді позбавлення волі на строк сім років один місяць.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши в строк відбування покарання час його попереднього ув'язнення (тримання під вартою) з 11 червня 2025 року, а також час відбування покарання за попереднім вироком у виді позбавлення волі, з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1337 (одна тисяча триста тридцять сім) гривень 10 копійок процесуальних витрат на залучення експертів для проведення експертиз.
Речові докази:
- сліди папілярних узорів, які поміщено до таблиці до протоколу огляду та вилучено до паперового пакету, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- бензинову мотокосу, опломбовану біркою з № NPU-0679840; пластиковий футляр з парфумів, який поміщено до спецпакета № WAR 1154410; флакон парфумів ECLAT D'ARPEGE та флакон парфумів happy frutti, які поміщено до спецпакета № WAR 1154408; смарт-годинник GS8 MAX, який поміщено до паперового конверта, що зберігаються в камері зберігання речових доказів Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області, - повернути потерпілій ОСОБА_6 .
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 червня 2025 року, на майно: бензинову мотокосу, опломбовану біркою з № NPU-0679840; пластиковий футляр з парфумів, який поміщено до спецпакета № WAR 1154410; флакон парфумів ECLAT D'ARPEGE та флакон парфумів happy frutti, які поміщено до спецпакета № WAR 1154408; смарт-годинник GS8 MAX, який поміщено до паперового конверта.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копію вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.
Суддя ОСОБА_1